Ухвала

від 25.02.2025 по справі 620/190/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 лютого 2025 року м. Чернігів Справа № 620/190/25

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ольга ТКАЧЕНКО перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Державної установи "Менська виправна колонія №91" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 29.12.2024 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Державної установи «Менська виправна колонія (№91), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на день його звільнення;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 16547,36 грн.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

У частині 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За характером спірних правовідносин та їх суб`єктним складом даний спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення позивача з публічної служби, та на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

У такій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Суд вважає необхідним акцентувати увагу на правовому висновку, якого дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 по справі № 380/5093/20, а саме з урахуванням висновку, викладеному у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, з урахуванням вищевикладених правових позицій Верховного Суду, суддя констатує, що для правильного визначення строку звернення позивача до суду належить застосовувати правила саме частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (місячний строк).

З огляду на матеріали позову позивач звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України 31.07.2021, з позовом до адміністративного суду звернувся 29.12.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду, установленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства.

У позовній заяві позивач просить поновити строк звернення до суду, зазначивши, що при звільненні зі служби йому не було здійснено виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети, отож він не позбавлений права на звернення про отримання такої компенсації і після звільнення з військової служби, що було ним реалізовано через представника в адвокатському запиті від 02.12.2024. У відповідь відповідачем надана довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Таким чином, позивач стверджує, що дана обставина безпосередньо унеможливлювала звернення до суду позивачем за захистом своїх прав у визначений законом строк, вона виникла об`єктивно, незалежно від волі позивачки протягом строку, який пропущено та підтверджується належними доказами, які додані до позовної заяви, просить визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду.

Суд погоджується, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Суд не заперечує, що військовослужбовець після звільнення його з військової служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. Однак це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.

Суд наголошує, що чинне законодавство не дозволяє виключити військовослужбовця зі служби без його згоди, у разі відсутності повного розрахунку, зокрема компенсації за неотримане речове майно. Це надає можливість останньому впевнитися, що всі фінансові питання з ним були вирішенні до звільнення.

Отже, суд доходить висновку, що про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивач повинен був бути обізнаний з часу його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.

Звернення позивача до відповідача з адвокатським запитом від 02.12.2024 і отримання листа від 05.12.2024 у відповідь на запит не змінює момент, з якого позивач повинна був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку необізнаності позивача щодо видів та розміру речового майна, якими він не був забезпечена під час служби, останній повинен був звернутися із заявою про надання йому відповідної інформації без зайвих зволікань.

Будь-яких об`єктивних перешкод щодо неможливості своєчасно (у межах місячного строку) звернутися до відповідача із запитом щодо компенсації за неотримане речове забезпечення та за захистом своїх порушених прав до суду позивач не навів.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 у справі №380/1785/21.

Відповідно до вимог частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене вище, суддя не визнає вказані позивачем обставини поважними, що має наслідком залишення позову без руху з наданням десятиденного строку на усунення вказаного недоліку шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних підстав пропуску цього строку, підтверджених належними доказами.

На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Менська виправна колонія №91" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу для виконання.

Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО