Рішення від 24.02.2025 по справі 420/32619/24

Справа № 420/32619/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву.

Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, однак відповідачем виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 1000 грн. Відповідач у відзиві фактично підтверджує протиправність своїх дій щодо не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році у більшому ніж фактично виплачено позивачу розмірі, надаючи посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 року №360. Разом з тим, рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №440/14216/23 (провадження № 11-67заі24) від 26.09.2024 року визнано протиправним дії суб`єкта владних повноважень щодо не виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язано суб`єкта владних повноважень здійснити вказані виплати з урахуванням раніше виплаченої суми.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX) Кабінет Міністрів України зобов`язано забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України (підпункт 2 п. 4). Враховуючи положення частини другої статті 20 Закону №389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою №540. Рішення Верховного Суду України від 05 березня 2024 року у справі №440/14216/23 - щодо спірного питання чи це один вид допомоги: разова щорічна грошова допомога до Дня Незалежності України (в новій редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») та разова грошова допомога до 5 травня, що виплачувалась особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ. «Порівнюючи дві редакції частини 5 статті 13 Закону №3551-XII з одного боку видається, що разова щорічна грошова допомога до Дня Незалежності України, що передбачена чинною частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №2983-ІХ, за своєю назвою, тобто суто за формальним критерієм, є новим видом соціального забезпечення. З іншого боку, за своїм змістом та ознаками (щорічна системність; разовий характер; обов`язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) вона є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, що виплачувалась особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ. Оскільки частина цієї статті «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» не є новою у правовому регулюванні питання застосування згаданої пільги для ветеранів війни, то наявні підстави вважати, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України є зміненою за умовами та підставами виплати щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня, шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ (а не через бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій). Таким чином під час подання позивача на виплати одноразової грошової допомоги до дня незалежності командування Військової частини НОМЕР_1 діяло у спосіб та у порядку передбаченим Законами України «Про військовий обов`язок та військову службу», Постановою №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» і будь-яких порушень законних прав свобод та інтересів позивача, не допустив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 07.08.2024 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно Витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №42 від 28.02.2022 року відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року з 01 березня 2022 року капітана резерву ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперативного чергового відділення напрямків командного пункту штабу ВОС 0212003.

В 2024 році Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в розмірі 1000 грн.

Не погодившись з виплатою разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі, меншому ніж встановлено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст. 1, 2, 11, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, вважаються особи, нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні, Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», а також Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Другої світової війни.

Особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, вважаються також особи, які брали безпосередню участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України та яким, починаючи з 2014 року, присвоєно звання Герой України з врученням ордену «Золота Зірка», яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів, «За мужність» трьох ступенів, княгині Ольги трьох ступенів.

Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пільги особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, передбачені ст.16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зокрема, п. 1 ст. 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено виплату особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щорічної разової грошової допомоги.

Така грошова допомога була запроваджена ще з 1.01.1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 №367-XIV та доповненням п.1 ст.16 словами «разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка виплачується щорічно до 5 травня».

В подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.

Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 року внесено зміни до п.1 ст.16 Закону №3551-XII виклавши норму в наступній редакції «надбавки до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які вони отримують, у розмірі 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щорічна разова грошова виплата до Дня Незалежності України, яка виплачується у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Постановою №1396 відповідно до ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України, затверджений Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році» №369.

Зазначеною постановою встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин в таких розмірах: I групи - 3100 гривень; ІI групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень; членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з п.1 ст. 10 Закону №3551-ХІІ, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень; учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.

Верховним Судом у зразковій справі №440/14216/23 надана оцінка зазначеним обставинам та зроблений висновок, що за своєю природою передбачена Законом №3551-ХІІ виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.

Таким чином, запроваджену Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений вище спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною, як це передбачає ст.2 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що, в свою чергу, суперечить також ст. ст. 17, 22 Конституції України.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки стосовно застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, в контексті викладених висновків Верховним Судом у справі №440/14216/23 суд дійшов висновку, що за своєю природою передбачена ч.5 ст.13 Закону №3551-ХІІ виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2024 році у розмірі - 1000 грн., що є меншою сумою, ніж 8 мінімальних пенсій за віком.

Проте, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19, від 11.08.2023 р. у справі № 380/103/22).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 грн., тобто щорічна разова допомога у 2024 році позивачу мала бути нарахована та виплачена в розмірі 18888 грн. (2361 х 8).

Таким чином, враховуючи, що відповідачем у 2024 році нараховано та виплачено позивачу щорічну разову допомогу до Дня Незалежності України в 2024 році у розмірі 1000 грн., замість належного розміру 18888 грн., суд дійшов висновку про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Враховуючи протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у суду є всі підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позову заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА