Рішення

від 26.02.2025 по справі 749/194/25

ЩОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 749/194/25

Номер провадження 2/749/134/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. Щорський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чигвінцева М. С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Сновськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 749/194/25 за позовом ОСОБА_1 до Сновської територіальної громади в особі Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Сновської територіальної громади в особі Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок (загальною площею 54,10 м.кв.) з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 29.07.1997 року зареєстрований та постійно проживав в будинку АДРЕСА_2 . Позивач вселився у вказаний будинок з дозволу сільради, оскільки він пустував та занепадав, а йому необхідне було житло для проживання. Право власності на будинок не зареєстровано. Через обстріл села позивач покинув свою домівку та його взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Позивач проживав в будинку більше 25 років та весь цей час безперервно володів та відкрито користувався ним. За доводами позивача він не вживав ніяких заходів, спрямованих на приховування факту володіння майном, в тому числі сумлінно виконував обов`язки, що належать власнику житлового будинку. Протягом всього періоду володіння будинком ніхто не оскаржував його право володіння та користування цим майном. При цьому протягом вищевказаного періоду він володів будинком безперервно як своїм власним майном.

Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення засідання, у підготовче судове засідання не з`явилася, в позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи без її та її представника участі.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення засідання, явку уповноваженого представника не забезпечив.

До Щорського районного суду Чернігівської області 13.02.2025 р. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників відповідача, в якому відповідач зазначив про визнання позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 3ст. 200 ЦПК Українипередбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як вбачається з позицій Верховного Суду, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження обставин справи.

При обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб тому є всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в наслідок чого визнання відповідачем позову слід прийняти і задовольнити позов.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Суд, враховуючи вищенаведене, вважає за можливе обмежитися у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження обставин справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач більше 10 років проживає у спірному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , добросовісно володіє і відкрито, безперервно користується будинком.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи визнання Сновською міськоюрадоюпозовнихвимог суд приходить до висновку, що за позивачем може бути визнано право власності на житловий будинок на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Частиною першоюстатті 142ЦПК Українивизначено,що уразі укладеннямирової угодидо прийняттярішення усправі судомпершої інстанції,відмови позивачавід позову,визнання позовувідповідачем допочатку розглядусправи посуті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов у повному обсязі, 50% судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 142, 200, 206, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Сновської територіальної громади в особі Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок (загальною площею 54,10 м.кв.) з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету України 50 % сплаченого при подачі позовної заяви судового збору у розмірі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Щорський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев