Рішення

від 20.02.2025 по справі 510/900/22

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/900/22

Провадження №2/510/450/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 лютого 2025 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про визнання договору дійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка ОСОБА_2 у судові засідання, які призначалися на 29.01.2025 р., 20.02.2025р., будучи належним чином сповіщена, не явилась, про причину неявки суд не сповістила, була попереджена, що на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки без поважних причин або неповідомлення суду про причини неявки, справа буде розглянута у її відсутності на підставі даних, що є в матеріалах справи. Відзиву на позов не надала.

Треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 будь-яких заперечень щодо позовних вимог не надали, просили про розгляд справи без їх участі.

Представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_6 на задоволенні позову наполягала, просила розглянути справу без її участі.

Згідно із ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із цими обставинами суд прийняв рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів. Представник позивачки проти заочного розгляду справи не заперечувала.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія договору купівлі-продажу від 31.08.2001р.; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ; копія домової книги на будинок; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_7 із ОСОБА_8 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; звіт експерта про проведення незалежної оцінки вартості нерухомості від 29.12.2021р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , діюча через свого представника адвоката Златі Н.С., звернулася до суду із вищезгаданими вимогами до відповідачки ОСОБА_2 , зазначивши, що 31.08.2001 р. між нею, яка діяла на той момент від свого імені, а також від імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 і ОСОБА_9 (який помер у 2006р.) була досягнута домовленість про купівлю належного їм житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу нерухомості було укладено у Ренійській філії «Бесарабська товарна біржа». Право власності за цим договором було зареєстровано КП «Ренійське БТІ» 11 жовтня 2001 року.

Відповідно до умов договору позивачка сплатила відповідачці та ОСОБА_9 1600 грн. 00 коп., тобто вартість придбаного за договором купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідачка та ОСОБА_9 в свою чергу передали позивачці та третім особам вказане нерухоме майно, документи на нього.

Вказаний договір не був засвідченій нотаріально у зв`язку з тим, що на той час нотаріальне посвідчення договору не передбачалося, так як відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991р. (в редакції, діючій на той час) «угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню».

Після вчинення правочину позивачка та треті особи мешкають у придбаному житловому будинку, провели в ньому ремонт, сплачують всі необхідні комунальні платежі.

При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення технічної документації на нерухомість, позивачці було роз`яснено, що вона та треті особи, як власники нерухомого майна, мають право користуватися та володіти житлом, проте через ряд порушень, допущених біржею при оформленні договору, не можуть розпорядитися ним. Враховуючи вищенаведене, позивачка вимушена була звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст.6Конвенціїпрозахист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як було встановлено в судовому засіданні, 31.08.2001р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу нерухомості було укладено у Ренійській філії «Бесарабська товарна біржа». Право власності за цим договором було зареєстровано КП «Ренійське БТІ» 11 жовтня 2001 року.

Відповідно до умов договору позивачка сплатила відповідачці та ОСОБА_9 (вже нині померлому) 1600 грн 00 коп., тобто вартість придбаного по договору купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідачка та ОСОБА_9 в свою чергу передали позивачці та її на той час неповнолітнім дітям вказане нерухоме майно.

Вказаний договір не був засвідченій нотаріально. З жовтня 2001 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 володіють, користуються та розпоряджаються спірною нерухомістю. Протягом цього часу вказане майно у них витребувано не було, вимог щодо його повернення не висувалося. Крім того, у позивачки та третіх осоіб є оригінали всіх правовстановлюючих документів на спірне майно.

Згідно із ч.1. ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У зв`язку з тим, що спірні правовідношення мали місце до 01.01.2004р. (тобто до введення в дію Цивільного кодексу 2003р.), застосовуються положення цивільного законодавства 1964 р. Згідно ст. 227 ЦК України 1964р. договір, укладений із порушеннями нотаріальної форми є недійсним. Однак, в ч.2 ст. 47 ЦК України 1964р. зазначено, що якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин.

Аналогічні вимоги містить ст. 220 ЦК України 2003р. Частина 2 ст. 220 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина 2 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Після укладання договору купівлі-продажу від 31.08.2001 року позивачка та треті особи являються безумовними власниками житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 318ЦКУкраїни встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З наданих суду документів вбачається, що сторони домовились про усі істотні умови договору та відбулося повне його виконання, відповідачка та ОСОБА_9 передали позивачці нерухоме майно, а позивачка разом із неповнолітніми на той час дітьми прийняла його та сплатила за нього відповідну суму .

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 правомірно володіють спірним майном.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.10ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до п.1 ст.17ЗаконуУкраїни«Про виконаннярішеньтазастосування практикиЄвропейськогосудуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику суду як джерело права.

У свою чергу, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, всі вказані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та не викликають у суду жодних сумнівів.

Тому, суд вважає, що є правові підстави визнати договір дійсним та право власності на житловий будинок за позивачкою та третіми особами.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 280 289, 354, 355ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК України 1963р., ст.ст. 220, 328, 334, 392, 657 ЦК України 2003р., -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Договір купівлі-продажу із реєстраційним номером 45-01, оформлений 31.08.2001р. у Ренійській філії «Бесарабська товарна біржа», згідно із яким ОСОБА_9 , ОСОБА_2 продали, а ОСОБА_1 , діюча від свого імені, а також від імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , купила житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , - визнати дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_10 (РНОКПП відсутній; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 від 09.09.2012р.), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право спільної сумісної власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Ренійським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Вячеслав ДУДНИК