Рішення

від 17.02.2025 по справі 523/4939/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/4939/24

Провадження №2/523/1515/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Орлова В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 523/4939/24 за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу «Марсельський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив «Марсельський» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує на те, що ЖБК «Марсельський» створено з метою задоволення соціальних, житлових і інших потреб членів ЖБК на основі об`єднання колективних інтересів, поділ між ними ризиків, витрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування і самоконтролю, згідно статутних завдань. Відповідно до Статуту ЖБК «Марсельський» місцезнаходженням кооперативу є: м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 31.

ОСОБА_1 є власником 1/2 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день звернення до суду з позовом (21.03.2024 року) у відповідачки утворилась заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг за кв. АДРЕСА_2 у загальному розмірі 10089,05 грн.

У зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань відповідачкою, позивач зазначає про те, що він має право на отримання передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних витрат в розмірі 1981,47 грн. та 3% річних у розмірі 744,98 грн. Таким чином заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 12815,50 грн.

Оскільки відповідачка не погасила заборгованість добровільно, просить суд задовольнити позов та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Марсельський» заборгованість за житлово-комунальні послуги (що включає інфляційні нарахування і 3% річних) в розмірі 12815,50 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Суд констатує,що 11.10.2024року представникомвідповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 було надано відзив на позовну заяву,в якомупросить судвідмовити взадоволенні даногопозову вповному обсязі.Обґрунтовуючи своїзаперечення щодоподаного позовупредставник відповідачавказує нате,щопозивач звертаючись до суду про стягнення з відповідачки заборгованості за житлово-комунальні послуги зазначає, що відповідачу на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 . У якості належного доказу надає копію рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року по справі № 523/13092/17.

Таким чином, позивач погоджується, що власниками зазначеної квартири є дві особи, але позов пред`являє тільки до одної. Відповідно до інформації яка наявна в ДРРП, 1/2 частина кв. АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_3 . Інша частка квартири у ДРРП не зареєстрована. Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, відповідно до інформації яка наявна в ДРРП, відповідачем по даній справі повинен бути ОСОБА_3 , як власник 1/2 частини кв. АДРЕСА_2 .

Позивачем до суду у якості письмових доказів було надано виписки з протоколів загальних зборів ЖБК «Марсельський», на яких замість членів кооперативу були присутні співвласники, загальна кількість яких дуже відрізняється. Так у зборах 2018 року загальна кількість складає 73 особи, а у зборах 2023 року вже 96 осіб. Надані виписки з протоколів загальних зборів ЖБК «Марсельський» є неналежними доказами, оскільки загальні збори співвласників не є органом управління позивача, та рішення прийнятті на даних зборах не є обов`язковими для виконання. Згідно відомостям, які наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками, та членами ЖБК є три особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Позивачем також у якості доказів наявності заборгованості надано до суду розрахунок заборгованості на утримання будинку та прибудинкової території та вивіз ТПВ за період з квітня 2018 року по лютий 2024 рік. У наданому розрахунку відсутні відомості щодо показів приладу обліку холодної води. Крім того позивачем не надані належні та допустимі докази щодо нарахування відповідачу за водопостачання та водовідведення по нормі за період з жовтня 2019 року по квітень 2022 року. Також інформація, яка наявна у наданому розрахунку не відповідає дійсності, оскільки прибор обліку холодної води в квартирі АДРЕСА_2 є повіреним. Доказом цього є паспорт лічильника води Крильчастий ЛК-15, в якому зазначено, що лічильник за №1257831 виготовлений 20.09.2011 року. 30.09.2015 року здійснена повірка. Покази лічильника на момент повірки 00380,1. 04.12.2019 року здійснена повірка. Покази лічильника на момент повірки 00667,8. Згідно заявці № 00015242 від 18.12.2023 року здійснено повірку лічильника ЛК-15 №1257831. Покази лічильника на момент повірки 00923.

Також позивач бажає стягнути з відповідача: донарахування витрат води по дому за період з вересня 2019 року по серпень 2021 року у розмірі 4275,00 грн.; комора/вузли води за період з квітня 2018 року по лютий 2024 року у розмірі 114,19 грн.; разове нарахування за березень 2020 року у розмірі 276,62 грн. При цьому позивачем не надано жодного рішення загальних зборів членів ЖБК щодо затвердження даних додаткових послуг та їх вартість. Відповідач вважає, що дані донарахування є незаконним та такими, що прийняті в порушення вимог Статуту позивача та діючого законодавства.

Представником позивача ЖБК «Марсельський» - Чекмарьовою Л.Ю. було надано відповідь на відзив,в якомузазначає проте,що позивачемвідповідно донаданого допозовної заявирозрахунку заборгованостінараховується тарифза внескиУБПТ за1кв.м.з 1/2частини квартири,яка відповіднодо рішеннясуду належитьна правівласності відповідачу,ТПВ нараховуєтьсяна однуособу відповідача,яка фактичнотам проживає,водопостачання тавузли водиза фактичнимспоживанням відповідача.Тому стягненнязаборгованості покладаєтьсясаме навідповідача,як навласника 1/2частини квартири.Інший власник1/2частини квартири ОСОБА_3 заборгованості передвідповідачем немає,що підтверджуєтьсяДовідкою,яка буланадана досуду.Окрім того, відповідач частково оплачувала за вказані послуги, чим підтверджує факт їх отримання та самостійно надає показання лічильників води.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, позивачем надано Виписка з протоколу № 1/2018 загальних зборів ЖБК «Марсельський» від 14.02.2018 року з порядком денним щодо затвердження внесків з 1 кв.м. загальної площі квартири з лютого 2018 року та Виписка з протоколу № 2/2023 загальних зборів ЖБК «Марсельський» від 05.03.2023 року щодо затвердження внесків, дані загальні збори були проведені та затверджені членами ЖБК. У зв`язку з вищезазначеним вбачається, що рішення загальних зборів ЖБК «Марсельський» оформлене протоколом № 2/2023 від 05 березня 2023 року, №1/2018 від 14 лютого 2018 року, є дійсними та обов`язковими для виконання та ніким не скасовані. Про дані рішення загальних зборів відповідач ознайомлена, також відповідно до наданих представником відповідача до відзиву квитанцій на сплату внесків і платежів відповідач щомісячно отримувала нарахування з вказанням кожної складової, частково здійснювала оплати та зауважень стосовно нарахувань за період стягнення заборгованості від Відповідача не надходило, що є підтвердженням того, що відповідач погоджується з відповідними нарахуваннями. Жодних заяв та зауважень від відповідача не надходило.

Окрім того, предметом спору даної справи є стягнення заборгованості за послуги УБПТ (утримання будинку та прибудинкової території), вивіз сміття (побутових відходів), водопостачання та водовідведення, та не підлягає розгляду в даному провадженні питання стосовно «неправильності/незаконності» прийняття рішень загальними зборами ЖБК «Марсельський» та не може буди предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ засновниками є 3 особи, а не членами ЖБК. Відповідно до п. 4.1. членами ЖБК можуть бути фізичні особи і юридичні особи власники квартир, жилих і/чи нежилих приміщень, членство яких відповідно до положень Статуту набувається та припиняється.

Нарахування за воду/норма у квитанціях на сплату внесків і платежів, доданих до відзиву, ідентичні з нарахуваннями за воду у довідці про заборгованість. Також загальна сума нарахувань згідно з квитанцій на сплату внесків і платежів, станом на 01.02.2024 рік становить 10089,06 грн. та співпадає з нарахуванням у довідці про заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, повірка водоміру без зняття 30.09.2015 року Х в/м 380/термінова повірка в/м з 09.2019 року/ Повірка водоміру без зняття 04.12.2019 р. Х.в/м 667,8, надано акт 01.2020 року. Після перевірки водоміру ОКН продовжувала Відповідач надавати неправильні показання водоміра, що підтвердилося під час наступного проведення повірки. Із 10.2019 року нараховувалася норма води 167,03 грн./7,61 м3. Із 02.2020 року норма води становила 203,40 грн. Із 01.2021 року норма води становила 228,48 грн. В травні 2024 року було знято контроль водоміра з показниками 815.

Також відповідно до Інформаційної довідки щодо тарифів Вих. №1/2024 від 12.03.2024р., тариф на водопостачання та водовідведення встановлений філією «Інфоксводоканал»:

з 02.08.2016 року 12,984 грн. за кубічний метр;

з 01.07.2017 року 16,164 грн. за кубічний метр;

з 13.07.2018 року 19,296 грн. за кубічний метр;

з 08.11.2019 року 21,948 грн. за кубічний метр;

з 05.02.2020 року 26,724 грн. за кубічний метр;

з 01.01.2021 року 30,024 грн. за кубічний метр;

з 01.01.2022 року 35,160 грн. за кубічний метр.

Тому у Відповідача виникла заборгованість зі сплати за водопостачання та водовідведення та оплата за користування вузлами води. Окрім того, у наданих відповідачем в квитанціях зазначалося в примітках стосовно перевірки водоміру та показання лічильників.

Окрім того, представником позивача ЖБК «Марсельський» - Чекмарьовою Л.Ю. було надано додаткові письмові пояснення, в яких вказує на те, що відповідно до наданої повірки водоміру води від 04.12.2019 р. об`єм спожитої холодної води становив з опламбуванням 667,8 м3, копія повірки водоміру додано до матеріалів справи. Як видно із наданого журналу обліку води відповідачка в вересні зазначає показання 750 м3 , в грудні 751 м3 та в подальшому продовжує показувати невірні дані обліку води 1 м3, про що їй неодноразово повідомляли. Відповідно до Протоколу № 1 Засідання Правління ЖБК «Марсельский» від 27.01.2020 р. втсановлено, що відповідачка подає дані, які суттєво відрізняються від даних останньої повірки лічильника, тому здійснюється нарахування норми води води 7,61 м3 та перевитрати холодної води.

У зв`язку із тим, що відповідачкою невірно надавалися дані стосовно обліку води та не було здійснено повірку водоміру, не надано вірних даних позивачу, в період з жовтня 2019 по квітень 2022 року відповідачці нараховувалася норма води відповідно до затверджених тарифів філією «Інфоксводоканал».

Окрім того, представник позивача вказує на те, що за зібрання доказів, підготовку та подання відповіді на відзив та додаткових пояснень по даній справі позивачем понесені додаткові витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн., які були сплачені позивачем відповідно до платіжної інструкції № 960 від 16.10.2024 року, рахунком на оплату гонорару № 3 від 16.10.2024 р. та Актом № 3 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 19.11.2024 р., у зв`язку з чим просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Марсельський» витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.

Представник позивача ЖБК «Марсельський» - Чекмарьова Л.Ю. в останнє судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила суд провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.

У попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просила суд ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 в останнє судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив суд проводити розгляд справи за відсутності сторони відповідачки.

У попередньому судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Житлово-будівельний кооператив «Марсельський» діє на підставі Статуту затвердженого протоколом № 4 від 07.12.2016 року.

Відповідно до ст. 137 Житлового кодексу України порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Кабінетом Міністрів України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Згідно приписівч.1ст.8ЗУ «Прокооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до п. 2.1 Статуту ЖБК «Марсельський» (далі статут) ЖБК «Марсельський» створено з метою задоволення соціальних, житлових і інших потреб членів ЖБК на основі об`єднання колективних інтересів, поділ між ними ризиків, витрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування і самоконтролю, згідно Статутних завдань.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2.2 Статуту ЖБК має наступний перелік діяльності:

-Ремонт і реконструкція житлових будинків ЖБК;

-Будівництво та експлуатація об`єктів колективної власності членів ЖБК;

-Забезпечення належного утримання будинків і прибудинкової території ЖБК;

-Забезпечення згоди членів ЖБК у порядку реалізації своїх прав на володіння, користування і розпорядження об`єктами будинку, що знаходяться в спільній власності членів ЖБК;

-Сприяння забезпечення мешканцям будинку вирішення комунальних та інших послуг;

-Захист майнових інтересів членів ЖБК та їх соціальних прав;

-Забезпечення виконання членами ЖБК вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкових територій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи рішення Суворовського районного суду у цивільній справі № 523/13092/17 від 11.12.2017 року.

Як вбачається із вищевказаної копії судового рішення у порядку поділу спільного майна подружжя було визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв.м, житловою площею 39,5 кв.м.

Суд констатує, що дане судове рішення набрало законної сили та не оскаржувалось, докази протилежного матеріали справи не містять.

Згідно приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо твердження представника відповідачки про те, що відповідно до інформації яка наявна в ДРРП, 1/2 частина кв. АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_3 . Інша частка квартири у ДРРП не зареєстрована, а відповідачем по даній цивільній справі повинен бути ОСОБА_3 , то суд розцінює таке критично, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а єлише засвідченнямдержавою вженабутого особоюправа власності,що унеможливлюєототожнення фактунабуття прававласності зфактом йогодержавної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вищевикладене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, згідно приписів ч. 9 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи Довідки ЖБК «Марсельський» від 13.08.2024 року така довідка дана ОСОБА_3 , який є власником 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Заборгованість передЖБК «Марсельський»станом на01.03.2024року (датазвернення ізданим цивільнимпозовом)відсутня. (а.с. 153)

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє твердження представника відповідачки про те, що відповідачем по даній цивільній справі повинен бути ОСОБА_3 .

Пунктом 1.13Статуту передбачено,що місцезнаходженнямкооперативу є: м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 31.

Відповідно до ч. 1 ст 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Згідно приписів ст.ст. 2, 23 ЗУ «Про кооперацію» обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування. Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом.

Обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту (пункт 5.13 постанови Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20).

Статтею 24 ЗУ «Про кооперацію» визначено, що кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами.

Кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій.

Згідно приписів ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання), укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Від того моменту, як особа стає власником квартири, відносини власності в багатоквартирному будинку регулюються статтею 382 ЦК України та ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Згідно приписів ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно приписів ч. 4 ст. 384 ЦК України управління спільним майном будинку кооперативу здійснюється його співвласниками (незалежно від членства в кооперативі) відповідно до закону.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи Виписки з протоколу № 1/2018 загальних зборів ЖБК «Марсельський» від 14.02.2018 року (а.с. 38) затверджено збільшення внеску на утримання будинку у розмірі 4,84 грн. для 1 поверху за 1 м.кв. та 5,5 грн. для 2-16 поверхів за 1 м.кв. загальної площі з лютого 2018 року.

В матеріалах справи наявна Виписка з протоколу № 2/2023 загальних зборів ЖБК «Марсельський» від 05.03.2023 року (а.с. 39) затверджено збільшення внеску на утримання будинку у розмірі 7,88 грн. для 1 поверху за 1 кв.м. та 8,8 грн. для 2-16 поверхів за 1 м.кв. загальної площі з квітня 2023 року.

Рішення загальних зборів, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для власників житлових приміщень, які в силу прямої норми закону несуть тягар утримання належного їм майна та зобов`язані виконувати прийняті відповідно до статуту рішення.

Даний висновок викладений у постанові ВП ВС у постанові від 05.09.2020 року з розгляду справи № 906/884/19, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішення загальних зборів членів кооперативу ЖБК «Марсельській», які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, є чинними, в судовому порядку не скасовані та не визнані недійсними докази протилежного матеріали справи не містять.

Згідно п. 10.5 Статуту розмір щомісячних платежів для оплати комунальних послуг і інших послуг визначається відповідно до показань приладів обліку і затвердженими у встановленому порядку тарифами, а при відсутності приладів обліку за умовами договору між постачальником послуг і ЖБК. Нарахування платежів за опалення проводиться на опалювальну площу квартири чи житлового приміщення.

В матеріалах справи наявний Договір № 2137/К/C/2 від 01.08 2023 року укладений між ЖБК «Марсельський» та ФОП « ОСОБА_7 ».

Тариф на вивезення ТПВ встановлений ФОП « ОСОБА_8 »:

-з 01.07.2015 року 11,50 грн. на місяць на одну людину;

-з 12.08.2018 року 17,11 грн. на місяць на одну людину;

-з 01.02.2021 року 18,75 грн. на місяць на одну людину;

-з 01.02.2023 року 35,49 грн. на місяць на одну людину.

Відповідно до Інформаційної довідки щодо тарифів вих. № 1/2024 від 12.03.2024 року (а.с. 40) тариф на водопостачання та водовідведення встановлений філією «Інфоксводоканал»:

-з 02.08.2016 року 12,984 грн. за кубічний метр;

-з 01.07.2017 року 16,164 грн. за кубічний метр;

-з 13.07.2018 року 19,296 грн. за кубічний метр;

-з 08.11.2019 року 21,948 грн. за кубічний метр;

-з 05.02.2020 року 26,724 грн. за кубічний метр;

-з 01.01.2021 року 30,024 грн. за кубічний метр;

-з 01.01.2022 року 35,160 грн. за кубічний метр.

Судом встановлено, що між ЖБК «Марсельський» та КП «Інфоксводоканал» укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) № 38/1 від 01.11.2000 року, Додаткову угоду до Договору від 05.08.2004 року, Додаткову угоду до Договору від 30.05.2005 року, Додаткову угоду до Договору від 28.04.2006 року, Додаткову угоду до Договору від 04.12.2008 року та Типовий договір № 11141 від 22.07.2024 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вищевказаних документів.

В матеріалах справи наявний Протокол 2-19 засідання правління ЖБК «Марсельський» від 27.09.2019 року з якого вбачається, що вирішили нараховувати норму води 7,61 м та перевитрати холодної води, якщо такі будуть, тим квартирам, які несвоєчасно надають показники та не роблять повірку/заміну лічильника. (т. 2 а.с. 20)

Окрім того, із наявного в матеріалах справи Протоколу № 2-22 засідання правління ЖБК «Марсельський» від 10.02.2022 року вбачається, що вирішено нарахувати, згідно площі квартир, суму нарахування за абонентське обслуговування та заміну комерційного вузла обліку згідно рахункам від філії «Інфоксводоканал». (т. 2 а.с. 21)

Відповідно до Акту обстеження при знятті контрольних показників лічильника подачі холодної води від 26.05.2022 року в кв. АДРЕСА_2 зафіксували показники 815 м лічильника № 1257831. (т. 2 а.с. 24)

Як вбачається із наявного в матеріалах справи Протоколу № 1 засідання правління ЖБК «Марсельський» від 27.01.2020 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 систематично подає дані, які суттєво відрізняються від даних останньої повірки лічильника (повірка за грудень 2019 року становить 677 м, подані дані за січень 2020 року зафіксовані в журналі обліку води 752 м) пропонується надалі нараховувати норму води 7,61 м та перевитрати холодної води, згідно показників будинкового лічильника, якщо такі будуть, на підставі постанови КМУ № 633 від 18.08.2017 року та Наказу ЖБК «Марсельський» № 16 від 19.08.2017 року «Про порядок нарахування за водопостачання». Вирішено нараховувати норму води 7,61 м та перевитрати холодної води, якщо такі будуть.

У зв`язку із тим, що відповідачкою невірно надавалися дані стосовно обліку води та не було здійснено повірку водоміру, не надано вірних даних позивачу, у період із жовтня 2019 року по квітень 2022 року ОСОБА_1 нараховувалася норма води відповідно до затверджених тарифів філією «Інфоксводоканал».

В матеріалах справи наявний Розрахунок заборгованості за утримання будинків та прибудинкової території та вивіз ТПВ ОСОБА_1 власника квартири під АДРЕСА_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 , площа 68,3 кв.м. рішення суду 1/2 34,15 кв.м.), з якого вбачається, що заборгованість на вищевказаною адресою за період із квітня 2018 року по лютий 2024 року становить 10089,05 грн.

Відповідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги підтверджена позивачем належними та допустимими доказами.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства та статуту кооперативу, особа, яка є власником квартири, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання будинку, а кооператив наділений правом, у разі нездійснення цією особою таких дій, звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Відповідно ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачка своїх зобов`язань зі сплати витрат за утримання будинків та прибудинкової території, вивіз ТПВ та водопостачання і водовідведення за кв. АДРЕСА_2 , а саме станом на 21.03.2024 року (дата звернення до суду з даним позовом) не виконала, у зв`язку з чим має заборгованість у розмірі 10089,05, яка утворилась за період із квітня 2018 року по лютий 2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком суми заборгованості, який суд вважає належним доказом в підтвердження порушеного права позивача.

Представником відповідачки та відповідачкою вказаний розрахунок заборгованості належним чином спростовано не було та контррозрахунок також здійснено не було.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу України, п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Щодо позовної вимоги про стягнення передбаченихст. 625 ЦК Україниінфляційних втрат за загальну заборгованість в розмірі 1981,47 грн. та 3% річних у розмірі 744,98 грн., суд констатує наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування позивачем відповідачці за період прострочення інфляційних втрат у розмірі1981,47 грн. (за період із квітня 2018 року по лютий 2022 року), та 3% річних у розмірі744,98 грн. (за період із квітня 2018 року по лютий 2022 року), у зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо сплати встановлених загальними зборами внесків та платежів.

Таким чином, враховуючи інфляційні втрати та 3% річних сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем складає 12815,50 грн.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволені позовних вимог в повному обсязі та захисту порушеного права позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позовуна відповідача.

Згідно п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2,3ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась адвокатом Чекмарьовою Л.Ю. (Ордер серія ВН № 1344411 від 15.03.2024 року).

Підставами для надання позивачу правничої допомоги адвокатом Чекмарьовою Л.Ю. був Договір про надання правничої допомоги № 171 від 11.03.2024 року.

В матеріалах справи наявна Додаткова Угода № 1 до договору про надання правничої допомоги № 171 від 11.03.2024 року з якої вбачається, що вартість послуг за надану правничу допомогу зазначається бюро у рахунку на оплату гонорару та сплачується авансом.

Як вбачається із Рахунку на оплату гонорару № 1 від 14.03.2024 року надання консультацій і роз`яснень з правових питань; підготовка, подання заяви про стягнення заборгованості за внески за УБПТ та інші послуги із власника квартири АДРЕСА_2 склали вартість4000,00 грн.

Окрім того, в матеріалах справи наявний Акт № 1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 14.03.2024 року з якого вбачається, що вартість наданих послуг складає 4000,00 грн.

Відповідно до вищевказаного акту загалом було проведено наступну роботу: надання консультацій і роз`яснень з правових питань; зібрання доказів; підготовка, подання заяви про стягнення заборгованості за УБПТ та інші послуги; супроводження під час судового процесу.

ЖБК «Марсельський» здійснило оплату адвокатських послуг Чекмарьової Л.Ю. в розмірі 4000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Платіжної інструкції № 874 від 14.03.2024 року.

Окрім того, в матеріалах справи наявний Рахунок на оплату гонорару № 3 від 16.10.2024 року з якого вбачається що вартість зібрання доказів, підготовка та подання відповіді на відзив та додаткових пояснень по справі № 523/4939/24 щодо стягнення заборгованості за внески за УБПТ та інші послуги із власника квартири АДРЕСА_2 склала 1500,00 грн.

Вищевикладене також підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі надання правової допомоги від 19.11.2024 року.

ЖБК «Марсельський» здійснило оплату адвокатських послуг Чекмарьової Л.Ю. в розмірі 1500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Платіжної інструкції від 16.10.2024 року.

Загалом професійної (правничої) допомоги у справі № 523/4939/24 надано на суму 5500,00 грн.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Досліджуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення розміру витрат на правничу допомогу та факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 12815,50 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5500,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 8, 23, 24 Закону України «Про кооперацію», ст.ст.15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст.141, 263 - 265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Марсельський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Марсельський» заборгованість за оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, вивезення твердих побутових відходів та водопостачання і водовідведення у розмірі 10089/десять тисяч вісімдесят дев`ять/грн. 05 коп., три відсотки річниху розмірі 744/сімсот сорок чотири/грн. 98 коп., інфляційні втратиу розмірі 1981/одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна/грн. 47 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Марсельський» витрати на правову допомогу у розмірі 5500/п`ять тисяч п`ятсот/грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Марсельський» сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн.

Учасники справи:

Позивач: Житлово-будівельний кооператив «Марсельський», ЄРДПОУ 25028353, місцезнаходження: 65069, м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 31.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку із тривалим та періодичним вимкненням електроенергії у приміщенні Суворовського районного суду м. Одеса текст судового рішення складений 25 лютого 2025 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер