Рішення

від 25.02.2025 по справі 380/23603/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 рокусправа № 380/23603/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України внести зміни до Наказу командира військової частини №319 від 23.10.2024, а саме визначити вислугу років ОСОБА_1 07 років 03 місяці 29 днів, з яких: календарна вислуга років 03 роки 05 місяців 18 днів; у пільговому обчисленні 03 роки 10 місяців 11 днів;

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною;

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби протиправною;

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з розрахунку пропорційно періоду лікування та у відпустці для лікування після поранення у повному обсязі протиправною;

- стягнути з відповідача - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 03 роки;

- стягнути з відповідача - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби в повному обсязі, а саме за період 03 роки 5 місяців (41 повний календарний місяць);

- стягнути з відповідача - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 13.06.2023 по 18.03.2024, у розмірі 100000 грн, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.02.2022 згідно Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України. 23.10.2024 його було виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення, а згідно наказу командувача Національної гвардії України по особовому складу від 18.10.2024 №285 о/с звільнено з військової служби за станом здоров`я. При цьому відповідачем не було здійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, в повному обсязі, додаткової винагороди у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Також позивач зазначає, що станом на 01.08.2011 вислуга років щодо нього, складала у календарному обчисленні 00 років 09 місяців 23 дні, в пільговому обчисленні 01 рік 02 місяці 19 днів. При цьому на момент звільнення 18.10.2024 відповідач обчислив вислугу років у розмірі 02 роки 07 місячці 25 днів, час служби в пільговому обчисленні (без врахування календарної вислуги) 00 років 08 місяців 00 днів. Тобто, попередня вислуга років взагалі не була врахована ні в календарному, ні в пільговому обчисленні.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував підвищену додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", виходячи з розміру 100000 гривень з розрахунку за один місяць, але пропорційно усьому часу участі в бойових діях чи за здійснення заходів з національної безпеки і оборони для відсічі і стримування збройної агресії за період з 28.11.2022 по 28.12.2022. Також при звільненні відповідач не нарахував та не виплатив одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 1 Порядку та умовам виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460. Крім цього, відповідачем не виплачену одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою суду від 26.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11.12.2024 за вх.№91601 від представника відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву.

17.12.2024 за вх.№93040 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Вказав, що при звільненні з військової служби Позивачу було здійснено розрахунок вислуги років у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей та «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 200. Позивач за час проходження військової служби та перед звільненням з військової служби документів, що підтверджують період попереднього проходження служби у кадровий підрозділ не надав. Зважаючи, що у військовій частині були відсутні документи, що підтверджують періоди попередньої служби, зокрема витяг з послужного списку позивача, відповідно підстав для обрахунку вислуги років з урахуванням вислуги років за попереднім місцем служби у військової частини не було.

Крім цього, на переконання представника відповідача позивач хибно вважає, що він має право на виплату одноразової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки законодавством чітко передбачено, що право на таку допомогу набувають військовослужбовці, які проходили військову службу за контрактом. Що стосується військовослужбовців, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації законодавством чітко розмежовано, що такі особи набувають право на виплату одноразової грошової допомоги, у відповідності до Постанови КМУ від 17 вересня 2014 р. № 460.

Відповідно до наказу командира військової частини №319 від 23.10.2024 зазначено, що Позивачу відповідно до Постанови КМУ від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» за 02 роки 07 місяців 25 днів. Вважає, що одноразову грошову допомогу при звільненні виплачено позивачу у відповідності до вимог законодавства.

Щодо виплати додаткової винагороди, позивач у своїй позовній заяві, вказує, що йому було виплачено додаткову винагороду у розмірі 248279,57 грн, що і підтверджується довідкою-розрахунком, а не в повному обсязі за період стаціонарного лікування з 13.06.2023 по 18.03.2024 хибно вважає, що йому додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 була передбачена безперервно за вказаний ним період. Сума 248279,57 грн це доплата додаткової винагороди (за період, який раніше не був виплачений), крім цієї суми позивачу здійснювалися виплати даної винагороди.

Вважає, що військова частина НОМЕР_1 жодним чином не порушували прав та законних інтересів позивача, а діяли виключно в межах своїх повноважень та керуючись чинним законодавством.

20.12.2024 за вх.№94016 від представника позивача надійшло клопотання про вступ у справу як представника.

Ухвалою суду від 21.01.2025 витребувано у сторін докази по справі.

Ухвалою суду від 24.01.2025 продовжено строк розгляду справи на тридцять днів.

27.01.2025 за вх.№6062 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

05.02.2025 за вх.№9272 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Відповідно до витягу з наказу ГУ МВС у Львівській області №235 о/с від 01.08.2011 «По особовому складу» лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 01.08.2011 звільнено з органів внутрішніх справ.

Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає: 00 років 09 місячці 23 дні, у пільговому обчисленні: 01 рік 02 місяці 19 днів.

Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №52 від 28.02.2022 позивача зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022.

Відповідно до довідки №1255 від 27.03.2024 про безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 в період з 24.02.2023 по 24.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м. Покровськ Донецької області.

Згідно з актом №103/23/3002 про нещасний випадок (у тому числі поранення), позивач на виконання вимог бойового розпорядження командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.03.2023 виконував бойові завдання в районі н.п. Кухарове Донецької області, де, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, позивач вибув на стаціонарне лікування до Дніпровської міської лікарні №6 з 13.06.2023.

Згідно з п. 14 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №183 від 23.06.2023, позивач прибув після одужання.

Згідно з п. 15 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №183 від 23.06.2023, позивач вибув на стаціонарне лікування до ВП Лікарні Святого Луки з 23.06.2023.

Відповідно до витягу з наказу №187 від 27.06.2023, позивач прибув із службового відрядження.

27.06.2023 проведено медичний огляду позаштатною ВЛК з правами госпітальної ВП «Лікарня Святого Луки», що підтверджується довідкою ВЛК №683 від 28.06.2023. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Згідно з п. 15 витяу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №189 від 29.06.2023, позивач прибув після одужання.

Відповідно до п. 16 витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №189 від 29.06.2023, позивач вибув у відпустку для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

З 01.07.2023 позивач приступив до виконання обов`язків, що підтверджується витягом з наказу №192 від 01.07.2023.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №201 від 10.07.2023, відповідно до п. 2 підпункту 3 наказу Міністерства Внутрішніх справ України від 26.01.2023 №37 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000 гривень військовослужбовцям Національної гвардії України позивачу виплачено додаткову винагороду за 12 днів з 01 по 12 червня 2023 року.

Відповідно п. 15 витягу з наказу №220 від 29.07.2023, позивач прибув із відпустки для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

Згідно з п. 18 витягу з наказу №220 від 29.07.2023, позивачу надано дні відпочинку по особовому складу, які виконували завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час перебування в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в кількості 10 діб з 20.07.2023 по 07.08.2023.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №290 від 02.10.2023 позивач вибув на стаціонарне лікування до ДУ «ТМО МВСУ по Львівській області» з 29.09.2023.

Згідно з п. 16 витягу з наказу №362 від 29.11.2023, позивач прибув після одужання 28.11.2023.

Відповідно до п. 17 витягу з наказу №362 позивач вибув на стаціонарне лікування до ВМКЦ ЗР (м. Львів) 28.11.2023.

Згідно з п. 13 витягу з наказу №377 від 13.12.2023 позивач прибув після одужання 08.12.2023, відповідно до п. 14 вказаного наказу ОСОБА_1 вибув до військової частини НОМЕР_4 на стаціонарне лікування 08.12.2023.

24.12.2023 позивач прибув після одужання, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №389 від 25.12.2023.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №391 від 26.12.2023, позивач вибув у відпустку для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 30 календарних днів з 26.12.2023 по 24.01.2024 з виїздом до с. Суховоля Львівської області.

Згідно з витягом з наказу №26 від 25.01.2024, позивач прибув із відпустки для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення 25.01.2024.

Відповідно до витягу з наказу №32 від 31.01.2024 позивач вибув на стаціонарне лікування до ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 25.01.2024.

Відповідно до п. 14 витягу з наказу №40 від 08.02.2024 позивач прибув після одужання 06.02.2024, відповідно до п. 15 вказаного витягу позивач вибув на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_4 05.02.2024.

Згідно з п. 18 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №55 від 20.02.2024 позивач прибув 20.02.2024 після одужання. Відповідно до п. 19 вказаного витягу, позивач вибув у відпустку для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 30 календарних днів з 20 лютого по 20 березня 2024 року з виїздом до с. Суховоля Львівської області.

Відповідно до витягу із наказу №86 від 21.03.2024 позивач прибув 21.03.2024 із відпустки для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №88 від 23.03.2024 позивач вибув на амбулаторне лікування до ДУ «ТМО МВСУ по Львівській області» 21.03.2024.

Згідно з п. 17 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №151 від 22.05.2024 позивач прибув після одужання 21.05.2024.

Відповідно до витягу з наказу №190 від 24.06.2024 позивач вибув у відпустку за сімейними обставинами на 10 календарних днів з 24.06.202 по 03.07.2024 з виїздом до с. Суховоля Львівської області.

Згідно з витягом з наказу №200 від 04.07.2024 позивач 04.07.2024 прибув із відпустки за сімейними обставинами.

Відповідно до витягу з наказу №208 від 11.07.2024 позивач вибув на стаціонарне лікування до ДУ «ТМО МВСУ по Львівській області» 10.07.2024.

14.08.2024 ОСОБА_1 прибув після одужання, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №244 від 15.08.2024.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №303 від 10.10.2024, позивачу виплачено додаткову винагороду у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми, або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки: за 76 днів з 29 вересня 2023 року по 27 листопада 2023 року, з 08 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №319 від 23.10.2024, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, звільненого відповідно до підпункту «б» пунтку 2 частини четвертої статті 26 (за станом здоров`я) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у відставку Збройних Сил України (за станом здоров`я: на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби), згідно наказу командувача Національної гвардії України по особовому складу від 18.102.2024 №285 о/с.

Відповідно до вказаного витягу, вислуга років позивача станом на 23.10.2024 становить:

час служби в календарному обчисленні 02 роки 07 місяці 25 днів;

час служби у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги 00 років 08 місяців 00 днів.

При звільненні позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу за 02 роки 07 місяців 25 днів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби».

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення виплати усіх належних сум грошового забезпечення при звільненні з військової служби, а також вважаючи неправильним обрахунок вислуги років, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог в частині обрахунку вислуги років позивача.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за змістом підзаконні правові норми викладені в постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200 (далі - Інструкція №200).

Відповідно до пункту 2 Інструкції №200, до вислуги років військовослужбовців для виплати їм надбавки за вислугу років зараховуються в календарному обчисленні періоди служби визначені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", а саме: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

День початку проходження військової служби для обчислення вислуги років для виплати військовослужбовцям надбавки за вислугу років визначається відповідно до статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

Днем закінчення проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовця виключено наказом командира військової частини зі списків особового складу.

Військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, вислуга років обчислюється з урахуванням попередньої служби, обчисленої відповідно до пункту 2 цього розділу.

Вислуга років військовослужбовців для виплати надбавки за вислугу років визначається кадровим (стройовим) підрозділом та щороку станом на 01 січня оголошується наказом відповідного командира (начальника).

Про результати обрахування вислуги років військовослужбовців складається відповідний висновок у двох примірниках, який затверджується командиром військової частини. Перший примірник висновку передається до фінансового відділення (служби) військової частини, другий - підшивається до особової справи військовослужбовця. З висновком військовослужбовець має бути ознайомлений під підпис.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що п.1 розділу VІІ Інструкції №200, визначений виключний перелік періодів та видів служби, які враховуються для обчислення вислуги років, необхідної для отримання надбавки за вислугу років. Серед вказаних періодів відсутнє посилання на необхідність врахування пільгової вислуги років для призначення вказаної надбавки.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 23.10.2024 №319 (по стройовій частині), вислуга позивача у календарному обчисленні складає 02 роки 07 місяців 25 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги років 00 років 08 місяців 00 днів).

При цьому відповідно до відомостей з послужного списку позивача (за період служби в органах внутрішніх справ) №М-201489, станом на 01.08.2011 вислуга років щодо ОСОБА_1 складала у календарному обчисленні 00 років 09 місяців 23 дні, в пільговому обчисленні 1 рік 02 місяці 19 днів.

Суд зауважує, що вислуга років є періодом служби, який вираховується роками, наявність якої дає право на призначення особі пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах у випадку пільгового (кратного) зарахування вислуги років (при цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги).

Суд звертає увагу, що пільгове (кратне) обчислення стосується лише вислуги років для визначення пільгових умов призначення пенсій за вислугу років та їх розміру відповідно до Закону №2262-ХІІ. При цьому, для визначення розміру надбавки за вислугу років має значення саме кількість повних календарних років.

Відповідно до п. 5 розділу VII Інструкції № 200, військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, вислуга років обчислюється з урахуванням попередньої служби, обчисленої відповідно до пункту 2 цього розділу.

Згідно з п. 6. розділу VII Інструкції № 200, вислуга років військовослужбовців для виплати надбавки за вислугу років визначається кадровим (стройовим) підрозділом та щороку станом на 01 січня оголошується наказом відповідного командира (начальника)

За правилами пункту 7 розділу VІІ Інструкції №200 військовослужбовцям, яким у встановленому порядку зараховано до вислуги років раніше не враховані періоди військової служби (роботи), доплата надбавки за вислугу років здійснюється з дня надання військовослужбовцями документів, що підтверджують їх період служби.

Слід зазначити, що судом не встановлено, що позивач за час проходження військової служби та перед звільненням з військової служби документів, що підтверджують період попереднього проходження служби у кадровий підрозділ не надавав, будь-які докази щодо звернення з цього приводу відсутні.

Зважаючи, що у військовій частині були відсутні документи, що підтверджують періоди попередньої служби, зокрема витяг з послужного списку позивача, тому підстав для обрахунку вислуги років з урахуванням вислуги років за попереднім місцем служби у військової частини не було.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до витягу з наказу №235 о/с від 01.08.2011 Головного управління МВС у Львівській області вислуга років позивача на день звільнення з органів внутрішніх справ становить: 00 років 09 місяців 23 дні, у пільговому обчислення 01 рік 02 місяці 19 днів.

Варто звернути увагу, що в даному витязі вислуга років позивача на день звільнення з органів внутрішніх справ становить: у пільговому обчислення 01 рік 02 місяці 19 днів. Така обрахована з урахуванням календарної.

Натомість в наказі командира військової частини НОМЕР_1 №319 від 23.10.2024 час служби 00 років 08 місяців 00 днів у пільговій вислузі обрахований без урахування календарної вислуги років.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що обрахунок вислуги років позивача здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та наявних підтверджувальних документів у відповідача.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач вправі звернутись до військової частини, надавши підтверджуючі документи для обрахунку вислуги років.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 1 Порядку та умовам виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 та 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Підстави для звільнення з військової служби визначено статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, згідно з підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до абз. 7 п. 2 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 4 розділу ХХХII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (далі - Порядок №460).

Так, відповідно до пункту 1 Порядку №460 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №58 від 26.01.2022) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №406 військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв`язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктами 3-4 Порядку №406 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Відповідно до пункту 5 Порядку №406 виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає, що позивач призваний на військову службу під час загальної мобілізації через введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, звільнений з військової служби відповідно до пп. «б» п. 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

Суд встановив, що позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до наказу командира військової частини №319 від 23.10.2024 зазначено, що Позивачу відповідно до Постанови КМУ від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» за 02 роки 07 місяців 25 днів.

Відповідно до довідки розрахунку, виданою фінансовим відділенням, з якою Позивач ознайомився йому виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 35703,63 грн за 31 місяць служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Отже, позивач набув та реалізував своє право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Оскільки, позивач був звільнений з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то відповідно до Порядку №460 йому була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Суд констатує, що у позивача відсутнє право на отримання ще й одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень пропорційно періоду лікування та у відпустці для лікування після поранення у повному обсязі.

При вирішені спору суд виходить із того, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

Указами Президента України воєнний стан продовжено, діє на теперішній час.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постанова №168 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів військовослужбовцями права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил передбачала отримання додаткової винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.

У контексті наведеного відслідковується, що сам факт виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн.

За таких обставин, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин, було чинним рішення (телеграма) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 абзацом 8 пункту 10 якого передбачені підстави, наявність яких позбавляє права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 в розмірі 100 000 грн чи 30 000 грн.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини,

- факт перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Так, звертаючись з вказаним позовом, позивач стверджує, що відповідачем було здійснено нарахування та виплату вищезазначеної додаткової винагороди лише частково, у розмірі 248279,57 грн, а не у повному обсязі за період стаціонарного лікування з 13.06.2023 по 18.03.2024.

Дослідивши долучені до матеріалів справи копії наказів щодо позивача за період проходження служби, суд встановив таке.

Позивач перебуваючи у відрядженні для виконання завдань з відсічі збройної агресії російської агресії проти України 13.06.2023 року отримав поранення (ВТ. Акубаротравма), що підтверджується первинною медичною карткою, та був евакуйований на стабілізаційний пункт.

Відповідно до наказу №174 від 15.06.2023 позивач вибув на стаціонарне лікування до Дніпровської міської лікарні №6 з 13.06.2023. Відповідно до наказу №183 від 23.06.2023 позивач прибув з лікування та в той же день вибув на стаціонарне лікування до ВП Лікарні Святого Луки з 23.06.2023.

Відповідно до наказу №201 від 10.07.2023 позивачу було виплачено додаткову винагороду за період перебування на стаціонарному лікуванні за 16 днів з 13 по 28 червня 2023 року.

Відповідно до наказу №189 від 29.06.2023 позивач вибув у відпустку для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

Відповідно до наказу №220 від 29.07.2023 позивач прибув із відпустки для лікування 29.07.2023.

Згідно з довідкою ВЛК №683 від 28.06.2023 №449: Травма, так пов`язана з проходженням військової служби. Згідно із класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості (наказ МОЗ від 04.07.2007 №370) дана травма відноситься до легких.

У зв`язку з тим, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №683 від 28.06.2023 травма відноситься до легких, відповідно підстав у відповідача для включення до наказів про виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 гривень за період з 29.06.2023 по 29.07.2023 не було.

Відповідно до наказу №220 від 29.07.2023 позивачу надано дні відпочинку особовому складу, які виконували завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час перебування в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в кількості 10 діб з 29.07.2023 по 07.08.2023. 08.08.2023 по 28.09.2023 позивач приступив до виконання обов`язків за посадою та перебував на службі. В даний період позивач не перебував на стаціонарному лікуванні, а відтак підстав у відповідача для включення до наказів про виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період з вказаний період не було.

Згідно з наказом №290 від 02.10.2023 позивач вибув на стаціонарне лікування до ДУ «ТМО МВСУ по Львівській області» з 29 вересня 2023 року. Відповідно до наказу №362 від 29.11.2023 позивач з 28.11.2023 прибув з лікування та вибув на стаціонарне лікування до ВМКЦ ЗР (м. Львів) з 28 листопада 2023 року. Даний період лікування підтверджується випискою №885 ДУ «ТМО МВС України по Львівській області». Відповідно до наказу №303 від 10.10.2024 за вказаний період було здійснено виплату.

Щодо періоду з 28.11.2023 по 08.12.2023, то зважаючи, на те, що у вказаний період позивач перебував на лікуванні з діагнозом - глаукома, підстав для включення в наказ на виплату у військової частини не було, адже не було встановлено основного діагнозу лікування, пов`язаного із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Крім цього, відповідно до наказу №377 від 13.12.2023 позивач вибув на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) 08 грудня 2023 року. Період лікування підтверджується випискою №4898 В/Ч НОМЕР_4 . Відповідно до наказу №389 від 25.12.2023 позивач прибув з лікування з 24 грудня 2023 року. Відповідно до наказу №303 від 10.10.2024 позивачу за вказаний період було здійснено виплату додаткової грошової винагороди.

Щодо періоду з 26.12.2023 по24.01.2024, то відповідно до наказу №391 від 26.12.2023 позивач вибув у відпустку для лікування на 30 днів, на підставі довідки ВЛК від 21.12.2023, виданої ВЧ НОМЕР_4 . Відповідно до наказу №26 від 25.01.2024 позивач прибув з відпустки для лікування з 25 січня 2024 року.

У зв`язку з тим, що військово-лікарська комісія не визначила даний діагноз «як тяжке поранення» та не встановила причинно-наслідковий зв`язок, що даний діагноз є наслідком поранення, відповідно підстав у відповідача за вказаний період включити в наказ на виплату 100 000 грн не було.

Зважаючи, на те, що у період 25.01.2024 по 05.02.2024, позивач перебував на лікуванні з основним діагнозом - Первинна відкрита глаукома, підстав для включення в наказ на виплату у військової частини не було, оскільки не було встановлено основного діагнозу лікування, пов`язаного із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Також, відповідно до наказу №40 від 08.02.2024 позивач вибув на стаціонарне лікування до ВЧ НОМЕР_4 з 05 лютого 2024.

Відповідно виписки №462 Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Назва діагнозу: Н40.1 - Первинна відкрита глаукома. Стан після операцій (30.01.2024) факоемульсифікація катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи на лівому оці; (30.01.2024) імплантація Експрес-шунта на лівому оці у вигляді артифакії, тимчасового зниження гостроти зору до 0.2 лівого ока. Артифакія, оперована вузькокутова стабілізована глаукома правового ока.

Зважаючи, на те, що у вказаний період позивач перебував на лікуванні з основним діагнозом - Первинна відкрита глаукома, підстав для включення в наказ на виплату у військової частини не було, адже не було встановлено основного діагнозу лікування, пов`язаного із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Щодо періоду з 20.02.2024-20.03.2024, то судом встановлено, що відповідно до наказу №55 від 20.02.2024 позивач вибув у відпустку для лікування на 30 днів, на підставі довідки ВЛК від 21.12.2023, виданої ВЧ НОМЕР_4 . Відповідно до наказу №86 від 21.03.2024п прибув з відпустки для лікування 21 березня 2024 року.

Виплата не здійснювалася, оскільки відповідно до довідки ВЛК діагноз та постанова госпітальної ВЛК: стан після оперативного лікування (30.11.2023): факоемульсифікація з імплантацією інтраокулярної лінзи на правому оці, з приводу вузькокутової розвиненої глаукоми, незрілої катаракти обох очей, з тимчасовим порушенням функції зору.

У зв`язку з тим, що військово-лікарська комісія не визначила даний діагноз «як тяжке поранення» та не встановила причинно-наслідковий зв`язок, що даний діагноз є наслідком поранення, відповідно підстав у відповідача за вказаний період включити в наказ на виплату 100 000 грн не було.

З огляду на таке, судом не встановлено порушення військовою частиною НОМЕР_1 прав та законних інтересів позивача щодо виплати додаткової грошової винагороди.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, при розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна