Рішення

від 24.02.2025 по справі 766/18514/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/18514/24

Пров. №2-а/766/191/25

24 лютого 2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні міського суду в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

01.11.2024 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сікоза В.О. звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та просив скасувати постанову серії АВ №00001342 від 14.10.2024 року винесену старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Головня Т.С., якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн., а провадження по справі закрити. Крім того, просив стягнути на користь фізичної особи ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Код 39816845 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору (605.60 грн.) та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що транспортний засіб рухався з причепом-контейнером, а тому фактична маса для контейнеровозів за п. 22.4 ПДР України - 44 т. Посилання на офіційний сайт не є робочим. Постанова не містить відомостей щодо причетних пристроїв, вихідних вагових параметрів транспортного засобу (допустимої загальної маси).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

22.11.2024 р. представником позивача адвокатом Сікоза В.О. подані додаткові пояснення по справі, відповідно до яких транспортні засоби з 2019 року перебувають у користування ПП «ІНВЕСАВТО», а причіп у 2023 році переобладнано, правомірність якого підтверджена висновком науково-технічної експертизи.

26.11.2024 р. від представника відповідача Коломієць В.О. надійшов відзив на позов, згідно якого вказує, що при опрацюванні системою матеріалів інформаційного файлу від ЄДРТЗ отримано інформацію про власника транспортного засобу яким є позивач. Позивачем не додано доказів, що підтверджують внесення належного користувача до ЄДРТЗ. Ряд відомостей, які враховуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення надаються з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, ведення якого здійснюється уповноваженими посадовими особами Головного сервісного центру МВС. За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу за якою зареєстрований транспортний засіб. Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до ЄДРТЗ № 1145. При цьому, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований (позивача). Зважаючи на викладене, суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП визначений вірно і притягнення до адміністративної відповідальності відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивач не наводить жодних обставин, які б унеможливлювали внесення відомостей до ЄДРТЗ про належного користувача, а також не надав жодної інформації про використання альтернативних способів внесення відомостей до ЄДРТЗ про належного користувача, які встановлені пунктом 5 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до ЄДРТЗ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 р. №1145. Вказує, що позивачем не наведено жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування позиції відповідача, якою він керувався при притягненні особи до адміністративної відповідальності. З інформаційної картки автоматичного пункту габаритновагового контролю та даних постанови видно, що транспортний засіб - тягач був зафіксований саме з напівпричепом - це видно по кількості вказаних в інформаційній картці та постанові осей. Позивач посилається на п.22.05 ПДР України в редакції, яка втратила чинність. Належних доказів перевезення саме контейнеру не надано. Вантаж був сипучий, його перевозити в універсальному контейнері заборонено. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

15.02.2025 р. представником позивача адвокатом Сікоза В.О. подані додаткові пояснення, які зареєстровані в суді 17.02.2025 р., відповідно до яких відповідність контейнера критеріям підтверджені технічною специфікацією.

20.02.2025 р. представником відповідача подані додаткові пояснення відповідно до яких звертав увагу, що подання додаткових доказів про які не зазначалося у позовній заяві не відповідає нормам КАС. Договір оренди укладений між юридичними особами, тоді як транспортні засоби зареєстровані за фізичною особою, договір оренди має серійний номер контейнеру, а з матеріалів фотофіксації вбачається відсутність маркувань, сертифікати не мають перекладу на державну мову, тому не можуть бути прийняті до уваги.

В судове засідання сторони не прибули про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку належним чином повідомлених сторін та приписи ч.3 ст. 268 КУпАП дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін.

Оскільки не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але всі учасники справи не з`явилися, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні згідно ч.8 ст. 205 КАС України.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу за приписами ч.4 ст. 229 КАС України не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Головня Т.С., складено постанову серії АВ №00001342 від 14.10.2024, згідно з якою 10.10.2024 о 19 год 12 хв, за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл., відповідальна особа ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу DAF XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525% (2.21 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.

Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 78, WAGA-WIM35, зав. №16: свідоцтво про повірку підсистеми вагового контролю №04/4783 чинне до 16.02.2025 року, свідоцтво про повірку підсистеми габаритного контролю №168 чинне до 16.02.2025 року.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за змістом ст.229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (ст.119, ч.2 ст.122-2, ч.ч.2, 3 ст.132-1, ст.132-2, ч.5 ст.133, ч.ч.1, 2. 4, 5 і 7 ст.133-1, ст.133-2, ч.2 ст.134, абз.4, 6 та 8 ст.135).

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (ч.2 ст.122-2, ч.ч.2, 3 ст.132-1, ст.132-2, ч.ч.1, 2, 4, 5 і 7 ст.133-1, ст.133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (ч.3 ст.119, ч.5 ст.133, ч.2 ст.134, абз.4, 6 та 8 ст.135).

Згідно п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, виходячи з того, що позивач притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, розгляд такої справи віднесено до компетенції Укртрансбезпеки.

Згідно з ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст.122-2, ч.ч.2 і 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до ч.3 вказаної статті КУпАП відповідальна особа, зазначена у ч.1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених ст.279-7 цього Кодексу.

Згідно положень ч.1 ст.279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у ч.1 ст.14-3 цього кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:

1) така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння;

2) внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

3) особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.279-5 КУпАП у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст.122-2, ч.ч.2, 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.132-2 цього кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у ч.1 ст.14-3 цього кодексу, або вантажовідправника.

Отже, уповноважені на те посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, або належного користувача, яка і несе відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП та зафіксованого за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі.

При подані позову до суду Позивач зазначив про наявність у нього у власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого 17.11.2023 року причепа марки RENDERS, модель ROC 12.27, реєстраційний номер НОМЕР_3 , тип спеціалізований напівпричіп Н/ПРконтейнеровоз обладнаний пристроями для перевезення контейнерів типу 1А.

Позивач зазначив, що транспортний засіб марки DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , та причеп марки RENDERS, модель ROC 12.27, реєстраційний номер НОМЕР_3 , знаходяться в користуванні у Приватного підприємства «ІНВЕСТАВТО» (код 43013493).

На підтвердження вказаного факту, наданий нотаріально посвідчений договір оренди транспортного засобу від 25.11.2019 року зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шулік А.О. за номером 1432.

Водночас, процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу врегульована Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018р. №1197 (надалі Порядок №1197).

Пунктом 2 Порядку №1197 визначено, що у цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:1) електронна заява - заява про внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, яка формується через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС, або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг із застосуванням кваліфікованого електронного підпису за формою згідно з додатками 1-6; 2) заява - заява про внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, оформлена в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС за формою згідно з додатками 1 - 6; 3) належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно пп.2 п. 3 підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем.

Пунктом 5 Порядку №1197 передбачено, що відомості про належного користувача до Реєстру вносяться через: 1) територіальні органи з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС); 2) веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС; 3) Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

Відповідно до п.24 Порядку №1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Отже, керівник юридичної особи, який отримав в установлений законодавством спосіб право користуватися транспортним засобом, має право визначати належного користувача працівника цієї юридичної особи та здійснити за заявою юридичної особи у сервісному центрі МВС внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Водночас, у разі невчинення таких дій, на підставі ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст.122-2, ч.ч.2 і 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна фізична особа за якою зареєстровано транспортний засіб.

Оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення ПП «ІНВЕСТАВТО», як орендар транспортного засобу марки DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до п.24 Порядку №1197 не здійснено внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача, відповідачем правомірно визначено суб`єктом адміністративної відповідальності відповідальну особу за якою зареєстрований транспортний засіб ОСОБА_1 , який поміж іншого є директором ПП «ІНВЕСТАВТО» відповідно до договору-заявки на разове перевезення від 09.10.2024 р. та акту про надання послуг від 11.10.2024 р.

При цьому, протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили відповідачу позивачем не надавалися докази, які підтверджують, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з володіння позивача, або внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу. Також до відповідача не зверталася будь-яка інша особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надання документа (квитанції) про сплату відповідного штрафу.

Таким чином, на думку суду, відсутні підстави вважати, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, є не ОСОБА_1 , а інша особа.

За положеннями ч.4 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Відповідно до частин 2, 3 вказаної статті постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Так, в оскаржуваній постанові від 14.10.2024 серії АВ № 00001342 наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на здвоєні осі.

Таким чином, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, містить усі передбачені положеннями ст.283 КУпАП обов`язкові відомості щодо події правопорушення, суб`єкта адміністративної відповідальності, накладеного стягнення та порядку його сплати, а також порядку ознайомлення та оскарження постанови, інші обов`язкові відомості, визначені ст.283 КУпАП, крім того постанова містить додаткову інформацію про транспортний засіб.

Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила №363), визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи- розпуски.

Таким чином, напівпричеп - це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів власник якого є суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в тому числі за ст. 132-1 КУпАП.

В постанові фіксується саме марка, модель, державний номерний знак тягача, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Зважаючи на це в постанові зазначається саме інформація про тягач.

Зі змісту АРМ аудиту Перегляд зафіксованої події №8752022 під час розгляду адміністративного правопорушення (арк справи 122) вбачається, що відповідачем визначено тип транспортного засобу із напівпричепом, тобто та обставина що тягач рухався із напівпричепом була досліджена та врахована.

З фото фіксації правопорушення вбачається, що транспортний засіб проходив рамку вагового контролю одночасно з напівпричепом, проте його окреме визначення у постанові не потребується, оскільки він не є самостійним суб`єктом адміністративної відповідальності.

Також, як видно з інформаційної картки автоматичного пункту габаритновагового контролю та даних постанови транспортний засіб - тягач був зафіксований саме з напівпричепом - це видно по кількості вказаних в інформаційній картці та постанові осей.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.132-1 КУпАП, є допуск руху транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, визначених п.22.5 ПДР: загальна маса транспортного засобу перевищує на 5,525% (2,21т) при дозволеній максимальній 40 т.

Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі.

Постановою серії АВ №00001342 від 14.10.2024 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3810 мм, 2-3: 4940 мм, 3-4: 1300 мм, 4-5: 1300 мм, навантаження на вісь 1 - 7850 кг, 2 - 10450 кг, 3 - 9300 кг, 4 - 9800 кг, 5 - 9500 кг, загальна маса - 46900 кг. висота - 3.877 м.; ширина - 2.52 м.; довжина - 15.18 м.

Оскаржувана постанова містить інформацію щодо загальної маси транспортного засобу, та інформацію щодо вихідних вагових параметрів транспортного засобу. Так, згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою серії АВ №00001342 від 14.10.2024, загальна маса транспортного засобу скала 46900 кг, тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 5,525% (2.21 тон).

В постанові зазначені виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу загальна маса 46900 кг. В даному випадку позивача притягнуто до відповідальності за перевищення загальної маси транспортного засобу, адже транспортний засіб не використовувався як контейнеровоз, оскільки перевезення вантажу не здійснювалось у контейнері. Водночас, в контексті пункту 22.5 ПДР України відповідальна особа, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язана обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме повну масу транспортного засобу.

Відповідно до пункту «б» 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси (чинній на момент виникнення правопорушення):

1. для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон,

2. двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тони.

Однак, визначальним фактором при застосуванні нормативу загальної маси 42 тони, є не лише наявність підтверджуючого документу про те що транспортний засіб рухався із напівпричепом контейнеровозом, а й те, щоб контейнеровоз здійснював перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.

Для застосування параметру фактичної маси в розмірі 42 тони при оцінці правомірності руху транспортного засобу обов`язково мають бути дотримані такі вимоги:

1) автомобіль (тягач) має бути двовісним з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) загальною максимальною довжиною 13,716 метра;

2) на зазначеному автомобілі (тягачі) із вказаним напівпричепом (контейнеровозом) мають бути розміщені один або більше контейнерів або змінних кузовів;

3) рух має здійснюватися на автомобільних дорогах загального значення.

Відсутність, хоча б однієї із вказаних вимог унеможливлює застосування підвищеного показнику фактичної маси 42 тони при оцінці правомірності руху транспортного засобу. В такому разі, застосовується показник дозволеної фактичної маси 40 тон, перевищення, якого на понад 5%, тягне за собою накладення штрафу, згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП.

Для цієї справи визначальним є не лише те, що транспортний засіб, який є контейнеровозом перевозив саме контейнер.

Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП настає у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

При цьому у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% розмір штрафу становить одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Диспозиція даної норми є бланкетною та відсилає до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, який встановлює допустимі параметри транспортних засобів та їх составів для руху.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Пунктом 22.5 ПДР України при визначенні максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44000 кг визначено як умову не лише здійснення такого перевезення контейнеровозом, а здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів.

Правилами №363 надано визначення: вантажний контейнер одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше).

Відповідно до п. п. 17.2 - 17.5 Наказу № 363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажнорозвантажувальних механізмів.

Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; зантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.

Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому, обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Наказу № 363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.

Також, відповідно до пункту 9.7 Наказу № 363 пломбування вантажу, вкритого брезентом, можна виконувати тільки у випадках, коли з`єднання його з кузовом забезпечує неможливість доступу до вантажів без пошкодження брезенту. Пломби навішуються на кінцях з`єднувального матеріалу в місцях стикування останнього з кузовом рухомого складу.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Разом із тим, відповідно до п.17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору разового договору.

Саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом.

Згідно пункту 16 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, контейнер - транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), що:

а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в

неї вантажів;

б) має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання;

в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження;

г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший;

ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати;

д) що має внутрішній об`єм не менше одного метра кубічного.

Термін "контейнер" включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання (далі Порядок №521).

Відповідно до п. п. 1.1 1.5 Порядку № 521 цей порядок визначає механізм затвердження конструкції колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) категорій M, N, O, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах (далі - обладнання) відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року (далі - Угода).

На кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.

На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України.

Індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ:

а) новий, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу КТЗ, підлягає першій державній реєстрації в Україні;

б) що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні;

в) конструкцію якого змінено під час переобладнання.

Індивідуальному затвердженню підлягає кожна партія обладнання, яка відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якої не підтверджена сертифікатом типу.

Аналіз наведених положення свідчать про те, що контейнери, які в розумінні Порядку № 521 є обладнанням до колісного транспортного засобу підлягають сертифікації.

Однак, будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Міжнародної конвенції про безпечні контейнери, "Контейнер" означає предмет транспортного обладнання:

a) що має постійний характер і, відповідно, є досить міцним, щоб бути придатним для багаторазового використання;

b) спеціально сконструйований для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження;

c) сконструйований з урахуванням необхідності закріплення та (або) легкої обробки й для цього обладнаний кутовими фітингами;

d) такого розміру, що площа, яка знаходиться між чотирма зовнішніми нижніми кутами, складає:

i) не менше 14м2 (150 кв. футів) або

ii) не менше 7 м2 (75 кв. футів), якщо його обладнано верхніми кутовими фітингами; термін "контейнер" не включає ні транспортних засобів, ні пакування; однак він поширюється на контейнери, коли вони перевозяться на шасі.

"Кутові фітинги" означають сукупність отворів і граней у верхній та (або) нижній частинах контейнера, які використовуються для обробки, штабелювання та (або) закріплення.

Отже, невід`ємною частиною безпечних контейнерів є кутові фітинги кутові кріплення для полегшення погрузки і складування, наявність спеціальної конструкції, що полегшує його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший (водний, залізничний, автомобільний тощо).

Зміст свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, доданого позивачем до позовної заяви, зміст фотофіксації та відеофіксації (в момент вчинення правопорушення) транспортного засобу, яким здійснено перевезення вантажів у цій справі, свідчить про те, що транспортний засіб перевозив вантаж у напівпричепі - контейнеровозі, однак не у контейнерах або в змінних кузовах, а тому загальна маса транспортного засобу повинна складати 40 т.

Одного зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, що напівпричіп є контейнеровозом не є свідченням того, що вантаж перевозився у контейнерах. Адже, контейнеровоз є лише платформою на яку кріпляться контейнери або змінні кузови для перевезення вантажу. Так як перевезення вантажу контейнеровозом з контейнером являє собою можливість здійснення перевезення більшої маси, то відповідні норми мають бути дотримані

Втім, за даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер, оскільки відповідно до фотофіксації транспортного засобу вбачається, що напівпричіп не має верхньої частини, тобто до конструкції внесено зміни додано тентований верх. Також, з фотофіксації вбачається відсутність будь-якого маркування та пломбування.

Отже, якщо в реєстраційних документах транспортного засобу вказано «контейнеровоз», він є типу причепа або напівпричепа для перевезення контейнерів по автомобільним дорогам, то лише при використанні такого транспортного засобу як засобу спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів, допускається навантаження, передбачене п.22.5 ПДР.

Позивачем не було надано доказів, що перевезення спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом RENDERS, модель ROC 12.27, реєстраційний номер НОМЕР_3 , було здійснено в контейнері згідно з їх призначенням.

Зважаючи на зазначене відповідачем належним чином визначено тип транспортного засобу та як наслідок здійснено правильний розрахунок відсотку перевантаження загальної маси транспортного засобу.

Оскільки вантажні перевезення контейнеровозом було здійснено з порушенням правил їх експлуатації в розумінні вищезазначених міжнародних та національних норм, суд дійшов висновку, що перевезення вантажу в такому випадку можливе з дотриманням 22.5 Правил дорожнього руху - не більше 40 т, оскільки навантаження 44 тони допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезення контейнерів чи змінних кузовів.

Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки прилад автоматичного зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу WIM відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 (арк. справи 128-148).

Висновок науково-технічної експертизи №597707 від 07.11.2023 року виданий Державним підприємством "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" код 01527695 погоджує можливість переобладнання напівпричепа RENDERS ROC 12.27, реєстраційний номер НОМЕР_3 , тобто є документом, який підтверджує можливість переобладнання колісного транспортного засобу, однак не підтверджує той факт що транспортний засіб в момент зважування їхав з дотриманням вимог п22.5 ПДР України.

Згідно Договору оренди №0105/24 від 01.05.24 року ТОВ «ОЗІРКИ» передає, а ПП «ІНВЕСТАВТО» приймає у користування вантажний контейнер серійний №IAKU0500410, але з матеріалів фотофіксації вбачається відсутність маркування, зокрема ідентифікації такого номеру контейнеру на транспортному обладнанні. Також у свідоцтві №91518 не зазначено серійний номер контейнеру, який вказаний у договорі оренди. З огляду на що неможливо встановити (прослідкувати) належність наданих документів до обладнання (контейнеру) транспортного засобу , який було зафіксовано 10.10.2024.

Надана суду технічна специфікація складена іноземною мовою без відповідного перекладу на державну мову, якою ведеться судочинство. Таким чином надані представником позивача документи ані за формою, ані за змістом не відповідають вимогам щодо доказів у адміністративній справі що свідчить про неможливість прийняття їх до уваги судом.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

У силу вимог статей 73 - 76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом), достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд дійшов висновку, що позивач, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу DAF XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525% (2.21 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, що свідчить про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, а отже і правомірність оскаржуваної постанови.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат за ст. 139 КАС України відсутні.

Рішення в повному обсязі складено 24.02.2025 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 6, 9, 242-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ,місце проживання: АДРЕСА_1 )до Державноїслужби Україниз безпекина транспорті(ЄДРПОУ39816845,місцезнаходження:м.Київ,проспект Перемоги,буд.14) залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

СуддяО. В. Ус