Постанова

від 26.02.2025 по справі 491/117/25

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 491/117/25

Провадження № 3/491/70/25

ПОСТАНОВА

іменем України

26 лютого 2025 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області, Желясков Олег Олександрович розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 31 січня 1997 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; мешканця АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , відповідно до витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу, протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2025 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 246113 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно вказаного протоколу 13 лютого 2025 року о 21 годині 16 хвилин в с. Гандрабури по вул. Центральна біля буд. № 34 водій ОСОБА_1 керував мопедом Honda Dio без державного номерного знаку в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився із застосуванням приладу Драгер, результат огляду - 1,49‰.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9.«а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частиною другою статті 268 КУпАП визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких відбувається за обов`язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

26 лютого 2025 року на дату, визначену в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 до суду на розгляд справи не прибув, причини неприбуття не повідомив.

Суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 достеменно відомо про складення відносно нього 13 лютого 2025 року протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 246113 за ч.1ст.130КУпАП (а.с.4), та він ознайомлений з датою та місцем його розгляду, а саме 26 лютого 2025 року Ананьївським районним судом Одеської області, оскільки відомостіпро цемістяться увідповідній графіпротоколу,з яким ОСОБА_1 ознайомлений підособистий підписта копіюякого отримав.Що також підтверджується записом з нагрудної камери поліцейського (а.с.11).

Крім того, відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі та з ними можливо ознайомитись на офіційному вебпорталі судової влади в мережі Інтернет за вебадресою: http://court.gov.ua/sud1501/gromadyanam/csz.

Станом на 26 лютого 2025 року від ОСОБА_1 будь-яких заяв або клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи, не надходило.

Вирішуючи питання щодо розгляду справи у відсутність особи, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, з якою відкладення розгляду має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію було висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» та «Карнаушенко проти України.»

Суд також враховує позицію Верховного Суду, яка міститься в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18, де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З диспозиції частини першої статті 268 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене, принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Тим більше, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

З оглядуна обставини,суд вважаєза можливерозглянути справубез участіособи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності, на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з статтею 7 КУпАПніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За приписами статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статтей8,9 Конституції України, а такожстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Згідно Закону України «Про дорожній рух» водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно з пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9. Правил передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Пунктом 2.9.«а» Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положення ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 КУпАПвідповідальність настає, зокрема, у випадку керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАПзакон пов`язує виключно з керуванням такою особою транспортним засобом, що має бути доведеним. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування особи в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведенняогляду водіївтранспортних засобівна станалкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції,та оформленнярезультатів такогоогляд визначаєтьсяІнструкцією пропорядок виявленняводіїв транспортнихзасобів ознакалкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395).

Так, відповідно до пунктів 2 та 3 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно допунктів 3та 4Порядку огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Відповідно до пункту 4 розділу Х Інструкції № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Дослідивши матеріали справи, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 246113 від 13 лютого 2025 року (а.с.4), з якого вбачається, що 13 лютого 2025 року о 21 годині 16 хвилин в с.Гандрабури по вул. Центральна біля буд. № 34 водій ОСОБА_1 керував мопедом Honda Dio без державного номерного знаку в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився із застосуванням приладу Драгер, результат огляду - 1,49‰. Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписаний. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних не заявлено та на відеозаписі не зафіксовано;

- роздруківкою з технічного приладу «Alcotest Drager 6820», з якої вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат тесту 1,49‰ (а.с.5). З результатами огляду ОСОБА_1 згоден та ознайомлений під особистий підпис у відповідній графі роздруківки;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 , у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та нестійка хода, пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння. Результат огляду на стан сп`яніння: позитивна - 1,49‰ (а.с.6). З результатами огляду ОСОБА_1 згоден та ознайомлений під особистий підпис у відповідній графі акту;

-відеозаписом ізнагрудної камериполіцейського,що доданона компакт-диску DVD-R(а.с.11) до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 246113 від 13 лютого 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що він погодився. Поліцейським повідомлено, що огляд буде проводитись під відеофіксацію за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest. ОСОБА_1 особисто було вибрано герметично запакований мундштук, після чого проведено його огляд на стан алкогольного сп`яніння. Результат огляду становив 1,49‰. З результатами огляду ОСОБА_1 погодився, що зафіксовано на відеозаписі;

- письмовими поясненнями, наданими ОСОБА_1 у відповідності до пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 (а.с.7).

Відповідно до частини четвертої статті 256 КУпАП, при складанні протоколу ОСОБА_1 під відеофіксацію були роз`яснені його права, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, про що також міститься відмітка в протоколі.

Факт здійснення ОСОБА_1 керування транспортним засобом та наявності в нього ознак алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом 13 лютого 2025 року о 21 годині 16 хвилин, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який є одним із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення..

Перевіривши відеозапис адміністративного правопорушення, суд вважає, що він надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому відеозапис є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Отже наведенідокази всукупності підтверджують,що вдіях ОСОБА_1 ,яким порушеновимоги пункту 2.9.«а» Правил дорожнього руху, є склад адміністративного правопорушення.

Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та в передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми, а сукупність цих доказів є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.

При прийнятті рішення, відсутні будь-які підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Порушень вимог КУпАП, які б могли потягнути за собою визнання доказів недопустимими, судом не встановлено.

Водночас суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п. 43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 06 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки згідно витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу, протягом року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, не притягувався (а.с.3).

Згідно витягу зІКС «ІПНП»за результатамипошуку посвідченняводія ГСЦвідомості відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні (а.с.9).

Відповідно до абзацу третього пункту 28постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

За наведених обставин, суд вважає до особи,яка притягуєтьсядо адміністративноївідповідальності, ОСОБА_1 ,в межахсанкції ч.1ст.130КУпАП,необхідно застосуватистягнення увиді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником,так і іншими особами.

Відповідно до статті 401 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2025 року у розмірі 3028 гривень.

З наведеного вбачається, що у 2025 році у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути стягнено судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп. (3028 гривень х 0,2 = 605 гривень 60 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 401, 130, 221, 268, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати громадянина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 31 січня 1997 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; мешканця АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Реквізити для сплати штрафу: Розрахунковий рахунок: UA148999980313050106000015634; Код класифікації доходів бюджету: 21081100; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку (МФО): 899998; Отримувач: ГУК в Од.обл./м.Ананьїв/21081100; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37607526.

Роз`яснити, що відповідно до положень статтей 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Призначення платежу*;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір стягнутий з

---

(ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).

Згідно частини першої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Копію постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою, третьою статті 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя: О.О. Желясков

Постанова вступила в законну силу „___

---

20__ року та може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х місяців „___

---

20__ року.