Постанова

від 25.02.2025 по справі 420/29858/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29858/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Бойко О.Я. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (далі Позивач, ТОВ «АКВАФРОСТ») за допомогою системи «Електронний суд» подало до Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Одеської митниці (далі Відповідач, Митниця) в якому просило суд визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000108/1 від 12.09.2024 року.

На обґрунтування позову зазначено, що уповноваженою особою Позивача подано митну декларацію на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митною декларацією до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України (далі МК України). Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм МК України. Усі документи, які зазначені у статті 53 МК України як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 року позов задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару № UA500110/2024/000108/1 від 12.09.2024 року;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «АКВАФРОСТ» судовий збір в сумі 2 422, 40 грн..

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона зазначає, що в п. 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000108/1 від 12.09.2024 року митним органом наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Зокрема, за результатами аналізу наданих до митного оформлення документів, встановлено наступні розбіжності та невідповідності, а саме: 1) відповідно до п. 1.3 зовнішньоекономічного контракту від 20.08.2020 № 20/08/20-42 зазначено, що до товаро-супровідних документів на кожну партію Постачальник повинен надати якісний сертифікат виробника та пакувальний лист, проте до митного оформлення не наданого цих документів; 2) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) відсутні дані про витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3) у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо витрат на транспортування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано; 4) відсутні документи (договори) між Одержувачем та Перевізником щодо перевезення вантажу; 5) у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що надані ТОВ «АКВАФРОСТ» документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач у надісланому за допомогою системи «Електронний суд» відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ТОВ «АКВАФРОСТ» зареєстровано 18.10.2005 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та займається наступним видами діяльності за КВЕД: 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків (основний); 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

20.08.2020 року між «Boni Seafood Inc.», Ванкувер, Канада, (далі Постачальник) та ТОВ «АКВАФРОСТ» (далі Покупець) укладено Контракт № 20/08/20-42 (далі Контракт), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики Товару, попередньо узгоджені Сторонами, вказуються в Інвойсі, який є невід`ємною частиною даного Контракту.

Пунктами 1.3., 2.2., 3.2., 3.3. та 4.1. Контракту передбачено, що товаросупровідні документи, які Постачальник, повинен надати Покупцю на кожну партію Товару: товарно-транспортна накладна (коносамент, CMR, авіанакладна, залізнична накладна) - 1 оригінал; сертифікат походження (загальної форми або EUR-1, якщо є) - 1 оригінал, 3 копії; якісний сертифікат виробника - 1 оригінал, 3 копії; декларація виробника - 1 оригінал, 3 копії; ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми - 1 оригінал, виписаний на кожен контейнер /автомобіль окремо; пакувальний лист - 1 оригінал, 3 копії; інвойс - 3 оригінали. Загальна кількість Товару, що поставляється повинно, бути погоджено Сторонами. Загальна кількість Товару, що поставляється не обмежена і складається з суми поставок. Товар поставляється Постачальником якщо інше не вказано в інвойсі з наданням Покупцеві товаросупровідних документів. Поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС 2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту. Право власності на поставлений Товар переходить від Постачальника до Покупця після видання Постачальником телекс-релізу. Відвантаження товару Покупцю повинно здійснюватися в терміни, обумовлені в інвойсах до цього Контракту. Ціни на поставлені товари повинні бути узгоджені Сторонами. Вони вказуються в інвойсі на кожну поставку товару.

В рамках вищевказаного Контракту Покупцем складено Інвойс № 001-001-000000038 від 08.02.2024 року, яким Сторонами погоджено товар та загальну його кількість, умови поставки ІНКОТЕРМС 2010 FCA Klaipeda (Клайпеда), Lithuania (Литва), загальну вартість товару - 31 255, 50 дол. США.

12.09.2024 року ТОВ «ІНТЕРТРАНС» в інтересах ТОВ «АКВАФРОСТ» подало до митного оформлення електронну митну декларацію № 24UA500110007033U9 на імпортований товар (далі МД), а саме:

- 1. «Вомер (Selene Peruviana) заморожений WR. Розмір 150-200 гр. Дата виготовлення 02.2024 р., термін зберігання 2 роки, чиста вага нетто 7170 кг без первинної упаковки. (+/- 3% глазур згідно ДСТУ 4378-2005)», загальна сума: 21 151, 50 доларів США;

- 2. «Вомер (Selene Peruviana) заморожений WR. Розмір 080-100 гр. Дата виготовлення 12.2023/02.2024, термін зберігання 2 роки, чиста вага нетто 3710 кг без первинної упаковки. (+/- 3% глазур згідно ДСТУ 4378-2005)», загальна сума: 7 049, 00 доларів США;

- 3. «Вомер (Selene Peruviana) заморожений WR. Розмір 200-300 гр. Дата виготовлення 02.2024, термін зберігання 2 роки, чиста вага нетто 940 кг без первинної упаковки. (+/- 3% глазур згідно ДСТУ 4378-2005)», загальна сума: 3 055, 00 доларів США.

Митну вартість імпортованого товару було визначено за основним (першим) методом (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43) загальною вартістю 31 255, 50 дол. США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи (графа 44 МД): зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 20/08/20-42 від 20.08.2020 року; рахунок-фактура (commercial invoice) № 001-001-000000038 від 08.02.2024 року; автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 05.09.2024 року; - Довідка про транспортні витрати № 42 від 06.09.2024 року; міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinarijos certifikatаs) № LT0358607/ 1074 від 05.09.2024 року; сертифікат про походження товару (Certificate de Origen) № 16843882202400000007Р від 13.03.2024 року; декларація виробника від 08.02.2024 року; договір про надання послуг митного брокера № 2/24-БР від 01.01.2024 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державним органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 11878506 від 10.09.2024 року.

На вимогу Відповідача про надання додаткових документів, Декларантом надіслано лист від 12.09.2024 року, яким повідомив, що подано всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надаватись не будуть.

12.09.2024 року за результатами митного оформлення Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000108/1, в якому застосовано резервний метод визначення митної вартості та визначено наступну митну вартість товарів у МД, а саме:

- товару № 1 3, 424479 дол. США/кг (з посиланням на митну декларацію від 06.02.2024 року № UA101090/2024/1550), ніж заявлено декларантом 3,0152 дол. США/кг;

- товару № 2 2, 978936 дол. США/кг (з посиланням на митну декларацію від 18.03.2024 року № UA205050/2024/12434), ніж заявлено декларантом 1,9652 дол. США/кг;

- товару № 3 3,4 дол. США/кг (з посиланням на митну декларацію від 24.06.2024 року № UA205140/2024/40663), ніж заявлено декларантом 3,3152 дол. США/кг.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів Відповідач дійшов наступних висновків:

1.) Відповідно до пункту 1.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.08.2020 року № 20/08/20-42 зазначено, що до товаро-супровідних документів на кожну партію постачальник повинен надати якісний сертифікат виробника та пакувальний лист, проте до митного оформлення не надано цих документів;

2.) Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням для ввезення а митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3.) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано;

4.) Відсутні документи (договори) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу;

5.) У довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу.

Вважаючи рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, ТОВ «АКВАФРОСТ» звернулося до суду з даним позовом.

Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те, що Позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений ТОВ «АКВАФРОСТ» метод визначення митної вартості товару документально не підтверджено або надані документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості. З урахуванням викладеного, за висновками суду першої інстанції, рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000108/1 від 12.09.2024 року не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України.

Положеннями ч. 3 ст. 318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За приписами ч. 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При декларуванні товару Позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів Постачальника.

Як зазначено ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунокфактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - резервний метод.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У п. 33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару. Визначити те, за яких обставин та який товар було переміщено через митний кордон, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана інформація в оскаржуваному рішенні не відображена, наведене тільки посилання на аналіз баз даних ЄАІС, які у матеріалах справи відсутні.

При цьому, Відповідачем така інформація не була надана під час судового розгляду справи.

У спірному рішенні зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації у наявних доказах.

Більш того, наявність інформації про вищу митну вартість товару за іншою митною декларацією не є самостійною підставою для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної Позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, Відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Щодо тверджень Відповідача про не надання до митного оформлення пакувального листа та якісного сертифікату виробника, то судова колегія зазначає, що надані митному органу документи містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до оспорюваної поставки товарів, а пакувальний лист та якісний сертифікат виробника за нормами Митного Кодексу не є документами, що підтверджують митну вартість.

При цьому, пакувальний лист це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця), а сертифікат якості (виробника) це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів.

Таким чином, наявність чи відсутність вказаних документів жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки не містить вартісних показників.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що декларантом надавалися митному органу сертифікат про походження товару (Certificate de Origen) № 16843882202400000007Р від 13.03.2024 року, міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinarijos certifikatаs) № LT0358607/ 1074 від 05.09.2024 року та декларації виробника (Producer Declaration) 08.02.2024 року.

Однак, Відповідач не надав доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації. Тому такі доводи Відповідача щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, через ненадання декларантом вказаних документів є необґрунтованими.

Більш того, вказані документи (пакувальний лист та якісний сертифікат виробника) не містяться в переліку, визначеному ч. 2 ст. 53 МК України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів.

До того ж, Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо доводів Відповідача про те, що наданими до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не підтверджено такої складової митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, колегія суддів виходить з наступного.

Колегією суддів встановлено, що поставка товару здійснювалась на умовах ІНКОТЕРМС 2010 FCA Klaipeda (Клайпеда), Lithuania (Литва).

Як вбачається з офіційного тлумачення торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі ІНКОТЕРМС, термін FCA, або Франко перевізник (...назва місця), передбачає наступні умови доставки товару від продавців до покупців.

За умовою постачання FCA означає, що постачальник - експортер зобов`язаний провести всі митні процедури, включаючи оплату експортних мит та підготовку всіх дозвільних документів на вивіз продукції.

Варто звернути увагу на місце поставки - воно вказується після трьох латинських літер FCA і означає, що продавець власним коштом і під свою відповідальність постачає товар в цю точку. Вона визначається сторонами договору і фактично може знаходитись будь-де.

Дані умови постачання не обмежуються у виді транспорту, їх також можна використовувати під час мультимодальних перевезень.

Тобто, за умовами поставки FCA саме на Продавця покладено обов`язок по завантаженню, а також на Продавець зобов`язаний сплатити експортні витрати, відтак така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на навантаження у даному конкретному випадку не потребують додаткового підтвердження.

Більш того, факт завантаження товару силами та за рахунок Продавця підтверджується відповідним листом від 13.09.2024 року компанії Boni Seafood Inc.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не понесення Позивачем додаткових витрат щодо навантаження партії товару, що була заявлена до декларування, а тому твердження Відповідача про те, що декларантом документально не підтверджено (не включено) таку складову митної вартості як витрати на навантаження, є безпідставним.

Щодо доводів митного органу про відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; відсутність документу (договору) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу; у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу, судова колегія зазначає таке.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 затверджено Правила заповнення декларації митної вартості, відповідно до яких у розділі ІІІ зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Отже, визначений у вказаному вище Порядку перелік документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не є вичерпним.

Так з матеріалів справи вбачається, що декларантом до митного оформлення було надано довідку № 42 від 06.09.2024 року, яка видана ТОВ «Т.Т.С.». про те, що автопоїзд держ. номера НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , виконував перевезення за маршрутом: м. Клайпеда (Литва) - м. Чорноморськ, Бурлача Балка (Україна). Транспортні витрати на перевезення вантажу з м. Клайпеда (Литва) до пункту перетину кордону Ягодин (Україна) складають 52 000, 00 грн., з яких по інвойсу № 001-001- 000000038 від 08.02.2024 року 31 720, 00 грн.. Страхування вантажу не проводилось.

При цьому, надана декларантом міжнародна автомобільна накладна (CMR) № б/н від 05.09.2024 року кореспондується з довідкою про транспорті витрати № 42 від 06.09.2024 року та містить ідентичні відомості щодо транспортного засобу (номерних знаків), маршруту, належність до конкретної партії товару.

Колегія суддів зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо доводів митного органу про те, що відсутні документи (договори) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу, а також що у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу судова колегія зазначає.

Відсутність/ненадання до митного оформлення договору на перевезення вантажу та відсутність у вищевказаній довідці посилання на такий договір не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки такий документ (зважаючи на подання Позивачем до митного оформлення довідки № 42 від 06.09.2024 року) не є документом, який впливає на митну вартість товару, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення Позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Як вже було зазначено судом вище, Відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження Позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, та, як наслідок, прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Надані Позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Досліджуючи обґрунтованість доводів про правомірне застосування методу для визначення за ціною угоди щодо ідентичних товарів, Відповідач не переконав суд апеляційної інстанції, чому саме в такому розмірі була визначена митна вартість імпортованого товару, які складові вплинули на формування такої вартості, а в рішення про коригування митної вартості не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 МК України.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Тобто, Відповідачем безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих Позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом.

Крім того, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як визначено ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Проте, приписи вказаної статті Відповідачем були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що Позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до Відповідача всі необхідні передбачені ст. 53 МК України документи, а Відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що апелянтом в доводах апеляційної скарги не було наведено буд-яких заперечень щодо правильності визначення суми витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції, а тому апеляційний суд не надає оцінки рішенню суду першої інстанції в цій частині.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя:М. П. Коваль

Суддя:Ю.В. Осіпов

Суддя:В.О. Скрипченко