Ухвала

від 11.02.2025 по справі 201/753/25

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 201/753/25

Номер провадження 1-кп/201/663/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024042130000134 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. П`ятихатки, Кам`янського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024042130000134 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження.

В обґрунтування доводів клопотання прокурор ОСОБА_3 посилалася на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до восьми років, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Тим більше, обвинувачений ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, у військовому звані «солдат» (колишній старший механік-водій 1 штурмового відідлення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ), звільнений з займаної посади наказом № 118 від 26.04.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 у зв`яку із самовільним залишенням військової частини 25.04.2024 року, про що 01.08.2024 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 62024050010007452 за ознаками кримінального правпорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що є тими обставинами, які характеризують останнього з негативної сторони.

Обставинами, що свідчать на підтвердження існування ризику можливих спроб обвинуваченого переховуватися від суду, є наявність в провадженні місцевих судів м. Дніпра та Дніпропетровської області 7 обвинувальних актів за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів проти власності, які не розглянуті з причин неявки останьного до суду та введення суддів в оману повідомленнями нібито про проходження військової служби, як поважної причини неприбуття з додаванням завідомо неправдивих довідок, в той час коли з 25 квітня 2024 року ОСОБА_5 є особою, яка самовільно покинула військову частину.

Існування передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику прокурором обґрунтоване тим, що висунуте ОСОБА_5 обвинувачення базується на доказах, якими, насамперед, є покази потерпілого та свідків, анкетні відомості та місце проживання яких відомі обвинуваченому, а тому останній може незаконно впливати на вказаних осіб з метою схилити до зміни показань, викривлення фактів та обставин.

Тож, ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків у даному кримніальтному провадженні існує і буде існувати до безпосереднього отримання судом показів вказаних осіб.

На підтвердження існування передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_5 починаючи з 2009 року неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений за вчинення злочину проти власності до реального позбавлення волі, у 2019 році звільнився умовно-достроково від відбуття покарання, а вже з 2020 року знову притягається до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів, про що свідчить наявність відносно останнього 7 обвинувальних актів у провадженні різних місцевих судів м. Дніпропетровська та Дніпропетровської області.

Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просила клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане нею клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила його задовольнити та продовжити застосований відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з наведених у клопотанні підстав.

В судовому засіданні надала належним чином завірену копію ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року в справі № 201/16124/24 (провадження №1-кс/201/5783/2024) про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що в нього є постійне місце проживання та двоє неповнолітніх дітей на утриманні. Стверджував, що він не скривався від слідства, самостійно прибув до відідлення поліції та суду для розгляду клопотання про застсоування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підтвердив, що дійсно раніше був засуджений за вчинення злочину проти власності та відбував реальну міру покарання у вигляді позбавлення волі, в 2019 році був звільнений умовно-достроково та знову був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів у період з 2020 по 2024 роки, на даний час відносно нього в різних місцевих судах здійснюється розгляд 7 обвинувальних актів. Зазначив, що з 12 лютого 2022 року проходив військову службу за контрактом в ЗСУ, в подальшому контракт був розірваний і він був мобілізований. Також підтвердив, що відосно нього розслідується кримінальне провадження за фактом самовільного залишення військової частини. Ваажав, що жодних підстав для продовження йому строку тримання під вартою не має та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем фактичного проживання.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 176 КПК Українипередбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зіст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того,статтею 178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставінаданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15 лютого 2025 року, з можливістю внесення застави у розмірі 242240 гривень.

Розглядаючи доводипрокурора продоцільність продовження ОСОБА_5 строку діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вважає, що, в даному випадку, є обов`язкова умова conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується під час судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення існують і не зменшилися на час розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до восьми років.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Поряд із наведеним, судом враховуються і відомості про особу обвинуваченого, його особисті та соціальні обставини життя, зв`язки з суспільством та державою тощо.

Зокрема,обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має законного джерела доходу та достатніх соціальних зв`язків.

Разом з тим, встановлено і цей факт не заперечував обвинувачений, останній раніше був засуджений за вчинення злочину проти власності та відбував покарання у вигляді позбавлення волі. В 2019 році звільнився з місць позбавлення волі умовно-достроково, після чого у період з 2020 по 2024 рік знову був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, зокрема, за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України, на даний час у провадженні місцевих судів м. Дніпропетровська та Дніпропетровської області перебувають 7 обвинувальних актів відносно ОСОБА_5 .

Тим більше, обвинувачений ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, у військовому звані «солдат» (колишній старший механік-водій 1 штурмового відідлення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ), звільнений з займаної посади наказом № 118 від 26.04.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 у зв`яку із самовільним залишенням військової частини 25.04.2024 року, про що 01.08.2024 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 62024050010007452 за ознаками кримінального правпорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_5 переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, ступінь яких є досить високою.

Крім того, суд погоджується із доводами сторони обвинувачення щодо продовження існування ризику можливих спроб ОСОБА_5 незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою схилити до зміни показнь в суді, оскільки обвинувачений обізнаний про анкетні відомості та місце проживання вказаних осіб.

Тож ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків у даному кримніальтному провадженні існує і буде існувати до безпосереднього отримання судом показів вказаних осіб.

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 15 лютого 2025 року вважає за доцільне продовжити тримання останніх під вартою строком на 60 днів до11 квітня 2025 року включно.

В той же час, продовжуючи обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та обставини правопорушення, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у розмірі 242240 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду за наданим суду обвинувальним актом, суд виходить з наступного.

Так, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначила, що обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому просила призначити судовий розгляд на підставі наданого суду обвинувального акту у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_4 та обввинувачений ОСОБА_5 вважали за необхідне призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Судом встановлено, що відповідно до вимог ст. 32 КПК України зазначене кримінальне провадження підсудне Жовтневому районному суду міста Дніпропетровська.

Обвинувальний акт складено з дотриманням положень ст. 291 КПК України.

Підстав для закриття кримінального провадження на цей час не вбачається.

Таким чином, під час підготовчого судового засідання не були встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

А отже, з огляду на положення п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акту, судовий розгляд здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за участю учасників кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 31, 32, 176-178, 183, 194, 196, 314-315, 369-372 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 11 квітня 2025 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 під вартою, є 11 квітня 2025 року включно.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 , з-під варти, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися зі свого місця мешкання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 14 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024042130000134 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово.

Судовий розгляд призначити у відкритому судовому засіданні вприміщенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 20 лютого 2025 року об 12 годині 45 хвилин.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 10 годині 30 хвилин 14 лютого 2025 року.

Суддя: ОСОБА_1