Ухвала

від 25.02.2025 по справі 420/10475/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа №420/10475/24

адміністративне провадження №К/990/6250/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року

у справі №420/10475/24

за позовом ОСОБА_1

до Військова частина НОМЕР_1

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31 липня 2020 року по 29 березня 2024 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31 липня 2020 року по 26 серпня 2024 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 31 липня 2020 року по 29 березня 2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01 серпня 2020 року по 18 січня 2023 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01 серпня 2020 року по 18 січня 2023 року у сумі 182226,63 грн

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01 серпня 2020 року по 29 березня 2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На зазначене рішення суду Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишив без руху у зв`язку з тим, що по справі не сплачено судовий збір (державне мито) за подачу апеляційної скарги , не надано доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу та надав строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

28 листопада 2024 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги по справі № 420/10475/24.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 грудня 2024 року відмовив Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року по справі № 420/10475/24. Продовжив Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Роз`яснив Військовій частині НОМЕР_1 , що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року повернуту скаржнику оскільки, Військова частина НОМЕР_1 не виконала вимоги ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року.

Відповідач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 січня 2025 року визнав неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишив без руху та надав апелянту строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:

- для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наведення інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення;

- для надання доказів надсилання листом з описом вкладення поштового відправлення позивачу копії апеляційної скарги з доданими до неї додатками, або доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" на електронну адресу учасника справи, який зареєстрований в електронному суді;

- надання документу про сплату судового збору в сумі 2 906,88 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частина НОМЕР_1 про продовження строку для сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 420/10475/24. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року.

До Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_2 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі №420/25521/24.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз матеріалів касаційної скарги також свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності сплати судового збору.

В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання звільнення або відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з такого.

Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VІ).

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема звільнити від сплати судового збору або відстрочити/розстрочити сплату судового збору.

Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржника можливо було б звільнити від сплати судового збору, відстрочити або зменшити розмір сплати судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.

Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для звільнити від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору., оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Доводи заявника не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Для вирішення питання про зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Питання ж необхідності звільнення від сплати судового збору або відстрочення/розстрочення сплати судового збору до закінчення режиму воєнного стану, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про звільнення від сплати судового збору або відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб`єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.

За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.

Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI").

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під дію названої норми підпадають ухвали судів, якими вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України №3674-VI установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою складає 2422,40 грн.

Також, відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Скаржником подано касаційну скаргу за допомогою підсистеми «Електронний суд» проте, доказів надсилання її копії іншим учасникам справи, зокрема позивачу, з урахуванням положень статті 44 КАС України Суду не надано.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також доказів надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.

Реквізити для сплати судового збору:

ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ :

1. Відмовити Військовій частині НОМЕР_2 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочення сплати судового збору та розстроченні сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі №420/10475/24 - залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду:

- документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі;

- доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду