Постанова

від 24.02.2025 по справі 420/38856/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38856/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "СЕНАТ" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 січня 2025 року (суддя Дубровна В.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 07.01.2025) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ КОНТРОЛ" до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "СЕНАТ", про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

14.12.2024 ТОВ "РЕНТ КОНТРОЛ" звернулося до адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця від 04.12.2024 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн., винесену у виконавчому провадженні №76566583.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, у яких, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "РЕНТ КОНТРОЛ".

В обґрунтування апеляційної скарги приватного виконавця зазначається, що відповідачем встановлено факт невиконання рішення суду боржником без поважних причин, тому приватним виконавцем того ж дня, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу №76566583 на ТОВ "РЕНТ КОНТРОЛ" у розмірі 5100 грн. на користь держави.

Апелянт визнає, що стосовно частини Об`єкта оренди площею 1 184,2 кв. м ТОВ "РЕНТ-КОНТРОЛ" приватному виконавцю було надано акти передачі, але стосовно частини Об`єкта оренди площею 1549,7 кв. м відповідних актів боржником надано не було. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що посилання ТОВ "РЕНТ-КОНТРОЛ" на передачу ним залишку Об`єкта оренди площею 1549,7 кв.м до ТОВ "Ботанік Компані" на виконання приписів договору оренди №1 від 08.06.21 р., укладеного між ТОВ ЮК "СЕНАТ" та ТОВ "Ботанік Компані", не свідчить про виконання вимог наказу Господарського суду Одеської області №916/3599/23 від 09.09.2024. На переконання апелянта, зазначене є безумовною підставою для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ ЮК "СЕНАТ" зазначає, що посилання позивача на передачу ним залишку Об`єкта оренди площею 1549,7 кв.м до ТОВ "Ботанік Компані" на виконання приписів договору оренди №1 від 08.06.21 р., укладеного між апелянтом та ТОВ "Ботанік Компані", не свідчить про виконання вимог наказу Господарського суду Одеської області №916/3599/23 від 09.09.2024. Зазначена передача частини Об`єкта оренди на користь третьої особи прямо суперечить вимогам постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2024 р. в справі №916/3599/23, яка була чинною станом на дату складання прийому-передачі акту між Позивачем та ТОВ "Ботанік Компані".

На думку апелянта, відповідач правомірно прийняв рішення про накладення штрафу на боржника у відповідності до приписів статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки щодо частини Об`єкта оренди площею 1549,7 кв.м позивачем актів прийому-передачі надано не було. Одночасно заявою від 03.12.2024 апелянт письмово повідомив відповідача про те, що частину Об`єкта оренди позивачем не повернуто.

Також апелянт вважає, що поза увагою Одеського окружного адміністративного суду залишилось те, що чинним законодавством не передбачено обов`язок виконавця вчиняти виконавчі дії з метою перевірки фактичного користування боржником майном, яке підлягає поверненню стягувачу, у зв`язку з наявністю посилань боржника на передачу ним цього майна (його частини) на користь третіх осіб.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційні скарги, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційні скарги Приватного виконавця та ТОВ ЮК "СЕНАТ" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до статті 287 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, відзиву на них, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданих скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.08.2024 набрала законної сили постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2024 року у справі №916/3599/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Контрол" до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "Сенат" про визнання правочину недійсним, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "Сенат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Контрол" про визнання припиненим права оренди та зобов`язання вчинити дії, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Контрол" до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "Сенат" про визнання права володіння та користування нерухомим майном, серед іншого, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Рент Контрол повернути частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру Марсель, загальною площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79 Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Сенат.

09.09.2024 господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2024 р. по справі №916/3599/23.

14.11.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Хлєбниковим Олександром Володимировичем розглянуто заяву представника стягувача про примусове виконання вказаного наказу та відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76566583 з примусового виконання наказу про примусове виконання рішення №916/3599/23, виданого 09.09.2024 року Господарським судом Одеської області, про зобов`язання ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» повернути частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», загальною площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79 Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ».

За вказаним виконавчим документом боржником є ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ», код ЄДРПОУ 39886975, місцезнаходження: 02152, м. Київ, проспект Тичини, 20 Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.01.2025 (далі - Боржник). Стягувачем є - Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ», код ЄДРПОУ 33016720, місцезнаходження: 65082, м. Одеса, Сабанєєв міст, 3.

Згаданою постановою боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

27.11.2024 приватний виконавець отримав від боржника лист за вих. №25/11-24юр від 25.11.2024, яким ТОВ "РЕНТ КОНТРОЛ" повідомляє, що не має об`єктивної можливості повернути частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру "Марсель", загальною площею 2733,9 кв.м. яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, оскільки у ТОВ "РЕНТ КОНТРОЛ" відсутнє визначене наказом господарського суду Одеської області від 09.09.2024 у справі №916/3599/23 майно, яке ТОВ "РЕНТ КОНТРОЛ" за вказаним виконавчим документом повинне повернути стягувачу в натурі.

04.12.2024 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлєбников Олександр Володимирович, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження, виніс постанову ВП №76566583 про накладення штрафу на ТОВ "РЕНТ КОНТРОЛ" в розмірі 5100 грн. за невиконання вимог виконавчого документа у встановлений приватним виконавцем строк, яка вмотивована тим, що обставини, викладені у листі директора ТОВ "РЕНТ КОНТРОЛ" за вих. №25/11-24юр від 25.11.2024 про неможливість виконання рішення суду, повинні розглядатись виключно в судовому порядку.

Вважаючи зазначену постанову протиправною ТОВ "РЕНТ КОНТРОЛ" звернулося до суду з даним адміністративним позовом про її скасування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "РЕНТ КОНТРОЛ" суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах приватний виконавець діяв не у спосіб, визначений Законом №1404-VIII, оскільки належним чином не перевірив факти, викладені у листі від 25.11.2024 вих. №25/11-24 юр про неможливість виконання рішення суду у встановлений приватним виконавцем строк, не врахував усі обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення штрафу, та не врахував наявність обставин, що свідчать про поважність причин невиконання рішення суду щодо повернення майна, а отже, передчасно наклав на позивача штраф за невиконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.

Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема:

здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

надавати сторонам виконавчого провадження. їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з статті 19 Закону №1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний:

утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Згідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частинами першої-третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, тобто встановленого 10-деного строку на виконання рішення суду, повинен особисто перевірити виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, підставою для застосування до боржника відповідальності за невиконання рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, передбаченої статтею 75 Закону №1404-VIII, у вигляді штрафу є невиконання рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення.

Поважними, у розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.11.2024 на адресу приватного виконавця надійшов лист ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» за вих. №25/11-24юр від 25.11.2024, боржником повідомлено, що

- з орендованої ним частини площею 2733,9 кв.м будівлі Торгово-офісного центру «Марсель» (далі - ТОЦ) ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» було повернуто ТОВ ЮК «Сенат» за актами приймання-передачі (повернення) загалом 1 184,2 кв.м, а саме: за актом від 06.10.2020 - 398,1 кв.м, від 24.11.2020 - 387,8 кв.м, від 07.06.2021 - 398,3 кв.м. Вищевказані обставини встановлені, насамперед, судовими рішеннями у справі №916/319/22, у якій приймали участь як ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ», так і ТОВ Юридична компанія «СЕНАТ», які (рішення) набрали законної сили;

- залишок орендованих приміщень загальною площею 1549,7 кв.м, було передано ним до ТОВ «Ботанік Компані» на виконання приписів договору оренди №1 від 08.06.2021, укладеного між стягувачем та ТОВ «Ботанік Компані». Зокрема, 11.11.2024 року після остаточного вирішення справи №916/3599/23 між ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» та ТОВ «БОТАНІК КОМПАНІ» на виконання пункту 3.1. Договору оренди частини нежитлової будівлі №1 від 08.06.2021 складено та підписано Акт, яким засвідчений факт передачі нежитлових приміщень площею 1549.7 кв.м в нежитловій будівлі торгово-офісного центру «Марсель», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, які раніше знаходились в оренді у ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» згідно умови Договору оренди від 24.01.2020, у фактичне володіння та користування ТОВ «БОТАНІК КОМПАНІ».

- 23.10.2024 державним реєстратором Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського район) Одеської області Довженком О.Ю. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення права оренди ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, яке виникло з Договору оренди від 24.01.2020, що відповідно вказує на відсутність у боржника володіння нерухомим майном, яке зазначене у виконавчому документі.

На підтвердження вищевказаних обставин до вказаного листа були додані наступні докази: роздруківка з ЄДРСР тексту вступної та резолютивної частини Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23, роздруківка з ЄДРСР тексту постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.10.2024 у справі №916/3599/23, копія Договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 між ТОВ Юридична компанія «СЕНАТ» та ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ», реєстр. №274, копія акту приймання-передачі до Договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, копія Додаткового договору №7 від 06.10.2020 до Договору оренди від 24.01.2020, копія Акту приймання-передачі (повернення) від 06.10.2020 до Додаткового договору №7 від 06.10.2020 до Договору оренди від 24.01.2020, копія Додаткового договору №8 від 24.11.2020 до Договору оренди від 24.01.2020, копія Акту приймання-передачі (повернення) від 24.11.2020 до Додаткового договору №8 від 24.11.2020 до Договору оренди від 24.01.2020, копія Додаткового договору №10 від 07.06.2021 до Договору оренди від 24.01.2020, копія Акту приймання-передачі (повернення) від 07.06.2021 до Додаткового договору №10 від 07.06.2021 до Договору оренди від 24.01.2020, копія Договору оренди частини нежитлової будівлі №СГ-1 від 01.12.2019 між ТОВ Юридична компанія «СЕНАТ» та ТОВ «СИГМА ГРУПП», копія Акту приймання-передачі від 01.12.2019 до Договору оренди від 01.12.2019, копія Додаткової угоди №6 від 06.10.2020 до Договору оренди від 01.12.2019, копія Акту приймання-передачі від 06.10.2020 до Додаткової угоди №6 від 06.10.2020 до Договору оренди від 01.12.2019.

Судом першої інстанції також встановлено, що наведені у листі ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» доводи хоча і свідчать про поважність причин невиконання у встановлений виконавцем строк рішення, проте залишись приватним виконавцем не перевіреними.

Відхиляючи як необґрунтовані доводи апеляційної скарги третьої особи, що суд першої інстанції своїм рішенням нівелюється принцип обов`язковості судового рішення, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що предметом спору у даній справі є не виконання/невиконання позивачем судового рішення, а правомірність постанови державного виконавця про накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення.

У зв`язку із чим колегія суддів звертає увагу, що 23.10.2024, тобто до звернення стягувача до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення (14.11.2024), та відповідно до відкриття виконавчого провадження, державним реєстратором Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського район) Одеської області Довженком О.Ю. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення права оренди ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, яке виникло з Договору оренди від 24.01.2020.

Згідно пп. 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

За змістом частини 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними до моменту державної реєстрації припинення таких прав у порядку, передбаченому цим Законом

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №539/3373/16-ц виснувано, що відсутність або наявність в особі володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння.

За такого правового розуміння колегія суддів вважає, що встановлення факту відсутності у боржника володіння нерухомим майном, яке зазначене у виконавчому документі, свідчить про поважність причин невиконання у встановлений виконавцем строк рішення суду.

Проте зазначені обставини не були враховані приватним виконавцем під час винесення оскаржуваної постанови у ВП №76566583.

Також колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги ТОВ ЮК "СЕНАТ", що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що чинним законодавством не передбачено обов`язок виконавця вчиняти виконавчі дії з метою перевірки фактичного користування боржником майном, з огляду на засади виконавчого провадження, закріплені статтею 2 Закону №1404-VIII, зокрема - у контексті цієї справи - про такі з них, як справедливість, неупередженість та об`єктивність, які мали б теж слугувати своєрідним орієнтиром під час примусового виконання рішень зобов`язального характеру, особливо коли йдеться про поважність причин його невиконання та пов`язану з цим юридичну відповідальності боржника.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей висновок згодом було застосовано Верховним Судом й у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21, у якій Суд звертав увагу й на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява №37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У цій справі колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява №37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення..

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та не спростовується доводами апеляційної скарги відповідача, надані до приватного виконавця докази на підтвердження доводів, наведених у листі боржника від 25.11.2024 вих. № 25/11-24юр, з невідомих причин залишились не перевіреними приватним виконавцем, що в результаті привело до прийняття необґрунтованої, оскаржуваної у даній справі, постанови.

На думку колегії суддів, за описаної ситуації накладення на боржника штрафу згідно зі спірною постановою не переслідувало і не могло переслідувати мети, з якою стаття 63 Закону №1404-VIII пов`язує настання для боржника юридичної відповідальності. Крім цього, наведені вище обставини у своїй сукупності засвідчили також те, що й передумов для застосування цього механізму не було, адже причини, які стояли на заваді виконанню вимог державного виконавця, були об`єктивними, і позивач (боржник у виконавчому провадженні №76566583) у цій ситуації не нехтував своїми зобов`язаннями, а намагався донести причини і мотиви своїх дій, що з уваги на наведені вище міркування не давало підстав для накладення на нього штрафу, який передбачений у статті 63 Закону № 1404-VIII.

Резюмуючи все викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах приватний виконавець діяв не у спосіб, визначений Законом №1404-VIII, належним чином не перевірив факти, викладені у листі від 25.11.2024 вих. №25/11-24 юр, яким повідомлено про неможливість виконання рішення суду у встановлений приватним виконавцем строк, не врахував усі обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення штрафу, та не врахував наявність обставин, що свідчать про поважність причин невиконання рішення суду щодо повернення майна, а отже, відповідач передчасно наклав на позивача штраф за невиконання судового рішення, внаслідок чого постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку. Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення не встановлено.

У контексті оцінки доводів апеляційних скарг колегія суддів при прийнятті даного судового рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява №303-A, п. 29).

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційні скарги відповідача та третьої особи задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 272, 287, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "СЕНАТ" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 січня 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов