Рішення

від 25.02.2025 по справі 520/35638/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року № 520/35638/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Заічко О.В., розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «РІВЛАД, ЛТД» (вул. Валентинівська, буд. 21,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61146, ЄДРПОУ22706968) до Харківська міська рада (майдан Конституції,буд. 7,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61003, код ЄДРПОУ04059243) про визнання протиправним та нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018».

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, оскільки прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінює норми права, скасовує інший правовий акт, поширюється на невизначене коло осіб (платників податку з плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним, оскільки рішення лише визначає коло суб`єктів, на які поширюється її дія, однак жодним чином не персоніфікує їх, та спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом, та іншими суб`єктами господарювання.

Зважаючи на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», так як встановлено факт його недотримання під час затвердження технічної документації, можна дійти висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ ФІРМА«РІВЛАД, ЛТД» та відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправним та нечинним рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 року № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» з моменту його прийняття.

Обґрунтовуючи адміністративний позов посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року у справі № 803/417/18, від 17.12.2019 року у справі № 1940/1662/18, від 29.04.2020 року у справі № 161/6580/16, в яких суд касаційної інстанції акцентував, що затверджена нормативна грошова оцінка визначає базові розрахункові показники, які є обов`язковими для застосування у окремих відносинах між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарської діяльності, вона може застосовуватися неодноразово і стосуватися невизначеного кола суб`єктів, тому рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земель є регуляторним актом, а відтак має бути прийняте з додержанням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.

15.01.2025 до суду надійшло клопотання Харківської міської ради про залишення адміністративного позову ТОВ фірма «Рівлад» без розгляду, у зв`язку з пропущенням строку для звернення із позовом.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі рішення 19 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26.09.2012 № 840/12 «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» між Харківською міською радою та ТОВ «РІВЛАД, ЛТД» укладено договір оренди землі від 11.04.2013 (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.08.2013 за № 2291704).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору ТОВ «РІВЛАД, ЛТД» передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1062 га по вул. Валентинівській, 18-Г у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:07:047:0107 для обслуговування та експлуатації нежитлових будівель (торговельні павільйони) строком до 01.09.2061.

Абзацом 2 п. 9 Договору передбачено, що розмір орендної плати за земельну ділянку на рік згідно з розрахунком № 59/13 від 11.01.2013 становить: 4,8% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає: 137 669,86 грн; розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць становить 11 472,49 грн.

У грудні 2024 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з подовом до ТОВ фірма «Рівлад, ЛТД» про стягнення 110224 грн 93 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Валентинівській, 18-Г у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 11.04.2013 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 та розірвання договору оренди землі.

При здійсненні розрахунку розміру заборгованості з орендної плати застосовувалась нова нормативн грошова оцінка земельної ділянки, яка вступила в дію з 01.01.2020.

Рішенням 25 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 затверджено Технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Пунктом 2 цього рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.

Вказане рішення оприлюднено на офіційному інтернет сайті (https://www.city.kharkov.ua/) та міститься у Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради.

В оголошенні, текст розміщено на офіційному сайті Харківської міської ради, для платників земельного податку на території м. Харкова у розділі «Оголошення» розміщена інформація із Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, опис меж економіко-планувальних зон м. Харкова; значення зональних коефіцієнтів Км2 в межах економіко-планувальних зон. Зазначено, що відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 гривень і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Рішенням 32 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1908/19 затверджено Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Пунктом 2 рішення встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 вводиться в дію з 01.01.2020.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала справа № 520/18159/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнати протиправним та недійсним рішення Харківської міської ради Харківської області від 18.12.2019 № 1908/19 «Про затвердження порядку запровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018».

Рішененям Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 520/18159/24 в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним та недійсним рішення, - відмовлено.

Судовим рішенням встановлено, що відповідно до Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 гривень і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Проект рішення Харківської міської ради Про Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 було опубліковано у газеті «Харьквовские известия» від 16 грудня 2019 року № 117.

Рішенням суду у справі № 520/18159/24 встановлено, що рішення Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1908/19 «Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» є нормативно-правовим регуляторним актом.

Надаючи оцінку доводам адміністративного позову та запереченням відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначений перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, зокрема, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частин першої і другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Таким чином, вказаним вище Законом визначено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права; застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

Особливу увагу при визначенні акта регуляторним слід звертати на відносини, що є предметом регулювання цього акта.

Так, сфера дії Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» включає в себе: господарські відносини та адміністративні відносини - відносини між регуляторними органами та суб`єктами господарювання та/або між іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Господарський кодекс України (ГК України) наступним чином визначає сферу господарських відносин - господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між суб`єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

При цьому під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

ГК України розрізняє наступні види господарської діяльності: підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку; некомерційна господарська діяльність - це господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Слід наголосити, що державна регуляторна політика охоплює всі сфери та галузі, у яких можливе здійснення господарської та підприємницької діяльності, не забороненої законами України, та засоби державного регулювання такої діяльності, у яких держава будь-яким чином встановлює правила поведінки для суб`єктів господарювання.

Основними засобами регулюючого впливу держави є, зокрема: правила та процедури щодо входження на ринок і виходу з нього суб`єктів господарювання, їх створення та ліквідації; ліцензування певних видів господарської діяльності; дозвільна система на провадження певного виду господарської діяльності; правила та процедури, що регламентують певні види господарської діяльності, які не підпадають під дозвільну систему на провадження певного виду господарської діяльності; правила щодо обсягу та процедур подачі обов`язкової звітності; тарифне і нетарифне регулювання; організація державного контролю за господарською діяльністю; отримання погоджень від органів державної влади або третіх осіб.

Таким чином, регулюючий вплив держави на діяльність суб`єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб`єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов`язків, передбачених актами законодавства.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі № 461/1824/15-а та від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що рішенням Харківської міської ради «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» від 27.02.2019 № 1474/19 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.

Рішення було оприлюднено 07 березня 2019 року у газеті «Харьковские известия» № 14/1 (14).

Крім того, відповідно до листа комунального підприємства «Міський інформаційний центр» від 13.01.2025 № 79/0/2-25/Е06-07 вищевказане рішення було оприлюднене в інформаційній системі «Єдиний міський реєстр актів Харківської міської ради».

Відповідно до рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова затверджена без встановлення базової вартості 1 кв.м землі в грошовому еквіваленті та з визначенням про застосування нормативної грошової оцінки земель міста Харкова з 1 січня 2020 року.

Таким чином, затверджена рішенням ради від 27.02.2019 № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018», технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова без встановлення цим рішенням базової вартості 1 кв.м землі, містить лише розрахунки (формули та коефіцієнти), які в подальшому будуть застосовуватись при розрахунках земельних платежів і тільки після впровадження нормативної грошової оцінки земель в грошовому виражені базової вартості 1 кв.м землі. З огляду на що, це рішення не має такої обов`язкової ознаки для віднесення його до регуляторного акта, як неодноразове застосовування, фактично вичерпує свою дію з моменту впровадження нормативної грошової оцінки землі з встановленням базової вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті, тобто рішенням ради від 27 лютого 2019 року № 1474/19 є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 160/17179/20, від 01 лютого 2022 року у справі № 160/1936/21, оскільки рішення Харківської міської ради від 27 лютого 2019 року № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018», за даних конкретних обставин справи, не мало впливу, в тому числі регуляторного, на правовідносини, у яких виник спір, не змінювало їх і не припиняло дію попередніх актів з цього питання, а відтак не могло порушувати прав ТОВ фірма «Рівлад, ЛТД» й не вимагало застосування спеціальних регуляторних процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Суд відхиляє посилання ТОВ фірма «Рівлад, ЛТД» на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справ № 803/417/18, від 17.12.2019 у справі № 1940/1662/18, від 29.04.2020 у сраві № 161/6580/16, від 10.04.2020 у справі № 615/1182/15, які у своїй сукупності встановлюють, що рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі є регуляторним нормативно-правовим актом, а тому при розробці та прийнятті такого рішення орган місцевого самоврядування має дотримуватися вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не беруться судом до уваги, виходячи із наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 вказано, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.

Так, у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справ № 803/417/18, від 17.12.2019 у справі № 1940/1662/18, від 29.04.2020 у сраві № 161/6580/16, від 10.04.2020 у справі № 615/1182/15 предметом оскарження виступали рішення органів місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок певної адміністративно-територіальної одиниці із одночасною вказівкою у ньому на показник базової вартості одного квадратного метра землі або ж без такої.

У всіх цих випадках оскаржувались рішення, якими остаточно вирішено питання щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Наведені скаржником правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, не приймаються судом та відхиляються, оскільки останні були прийняті хоч і у подібних правовідносинах, проте за інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції у справі № 520/35638/24. Зокрема, як було зазначено вище, оскільки під час розгляду цієї справи, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача від 27.02.2019 № 1474/19 не є регуляторним актом, то безпідставними є і доводи ТОВ фірма «Рівлад, ЛТД» щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у вказаних вище постановах.

У той же час, рішення відповідача від 18.12.2019 № 1908/19 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» є регуляторним актом і прийнято з дотриманням вимог законодавства щодо оприлюднення проекту нормативного правового акту.

Крім наведеного, суд зазначає, що рішення від 27.02.2019 № 1474/19 відповідачем прийняте з дотриманням положень законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оцінку земель», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».

Так, частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

У даному випадку, як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, на офіційному веб-сайті міської ради (https://www.city.kharkov.ua/) 05.09.2019 було оприлюднено рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 та офіційно оприлюднене в місцевих засобах масової інформації газеті «Харьковские известия» від 07 березня 2019 року № 14/1 (14).

Оскільки суд дійшов висновку, що рішення Харківської міської ради 27.02.2019 № 1474/19 не є регуляторним актом, то безпідставними є і доводи ТОВ «Рівлад, ЛТД» щодо необхідності дотримання відповідачем під час прийняття вказаного спірного рішення положень статей 1, 9, 13, 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» у частині, що стосуються порядку оприлюднення регуляторних актів.

У справі № 520/35638/24 встановлено, що питання стосовно проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок м. Харкова, уведення її в дію (впровадження) на території цієї адміністративно-територіальної одиниці та встановлення показника базової вартості одного квадратного метра землі остаточно вирішено із прийняттям рішення Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1908/19.

Зокрема, цим рішенням впроваджено та введено в дію з 01 січня 2020 року нормативну грошову оцінку земель міста Харкова із застосуванням базової вартості одного квадратного метра у розмірі 639,78 грн.

Тобто, саме із прийняттям цього рішення зазнали змін правовідносини, у яких виник спір, і саме такий акт органу місцевого самоврядування встановив для позивача відповідні обов`язки й мав безпосередній вплив на його права.

Водночас, частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на судовий захист закріплено й статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

До таких висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 288/1557/16-а. Ці висновки Верховного Суду стосуються узагальненої правової оцінки питання права на судовий захист у адміністративному судочинстві, умов та порядку реалізації цього права, а тому можуть бути застосовані й до справи, яка розглядається.

Рішення Харківської міської ради Харківської області від 18.12.2019 № 1908/19 «Про затвердження порядку запровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» ТОВ фірма «Рівлад, ЛТД» не оскаржувалось.

Відповідно до частини першої статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що позивач скористався правом, наданим йому частиною першою статті 47 КАС України, шляхом подання до суду письмової заяви до закінчення підготовчого засідання про зміну предмету або підстав позову.

Скасування ж оскаржуваного рішення у судовому порядку, у цьому конкретному випадку, не призведе до зміни обсягу прав та обов`язків позивача, не вплине на правову регламентацію спірних правовідносин, а отже не забезпечить ефективний захист його прав та інтересів. У такому випадку не буде досягнуто виконання завдання адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах у постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 160/17179/20 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірне рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений нормами Конституції та Законами України, що виключає визнання судом цього рішення протиправним та нечинним.

Що ж стосується клопотання Харківської міської ради про залишення адміністративного позову ТОВ фірма «Рівлад» без розгляду, суд враховує наступне.

Згідно із положеннями ч.1 та ч.2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Суд зазначає, що вирішальним моментом щодо визначення строків звернення до суду є встановлення обставин, яких обставин позивач зміг вчинити дії, направлені на відновлення своїх порушених прав, а також вагомість права, про захист якого позивач звернувся до суду.

Відповідач, зазначаючи про пропуск позивачем строку звернення до суду, посилався на приписи ч.2 ст. 122 КАС України. Проте, суд вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також слід зазначити, що відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно частини першої 1 статті шостої Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З адміністративним позовом ТОВ фірма «Рівлад, ЛТД» звернулось 27.12.2024. Про застосування нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2018 позивач дізнався після отримання 17 грудня 2024 року позовної заяви про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі у розмірі 110224,93 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №800/434/17 наголосила на тому, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем не порушено строк звернення до суду, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рівлад, ЛТД» (вул. Валентинівська, 21, м. Харків, 61146, ЄДРПОУ 22706968) до Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання протиправним та нечинним рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.