Ухвала

від 19.02.2025 по справі 480/8338/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у зміні способу і порядку виконання судового рішення

19 лютого 2025 року Справа № 480/8338/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Щербаченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми заяву представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 480/8338/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 задоволено позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24.02.2022 по 19.12.2022.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць за період з 24.02.2022 по 19.12.2022 пропорційно часу проходження служби з розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення, Сумським окружним адміністративним судом 01.02.2024 видано виконавчий лист.

04.02.2025 від представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду, у якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/8338/22 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 01.02.2024 Сумським окружним адміністративним судом, шляхом стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць за період з 24.02.2022 по 19.12.2022 пропорційно часу проходження служби з розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум, у сумі 293744,24 грн.

Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення у справі позивачу кошти не виплачено і у державного виконавця немає можливості виконати рішення суду без участі боржника, тому виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Враховуючи рішення Вищої ради правосуддя №3578/0/15-24 від 10.12.2024 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Сумського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" та наказ голови Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 №55-ОС "Про відрахування зі штату суду у зв`язку зі звільненням з посади у відставку судді ОСОБА_3 ", на підставі розпорядження в.о. керівника апарату №19 від 04.02.2025 призначено повторний автоматизований розподіл заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №480/8338/22, яка перебувала у провадженні судді Бондаря С.О.

Справу розподілено автоматизованою системою документообігу суду судді Глазьку С.М.

Ухвалою суду від 10.02.2025 вищевказану заяву було призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.02.2025.

Представник відповідача подав додаткові пояснення по справі, у яких зазначив, що заперечує проти задоволення заяви Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у повному обсязі, та зазначає, що доводи заявника на зміни, які відбулись у КАС України, а саме доповнення другого абзацу ч. 3 ст. 378 КАС України, стосуються лише невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо невиплати пенсійних та соціальних виплат, а не грошового забезпечення яке було предметом розгляду справи. Резолютивна частина рішення суду у даній справі має зобов`язальний характер, тому зміна способу виконання рішення із зобов`язання здійснити виплату додаткової винагороди на стягнення цієї суми фактично призведе до зміни рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Також просив розглядати заяву без його участі.

13.02.2025 розгляд заяви було відкладено на 19.02.2025, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

19.02.2025 представник заявника, позивач та відповідач в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Заявник у своїй заяві просив розглядати заяву без його участі.

За приписами частини 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Згідно приписів ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

Отже, приписи Кодексу адміністративного судочинства України визначають умови, виконання яких є обов`язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.

Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у цій справі, зокрема, зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць за період з 24.02.2022 по 19.12.2022 пропорційно часу проходження служби з розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум, а отже судове рішення для відповідача має зобов`язальний характер.

Водночас, представник заявника фактично просить змінити суть резолютивної частини зазначеного рішення суду, - з "зобов`язати" на "стягнення" з відповідача на користь стягувача недоплачену суму додаткової щомісячну винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, одночасно не надаючи суду жодного належного доказу на підтвердження факту неможливості виконання судового рішення у встановлений судом спосіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що термін "зобов`язати провести нарахування та виплату" поглинає таке поняття як "стягнення", яке неможливо здійснити без належного виконання судового рішення. Виконавчий лист є достатнім виконавчим документом, на підставі якого державний виконавець зобов`язаний здійснити примусове виконання судового рішення.

У той же час, зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Суд зазначає, що встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до ст. 378 КАС України було б підставою для встановлення порядку його виконання.

Водночас, положеннями ч.1 ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.

Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із приписами ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про виконавче провадженння", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, державного виконавця наділено спеціальними повноваженнями для виконання своїх функцій щодо належного виконання судового рішення, відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про виконавче провадженння", як то накладання стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; проведення перевірки виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Однак, звертаючись до суду, заявник не надав до суду жодних доказів, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", задля належного виконання судового рішення у справі № 480/8338/22.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 480/8338/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення повного тексту.

Повний текст ухвали складений та підписаний 25 лютого 2025 року.

Суддя С.М. Глазько