Постанова

від 24.02.2025 по справі 420/13887/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13887/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року (суддя Попов В.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складений 31.07.2024) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРСАГ УКРАЇНА до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

06.05.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ ЕРСАГ УКРАЇНА до Одеської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500130/2024/000010/2 від 09.04.2024 р;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2024/000117.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Оскільки декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином апелянт стверджує, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №11А500130/2024/000010/2 від 09.04.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA ІІА500130/2024/000117 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА».

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ Ерсаг Україна здійснює господарську діяльність по таким видам економічної діяльності, як 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах (основний); 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

04.09.2023 року між Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. Ве Тіж. (Туреччина), (Продавець) та ТОВ ЕРСАГ УКРАЇНА (Покупець) було укладено Контракт №0409, відповідно до якого продавець постачає, а покупець приймає продукцію: косметику, чистячі і миючі засоби, БАДІв під фірмовою назвою: Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж. та інших структурних підрозділів, що виробляють продукцію торгівельної марки ЕЯБАС Турецької Республіки, власником ліцензії якого є продавець. Продавець надає покупцю статус офіційного представника на території України продукції торгівельної марки ЕЯБАО, ця угода діє на період воєнного стану в Україні.

04.04.2024 року сторони Контракту №0409 від 04.09.2023 року узгодили кількість, асортимент та ціну товару, що постачається на загальну суму 82 701,20 доларів США, підписавши специфікацію №14 до контракту №0409 від 04.09.2023 року.

На підставі контракту №0409 від 04.09.2023 року та специфікації №14 продавцем було складено рахунок-фактуру (інвойс) №ЕЯ82024000000082 від 04.04.2024 р. на загальну суму 82701,20 доларів США.

Замовлений позивачем товар був відправлений продавцем 04.04.2024 року, що підтверджується міжнародною автотранспортною накладною (СМR) А №772835 від 04.04.2024 року.

Перевезення товару з Турецької Республіки та доставка його на митну територію України підтверджується актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №0011 від 05.04.2024 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА», та довідкою про транспортні витрати №0504 від 05.04.2024 року.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом було подано митну декларацію №24UА500130012176Ш від 09.04.2024р., де в графі « 12» зазначено митну вартість товару в сумі 3378770,93 грн.

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

- Рахунок-фактура №ЕRS2024000000082 від 04.04.2024 року;

- Міжнародна автотранспортна накладна (СМК) А №772835 від 04.04.2024 року;

- Сертифікат походження А 1789163 від 04.04.2024 року;

- Висновок ЦМУРЛДР №1420003600-0490 від 13,10.2021 року;

- Довідка про транспортні витрати №0504 від 05.04.2024 року;

- Специфікація №17 до зовнішньоекономічного контракту №0409 від 04.09.2023 року;

- Зовнішньоекономічний контракт №0409 від 04.09.2023 року;

- Сертифікат відповідності №13А.046.С.00003-21 від 08.11.2021 року;

- Копію експортної декларації країни відправлення 24352100ЕХ00004050 від 04.04.2024 року.

09.04.2024р. від митниці декларанту надійшло повідомлення про надання додаткових документів.

У відповідь декларантом надіслано лист від 09.04.2024 року вих. №0904.1, в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.

Разом з тим були надані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації (первинна документація) у вигляді товарних чеків за період січень 2024 року, що є підставою для сплати та відчуження товарів під час реалізації на території України;

- платіжні доручення за вищевказані банківські чеки за період січень 2024 року;

- фірмовий каталог виробника;

- прайс-лист виробника на перший квартал 2024 року

- ланцюг транспортно-експедиційних договорів;

- рахунки ТЕО;

- висновок експерта про ціну №20-33/04-2024 від 09.04.2024 року;

- банківські виписки сплати по зовнішньоекономічному контракту.

У листі зазначено про те, що запитувані митним органом договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) не передбачені дистриб`юторською угодою та специфікацією до неї, а тому не можуть бути надані декларантом митному органу.

09.04.2024 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000010/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000117 з наступних підстав:

1. в графі 44 МД зовнішньоекономічний договір №0409 від 04.09.2023 зазначено під кодом 4104 (тобто зовнішньоекономічний договір стороною якого є виробник товарів), хоча згідно специфікації №17 від 04.04.2024 виробником частини товарів зазначено «BITKISEL SAG GIDA TAR HAYV LAB. INS.SAN TIC.LTD STI» , який не є стороною угоди;

2. печатка імпортера (дистриб`ютора) на специфікації від 04.04.2024 №17 до зовнішньоекономічного контракту №0409 від 04.09.2023р та печатка імпортера (дистриб`ютора), що проставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті №0409 від 04.09.2023р відрізняється за розміром, має ознаки виготовлення за допомогою комп`ютерної техніки та застосування графічних редакторів, що може свідчити про ознаки підробки;

3. документи, які підтверджують митну вартість товарів, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відомості щодо складових митної вартості задекларованих товарів документально не підтверджені), в інвойсі №ERS2024000000082 від 04.04.2024 відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на пакування, маркування, завантаження які повинні бути включені у вартість товару; відсутні відомості щодо страхування задекларованих товарів відправником або одержувачем;

4. в інвойсі ERS2024000000082 від 04.04.2024 та специфікації від 04.04.2024 №17 відсутні відомості стосовно вартості товару без знижки, що унеможливлює здійснити перевірку розміру наданої знижки та її відповідність умовам контракту, а відповідно до п. 2 ч. 2 статті 52 Митного кодексу України: «Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню».

Щодо додатково наданих документів митний орган зазначив, що всі наявні розбіжності не скасовані та не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ.

В наданих каталогах виробника відсутні відомості щодо цін товарів; надані прайс-листи товарів не можливо прочитати (неякісні скановані копії); висновок експерта №20-20/03-2024 від 11.03.2024 має інформаційний характер, а спеціальна перевірка достовірності інформації, що міститься у висновку, експертом не проводилась.

В рамках проведення консультації з декларантом відповідно до ч. 5 статті 55 Митного кодексу України повідомлено, що митну вартість товарів, заявлену до митного оформлення, буде скориговано, оскільки всі наявні розбіжності не скасовані та не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ.

Митний орган зазначив, що вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано метод за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2 а).

Вважаючи згадані рішення про коригування митної вартості та картку відмови у митному оформленні(випуску) товарів є протиправними, ТОВ ЕРСАГ УКРАЇНА звернулося до суду з даним позовом про їх скасування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. У свою чергу відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами щодо обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі №21-498а15).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для витребування від декларанта додаткових документів слугували висновки митниці про те, що подані для підтвердження митної вартості товарів містяться розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- в графі 44 МД зовнішньоекономічний договір №0409 від 04.09.2023 зазначено під кодом 4104(тобто зовнішньоекономічний договір стороною якого є виробник товарів), хоча згідно специфікації №17 від 04.04.2024 виробником частини товарів зазначено «ВІТКІЗЕЬ 8АО ОЮА ТАК НАУУ ЬАВ. ІИЗ-ЗАИ ТІС.ІЛТ) 8ТІ» , який не є стороною угоди;

- печатка імпортера (дистриб`ютора) на специфікації від 04.04.2024 №17 до зовнішньоекономічного контракту № 0409 від 04.09.2023р та печатка імпортера (дистриб`ютора), що проставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті№ 0409 від 04.09.2023р відрізняється за розміром, має ознаки виготовлення за допомогою комп`ютерної техніки та застосування графічних редакторів що може свідчити про ознаки підробки;

- документи, які підтверджують митну вартість товарів не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відомості щодо складових митної вартості задекларованих товарів документально не підтверджені), в інвойсі № ЕК82024000000082 від 04.04.2024 відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на пакування, маркування, завантаження які повинні бути включені у вартість товару; відсутні відомості щодо страхування задекларованих товарів відправником або одержувачем;

- в інвойсі №ЕК.82024000000082 від 04.04.2024 та специфікації від 04.04.2024 №17 відсутні відомості стосовно вартості товару без знижки, що унеможливлює здійснити перевірку розміру наданої знижки та її відповідність умовам контракту.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції крізь призму доводів апеляційної скарги щодо виявлених неточностей, які, на думку митного органу, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, що ввозив позивач, колегія суддів вважає наступне.

Щодо посилання митного органу на те, що в графі 44 МД зовнішньоекономічний договір №0409 від 04.09.2023 зазначено під кодом 4104 (тобто зовнішньоекономічний договір стороною якого є виробник товарів), хоча згідно специфікації №17 від 04.04.2024 виробником частини товарів зазначено «BITKISEL SAG GIDA TAR HAYV LAB. INS.SAN TIC.LTD STI», який не є стороною угоди, то колегія суддів вважає наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Компанія ERSAG END.VE КІМ. TEM.KOZ URUN PAZ. TUR. SAN. Ve TIC. LTD. STI та компанія BITKISEL SAG GIDA TAR HAYV LAB. INS.SAN TIC.LTD STI є структурними підрозділами однієї організації, які знаходяться у прямому підпорядкуванні материнської компанії ERSAG.

Відповідно до Контракту №0409 продавець постачає, а покупець приймає продукцію під фірмовою назвою: Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж. та інших структурних підрозділів, що виробляють продукцію торгівельної марки ЕЯБАС Турецької Республіки власником ліцензії якого є продавець, що є належним обґрунтуванням виявлених розбіжностей.

Отож, виробником даного товару є одна і таж компанія, а тому позивачем вказано достовірно інформацію про вищевказаний товар при оформленні митної декларації без будь-яких невідповідностей.

У свою чергу Одеською митницею не було надано жодного обґрунтування впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару, відповідач лише припускає наявність такого взаємозв`язку та фактично перекладає обов`язок доведення відсутності впливувзаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару.

Щодо посилання митного органу на відмінності печатки за розміром на специфікації №17 від 04.04.2024р. та печатки імпортера (дистриб`ютора), що проставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті) №0409, то колегія суддів вважає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується апелянтом, подана позивачем специфікація містить всі необхідні реквізити. Підписи та печатки відповідають та належать особам які зазначені в цих документах. Інформація, числові дані в документах відповідають поданому інвойсу, митній декларації та заявленій декларантом митній вартості. Ідентичність підпису та печатки вказує на їх оригінальність, а не навпаки на підроблення, як зазначає відповідач.

Між тим, розміщення підпису та печатки на документі не може слугувати підставою для висновку, що такі документи підроблені. Специфікація була сканована декларантом позивача, що є технічною вимогою для подання документу до митного оформлення, проте зауваження щодо застосування графічних редакторів та ознак підробки є суб`єктивним судженням посадової особи митного органу. Під час митного оформлення митна декларація обмежена в якості та розмірі, у зв`язку з чим її необхідно обробити (зменшити розмір файлу), щоб документ мав необхідний розмірдля надіслання його митниці під час митного оформлення.

Зазначивши про відмінності у розмірі печаток митний орган інших яких-небудь належних обґрунтувань не навів та відповідних доказів не надав, тобто не довів правомірність прийнятого рішення.

Щодо посилання митного органу на відсутність в інвойсі №ERS2024000000082 від 04.04.2024 відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на пакування, маркування, завантаження які повинні бути включені у вартість товару; відсутні відомості щодо страхування задекларованих товарів відправником або одержувачем, то колегія суддів вважає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, постачання товару здійснювалось на умовах FCA Інкотермс, згідно яких продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Отож, умови поставки FCA Інкотермс та положення контракту відповідно до яких обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника, які включаються до вартості товару, дають підстави для висновку про протиправність вимог митного органу.

Відповідно до п. 4.8 Контракту у вартість, що зазначена у специфікаціях та комерційних інвойсах входить вартість маркування, пакування та пакувальних матеріалів.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару). Страхування товару також не здійснювалось.

Відсутність в інвойсі відомостей про вартість витрат на маркування товару пояснюється тим, що видатки по маркуванню товару покладаються на продавця, тобто входять до вартості товару, так як умовами зовнішньоекономічному контракті не передбачено обов`язок у покупця сплачувати вартість витрат по маркуванню товару, тобто ці витрати додатковому відшкодуванню зі стороні покупця не підлягають та входять до ціни товару. Вартість вантажно-розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення, що підтверджується довідкою про транспортні витрати №0504 від 05.04.2024р.

Таким чином, витрати з пакування закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали, про що зрозуміло та детально викладено у контракті, а тому зазначена підстава для прийняття оскаржуваного рішення не є обґрунтованою.

Щодо посилання митного органу на відсутність в інвойсі ERS2024000000082 від 04.04.2024 та специфікації від 04.04.2024 №17 відомостей стосовно вартості товару без знижки, що унеможливлює здійснити перевірку розміру наданої знижки та її відповідність умовам контракту, то колегія суддів вважає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №0409 від 04.09.2023р. сторони погодили дисконт (знижку) 50% на весь асортимент товарів, що постачається покупцю на період дії військового стану в України, на підставі якого продавцем було виписано рахунок-фактуру (інвойс). Таким чином, заявлена декларантом митна вартість імпортованих товарів не суперечить умовам дистриб`юторської угоди зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 4.7 Контракту Продавець зобов`язалася надати 50% дисконт на весь асортимент товарів, що постачається покупцю на період дії військового стану в Україні.

Зазначене відображено також і в додатковій угоді №1 від 08.09.2023 до контракту №0409, відповідно до п.4.7 якої: Продавець зобов`язується надати дисконт на асортимент товарів від показника цін, за якими поставлялися товари на адресу покупця на 01.01.2023, на період дії військового стану в Україні, розмір якого вказано у специфікації до кожної поставки та яка є невід`ємною частиною договору та підтверджено у рахунку на кожну поставку, але не більше 50%.

Таким чином, з огляду на засади свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) відомостей про дисконт (знижку) не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів які дають можливість в повній мірі визначити митну вартість товару.

З огляду на наведені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару. Позивачем, як декларантом було подано до митного органу повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Апеляційна скарга відповідача зазначених висновків не спростовує, за своїм змістом ідентична відзиву на адміністративний позов, доводи якого були ретельно перевірені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, а тому не заслуговують до уваги.

Варто зауважити, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Отже, рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ ЕРСАГ УКРАЇНА та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов