Ухвала

від 23.02.2025 по справі 200/8806/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23 лютого 2025 року Справа №200/8806/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України (місто Київ, пр.Берестейський, будинок 5а, офіс 804, ЄДРПОУ 41758154) про визнання дій неправомірними, скасування пунктів рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, в якому просила:

визнати неправомірною дію Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України щодо вимоги, викладеної в листі від 18.11.2024 № 502/01-14, про обов`язок приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 інформувати Асоціацію приватних виконавців України про зупинення діяльності на підставі Наказу Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024, а також надіслання відповідної заяви на електронну адресу Секретаріату РПВУ у випадку неможливості самостійного вирішення питання свого заміщення;

визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3 рішення Ради приватних виконавців України №72 від 02.08.2024.

Вважаючи п. 2, 3 спірного рішення протиправними, позивач наголошує, що ст.ст. 35, 47, 48, 53, 54 Закону №1403- VIII не вбачається повноважень Ради приватних виконавців України самостійно приймати рішення, яким вносити зміни або розширювати норми Законів України.

Перша позовна вимога є похідною від вимоги щодо визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3 рішення Ради приватних виконавців України №72 від 02.08.2024.

Ухвалою суду від 23.12.2024 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, - задоволено. Звільнено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за подання позову по справі № 200/8806/24. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України (місто Київ, пр.Берестейський, будинок 5а, офіс 804, ЄДРПОУ 41758154) про визнання дій неправомірними, скасування пунктів рішення і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України відповідно до паспорту НОМЕР_2 від 6 лютого 2002 року, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування згідно довідки про взяття на облік як ВПО від 22 липня 2022 року № 5105-5001907567: АДРЕСА_3 .

Позивач з 27 жовтня 2020 року до 19 травня 2023 року здійснювала діяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області; її офіс знаходився у м. Маріуполі Донецької області, де позивач зареєстрована та проживала.

19 травня 2023 року позивачем було змінено виконавчий округ Донецької області на виконавчий округ Одеської області у зв`язку зі зміною місця фактичного проживання на м. Одеса, де позивач зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа.

Відповідач, Некомерційна професійна організація "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, код ЄДРПОУ юридичної особи - 41758154, зареєстроване місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Преображенська, буд. 23, офіс 31; відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до органів управління АПВУ належать З`їзд приватних виконавців України та Рада приватних виконавців України; керівник - Русецька Оксана Олександрівна.

Відповідно до відомостей Реєстру приватних виконавців України, ОСОБА_1 є приватним виконавцем, посвідчення 0525 від 1 липня 2020 року, виконавчий округ - Одеська область, зареєстрована адреса приватного виконавця ОСОБА_1.: АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішенням Ради приватних виконавців України №72 від 02.08.2024 пунктом 2 зобов`язано приватних виконавців України, діяльність яких зупинена чи припинена, інформувати Асоціацію приватних виконавців України щодо зупинення, припинення та поновлення їх діяльності протягом 5 робочих днів з дня внесення відповідних

відомостей до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Пунктом 3 даного рішення зобов`язано приватних виконавців України, діяльність яких зупинена, інформувати Асоціацію приватних виконавців України щодо укладення договорів про заміщення приватних виконавців іншими приватними виконавцями протягом 5 робочих днів з дня їх укладення.

Рішення № 72 від 02.08.2024 опубліковано на сайті Асоціації приватних виконавців України за посиланням - https://apvu.com.ua/tpost/j1dhz9zjc1-rshennya-rpvu-72-vd- 02082024.

Наказом Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024 зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. Відомості про це внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

19.11.2024 Головою Ради приватних виконавців України направлено на електронну адресу позивачки лист № 502/01-14, в якому повідомлялось зокрема, що рішенням Ради приватних виконавців України № 72 від 02.08.2024 зобов`язано приватних виконавців України, діяльність яких зупинена чи припинена, інформувати Асоціацію приватних виконавців України щодо зупинення, припинення та поновлення їх діяльності протягом 5 робочих днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Станом на 18.11.2024 року від приватного виконавця ОСОБА_1 до Асоціації приватних виконавців України не надходила інформація щодо зупинення її діяльності, що свідчить про невиконання Рішення РПВУ № 72 від 02.08.2024. Також звернуто увагу, що відповідно до частини 1 статті 35 Закону №1403-VIII Рада приватних виконавців України має право за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою здійснити перевірку діяльності приватного виконавця на предмет дотримання ним: статуту Асоціації приватних виконавців України; Кодексу професійної етики приватного виконавця; рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України, пов`язаних із діяльністю приватних виконавців. Зважаючи на зазначене вище, відповідно до Порядку визначення приватного виконавця, який здійснюватиме заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена, затвердженого Рішенням Ради приватних виконавців України № 74 від 27.09.2024 року, у випадку неможливості самостійного вирішення питання свого заміщення відповідач просить надіслати відповідну заяву на електронну адресу Секретаріату РПВУ з метою проведення відбору приватного виконавця, який здійснюватиме заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ст. 55 Конституції України та КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пунктів 2, 7, 9 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, спір, в якому одна зі сторін є суб`єктом владних повноважень, не обов`язково є публічно-правовим спором.

Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, так як визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору і спір має стосуватись саме відносин, які виникли у зв`язку із виконанням суб`єктом владних повноважень владно-управлінських функцій.

На вказаному наголошено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 521/1844/23.

Так, в постанові від 20 липня 2023 року у справі № 521/1844/23 Верховний Суд зазначив, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403), Асоціація приватних виконавців України є некомерційною професійною організацією, що об`єднує всіх приватних виконавців України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування приватних виконавців.

Згідно з частиною другою статті 47 Закону № 1403 Асоціація приватних виконавців України є юридичною особою та діє через організаційні форми самоврядування приватних виконавців, передбачені цим Законом.

На підставі частини третьої статті 47 Закону № 1403 Асоціація приватних виконавців України: 1) представляє приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями; 2) захищає професійні права приватних виконавців; 3) забезпечує високий професійний рівень та розвиток приватних виконавців; 4) забезпечує престижність професії приватного виконавця; 5) організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію приватного виконавця, та вживає заходів щодо їх спростування; 6) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Частинами четвертою та шостою статті 47 Закону № 1403 встановлено, що Асоціація приватних виконавців України утворюється з`їздом приватних виконавців України та не може бути реорганізована; з моменту державної реєстрації Асоціації приватних виконавців України її членами стають усі приватні виконавці, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1403 органами Асоціації приватних виконавців України є: 1) з`їзд приватних виконавців регіону […]; 2) рада приватних виконавців регіону […]; 3) голова ради приватних виконавців регіону; 4) Рада приватних виконавців України; 5) Голова Ради приватних виконавців України; 6) ревізійна комісія; 7) з`їзд приватних виконавців України.

Згідно з частиною першою статті 53 Закону № 1403 вищим органом самоврядування приватних виконавців є з`їзд приватних виконавців України.

На підставі частини сьомої статті 53 Закону № 1403 З`їзд приватних виконавців України: 1) обирає Голову та заступників Голови Ради приватних виконавців України і достроково відкликає їх з посад; 2) затверджує статут Асоціації приватних виконавців України та вносить зміни до нього; 3) затверджує Кодекс професійної етики приватних виконавців; 4) утворює Раду приватних виконавців України та ревізійну комісію; 5) призначає чотирьох членів Кваліфікаційної комісії та чотирьох членів Дисциплінарної комісії; 6) затверджує Положення про Раду приватних виконавців України, Положення про ревізійну комісію; 7) розглядає та затверджує звіти Ради приватних виконавців України, висновки ревізійної комісії та звіти інших органів, утворених Асоціацією приватних виконавців України; 8) затверджує кошториси Асоціації приватних виконавців України, її органів, а також звіти про їх виконання; 9) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 54 Закону № 1403 у період між з`їздами приватних виконавців України функції самоврядування приватних виконавців здійснює Рада приватних виконавців України, яка: 1) формує порядок денний, скликає та забезпечує проведення з`їзду приватних виконавців України; 2) забезпечує виконання рішень з`їзду приватних виконавців України; 3) затверджує положення про з`їзд приватних виконавців регіону, раду приватних виконавців регіону та інші регіональні органи у разі їх утворення Асоціацією приватних виконавців України; 4) забезпечує діяльність органів, утворених Асоціацією приватних виконавців України; 5) встановлює розмір та порядок сплати членських внесків Асоціації приватних виконавців України; 6) бере участь у розробленні та погоджує проекти нормативно-правових актів, визначені цим Законом; 7) приймає рішення про внесення Міністерству юстиції України клопотання про зупинення діяльності приватного виконавця у випадках, передбачених цим Законом; 8) приймає рішення про внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 9) сприяє діяльності рад приватних виконавців регіонів, координує їхню діяльність; 10) сприяє забезпеченню гарантій діяльності приватних виконавців; 11) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Асоціації приватних виконавців України відповідно до затвердженого з`їздом приватних виконавців України кошторису; 12) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад приватних виконавців регіонів, їх голів, скасовує рішення рад приватних виконавців регіонів; 13) забезпечує створення і ведення веб-сайту Асоціації приватних виконавців України; 14) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та статутом Асоціації приватних виконавців України.

Проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку, що інститут приватних виконавців набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин в контексті забезпечення виконання функцій, покладеної на нього, а саме: функції своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Діючи в межах вказаних правовідносин, орган самоврядування приватних виконавців, який обговорює питання внутрішньої діяльності інституту приватних виконавців та приймає колективні рішення з обговорюваних питань, не є суб`єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

З вищевикладеного слідує, що у разі виникнення спору між приватним виконавцем та органом самоврядування приватних виконавців щодо правовідносин, які стосуються внутрішньої діяльності інституту приватних виконавців, такі спори можуть чи мають розв`язуватися в позасудовому порядку.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Першого апеляційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2024 року по справі 200/7605/23, Третього апеляційного адміністративного суду у постанові від 30.01.2024 року у справі № 340/5991/23, предметом розгляду якого були рішення та дії органів самоврядування приватних виконавців.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені скаржником вимоги до Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів скаржника у сфері публічно-правових відносин.

Як наслідок, спір у даній справі не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 березня 2021 року у справі №761/3540/20 сформулювала правовий висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому контексті, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії» (Ashingdane v. the. UnitedKingdom). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France).

За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто воно стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Враховуючи наведені норми процесуального права, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Статтею ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи, що даний спір стосується особистих немайнових прав та інтересів позивача, він підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

З огляду на те, що на підставі ухвали суду від 23.12.2024 року позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72-77, 94, 238, 239, 241, 256, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України (місто Київ, пр.Берестейський, будинок 5а, офіс 804, ЄДРПОУ 41758154) про визнання дій неправомірними, скасування пунктів рішення.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.В. Стойка