Рішення

від 24.01.2025 по справі 404/3389/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/3389/24

2/405/876/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Кропивницький

Ленінський районний суд міста Кіровограда у складі головуючого судді Драного В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 34190,09 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 24.09.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «РВС БАНК» укладено кредитний договір шляхом підписання заяви-договору № 0040516 про надання банківської послуги (платіжна картка «Простір»), за умовами якого відповідач отримав споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок коштів у сумі 30769,23 грн, на строк на 24 місяці, процентна ставка % річний - 18,00, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5% від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту 3% від суми наданого кредиту.24.09.2019 року відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно з умовами заяви-договору, що підтверджується розпискою про отримання платіжної картки від 24.09.2019 року.

26.11.2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК«ПАРІС»укладено договір про відступлення права вимоги № 26/11/2021-1, відповідно до умов якого первісний кредитор у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, зазначеними у додатку №1 до цього договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є їх невід`ємною частиною, які укладені між АТ «РВС БАНК» та боржниками. Як убачається з додатку №1 до договору про відступлення права вимоги АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК«ПАРІС»право вимоги до відповідача за заявою-договором від 24.09.2019 року № 0040516 на загальну суму 32787,42 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18117,39 грн, заборгованість за процентами 3593,07 грн., заборгованість за комісією 11076,96 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 0040516 від 24.09.2019 року, у розмірі 34190,09 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 18117,39 грн., заборгованості за процентами 3593,07 грн., заборгованості за комісією 11076,96 грн., 242,54 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами у період з 26.11.2021 по 23.02.2022, 1129,48 грн., інфляційних втрат за користування грошовими коштами у період з 26.11.2021 по 23.02.2022, та понесені позивачем судові витрати, провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.07.2024 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, з копією позовної заяви та доданими до неї документами були направлені за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцю проживання відповідача.

Відповідач про дату та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України. Поштова кореспонденція, направлена судом на адресу ОСОБА_1 зареєстровану у встановленому законом порядку повернута з відміткою «адресат за вказаною адресою відсутній», тому він вважається повідомленим відповідно до норм п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК.

Заяв, клопотань відповідач до суду не подавав, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву-договір № 0040516 про надання банківських послуг (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, якою просив надати споживчий кредит у сумі 30769,23 грн. (а.с.33).

Згідно з додатком №1 до заяви-договору № 0040516 від 24.09.2019 ОСОБА_1 за умовами заяви було надано споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок 30769,23 грн., строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка % річний - 18,00, тип ставки - фіксована, комісія за розрахунково-касове обслуговування заборгованості - 3% (а.с.34).

Відповідно до паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 було надано споживчий кредит на споживчі потреби шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 30769,23 грн., строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка 18% річних, з разовою комісією при видачі кредиту в сумі 769,23 грн. з щомісячною комісією за супроводжування кредиту в сумі 923,08 грн. (а.с.35).

Як свідчать меморіальні ордери від 24.09.2019 року № 5976 та № 5977 ОСОБА_1 було перераховано АТ «РВС БАНК» кредитні кошти у сумі 30000,00 грн. та 769,23 грн. дисконту при видачі кредиту згідно з кредитним договором від 24.09.2019 року № 0040516 (а.с.36).

26.11.2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК Паріс» було укладено договір про відступлення права вимоги № 26/11/2021-1, згідно з яким та з додатком №1 до договору АТ РВС «БАНК» відступило ТОВ «ФК Паріс» право вимоги до відповідача за заявою-договором від 24.09.2019 року № 0040516 на загальну суму 32787,42 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18117,39 грн, заборгованість за процентами 3593,07 грн., заборгованість за комісією 11076,96 грн. (а.с.52-56, 57-64).

Відповідно до п.п.1.1 п.1 договору права вимоги первісний кредитор у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає, а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора та кредитними договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід`ємною частиною, які укладені між АТ «РВС БАНК» та боржниками.

Згідно з наданим позивачем розрахунком у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договоромстаномна05.04.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 32787,42 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18117,39 грн, заборгованість за процентами 3593,07 грн., заборгованість за комісією 11076,96 грн., 242,54 грн. - 3% річних, 1160,13 грн. - інфляційних втрат за період з 26.11.2021 по 23.02.2022 року (а.с.39-51).

З метою досудового врегулювання спору ТОВ «ФК Паріс» направило ОСОБА_1 вимогу від 26.11.2021 року про усунення порушення кредитного зобов`язання за договором від 24.09.2019 року № 0040516, яка відповідачемзалишена без задоволення (а.с. 37-38).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Вдповідно з частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України).

Порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні встановлені законодавством України.

Згідно із пунктом 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Також необхідно враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 516 ЦК Українивстановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 було надано споживний кредит шляхом перерахування на картковий рахунок 30769,23 грн., строк дії кредиту - 24 місяці, процентна ставка - 18% річних.

Під час існування невиконаного грошового зобов`язання за договором позики, згідно з договором про відступлення права вимоги від 26.11.2021 року № 26/11/2021-1, до позивача ТОВ «ФК «Паріс» перейшло право вимоги до відповідача, тобто право вимагати виконання зобов`язань за договором позики.

Заборгованість на час відступлення права вимоги складала 32787,42 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18117,39 грн, заборгованість за процентами 3593,07 грн., заборгованість за комісією 11076,96 грн.

Встановлено, що у підписаній позичальником заяві-договорі від 24.09.2019 року № 0040516про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, встановлено разову комісію при видачі кредиту у розмірі 2,5% від суми наданого кредиту та щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 3% від суми наданого кредиту.

Тобто АТ «РВС БАНК» фактично встановлено сплату комісії, проте не зазначено, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення АТ «РВС БАНК» будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, матеріали справи не містять.

Натомість частиноюпершоюстатті11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, пункти про нарахування разової комісії при видачі кредиту та щомісячної комісії за супроводження кредиту є нікчемними,а тому нарахування заборгованості за цією комісією в сумі 11076,96 грн. є безпідставним та вимоги позивача в цій частині не підлягають до задоволення.

Відтак, з урахуванням того, що позивачем доведено загальний розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі18117,39 грн, заборгованість за процентами у розмірі3593,07 грн, що у загальному розмірі становить 21710,46 грн. (за вираховуванням комісії в сумі11076,96грн, умова договору яка є нікчемною).

ТОВ «ФК «Паріс» просить також стягнути з відповідача 242,54 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами у період з 26.11.2021 по 23.02.2022, 1160,13 грн. - інфляційних втрат за користування грошовими коштами у період з 26.11.2021 по 23.02.2022 року в порядку ст.625 ЦК України.

Згідно зі статтями610,612 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17, від 15 листопада 2023 року у справі №711/4585/22.

Отже, у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

А відтак, суд, враховуючи вищезазначені положення ЦК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 1160,13 грн. та суму 3 % річних в розмірі 242,54 грн. нарахованих із суми простроченої заборгованості за весь період з 26.11.2021по 23.02.2022рокущо підтверджено наданим розрахунком (а.с.51).

Відповідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведена обставина порушення відповідачем передбаченого договором обов`язку погашення заборгованості, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення позики, сплати відсотків, у зв`язку з чим заборгованість в сумі 23113,13 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 18117,39 грн, заборгованість за процентами 3593,07 грн., 242,54 грн. - 3% річних, 1160,13 грн., інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому оскільки позов задоволено на 67 % (23113,13 грн. х 100 : 34190,09 грн.), то судовий збір, що підлягає відшкодуванню позивачу становитиме 1623,00 грн. (2422,40 грн. х 67 %).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77А, ЄДРПОУ 38962392) заборгованість за кредитним договором № 0040516 від 24.09.2019 року в розмірі 23113 (двадцять три тисячі сто тринадцять) грн. 13 коп., а також судовий збір в сумі 1623,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний