Рішення

від 25.02.2025 по справі 380/24215/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 рокусправа № 380/24215/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в якому просить:

- Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 , у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки замість втраченого паспорта громадянина України;

- Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки замість втраченого паспорта громадянина України.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо відмови у обміні, оформленні та видачі паспорту у формі книжечки. Позивач, серед іншого, покликається на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17.

Ухвалою суду від 03.12.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву (вх.№93536 від 19.12.2024), у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач вважає, що внаслідок видачі позивача паспорта у вигляді ID картки, його права порушені не будуть, оскільки персональні дані позивача вже внесено в ЄДДР та присвоєно УНЗР, що свідчить про те, що позивач вже надала згоду на обробку її персональних даних при оформленні паспорту у формі ID-картки. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області із заявою про втрату/ викрадення паспорта за зразком, наведеним у додатку 5 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 №456.

Листом від 10.06.2024 відповідач відмовив позивачу у видачі паспорту у формі книжечки, покликаючись на Закон України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особі чи її спеціальний статус».

15.07.2024 позивачка повторно звернулась до ГУ ДМС у Львівській області із вимогою надати ОСОБА_1 паспорт книжечку, а не у формі картки.

Листом від 14.08.2024 відповідач повідомив позивачу про відсутність правових підстав для оформлення паспорта України у вигляді паспорта книжечки.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у оформленні паспорта громадянина України зразка 1994р. у формі книжечки, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі за №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), відповідно до якої визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, та зобов`язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ; в решті позову - відмовлено.

Частиною 10 ст. 290 КАС України визначено, що у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:

1) ознаки типових справ;

2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;

3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року виокремила наступні ознаки типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2012 від 20.01.2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 5 Закону України Про громадянство України визначено, що документом, який підтверджує громадянство України є, зокрема, паспорт громадянина України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначаються Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус №5492-VI від 20.11.2012 (далі Закон №5492-VI) з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону №5492-VI).

Отже, у разі відсутності в особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 (в редакції Постанови Верховної Ради України №3423-XII від 02.09.1993), з наступними змінами та доповненнями, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Своєю чергою п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992;

- з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією Постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (п. 3 Постанови №302).

Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.

Звернувшись до суду із цією позовною заявою, позивач, в обґрунтування своєї позиції покликається на порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту.

Щодо зазначених доводів позивача суд зазначає таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 6 Закону України Про захист персональних даних №2297-VI від 01.06.2010 (далі Закон №2297-VI), з наступними змінами та доповненнями, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону №2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 Закону №2297-VI).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякісність закону та порушення конституційних прав такої особи.

Суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу використання традиційних методів ідентифікації особи.

Тому суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі у виді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Однак у даному випадку суд враховує наступні обставини.

Суд враховує, що 15.10.2024 року за своїм добровільним волевиявленням позивач звернулася до ГУ ДМС України у Львівській області , а саме Відділу № 1 у місті Львові для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки. ОСОБА_1 подала заяву-анкету №11087483 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України замість втраченого, яка є одночасно згодою на обробку персональних даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру України (далі ЄДДР). Згоду на обробку персональних даних Позивач посвідчила власним підписом.

Заява-анкета починається з наступної фрази «Я, ОСОБА_1 , прошу внести до Єдиного державного демографічного реєстру таку інформацію про мене:», далі зазначаються персональні дані, які заявниця добровільно надає про себе, і які вносяться до ЄДДР з особистих документів заявниці.

Оформивши паспорт громадянина України у формі ID-картки, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, у Реєстрі вже сформовано УНЗР (1941120101206), який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі.

Тобто альтернативний вибір позивач вже зробив, подавши добровільно заяву-анкету та оформивши паспорт громадянина України у формі ID-картки, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі відносно позивача вже сформовано, який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі, а тому побоювання Позивача, що внесення персональних даних при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки спричинить шкоду її приватному життю є необґрунтованими.

Суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що позивач добровільно та свідомо оформлювала паспорт громадянина України у вигляді ID-картки, що виданий засобами ЄДДР (біометричний паспорт), від якого позивач не відмовляється.

Також суд вважає, що оскаржувані дії відповідача не можуть бути визнані втручанням у приватне і сімейне життя, так як встановлений судом факт надання позивачем згоди на обробку персональних даних та присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, беззаперечно свідчить про те, що виконання вимог Порядку №302 жодним чином не порушує права свободи і інтереси ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України

у х в а л и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (адреса: вул. Січових Стрільців, 11,м.Львів,79000; ЄДРПОУ 37831493) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії- відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна