Рішення від 25.02.2025 по справі 460/15973/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2025 року м. Рівне №460/15973/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.12.2024 №172650009838, яким відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пп.7 п.2 ст.114 Закону України ««Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно пп.7 п.2 ст.114 Закону України ««Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.11.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що протиправна відмова пенсійного органу порушує її право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень вказав, що підстав для скасування рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії відповідно до пп.7 п.2 ст.114 Закону України ««Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає, оскільки за результатами розгляду відповідної заяви останньою не підтверджено зайнятість на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві та у зв`язку з недотриманням пункту 1 постанови КМУ №244 та підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, зокрема не підтвердження факту виховання п`ятьох дітей до чотирнадцятирічного віку.

Відповідач 1 відзиву на позовну заяву не подав, своєї позиції щодо заявлених позовних вимог суду не повідомив. Окрім цього, клопотань про продовження процесуального строку для надання відзиву із зазначенням причин від відповідача 1 не надходило.

Суд з`ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

25.11.2024 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії відповідно до пп. 7 п. 2 ст. 114 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особа, яка народила та виховала понад п`ятеро дітей до 14 річного віку та станом на дату звернення працювала на постійній основі у сільському господарстві.

Рішенням відповідача 2 від 02.12.2024 №172650009838 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав не підтвердження постійної роботи та зайнятості у сільськогосподарському виробництві та недотриманням пункту 1 постанови КМУ №244 та підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, зокрема не підтвердження факту виховання п`ятьох дітей до чотирнадцятирічного віку. Зазначено, що станом на 25.11.2024 стаж роботи за жовтень-листопад 2024 року відсутній в реєстрі застрахованих осіб.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду із позовом про скасування відповідного рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятьох і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 №244 затверджено Порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей (далі - Порядок №244), відповідно до п. 1 якого установлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що для отримання вказаного виду пільгової пенсії за віком необхідно дотримання двох умов: факт роботи в сільськогосподарському виробництві; факт виховання п`ятеро і більше дітей до 14 річного віку.

Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , позивач є матір`ю не менш п`яти дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Також зазначені обставини підтверджуються довідками: від 21.11.2024 №7806, виданою Березівською сільською радою, у якій зазначено про виховання позивачем 7 дітей до шестирічного віку, від 21.11.2024 №7804, виданою Березівською сільською радою, у якій зазначено про виховання позивачем 6 дітей до чотирнадцятирічного віку, від 09.12.2024 №8201 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб.

Довідкою від 22.11.2024 №09-26/3792 підтверджено, що позивач перебувала на обліку в структурному підрозділі управління соціального захисту населення Сарненської державної адміністрації як отримувач державної соціальної допомоги відповідно до постанови №1751 від 27.12.2001 «Порядку призначення та виплати державної соціальної допомоги сім`ям з дітьми» та отримувала державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та державної соціальної допомоги при народженні дитини на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2007 по 25.10.2008, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.01.2007 по 10.12.2009, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 11.07.2009 по 21.03.2012, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 17.01.2011 по 11.10.2013, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 28.01.2013 по 23.10.2015, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 01.03.2020 по 12.02.2023.

Отже, відповідними документами підтверджується виховання позивачем, зокрема 6 дітей до чотирнадцятирічного віку.

Зазначеного, відповідачем не спростовано та протилежного матеріали справи не містять.

Крім цього, у спірному рішенні Пенсійним органом вказано, що позивачем не підтверджено факт постійної роботи та зайнятості у сільськогосподарському виробництві.

Відповідно до п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-XII, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Таким чином, саме трудова книжка є документом, який підтверджує трудову діяльність працівника, зокрема й перебування його у трудових відносинах з суб`єктом господарювання (роботодавцем).

Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_9 , позивач 01.07.2024 прийнята на роботу в Фермерське господарство «Фарян Агро» на посаду підсобний працівник (наказ №01-К від 01.07.2024).

При цьому, така трудова книжка не містить записів про зайнятість позивача на роботі у відповідному господарстві за неповним або скороченим робочим днем.

Відтак, трудовою книжкою позивача засвідчується, що станом на дату подання до Пенсійних органів заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 25.11.2024 перебувала у трудових відносинах із ФГ «Фарян Агро», обіймаючи посаду підсобний працівник.

Наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань відомості свідчать про те, що основний вид діяльності Фермерського господарства «Фарян Агро» (код ЄДРПОУ 45227487) за КВЕД 01.11 є: Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), а інші: за КВЕД: 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 52.10 складське господарство.

Суд зазначає, що Розділ 01 КВЕД (класифікатора ведення економічної діяльності) передбачає усі без винятку види діяльності в сфері сільського господарства, мисливства та надання пов`язаних із ними послуг.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом третім Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавцем чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.

Суд зазначає, що ні п.7 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV, ні Порядком №244 не визначено умови, що діяльність працівника у сільськогосподарському виробництві (тваринництві) повинна бути підтверджена будь-яким іншим документом, для додаткового підтвердження факту роботи особи у сільськогосподарському виробництві.

Суд зауважує, що згідно з наданою позивачем довідкою ФГ «Фарян Агро» б/н підтверджено, що остання дійсно працює у ФГ «Фарян Агро» на посаді підсобний працівник згідно наказу 01-К від 01.07.2024 по сьогоднішній час.

При цьому, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що вказані у трудовій книжці у ФГ "Фарян Агро" відомості не відповідають фактичній роботі позивача та внесені всупереч первинним документам.

Відповідач 2 у спірному рішенні, зокрема, вказав, що стаж за жовтень-листопад 2024 року у ФГ «Фарян Ягро» відсутній в реєстрі застрахованих осіб.

Згідно з абз. 9 п. 3 ч. 3 ст. 21 Закону №1058-IV, частина персональної електронної облікової картки, яка відображає виплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями повинна містити такі відомості, як, заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії на поточний момент.

Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, яке, в силу положень ст.2 Закону №1058-ІV гарантується, зокрема, солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, система персоніфікованого обліку не підтверджує або спростовує факт роботи особи на певній посаді та місці (доказом чого є трудова книжка), а дає підставу для зарахування спірного періоду роботи до загального страхового стажу.

Доказів звільнення позивача з роботи у ФГ «Фарян Агро» як при поданні відповідної заяви про призначення пенсії, так і при прийнятті спірного рішення відповідачами не надано.

Відповідні докази такого й відсутні на момент розгляду цієї справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Водночас, пенсійними органами у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо факту постійної зайнятості позивача у сільськогосподарському виробництві, не витребувано від фермерського господарства, в якому працює позивач, будь-яких документів.

Так, відповідачем 2 надано до матеріалів справи службову записку, адресовану Начальнику управління котрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Руслані Довгалюк щодо проведення перевірки відповідності первинним документам довідки б/н, виданої ФГ «Фарян Агро» про факт роботи позивача на посаді.

Разом з цим, акту за результатами проведення зустрічної перевірки достовірності видачі документів матеріали справи не містять.

Окрім цього, позивачем до матеріалів справи надано довідку від 08.01.2025, видану ФГ «Фарян Агро», яка за своїм змістом є ідентичною довідці наданою позивачем разом із заявою про призначення пенсії.

Зважаючи на вказане, відповідачем не спростовано факту зайнятості позивача станом на дату подання заяви про призначення пенсії у сільськогосподарському виробництві.

У сукупності встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 постійно працювала у сільськогосподарському виробництві, народила та виховала понад 5 дітей до 14 років, а відтак мала право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV незалежно від віку та страхового стажу.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення відповідача-2, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є необґрунтованим та безпідставним, отже не відповідає критеріям правомірності, визначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача-2 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи питання відновлення порушеного права позивача, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання органу Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV.

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач 25.11.2024 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV і на час такого звернення були наявними підстави для призначення пенсії, то порушене право останньої слід відновити з 25.11.2024.

При визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов`язок поновлення порушеного права позивача, суд враховує положення абз. 1 п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), за змістом яких заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 14 п. 4.2 Порядку №22-1).

Тож дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Полтавській області.

Враховуючи викладене, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Рівненській області задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 16.12.2023 у справі №500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, рішення якого судом визнано протиправним і скасовано.

Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб`єкта владних повноважень (тобто задоволена основна вимога немайнового характеру, яка підлягала оплаті судовим збором), тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов`язується зі способом захисту порушених прав позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.12.2024 №172650009838, яким ОСОБА_1 відмовлено призначенні пенсії відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах у порядку п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 25.11.2024.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава,Полтавська обл.,36014. ЄДРПОУ/РНОКПП 13967927)

Повний текст рішення складений 25.02.2025.

Суддя Олег ГРЕСЬКО