Рішення

від 17.02.2025 по справі 951/509/24

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 951/509/24

Провадження №2/951/18/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді Гриновець О. Б.

з участю секретаря судового засідання Барилко А. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темнікова Леся Георгіївна про визнання права власності на спадкове майно

установив:

короткий виклад обставин справи.

03.07.2024 адвокат Крамар В. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темнікова Л. Г. про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт, за яким все своє майно у рівних частках заповіла донькам - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на належне їй майно й видані свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки.

Спадкове майно також складається із частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Домоволодіння було зареєстровано як власність колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_3 . Згідно з інформаційної довідки № 170 від 18.05.2022 житловий будинок належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по частці. Водночас реєстраційні дії щодо реєстрації права власності не здійснювалися.

24.05.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір про поділ спадщини померлої ОСОБА_3 із змісту якого частка у власності на житловий будинок перейшла до ОСОБА_1 .

Однак 27.03.2024 постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темнікової Л. Г. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на такий.

Тож просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 право власності на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяви й клопотання учасників справи.

27.08.2024 відповідач ОСОБА_2 до суду подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає повністю й не заперечує щодо задоволення таких.

Завідувач Тернопільської районної державної нотаріальної контори В. Осадчук у заяві від 17.12.2024 просить слухати справу без участі представника Тернопільської районної державної нотаріальної контори, а при вирішенні справи покладається на думку суду.

17.02.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Крамар В. П. подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять такі задовольнити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 18.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 16.10.2024 закрито підготовче провадження й справу призначено до судового розгляду по суті.

Належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Чим і скористалися сторони.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципу диспозитивності й змагальності.

Фактичні обставини справи, які установлені судом.

Батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_5 й ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.06.1968 /а. с. 12/.

ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 », що видно з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 16.03.2016 /а. с. 13/.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13.12.2021 /а. с. 11/.

Як видно з копії виписки з погосподарської книги станом на 15.04.1991, виданої 27.04.2022 виконавчим комітетом Козівської селищної ради Тернопільської області за № 123 ОСОБА_3 була головою колгоспного двору; його членом була дочка ОСОБА_2 /а. с. 18/.

Відповідно до інформаційної довідки Комунального підприємства "Козівське бюро технічної інвентаризації" Козівської селищної ради від 10.06.2024 № 312 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 належить на праві власності по частці ОСОБА_3 й ОСОБА_2 згідно з виписки з погосподарської книги станом на 15.04.1991, виданої виконавчим комітетом Козівської селищної ради Тернопільської області 27.04.2022 за № 123 /а. с. 19/.

Вартість житлового будинку згідно з висновку про ринкову вартість майнастановить 110 111 грн /а. с. 21/.

Із змісту заповіту від 25.05.2010, посвідченого Репета Марією Василівною, секретарем виконавчого комітету Глинської сільської ради й зареєстрованого в реєстрі за № 19 видно, що померла ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким все належне їй майно заповіла дітям - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 /а. с. 14/.

Згідно зкопій Витягівпро реєстраціюв Спадковомуреєстрі,виданих 24.05.2023Тернопільською районноюдержавною нотаріальноюконторою післясмерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 177/2022 та видані свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки спадкоємцю ОСОБА_2 /а. с. 15-17/.

Згідно ізкопією матеріалівспадкової справи177/2022померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що позивач прийняла спадщину за заповітом після смерті матері та оформила право власності на спадкове майно, зокрема, на земельні ділянки /а. с. 76-90/.

24.05.2023 ОСОБА_2 й ОСОБА_1 , будучи спадкоємцями майна померлої матері ОСОБА_3 уклали договір про поділ спадщини згідно з яким поділили належну їм спадщину в рамках спадкової справи № 177/2022. А саме домовилися між собою про таке: дочці померлої - ОСОБА_1 належить частка житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 й земельні ділянки, а дочці ОСОБА_2 земельні ділянки /а. с. 82/.

Державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальною конторою Темніковою Л. Г. 27.03.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на такий /а. с. 22/.

Вказані вище обставини учасниками справи не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до статей 12, 229 ЦПК України такі докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Позиція суду.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів ( ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Згідно з статей 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів. Висновки суду.

Згідно з ст. 120 ЦК УРСР (який був чинним на момент набуття спадкодавцем права власності на спірне майно) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Відповідно до ст. 123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Згідно з ст. 124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

Відповідно до ст. 125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

В силу вимог ст. 126 ЦК У PCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до п.6 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору; яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.1990 № 69.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983 із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України №13 від 25.12.1992, № 15 від 25.05.1998 передбачено, що правила ст. 563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Судом установлено,що ОСОБА_3 була головою колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 й померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Іншим членом колгоспного двору є ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт згідно з яким все належне їй майно заповіла дочкам - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

24.05.2023 ОСОБА_2 й ОСОБА_1 уклали договір про поділ спадщини померлої матері згідно з яким домовилися між собою про таке: дочці померлої - ОСОБА_1 належить частка житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 й земельні ділянки, а дочці ОСОБА_2 інші земельні ділянки.

На спадкові правовідносини після смерті ОСОБА_3 поширюються норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу) (ст. 1220 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За положеннями ст.1218ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу (ст. 1223 ЦК України).

У розумінні ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийнята спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Так як у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності за позивачем у порядку спадкування.

У постанові Верховного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 зазначено, що належним способом захисту, якщо вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав в нотаріальному порядку є звернення сторони до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Тож суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є законними, обгрунтованими, а тому такі необхідно задовольнити.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає, що у зв`язку з тим, що вимог про розподіл судових витрат позивачем заявлено не було, дане питання судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України

ухвалив:

задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темнікова Леся Георгіївна про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 право власності на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного рішення суду 26.02.2025.

Відомості щодо учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; дані паспорта: № НОМЕР_5 , виданий органом 6110 24.04.2019;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ; дані паспорта: № НОМЕР_7 , виданий органом 6117;

третя особа державний нотаріус Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темнікова Леся Георгіївна; місцезнаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль, Тернопільський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 0546608.

Суддя О. Б. Гриновець