Ухвала

від 25.02.2025 по справі 439/2516/24

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 439/2516/24

провадження №1-кп/439/82/25

У Х В А Л А

25 лютого 2025 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 42023142410000028 від 21.06.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.307, ч. 1, 2 ст. 317КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 ,

у с т а н о в и в:

В провадженні Бродівського районного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження № 42023142410000028 від 21.06.2023 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317КК України.

Підготовче судове засідання за цим провадженням призначено до розгляду на 25.02.2025 року.

В підготовчому судовому засіданні учасники дійшли згоди щодо призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні на підставі даного обвинувального акта.

Клопотань про виклик свідків, витребування певних речей чи документів від сторін кримінального провадження не надходило.

Заслухавши прокурора,обвинуваченого, захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.

Справа підсудна Бродівському районному суду Львівської області. Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку статей 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

Суд доходить до переконання, що є достатні підстави для призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 подала до суду клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Клопотання мотивоване тим, що у обвинуваченого наявне загальне захворювання та встановлена третя група інвалідності. Строк встановленої інвалідності закінчився 01.02.2025, черговий переогляд призначений на 05.02.2025. Тому, обвинувачений потребує повторного огляду, зокрема продовження інвалідності.

Матері обвинуваченого ОСОБА_6 теж встановлена 3 група інвалідності безтерміново (психічне захворювання), відповідно матері потрібен догляд.

Рідний брат обвинуваченого ОСОБА_7 хворіє, йому встановлено 1-Б група інвалідності. Брат знаходиться у спеціалізованому закладі для осіб з відповідним захворюванням.

Захисник вважає, що вказані обставини дають підстави для зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

До суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прокурор зазначає, що 16.08.2024 ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 14.10.2024 (включно). В подальшому, обраний ОСОБА_3 запобіжний захід неодноразово продовжувався, востаннє 07.01.2025 ухвалою Бродівського районного суду Львівської області до 07.03.2025 (включно).

Метою продовження застосовуваного до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які з моменту обрання такого не зменшились та на даний час продовжують існувати.

В обґрунтування ризиків покликається на те, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України доводиться характером інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень та усвідомленням можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, та відсутності альтернативи можливості застосування до такого звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду під тиском можливого відбуття покарання за вчинення тяжких злочинів.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України вважає прокурор доводиться тим, свідки, спеціалісти, експерти у даному кримінальному провадженні в ході судового розгляду не допитувалися, тому обвинувачений може незаконно впливати на свідків, спеціалістів, експертів.

Також прокурор вказує, що існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, наприклад ігнорувати повістки прокурора та /або суду для проведення слідчих дій та/або судових засідань.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчиняти інші кримінальні правопорушення та/або продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_3 доводиться тим, що обвинувачений ніде не працює та не має постійного джерела доходів, має слабкі соціальні зв`язки, а вказані кримінальні правопорушення вчинені таким з корисливих мотивів.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення вважає, що наявні докази вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень у яких він обвинувачується, є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку. Тяжкість показання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, загрожує позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, обвинувачений не працює, немає постійного джерела доходів, особа з інвалідністю 2 групи, має слабкі соціальні зв`язки, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб чи осіб похилого віку не має, раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, покарання не відбув, судимість не погашена.

Судовий розгляд обвинувального акту відносно ОСОБА_3 не може завершитися до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою від 07.01.2025, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 визначено до 07.03.2025 (включно).

Сторона обвинувачення вважає, що застосування до ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів не в змозі запобігти ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. З урахуванням наведеного прокурор просив продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжних захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів клопотання, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити обвинуваченому заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн.

У судовому засіданні захисник своє клопотання підтримала, проти задоволення клопотання прокурора заперечила.Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання захисника підтримав, проти задоволення клопотання прокурора заперечив.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, проти задоволення клопотання захисника заперечив.

Суд, заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, вважає, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 на цілодобовий домашній арешт задоволенню не підлягає, а клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Обставинами, що враховуються при обранні запобіжного заходу, згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1, 2 стаття 181 КПК України, домашній арештполягає взабороні підозрюваному,обвинуваченому залишатижитло цілодобовоабо упевний періоддоби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Щодо доводів захисника про зміну запобіжного заходу.

Так, на підтвердження доводів про зміну запобіжного заходу захисник подала посвідчення серія НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_3 встановлена група інвалідності. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 616418 ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності загальне захворювання. Інвалідність встановлена на строк до 01.02.2025, дата чергового переогляду 05.01.2025.

Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК до довідки серія ЛВА -1 № 467344 гр. ОСОБА_6 встановлена третя група інвалідності - загальне захворювання, безтерміново.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда № 601 від 04.07.2018 ОСОБА_7 є інвалідом 1-Б групи.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_8 , викликана та допитана судом за клопотанням сторони захисту, пояснила що вона є рідною тіткою ОСОБА_3 . Вона знає, що ОСОБА_3 хворіє на туберкульоз та йому була встановлена група інвалідності спочатку друга, а згодом третя. ОСОБА_8 вказала, що її рідна сестра ОСОБА_6 , мати обвинуваченого, також є інвалідом третьої групи оскільки має психічне захворювання. ОСОБА_8 підтвердила, що рідний брат обвинуваченого також є інвалідом та знаходиться в спеціалізованому закладі. ОСОБА_8 вказує, що ОСОБА_3 потрібно пройти медичний огляд на продовження групи інвалідності. Матері обвинуваченого постійно потрібно допомога, вона чим може допомагає сестрі, проте коли був обвинувачений вдома він допомагав матері, а також допомагав своєму братові.

Суд відхиляє надані стороною захисту доводи незадовільного стану здоров`я ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Стороною захисту не надано суду доказів, що обвинувачений звертався до установи попереднього ув`язнення із скаргами на незадовільний стан здоров`я, а також не надано доказів неможливості проведення обстеження обвинуваченого в порядку передбаченому чинним законодавством для осіб, які утримуються в установах попереднього ув`язнення.

Щодо посилання на стан здоров`я матері обвинуваченого, то суд відхиляє наведені стороною захисту доводи. У поданих до суду документах не встановлено, що ОСОБА_6 потребує стороннього догляду.

Окрім цього суду не бере до уваги докази сторони захисту, щодо необхідності догляду за братом обвинуваченого ОСОБА_7 . Як вказала свідок в судовому засіданні брат обвинуваченого знаходиться в спеціалізованому закладі для осіб з інвалідністю, отже, на заклад в якому перебуває особа покладено обов`язок щодо його догляду.

Отже, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Щодо доводів прокурора про продовження строку тримання під вартою

Відповідно до ухвали слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 16.08.2024 застосовано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави. В подальшому, обраний запобіжний захід неодноразово продовжувався. Так, відповідно до ухвали слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 14.11.2024 запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою продовжено до 12.01.2025 (включно). Окрім цього, згідно ухвали Бродівського районного суду Львівської області від 07.01.2025 запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою продовжено до 07.03.2025 (включно). При застосуванні вказаного запобіжного заходу забезпечено виконання ОСОБА_3 відповідних процесуальних обов`язків, визначених КПК України.

Водночас, при розгляді клопотання та вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою, суд повинен переконатися, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_3 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Так, аналізуючи зазначені прокурором ризики, суд враховує, що ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнано спроби: переховування від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Ризики, які можуть дати суду достатні підстави вважати, що обвинувачений спробує перешкодити кримінальному провадженню у формах, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови їх достатньої ймовірності.Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, суд бере до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_3 з метою уникнення покарання, за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.

Так, інкриміновані ОСОБА_3 діяння відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, відповідальність за один з яких передбачено у вигляді позбавлення волі строком до десяти років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим є всі підстави вважати, що тяжкість покарання у разі визнання судом його винним сама по собі може бути обставиною, яка може обумовити ризик переховування останнього від органів досудового розслідування та/або суду.

Водночас, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії» небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

Також, що стосується ризику втечі підозрюваного, то Європейський суд з прав людини вказує, що він не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня «Панченко проти Росії». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню «Бекчиєв проти Молдови».

Так, обвинувачений не одружений, не працевлаштований, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб чи осіб похилого віку не має, що вказує на відсутність стримуючих факторів щодо ненастання даного ризику та відсутність міцних соціальних зв`язків.

Надаючи оцінку можливості впливу на свідків, спеціалістів, експертів у даному кримінальному провадженні, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та підозрюваних та дослідження їх судом.

Оскільки свідки в даному кримінальному провадженні судом не допитані, обвинувачений матиме змогу перешкоджати кримінальному провадженню шляхом спроб впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показань чи відмови від надання показань, тому суд доходить висновку щодо наявності зазначеного ризику.

Крім того, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення, суд визнає, що також існує ризик, що ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

На переконання суду про наявність існування вказаного ризику свідчить те, що інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення стосується незаконного придбання, зберігання наркотичних засобів з метою збуту, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Обвинувачений не працює та є особою яка періодично вживає наркотичні засоби,раніше був судимим, за вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів до покарання у виді штрафу, яке не відбув, тому існує висока ймовірність вчинення нових кримінальних правопорушень, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Отже, суд визнаєдоведеними наявність раніше заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, судом на даний час не встановлено.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п. 110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявністю реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного ОСОБА_3 , а також те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, суд не знаходить підстав для обрання іншого, більш м`якого, запобіжного заходу,оскільки більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

При цьому, будь-яких даних на підтвердження поганого стану здоров`я або існування інших обставин, що виключали би можливість тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , суду не надано.

З врахуванням наведеного, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів, з визначенням розміру застави на підставі ч.3 ст.183 КПК України.

За правилами частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кримінального процесуального кодексу України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Із врахуванням обставини справи та тяжкість правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_3 , суд доходить висновку визначити розмір застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.

Суд звертає увагу, що під час вирішення питання про продовження строків тримання під вартою, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд не досліджує докази винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а оцінює чи достатніми є ризики, заявлені стороною обвинувачення для вирішення питання про застосування запобіжних заходів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 177, 178, 183, 194, 314-316, 331, 376, 392-395 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.307,ч. 1, 2 ст. 317КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Бродівського районного суду Львівської області (Львівська область, Золочівський район, м. Броди, майдан Свободи, 10).

Судові засідання призначити на 12 год. 00 хв. 06 березня 2025 року та на 12 год. 00 хв. 27 березня 2025 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання начальника Бродівського відділу Золочівської окружної прокуратури ОСОБА_4 - задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_3 продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів - до 25 квітня 2025 року.

На підставі частини 3 статті 183Кримінального процесуальногокодексу України визначити підозрюваному ОСОБА_3 заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.

Сплата застави проводиться на рахунок:

одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області

IBAN: UA 598201720355219002000000757

Банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ,

ЄДРПОУ: 26306742

Призначення платежу застава за ОСОБА_3 .

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування із свідками та іншими учасниками кримінального провадження.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у випадку невиконання покладених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі пункту 3 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, суд матиме право не визначати розмір застави.

Копію ухвали вручитипрокурору, обвинуваченому, захиснику та скерувати начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» для відома та виконання.

Ухвала суду першої інстанції в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1