Постанова

від 25.02.2025 по справі 420/29759/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29759/24

Головуючий в 1 інстанції: Караван Р.В. Дата і місце ухвалення: 26.12.2024р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просив суд:

- визнати противоправними та незаконними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради м. Одеса відносно нарахування щорічної допомоги на оздоровлення не в повному обсязі, які порушають мої права, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, виплатити на мою користь заборгованість за 2024 рік, по виплатам на оздоровлення, які не донараховані і невиплачені в розмірі 39880,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи. Згідно ст.ст.13,48 Закону України «Про статус та соціальний Захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду здоров`ю зобов`язується виплачувати мені компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі п`яти мінімальних заробітних плаї щорічно. Функцію нарахування та виплат компенсації-допомоги на оздоровлення згідно ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» покладено на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради. За 2024 рік допомога на оздоровлення сплачена мені у розмірі 120 гривень. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок ЧАЕС» щорічно передбачена допомога на оздоровлення у розмірі «інвалідам 2 групи 5 (п`ять) мінімальних заробітних плат». Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Позивач звернувся до відповідача щодо виплати допомоги на оздоровлення в повному обсязі, проте листом відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати такої допомоги.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 26.12.2024 р. та задовольнити позов.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що у межах спірних правовідносин розмір щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», має визначатись з розміру 5 мінімальних заробітних плат, а не встановлюватись Кабінетом Міністрів України.

При цьому, апелянт наголошує, що подальші зміни, які вносились до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», не можуть звужувати обсяг раніше гарантованих йому прав.

В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, так як відповідачем у межах спірних правовідносин не порушено вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та не порушено прав позивача.

З іншого боку, позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу у якому додатково зазначено про наявність у нього права на отримання спірної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , 16 квітня 1955 року, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, особа з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, у травні 2024 року ОСОБА_1 було виплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 120 грн.

09.09.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити донарахування та виплату недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2024 рік, відповідно до ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Листом від 18.09.2024 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомив, що відповідно до п. 10 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №760, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесених до категорії 1 в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Постанова) особам з інвалідністю 1 і 2 групи 120 грн; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії 100 грн; особам з інвалідністю 3 групи та дітям з інвалідністю 90 грн; евакуйованим 75 грн; учасникам ліквідації 3 категорії 75 грн. Позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, нараховувалася щорічна допомога на оздоровлення у розмірах, встановлених Постановою 120,00 грн. Вважаючи зазначені дії протиправними та бажаючи отримати допомогу на оздоровлення у передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у межах спірних правовідносин Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради не порушено вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно ч. 2 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Згідно ч. 3 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 (далі Порядок № 760).

Згідно п. 10 Порядку № 760, щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Офіційний вісник України, 2005 р., № 28, ст. 1636).

У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав допомога надається за однією з таких підстав за вибором особи.

Згідно п. 1 постанови КМУ від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», установити громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

- особам з інвалідністю I і II групи - 120 гривень;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 - 100 гривень;

- особам з інвалідністю III групи та дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана Чорнобильською катастрофою - 90 гривень;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, віднесеним до категорії 3 та кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 75 гривень.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування позивачу у 2024 році щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, що суперечить положенням Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин чинна редакція ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачала обов`язку виплати щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.

При цьому, виплату допомоги на оздоровлення позивачу здійснено суб`єктом владних повноважень на підставі чинних на час здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2024 рік норм матеріального права, а саме постанови КМУ від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Між тим, колегія суддів зазначає, що у Рішенні № 3-рп від 25 січня 2012 року Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 ст. 116 Конституції України.

Тобто, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

З іншого боку, положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими передбачено, що розмір одноразової допомоги, передбаченої цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, неконституційними не визнавались.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради не допущено протиправних дій у межах спірних правовідносин.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

В даному випадку, викладені вище висновки колегії суддів відповідають висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду, а саме: від 21 листопада 2018 року (справа № 202/4104/17), від 11 вересня 2019 року (справа № 674/181/17), від 13 листопада 2019 року (справа № 331/4450/17), від 23 жовтня 2019 року (справа № 216/4125/16-а).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 лютого 2025 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук