Рішення

від 21.02.2025 по справі 340/7773/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7773/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заваллівської селищної ради Гайворонського району Кіровоградської області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивачка), через свого представника адвоката Волощука Володимира Володимировича, звернулася до суду з позовом до Заваллівської селищної ради Гайворонського району Кіровоградської області (також - відповідач), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- визнати рішення сорок сьомої сесії Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 2527 від 23.07.2024 року про відмову у передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки (паю) площею 3,5634 га, в тому числі по угіддях: рілля - 3,5634 га, кадастровий номер: 3521155300:02:000:0016, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) за рахунок розпайованих земель ВАТ "Промінь" за межами населеного пункту на території Заваллівської селищної ради незаконним;

- зобов`язати відповідача на найближчій сесії Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо вирішення питання про передачу у власність земельної ділянки (паю) площею 3,5634 га, в тому числі по угіддях: рілля - 3,5634 га, кадастровий номер 3521155300:02:000:0016 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) за рахунок розпайованих земель ВАТ "Промінь" за межами населеного пункту на території Заваллівської селищної ради;

- зобов`язати відповідача передати у власність земельної ділянки (паю) площею 3,5634 га, в тому числі по угіддях: рілля - 3,5634 га, кадастровий номер 3521155300:02:000:0016 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) за рахунок розпайованих земель ВАТ "Промінь" за межами населеного пункту на території Заваллівської селищної ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням № 2527 від 23.07.2024, прийнятим на виконання судового рішення, позивачці було відмовлено у передачі у власність земельної ділянки (паю) за рахунок розпайованих земель ВАТ "Промінь". Дана відмова мотивована відповідачем тим, що є невідповідність форми і змісту Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН №396724 виданого на ім`я ОСОБА_1 формі і змісту такого сертифікату, встановленого Постановою КМУ №801 від 12.10.1995 року "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", а саме відсутня дата видачі документу, що є "не ємним" реквізитом правовстановлюючого документу при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Разом з тим, згідно відповіді на адвокатський запит від 15.08.2024 року, відділ №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, зазначено, що згідно відомостей "Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Гайворонською районною державною адміністрацією" наявний запис №1009 від 21.07.2001 року про реєстрацію сертифіката на право на земельну частку (пай) серія РН №396724. Тому, відмова відповідача є не мотивованою, так як він не перевірив відповідні дані та відсутність дати видачі Сертифікату не встановлює його недійсність та вчинена не з волі позивача. Таким чином, позивачка вважає, що вказана відмова є незаконною та такою, що суперечить чинному законодавству та порушує її права, належним способом захисту яких буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та передати у її власність земельну ділянку (пай) площею 3,5634 га, в тому числі по угіддях: рілля - 3,5634 га, кадастровий номер 3521155300:02:000:0016 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) за рахунок розпайованих земель ВАТ "Промінь" за межами населеного пункту на території Заваллівської селищної ради.

Ухвалою судді від 17.12.2024 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.30).

Представник відповідача подав відзив, у якому просив суд позовну заяву задовольнити частково (а.с.33-38).

Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено таке.

Позивачка на підставі рішення Гайворонської районної державної адміністрації від 03.07.2000 № 142-р отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) у розмірі 3,56 в умовних кадастрових гектарах, що перебуває у колективній власності ВАТ "Промінь" (а.с.15).

З метою проведення державної реєстрації права власності на вказану земельну частку (пай) позивачка 15.03.2021 подала до відповідача заяву про передачу у власність земельної ділянки (паю) площею 3,5634 га, в т.ч. по угіддях: рілля - 3,5634 га, кадастровий номер 3521155300:02:000:0016.

Відповідачем за результатом розгляду поданої позивачкою заяви не було прийнято жодного рішення: ні щодо надання у власність земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), ні мотивованої відмови.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі № 340/562/24 визнано протиправною бездіяльність Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 13.03.2021 року (№вх.490 від 15.03.2021 р.) про передачу у власність земельної ділянки кадастровий номер 3521155300:02:000:0016 та зобов`язано Заваллівську селищну раду Голованівського району Кіровоградської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2021 року (№вх.490 від 15.03.2021 р.) про передачу у власність земельної ділянки кадастровий номер 3521155300:02:000:0016 та прийняти відповідне рішення.

Рішенням сорок восьмої сесії 8 скликання Заваллівської селищної ради № 2527 від 23.07.2024, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні від 29.04.2024 у справі № 340/562/24, відмовлено позивачці у передачі у власність земельної ділянки (паю) площею 3,5634 га, в т.ч. по угіддях: рілля - 3,5634 га, кадастровий номер 3521155300:02:000:0016 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), за рахунок розпайованих земель ВАТ "Промінь" за межами населеного пункту на території Заваллівської селищної ради у зв`язку з невідповідністю форми і змісту Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 396724, виданого на ім`я ОСОБА_1 формі і змісту такого сертифікату, встановленого Постановою КМУ № 801 від 12.10.1995 року "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", а саме відсутня дата видачі документу, що є невід`ємним реквізитом правовстановлюючого документу при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства (а.с.14).

Вважаючи вищевказане рішення незаконним позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі Указ №720/95), з метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва та відповідно до частини другої статті 25 Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" постановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У цьому ж пункті Указу № 720/95 зазначено, що паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Також, за змістом пунктів 2, 3, 5, 6 вищезгаданого Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 899-IV (далі - Закон № 899-IV).

Частиною 1 статті 1 цього Закону встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

В свою чергу, у розумінні частини 1 статті 2 Закону № 899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

З вищенаведеними приписами Закону № 899-IV і Указу № 720/95 перекликаються й пункти 8, 16, 17 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України, які передбачають таке.

Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Окрім цього, за змістом статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) закріплені у статті 5 Закону №899-IV, частиною першою якої передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом.

Законом України від 10.07.2018 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів "країни щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону № 899-IV, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

Згідно із частиною 1 статті 11 Закону № 899-IV встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 144 Конституції України чітко передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (частини 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Судом встановлено, що рішення 48 сесії Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 2527 від 23.07.2024 позивачці відмовлено у передачі у власність земельної ділянки (паю) площею 3,5634 га, в тому числі по угіддях: рілля - 3,5634 га, кадастровий номер: 3521155300:02:000:0016, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) за рахунок розпайованих земель ВАТ "Промінь" за межами населеного пункту на території селищної ради у зв`язку з невідповідністю форми і змісту Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 396724, виданого на її ім`я, формі і змісту такого сертифікату, встановленого Постановою КМУ № 801 від 12.10.1995 "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", а саме у зв`язку з відсутністю дати видачі такого сертифіката.

Разом з тим, відповідачем не заперечується, що на поданому позивачкою сертифікаті мітиться запис, що сертифікат зареєстрований 21.03.2001 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 1009, правдивість якого також підтверджено відділом № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області (а.с.12).

Зазначене свідчить про те, що при винесенні рішення № 2527 від 23.07.2024 відповідачем не перевірено відповідні дані, а тому це рішення не може вважатися таким, що прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Отже, суд дійшов висновку, що рішення 48 сесії Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 2527 від 23.07.2024 року не відповідає критеріям відповідності, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, як протиправне.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача:

- на найближчій сесії Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо вирішення питання про передачу у власність земельної ділянки (паю) площею 3,5634 га, в тому числі по угіддях: рілля - 3,5634 га, кадастровий номер 3521155300:02:000:0016 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) за рахунок розпайованих земель ВАТ "Промінь" за межами населеного пункту на території Заваллівської селищної ради;

- передати у власність земельної ділянки (паю) площею 3,5634 га, в тому числі по угіддях: рілля - 3,5634 га, кадастровий номер 3521155300:02:000:0016 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) за рахунок розпайованих земель ВАТ "Промінь" за межами населеного пункту на території Заваллівської селищної ради, то суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачка на підставі рішення Гайворонської райдержадміністрації від 03.07.2000 року № 142-р отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) у розмірі 3,56 в умовних кадастрових гектарах, що перебуває у колективній власності ВАТ "Промінь" (а.с.15).

Водночас земельна ділянка, зазначена у цьому документі, реально не була виділені в натурі (на місцевості), державна реєстрація права власності на земельну частку в розмірі 3,56 га в умовних кадастрових гектарах не проводилася, реєстраційні рішення не оформлювалися.

Вказане не заперечується сторонами та фактично підтверджується змістом позовної заяви, у якій вказано, що оскільки земельні ділянки на території селищної ради виділені в натурі, то позивачка обрала ту, яка перебуває у комунальній власності та є вільною.

Суд відмічає, що сертифікат на право на земельну частку (пай) засвідчує лише право особи на певну частку землі у складі масиву сільськогосподарських угідь, однак не дає особі права власності на конкретну ділянку.

Системний аналіз наведених вище правових норм, в контексті встановлених судом обставин цієї справи, дає підстави для висновку, що особа, якій видано сертифікат на право на земельну частку (пай), має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), подавши до селищної ради відповідну заяву. До такої заяви необхідно додати сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. В свою чергу, за результатом розгляду заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) селищна рада, реалізуючи надані їй повноваження, приймає рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), що є підставою для звернення до землевпорядної організації та укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), отримання заявником Витягу з Державного земельного кадастру та здійснення ним реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Матеріали справи не містять письмових доказів дотримання позивачем відповідного порядку щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

На це не звернув увагу і відповідач при винесенні спірного рішення.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, згідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача на найближчій сесії селищної ради повторно розглянути заяву позивачки про передачу у власність земельної ділянки (паю) площею 3,5634 га, в т.ч. по угіддях: рілля 3,5634 га, кадастровий номер 3521155300:02:000:0016 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) за рахунок розпайованих земель ВАТ "Промінь" за межами населеного пункту на території селищної ради та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Згідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В силу положень частини 2 статті 77 Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевказане, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Фактично предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених (незадоволених) позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.

При зверненні до суду з позивачка сплатила судовий збір в розмірі 968,96 грн. (а.с.17), який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 18168,00 грн. до суду надано договір про надання правничої допомоги від 06.08.2024 (а.с.8); акт прийому наданих послуг (а.с.9); додаток до договору № б/н від 14.10.2024 (а.с.10); розрахунок суми судових витрат від 14.10.2024 (а.с.16), з якого вбачається, що адвокатом надано послуги: зустріч, консультація клієнта (1 год) 1514 грн.; підготовка та подання до суду позовної заяви (9 год) 13626 грн.; підготовка та подання адвокатського запиту (1 год) 1514 грн.; участь в судових засіданнях (1 судове засідання) 1514 грн.

Відповідно до пп.4.1 п.4 Договору від 06.08.2024, обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначається за кількістю годин витрачених адвокатом на вчинення процесуальних дій та підготовку процесуальних документів.

Згідно статті 30 Закону України від 5 липня 2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що зазначена адвокатом вартість послуг в розмірі 18168,00 грн. є безпідставно завищеною з огляду на предмет спору у даній справі незначної складності. Також, ознайомившись із текстом позовної заяви, суд дійшов висновку, що складення такої не вимагало від адвоката значних затрат часу та аналізу великої кількості матеріалів чи інших документів, глибокого аналізу судової практики та нормативно-правових актів. Судові засідання у справі також не проводились.

Відтак, суд вважає, що витрати, які підлягають відшкодуванню на користь позивачки слід зменшити, а тому співмірною сумою відшкодування понесених витрат є 4500,00 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення сорок восьмої сесії Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 2527 від 23.07.2024 року.

Зобов`язати Заваллівську селищну раду Голованівського району Кіровоградської області на найближчій сесії селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу у власність земельної ділянки (паю) площею 3,5634 га, в т.ч. по угіддях: рілля - 3,5634 га, кадастровий номер: 3521155300:02:000:0016, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) за рахунок розпайованих земель ВАТ "Промінь" за межами населеного пункту на території Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 04366749) судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 04366749) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО