Рішення

від 25.02.2025 по справі 240/16155/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/16155/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні,

встановив:

Позивач 22.08.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2024 по 27.07.2024 в розмірі 27 065,74 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач, виплативши несвоєчасно грошове забезпечення, яке не було виплачено при звільненні зі служби, в порушення ст. 117 КЗпП України не виплатив середній заробіток за затримку повного розрахунку.

Ухвалою від 11.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову оскільки виплата грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 , яка здійснена 27.07.2024, відповідає строкам встановлених нормами законодавства, оскільки ГУНП в Житомирській області є державним органом та вказана виплата здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які в свою чергу потребують попереднього замовлення.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позов в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області, з якої був звільнений 01.07.2024 (а.с. 6); при звільненні йому не було виплачено грошове забезпечення за липень 2024 року в сумі 334393,15 грн (а.с. 10), яке виплачено 27.07.2024 (а.с. 8), однак при цьому відповідачем не було нараховано і виплачено позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються в тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення поліцейських, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення поліцейських, не врегульовує відносини, що пов`язані із затримкою розрахунку при звільненні, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні. Відтак, в такому разі, відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.

За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбаченого частиною 1 статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, але не більш як за шість місяців.

Враховуючи, що виплата належного позивачу при звільненні грошового забезпечення відбулася 27.07.2024, до спірних правовідносин належить застосовувати ст. 117 КЗпП України.

Отже, позивач не виплативши відповідачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, який фактично відбувся 27.07.2024, вчинив протиправно.

Відповідач суду надав довідку (а.с.22), з якої вбачається, що середньоденний розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення становить 1040,07 грн.

Період затримки розрахунку з 01.07.2024 по 27.07.2024 складає 27 календарних дні.

Розмір середнього заробітку позивача за 27 календарних дня складає 28081,89 грн (1040,07*27).

Враховуючи, що позивач просив стягнути середній заробіток в сумі 27065,74 грн, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі на суму зазначену позивачем.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі № 320/4636/22 від 18.03.2024, то суд вважає за необхідне зазначити, що дана постанова стосується затримки виплати одноразової грошової допомоги, в той час як предметом спору в справі 240/16155/24 є стягнення середнього заробітку за затримку виплати належного позивачу грошового забезпечення за липень 2024 року (а.с. 10).

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, суд сплачений позивачем судовий збір в сумі 1211,20 грн стягує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008, код 40108625) задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні 01.07.2024, який фактично відбувся 27.07.2024.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 27065,74 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк