Рішення

від 25.02.2025 по справі 120/8034/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 лютого 2025 р. Справа № 120/8034/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Тиврівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Тиврівської селищної ради (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Жахнівка Тиврівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, орієнтовною площею 0,7 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Жахнівка Тиврівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, орієнтовною площею 0,7 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, здійснення державної реєстрації прав на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що під час проведення вивчення стану законності у сфері забезпечення екологічної безпеки, прокуратурою виявлено факти порушення законодавства про відходи Тиврівською селищною радою Вінницького району Вінницької області. Відповідно до реєстру місць видалення відходів у Вінницькій області, опублікованому у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на території с. Жахнівка Тиврівського району обліковується звалище твердих побутових відходів на земельній ділянці площею 0,7 га, яке зареєстроване в реєстрі за № 5-14/03 від 22.10.2003. Згідно з інформацією, наданою Тиврівською селищною радою у листі від 24.05.2024, на підвідомчій території громади в с. Жахнівка розташоване сміттєзвалище, діяльність якого призупинено. Водночас, земельна ділянка під вищезазначеним сміттєзвалищем за територіальною громадою не зареєстрована. Відповідно до листа Тиврівської селищної ради від 07.06.2024 вищевказане звалище твердих побутових відходів (географічні координати 48.930876, 28.565662) розташоване за межами с. Жахнівка Тиврівської селищної територіальної громади на відстані 600 м. Зазначене звалище твердих побутових відходів займає площу 0,7 га та функціонує з 2003 року. Власником землі, на якій розташоване вищевказане звалище твердих побутових є Тиврівська селищна рада. Земельна ділянка під вищевказане звалище твердих побітових відходів не сформована, державна реєстрація в Державному земельному кадастрі не здійснювалась. Тиврівською селищною радою не приймалось рішення про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки для потреб розміщення звалища побутових відходів та така документація не затверджувалась.

Вищевикладені обставини зумовили прокурора звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою від 26.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У встановлений судом строк відповідач не подав відзиву на позовну заяву, хоча копія ухвали про відкриття провадження доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 27.06.2024, що підтверджується відповідною довідкою.

В силу частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з інформацією, наданою Тиврівською селищною радою у листі від 24.05.2024, на підвідомчій території громади в с. Жахнівка розташоване сміттєзвалище, діяльність якого призупинено. Водночас, земельна ділянка під вищезазначеним сміттєзвалищем за територіальною громадою не зареєстрована.

Відповідно до листа Тиврівської селищної ради від 07.06.2024 вищевказане звалище твердих побутових відходів (географічні координати 48.930876, 28.565662) розташоване за межами с. Жахнівка Тиврівської селищної територіальної громади на відстані 600 м. Зазначене звалище твердих побутових відходів займає площу 0,7 га та функціонує з 2003 року. Власником землі, на якій розташоване вищевказане звалище твердих побутових є Тиврівська селищна рада. Земельна ділянка під вищевказане звалище твердих побітових відходів не сформована, державна реєстрація в Державному земельному кадастрі не здійснювалась. Тиврівською селищною радою не приймалось рішення про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки для потреб розміщення звалища побутових відходів та така документація не затверджувалась.

У червні 2024 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури звернувся до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з листом № 50/1-520 вих-24, в якому просив повідомити про те, чи вживались екологічною інспекцією заходи позовного характеру щодо зобов`язання Тиврівської селищної ради вжити заходів з оформлення земельної ділянки, що розташована за межами с. Жахнівка Тиврівської територіальної громади, на якій знаходиться полігон твердих побутових відходів, та реєстрації права комунальної власності на неї.

Листом від 06.06.2024 № 2414/3/24 Державна екологічна інспекція у Вінницькій області повідомила, що під час проведення перевірки питання щодо розроблення та затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку, на якій розташоване зазначене у листі місце видалення твердих побутових відходів та здійснення відповідної державної реєстрації речових прав не розглядалось. Додатково повідомлено, що Інспекцією не планується вживати заходи у судовому порядку щодо зобов`язання Тиврівської селищної ради про оформлення земельної ділянки під звалищем відходів у с. Жахнівка.

Таким чином, на території відповідача розташовано місце видалення твердих побутових відходів, а саме сміттєзвалище, що експлуатується без відповідної документації із землеустрою.

Відтак з метою зобов`язання відповідача вжити заходів щодо оформлення належних документів прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором державних інтересів від імені Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, то суд зазначає таке.

Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу

Таким чином, при зверненні з позовом прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд також враховує, що бездіяльність компетентного органу не обов`язково повинна носити умисний характер достатньо самого факту наявності бездіяльності, яка може також виявлятися у пасивній поведінці, неможливості реалізувати відповідні повноваження з незалежних від органу причин, тощо.

Згідно з листом-відповіддю Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 06.06.2024 № 2414/3/24 інспекція немає наміру звертатись до суду з позовом щодо зобов`язання Тиврівської селищної ради про оформлення земельної ділянки під звалищем відходів у с. Жахнівка.

Отже, прокурор правомірно та за наявності відповідних підстав звернувся до адміністративного суду з позовом для забезпечення представництва в суді законних інтересів держави, захист яких не здійснює уповноважений орган державної влади - Державна екологічна інспекція у Вінницькій області.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема, забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян; здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів.

Згідно із пп. 2 п. "а" частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля.

В силу вимог статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Так, правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про управління відходами»

Частиною першою статті 1 Закону України «Про управління відходами» передбачено, що управління відходами це комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об`єктами видалення відходів.

Отже, вирішення питання щодо визначення територіального розташування місця видалення відходів, яке належить до повноважень органу місцевого самоврядування, та оформлення відповідної земельної ділянки (їх формування, використання на умовах права власності, оренди, постійного користування з оформленням відповідних правовстановлюючих документів) у повній відповідності з вимогами законодавства є одним з основних елементів організації управління відходами.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про управління відходами» територіальні громади є власниками відходів, переданих їх утворювачами або попередніми власниками до систем управління побутовими відходами. Перехід права власності на відходи до інших суб`єктів здійснюється на підставі договору між органом місцевого самоврядування та суб`єктом господарювання у сфері управління відходами або між суб`єктами господарювання у сфері управління відходами. Організації розширеної відповідальності виробника є власниками відходів, прийнятих, зібраних або отриманих в інший спосіб у результаті діяльності такої організації.

Згідно із статтею 21 Закону України «Про відходи» в редакції, яка діяла до 09.07.2023 (Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами) органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують виконання вимог законодавства про відходи, вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.

Статтею 33 вказаного закону визначено, що на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління відходами» полігон це місце захоронення відходів, призначене для їх розміщення на поверхні чи під поверхнею (підземне) землі.

Отже, місце видалення відходів повинно розміщуватись на спеціально відведеній для нього у встановленому законом порядку земельній ділянці та відповідати вимогам екологічного та земельного законодавства.

Частиною першою статті 26 цього закону встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері управління відходами належить вирішення питань щодо розміщення на території відповідних територіальних громад об`єктів оброблення відходів, створення пунктів роздільного збирання побутових відходів.

Органи місцевого самоврядування здійснюють й інші повноваження у сфері управління відходами відповідно до закону (ч. 3 цієї статті).

Згідно зі статтею 40 Закону України «Про управління відходами» захоронення відходів здійснюється на полігонах, що відповідають вимогам законодавства та технологічне обладнання яких забезпечує захист ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, контроль викидів в атмосферне повітря, забруднення грунтів і підземних вод.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території.

Відповідно до статті 19 цього закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції організують управління побутовими відходами, відходами будівництва та знесення на своїй території.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, організація землеустрою, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що органи місцевого самоврядування наділені досить широкими повноваженнями у сфері поводження з відходами, зокрема саме вони надають згоду на розміщення на своїй території місць чи об`єктів для розміщення відходів, приймають рішення про виділення земельних ділянок для цих цілей, здійснюють управління відходами, тощо.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка як об`єкт цивільних прав передбачає її формування з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:

а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;

б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;

в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;

г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;

ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Землеустрій проводиться в обов`язковому порядку (стаття 20 цього закону) на землях усіх категорій незалежно від форми власності.

Оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка використовується для розміщення місця видалення відходів, є передумовою для дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема у сфері управління відходами.

Статтею 22 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.

До документації із землеустрою поряд з іншим відповідно до статті 25 вказаного закону належить технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Замовниками документації із землеустрою відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників.

Відповідно до п. 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Статтею 30 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що формування системи поводження з відходами здійснюється шляхом використання найбільш ефективних і безпечних технологій за мінімальних економічних витрат, найбільш вигідних для того чи іншого населеного пункту схем і методів збирання, перевезення та знешкодження цих відходів з урахуванням щільності забудови, типів та наявного парку сміттєвозів, сміттєзбірників у порядку, визначеному законом.

Статтями 125 та 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі Закон № 1952-IV).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями щодо організації та здійснення землеустрою, який проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, та здійснюється зокрема на підставі рішень органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладених договорів між землевласниками та розробниками документації із землеустрою.

Виготовлена документація з землеустрою є підставою для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, тобто для її формування, винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки та як наслідок для її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї.

У той же час, як встановлено судом, відповідачем не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Жахнівка Тиврівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також державної реєстрації прав на неї, що не заперечується Тиврівською селищною радою у листах від 24.05.2024 за № 02-09/688 та від 07.06.2024 № 02-09/739.

Суд звертає увагу, що відповідачем допущено довготривале порушення вимог законодавства у екологічній та земельних сферах та як наслідок протиправну бездіяльність, яка полягає у не вжитті всіх необхідних дієвих заходів наслідком яких має бути оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під місцем видалення відходів, а саме розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), здійсненні у встановленому законом порядку державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та реєстрації прав на неї.

Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під місцем видалення відходів, як наслідок, порушення вимог законодавства та бездіяльності Тиврівської селищної ради суперечить інтересам держави та суспільства, впливає на реалізацію прав, свобод та інтересів мешканців територіальної громади у сфері поводження з відходами, створює передумови для порушення інших вимог екологічного законодавства під час використання зазначеної земельної ділянки, ризики для нормального функціонування місця видалення відходів, що може призвести до негативного впливу на навколишнє природне середовище, інженерно-технічний і санітарний стан території, її естетичний вигляд, а також погіршення стану здоров`я, санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Вказана земельна ділянка належить до земель комунальної форми власності, використовується під сміттєзвалище, а тому її використання повинне здійснюватися у суворій відповідності з вимогами чинного земельного та природоохоронного законодавства, із дотриманням певних обмежень щодо використання земель комунальної форми власності, на яких розташовані сміттєзвалища.

У даному випадку використання вказаної земельної ділянки комунальної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства, що виражається у її використання без правовстановлюючих документів, без державної реєстрації відповідного речового права.

Не винесення меж земельні ділянки під місцем видалення відходів в натурі (на місцевості), не визначення цільового призначення земельної ділянки та не присвоєння їй кадастрового номера, загрожує забрудненням сусідніх територій відходами, створення екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища.

У випадку припинення експлуатації вказаного місця розміщення відходів (полігону, звалища) згідно з регіональним планом управління відходами власник (балансоутримувач) такого місця повинен забезпечити розроблення та виконання проекту рекультивації місця розміщення відходів та догляд за ним після припинення експлуатації протягом 30 років, як це визначено частиною п`ятою статті 40, абзацу 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про управління відходами».

З огляду на викладене суд доходить висновку, що у відповідача існує обов`язок щодо вжиття заходів для оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких знаходиться місце видалення відходів.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо вжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Жахнівка Тиврівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, орієнтовною площею 0,7 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.

Відтак з метою захисту інтересів держави суд також вбачає за необхідне зобов`язати відповідача вчинити дії на усунення означеного порушення.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів прокурора та оцінивши надані ним докази на їх підтвердження, враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не залучались свідки та не проводились експертизи, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Тиврівської селищної ради щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Жахнівка Тиврівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, орієнтовною площею 0,7 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.

Зобов`язати Тиврівську селищну раду вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Жахнівка Тиврівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, орієнтовною площею 0,7 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, здійснення державної реєстрації прав на неї.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 02909909)

Позивач: Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979894)

Відповідач: Тиврівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (вул. Тиверська, 40, смт. Тиврів, Вінницький район, Вінницька область, 23300, код ЄДРПОУ 04326201)

СуддяВіятик Наталія Володимирівна