Ухвала

від 13.02.2025 по справі 604/944/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/944/24Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б. Провадження № 22-ц/817/122/25 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 р.м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

представника апелянта ОСОБА_1

представника заявника Колцуняка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 604/944/24 за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року (ухваленого суддею Сидорак Г.Б., дати складення повного тексту судового рішення не зазначено) в справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Скориківська сільська територіальна громада в особі Скориківської сільської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, заінтересована особа Скориківська сільська територіальна громада в особі Скориківської сільської ради.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , з яким вона проживала без реєстрації шлюбу. Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке набуте ним у власність за час їх спільного проживання. Спадкоємцем першої черги є спільний син ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки заявник також мала намір успадкувати майно після смерті чоловіка, тому звернулася до органу місцевого самоврядування, де їй роз`яснили, що спадкувати після смерті ОСОБА_4 вона не має права, оскільки вони не перебували у зареєстрованому шлюбі. Разом із цим, факт проживання однією сім`єю підтверджується долученими до заяви доказами, серед яких свідоцтво про народження сина, інформація із сільської ради, доручення ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , інформація із банківської установи, з якої вбачається, що ОСОБА_4 систематично передавав ОСОБА_3 грошові кошти. Крім того, факт їхнього спільного проживання як чоловіка та дружини можуть підтвердити свідки. Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю починаючи із січня 2001 року. Однак, оскільки нормами КпШС України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (2001 рік), не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу. Такий факт необхідно встановлювати починаючи із дати набрання чинності СК України, а саме з 01 січня 2004 року. Беручи до уваги наведене, ОСОБА_3 вважає, що факт проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу повністю доводиться.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_3 просила суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року заяву ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з 01 січня 2004 року.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_4 , як особа, яка не брала участі у справі та яка вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 ввела суд в оману, оскільки встановлення вказаного факту необхідне заявниці не тільки для реалізації спадкових прав, а й для оформлення статусу як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, а в подальшому може бути підставою для отримання одноразової грошової допомоги, оскільки документи на призначення допомоги подаються до ІНФОРМАЦІЯ_5 як до уповноваженого органу, який, в свою чергу, направляє необхідні документи на розгляд відповідній комісії Міністерства оборони України, для прийняття відповідного рішення.

Звертає увагу, що внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення виник спір з ІНФОРМАЦІЯ_4 (адміністративна справа №500/6958/24 за позовом ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії).

На думку сторони апелянта, рішення суду першої інстанції вплинуло на права та обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_5 , в зв`язку з чим останній підлягав залученню до участі у справі в якості заінтересованої особи, що судом було проігноровано.

У зв`язку з наявністю спору про право заяву ОСОБА_3 необхідно було залишати без розгляду.

Звертає увагу на те, що сам по собі факт спільного проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не може свідчити про те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю в період, за який заявник просить установити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по 03 листопада 2023 року, у сукупності усіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

У зв`язку з викладеним просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити повністю.

07 січня 2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Колцуняка Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи базуються лише на припущеннях.

В судовому засіданні представник ІНФОРМАЦІЯ_1 - Малюх А.Д. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній.

Представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів встановила наступні обставини.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Голотки Підволочиського району Тернопільської області, що вбачається із копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 17 лютого 2001 року Підволочиським РВ УМВС України в Тернопільській області.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 09 листопада 2023 року Підволочиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_5 , згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 07 червня 2017 року Підволочиським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Із акта, складеного Скориківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 30 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , та разом із нею за вказаною адресою з 01 січня 2001 року проживав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . До моменту смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали у цивільному шлюбі, вели спільний побут та господарство.

02 червня 2017 року ОСОБА_4 видав доручення, яким уповноважив ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , представляти його інтереси у всіх підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх форм власності та галузевої приналежності, в органах нотаріату, у відповідних органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, у всіх правоохоронних органах тощо.

З інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 30 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_4 перераховував грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_3 .

Згідно із довідкою про доходи №6331993590838315 вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності. Розмір отриманої пенсії за період з січня 2021 року по червень 2024 року становить 103840.00 грн.

Також, суду надано копії сімейних фотографій, на яких, як пояснила в судовому засіданні заявник, зафіксовані в молодшому віці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також їх спільний син ОСОБА_5 .

Крім цього, у наданих суду письмових поясненнях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначені особи вказують, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали у цивільному шлюбі з січня 2001 року, вели спільне господарство, від даного шлюбу у них народився син. З 2014 року ОСОБА_4 перебував у зоні проведення антитерористичної операції. Перебуваючи у зоні проведення бойових дій матеріально підтримував сім`ю та приїжджав у відпустки.

ОСОБА_5 у наданих ним письмових поясненнях, повідомив, що його батьки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проживали у цивільному шлюбі, вели спільне господарство. Також, його батько був учасником АТО та російсько-української війни. Під час перебування у зоні бойових дій підтримував їх матеріально, а також періодично приїжджав у відпустки.

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_9 повідомила суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є її односельчанами, проживали у цивільному шлюбі з 2001 року. За час спільного проживання у них народився син. Також їй відомо, що ОСОБА_4 матеріально підтримував сім`ю під час його перебування у зоні бойових дій, періодично приїжджав у відпустки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_4 посилався на те, що оскаржуване судове рішення вплинуло на права та обов`язки апелянта, оскільки може призвести до отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 . Так, документи на призначення вказаної допомоги подаються до ІНФОРМАЦІЯ_5 як до уповноваженого органу, який в свою, чергу, направляє необхідні документи на розгляд відповідній комісії Міністерства оборони України, для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Колегія суддів зазначає, що судове рішення, оскаржуване не залученою у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи.

Тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення міститься висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі №910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Доводи апелянта про те, що оскаржуване судове рішення може призвести до отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця колегія суддів відхиляє, оскільки рішення про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975 приймає Міністерство оборони України як спеціально уповноважений суб`єкт.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права та інтереси ІНФОРМАЦІЯ_1 й, відповідно, оскаржуване рішення не містить таких висновків.

Крім того, чинне ж цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року по справі №560/17953/21.

Таким чином справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень.

Апеляційний суд відхиляє заперечення ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання заявником достатніх доказів проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, а також доказів ведення спільного побуту. Крім того, суд не бере до уваги твердження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлення факту в даному випадку пов`язане з наступним вирішенням спору про право, оскільки Верховний Суд у своїх правових позиціях чітко зазначив, яким чином повинні розглядатися справи вказаної категорії.

Таким чином, встановивши, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_1 , який звернулася з апеляційною скаргою на це судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

В зв`язку із викладеним, апеляційне провадження слід закрити.

Керуючись ст.ст.259, 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження №22-ц/817/122/25 за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року в справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа Скориківська сільська територіальна громада в особі Скориківської сільської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складення повного тексту ухвали 24 лютого 2025 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома Н.М. Храпак