Рішення

від 25.02.2025 по справі 120/8239/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 лютого 2025 р. Справа № 120/8239/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Керівник Хмільницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує про протиправну бездіяльність відповідача щодо не забезпечення встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення "Немиринецьке" в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Вищевикладені обставини зумовили прокурора звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою від 28.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що попередній землекористувач (Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної адміністрації) з 2010 року по 2023 рік не забезпечило встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення "Перемога" в натурі (на місцевості) та не внесли відомості до Державного земельного кадастру.

Керівником Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області подано відповідь на відзив, в якій вказує, що відповідно до охоронного зобов`язання на Махнівську сільську раду покладено обов`язок забезпечення режиму охорони та збереження ландшафтного заказника місцевого значення "Немиринецьке", оголошеного рішенням 28 сесії Вінницької обласної ради 5 скликання №968 від 02.03.2010. З огляду на викладене позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному осязі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Згідно Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Немиринецьке» (далі - Заказник), затвердженого наказом управління розвитку територій та інфраструктури обласної військової адміністрації від 07.07.2023 № 321, встановлено, що Заказник створений у відповідності до рішення 28 сесії Вінницької обласної ради 5 скликання №968 від 02.03.2010.

Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Відповідно до п. 2.1 Положення Заказник створений з метою збереження ділянки соснового лісу та водно-болотного комплексу багатого болотною рослинністю (очерет, осока, рогiз) з місцями гніздування водно-болотних птахів (качка, курочка-водяна, чирок).

Відповідно до п. 1.2 Положення Заказник загальною площею 30 га розташований на території Махнівської сільської територіальної громади (в минулому Переможнянська сільська рада) Хмільницького району Вінницької області.

Територія, оголошена Заказником, не вилучається із користування Землекористувача, який здійснює в її межах свою діяльність згідно з цим Положенням, іншими нормативними документами та несе відповідальність за додержання встановленого режиму (п. 1.4 Положення).

Землекористувач на території Заказника у своїй діяльності керується Конституцією України, Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України та Водним кодексом України, Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про екологічну мережу України», «Про Червону книгу України», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ», іншими законодавчими нормативно-правовими актами та цим Положенням, забезпечує та несе відповідальність за належний стан та додержання встановленого режиму території Заказника (п. 1.5 Положення).

Витрати, пов`язані із забезпеченням режиму охорони Заказника здійснюються за рахунок Землекористувача (п. 1.6 Положення).

Пунктом 1.7 Положення визначено, що межі Заказника встановлюються в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. До встановлення меж Заказника її межі визначаються до Проекту створення Заказника.

Територія Заказника має бути врахована в облікових документах Державного земельного кадастру і позначена на місцевості державними інформаційними та охоронними знаками затвердженого зразка.

Межі земельних ділянок, що включені до території Заказника встановлюються в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно-правовими актами в частині додержання природоохоронних вимог, вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку та обов`язково враховуються у схемі планування території області, містобудівній документації, схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Забезпечення вирішення цих питань покладається на Землекористувача (п. 1.8 Положення).

Управлінням розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації з метою збереження ландшафтного заказника місцевого значення «Немиринецьке» 07 липня 2023 року передано Махнівській сільській раді Хмільницького району Вінницької області під охорону 30 га Заказника на території Махнівської сільської територіальної громади (в минулому Переможнянська сільська рада) Хмільницького району Вінницької області, про що складено охоронне зобов`язання, яке зареєстроване в Управлінні розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації за № 262/23.

Відповідно до вказаного охоронного зобов`язання на Махнівську сільську раду покладено обов`язок забезпечення режиму охорони та збереження ландшафтного заказника місцевого значення «Немиринецьке», оголошеного рішенням 28 сесії Вінницької обласної ради 5 скликання № 968 від 02.03.2010.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за № 0-2-0.6-5082/2-24 від 07.06.2024 встановлено, що відомості про ландшафтний заказник місцевого значення «Немиринецьке» до Державного земельного кадастру не вносилася. Документація із землеустрою на земельну ділянку Заказника не виявлена.

Позивач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено, що відповідач у даній справі Махнівська сільська рада Хмільницького району - не проводила роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж Заказника. Документація із землеустрою не розроблялася, встановлення в натурі (на місцевості) меж Заказника не проводилося, інформація про даний об`єкт не внесена до Державного земельного кадастру.

Відповідно до інформації Вінницької обласної військової адміністрації № 01-15-08/1540 від 06.05.2024, проект землеустрою із організації та встановлення меж території Заказника до Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької військової адміністрації не надходив.

Окружною прокуратурою до Махнівської сільської ради 26.04.2024 за № 52/2-738 вих-24 скеровано запит про надання інформації про те, чи проводила сільська рада роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж ландшафтного заказника місцевого значення «Немиринецьке».

Згідно листа за № 98 від 02.05.2024 Махнівська сільська рада повідомила, що не проводила роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж ландшафтного заказника місцевого значення «Немиринецьке».

Хмільницькою окружною прокуратурою до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області направлено лист № 56/2-840 вих-24 від 15.05.2024 щодо надання інформації про те, чи має намір інспекція звертатись із позовом до Махнівської сільської ради щодо вжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Немиринецьке» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області листом від 27.05.2024 № 2238/12/24 повідомлено, що інспекцією не здійснювалися планові (позапланові) заходи державного нагляду за дотриманням Махнівською сільською радою вимог природоохоронного законодавства. Заходи в судовому порядку не плануються вживатися.

Враховуючи необхідність реагування на виявлені порушення вимог законодавства, з метою їх усунення, керівник Хмільницької окружної прокуратури звернувся з цим позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором державних інтересів від імені Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, то суд зазначає таке.

Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, при зверненні з позовом прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд також враховує, що бездіяльність компетентного органу не обов`язково повинна носити умисний характер достатньо самого факту наявності бездіяльності, яка може також виявлятися у пасивній поведінці, неможливості реалізувати відповідні повноваження з незалежних від органу причин, тощо.

З матеріалів справи видно, що на підставі положень ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 КАС України прокурор звернувся із листами № 56/2-840 вих-24 від 15.05.2024 та № 56/2-905 вих-24 від 28.05.2024 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з приводу здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Махнівською сільською радою, просив також повідомити чи не планує Інспекція самостійно звертатися до суду з позовом та чи немає заперечень щодо звернення окружної прокуратури з відповідним позовом.

Листом №2238/12/24 від 27.05.2024 Державна екологічна інспекція у Вінницькій області повідомила прокурора, що Інспекцією не вживалися заходи в тому числі в судовому порядку щодо зобов`язання винесення в натурі меж Заказника та найближчим часом не плануються.

Отже, прокурор правомірно та за наявності відповідних підстав звернувся до адміністративного суду з позовом для забезпечення представництва в суді законних інтересів держави, захист яких не здійснює уповноважений орган державної влади Державна екологічна інспекція у Вінницькій області.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-ХІІ від 25.06.1991 року (далі-Закон №1264-ХІІ) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Відповідно до статті 5 Закону №1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Пунктом "і" частини 1 статті 19 Закону №1264-ХІІ передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно з частиною 2 статті 61 Закону №1264-ХІІ до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Відповідно до частин 2, 3 статті 2 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Пунктами "д", "к" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Положеннями статті 44 Земельного кодексу України встановлено, що земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно з частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 7 статті 79-1 Земельного кодексу України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частиною 8 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" №2456-ХІІ від 16.060.1992 року (далі-Закон №2456-ХІІ) межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною 3 статті 26 Закону №2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до частини 3 статті 60 Закону №2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003 року (далі-Закон №858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 19 Закону №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Згідно із статтею 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Положення статті 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Згідно із статтею 25 Закону №858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи відносно земельної ділянки ландшафтного заказника місцевого значення "Немиринецьке" не вжито заходів щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, що унеможливлює якісне забезпечення режиму заповідного об`єкту, його належну охорону та збереження.

Оскільки земельна ділянка до Державного земельного кадастру не внесена та межі в натурі (на місцевості) заказника чітко не визначені, що підтверджується матеріалами справи, то є ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, протиправне вибуття її у приватну власність, що у свою чергу ставить під загрозу збереження території об`єкта природно-заповідного фонду.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачем тривалий час не вживаються заходи з встановлення меж в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення "Немиринецьке", за наявності визначеного законодавством обов`язку щодо вчинення таких дій, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені судом обставини під час судового розгляду справи, положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до переконання, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення "Немиринецьке" до Державного земельного кадастру.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати лише у випадку, коли задоволено позов особи, яка не є суб`єктом владних повноважень або судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивачем є суб`єктом владних повноважень та відсутні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експерти, підстави для відшкодування судового збору, на переконання суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області щодо незабезпечення встановлення меж в натурі (на місцевості) та не внесення відомостей про земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення "Немиринецьке" до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати Махнівську сільську раду Хмільницького району Вінницької області забезпечити відповідно до вимог чинного законодавства України встановлення меж в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення "Немиринецьке" до Державного земельного кадастру.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (вул. В. Чорновола, 34, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ 02909909)

Позивач: Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 37979894)

Відповідач: Махнівська сільська рада Хмільницького району Вінницької області ((вул. Нікольського, 15, с. Махнівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22133, код ЄДРПОУ 04328298)

СуддяВіятик Наталія Володимирівна