Ухвала

від 25.02.2025 по справі 440/18158/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа №440/18158/23

адміністративне провадження № К/990/4678/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2025 року

у справі №440/18158/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку пенсії по інвалідності, встановленою відповідно до статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), через ненарахування щомісячної доплати до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14 липня 2021 №713 (далі - постанова КМУ №713) у розмірі 2000,00 грн, починаючи з 01 липня 2021 року, з врахуванням індексації пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року, 10 березня 2023 року, що призвело до завдання матеріальної шкоди, з урахуванням попередньо виплаченої суми пенсії після 01 липня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, на підставі постанови КМУ №713, що гарантовано частиною п`ятою статті 17 Конституції України, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в повному розмірі, починаючи з 01 липня 2021 року та з врахуванням індексації пенсії станом на 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії по інвалідності, встановленою відповідно до статті 21 Закону №2262-XII, ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни першої групи, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28 грудня 2011 року №1381 (далі - постанова КМУ №1381) у розмірі 25% від основного розміру пенсії 7460,64 грн без урахування індексації пенсії на 2022 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року №118 (далі - постанова КМУ №118), що призвело до завдання матеріальної шкоди з 01 березня 2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, встановленою відповідно до статті 21 Закону №2262-XII, ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни першої групи відповідно до пункту 1 постанови КМУ №1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії 7460,64 грн без урахування індексації пенсії на 2022 рік відповідно до постанови КМУ №118;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії по інвалідності, встановленою відповідно до статті 21 Закону №2262-XII, ОСОБА_1 з 01.03.2023 з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни першої групи, відповідно до пункту 1 постанови КМУ №1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії 8930,39 грн без урахування індексації пенсії на 2023 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року №168 (далі - постанова КМУ №168);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, встановленою відповідно до статті 21 Закону №2262-XII, ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни першої групи відповідно до пункту 1 постанови КМУ №1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії 8930,39 грн без урахування індексації пенсії на 2023 рік відповідно до постанови КМУ №168;

- постановити окрему ухвалу відповідно до частин першої, четвертої, дев`ятої статті 249 КАС України і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення з 01 липня 2021 року причин та умов, що сприяють умисному порушенню керівництвом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області постанови КМУ №713, постанови КМУ №118, постанови КМУ №168.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2025 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 03 лютого 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Скаржником наведено наступну підставу для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №440/18158/23, яка передбачена частиною п`ятою статті 328 КАС України: скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Перевіркою змісту касаційної скарги колегією суддів встановлено, що позивач у скарзі не конкретизував обставин, що встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді справи №440/10080/24, та які він позбавлений спростувати, а також яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.

До того ж, варто зазначити, що у справі №440/10080/24 Полтавський окружний адміністративний суд лише постановив ухвалу від 23 вересня 2024 року про відкриття провадження.

З огляду на вищевказане, Суд дійшов висновку що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б обґрунтовували відсутність реальної можливості спростувати обставини встановлені при розгляді іншої справи.

Проаналізувавши мотиви та доводи поданої касаційної скарги, Суд зауважує, що скаржником не наведено жодних підстав, передбачених імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги та здійснення касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Вказане виключає можливість здійснення касаційного перегляду у справі №440/18158/23.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частинами четвертою і п`ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі №440/18158/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа