Ухвала

від 07.02.2025 по справі 204/10299/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 204/10299/24

Номер провадження 1-кп/201/571/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання прокурора про зміну обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою без визначення розміру застави, клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього (нічного) арешту на тримання під вартою без визначення розміру застави, застосованих в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені 12 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000000262 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,уродженця с.Воскресенівка,Новомосковського району,Дніпропетровської області,громадянина України,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_9 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_10 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_11 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_12 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 12 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000000262 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України.

Під час підготовчого провадження прокурором ОСОБА_3 подане клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 і ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 908400, 00 гривень.

В обґрунтування доводів клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,прокурор ОСОБА_3 посилався на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вимогі передачі чужого майна та права на майно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , поєднаній з насильством небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_13 , вчиненої в умовах воєнного стану, у незаконному позбавленні волі потерпілого ОСОБА_13 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , що супроводжувалося заподіюванням фізичних страждань потерпілому, у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, а також у закінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із анальним проникненням в тіло потерпілого ОСОБА_13 , з використанням іншого предмета, без добровільної згоди останнього (згвалтування), вчиненому групою осіб з ОСОБА_8 та ОСОБА_11 та в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, вчиненому з метою залякування та примусу потерпілого ОСОБА_13 до певних дій, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин, які підтверджуються наведеними у клопотанні доказами.

Так, за наявності обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора ОСОБА_3 , продовжують існувати враховані при застосуванні та подальшому продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, ОСОБА_9 може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як тяжкість покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, та вагомість наявних доказів про вчинення цих злочинів. Належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 наразі обумовлена не його правосвідомістю, а наслідком застосованого до нього запобіжного заходу. Тим більше, обвинувачений не має на утриманні дітей та батьків, що у свою чергу свідчить про відсутність у нього сталих соціальних зв`язків.

На підтвердження продовження ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_9 незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, в тому числі, шляхом залякування та здійснення насильницьких дій, свідчать такі обставини, як встановлена КПК України процедура отримання показань від осіб, які є свідками, які мають бути допитані судом безпосередньо відповідно до ст. 23 КПК України. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду і не вправі посилатися на покази, надані слідчому або прокурору під час досудового розслідування.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження.

Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , які пов`язані із застосуванням фізичного насильства та заподіянням тілесних ушкоджень, дані про його особу, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, прокурор ОСОБА_3 клопочить про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування доводів клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,прокурор ОСОБА_3 посилався на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вимогі передачі чужого майна та права на майно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , поєднаній з насильством небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_13 , вчиненої в умовах воєнного стану, у незаконному позбавленні волі потерпілого ОСОБА_13 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , що супроводжувалося заподіюванням фізичних страждань потерпілому, у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, а також у закінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із анальним проникненням в тіло потерпілого ОСОБА_13 , з використанням іншого предмета, без добровільної згоди останнього (згвалтування), вчиненому групою осіб з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 та в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, вчиненому з метою залякування та примусу потерпілого ОСОБА_13 до певних дій, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин, які підтверджуються наведеними у клопотанні доказами.

Так, за наявності обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора ОСОБА_3 , продовжують існувати враховані при застосуванні та подальшому продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, ОСОБА_8 може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як тяжкість покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, та вагомість наявних доказів про вчинення цих злочинів. Належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 наразі обумовлена не його правосвідомістю, а наслідком застосованого до нього запобіжного заходу. Тим більше, обвинувачений не має на утриманні дітей та батьків, що у свою чергу свідчить про відсутність у нього сталих соціальних зв`язків.

На підтвердження продовження ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_8 незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, в тому числі, шляхом залякування та здійснення насильницьких дій, свідчать такі обставини, як встановлена КПК України процедура отримання показань від осіб, які є свідками, які мають бути допитані судом безпосередньо відповідно до ст. 23 КПК України. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду і не вправі посилатися на покази, надані слідчому або прокурору під час досудового розслідування.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження.

Зважаючи натяжкість кримінальнихправопорушень,у вчиненніяких обвинувачується ОСОБА_8 ,які пов`язанііз застосуваннямфізичного насильствата заподіяннямтілесних ушкоджень,дані пройого особу,з метоюзабезпечення виконанняобвинуваченим покладенихна ньогообов`язків,прокурор ОСОБА_3 клопочить пропродовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюна строк60діб,із визначеннямзастави урозмірі 300прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб.

У підготовчомусудовому засіданніпрокурор ОСОБА_3 підтримав подані ним клопотання у повному обсязі, просив їх задовольнити з викладених ним підстав та продовжити строк дії раніше застосованих до обвинувачених запобіжних заходів.

Захисник обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність заявлених стороною обвинувачення ризиків.

При цьому, спирався на необґрунтованість пред`явленого його підзахисним обвинувачення, стверджуючи та припускаючи, що потерпілий ОСОБА_14 самостійно до правоохоронних органів не звертався, в мобільних телефонах працівники поліції знайшли переписку і викликали останнього, який під диктовку написав заяву та надав покази проти обвинувачених.

Також необґрунтованим є обвинувачення за ст. 122 КК України стосовно потерпілого ОСОБА_13 через відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у потерпілого такої кількості та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Тим більше, під час досудового розслідування стороні захисту не надано первинну медичну документацію на підставі якої встановлено кількість та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, що в подальшому тягне за собою визнання висновків медичного експерта недопустимим доказом.

До того ж, відсутні докази на підтвердження наявності у діях його підзахисних складу інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 152 ч. 3 КК України.

Стверджував, що працівники поліції зацікавлені у тому, щоб його підзахисні утримувалися під вартою, тому під час досудового розслідування штучно створено підсудність задля того, щоб розгляд клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів тощо здійснювався слідчими суддями Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, який є підконтрольним правоохоронним органам та Дніпропетровській обласній прокуратурі.

Заявлені прокурором у клопотанні ризики вважав недоведеними та необґрунтованими, тому просив застосувати до його підзахисних запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з електронним засобом контролю, який, з огляду на ЕСПЛ прирівнюється до тримання під вартою, та буде цілком достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Разом з тим, просив зменшити визначений апеляційним судом розмір застави його підзахисним, які є звичайними людьми і не мають певних статків, тому для них така застава є непомірною, та визначити заставу у розмірі 100000 гривень.

Інші доводи, припущення та міркування захисника ОСОБА_10 під час його виступу не стосувалися питань цього розгляду.

Просив врахувати, що його підзахисний ОСОБА_8 із багатодітної сім`ї, його брат є військовослужбовцем та нагороджений орденом Хреста, має постійне місце проживання у гуртожитку, його підзахисний ОСОБА_9 проживає із цивільною дружиною, від попереднього шлюбу має неповнолітнього сина, якого утримує, має позитивні характеристики тощо.

На підтвердження цих обставин надав документи та матеріали, що характеризують його підзахисних, зокрема, відносно ОСОБА_9 - характеристику за місцем проживання, нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_15 , в якій остання зазначила, що ОСОБА_9 є батьком їх малолітнього сина ОСОБА_16 , якого повністю утримує, копію паспорту громадянки України та картки платника податків на ім`я ОСОБА_15 , заяву ОСОБА_17 від 13.12.2023 року про те, що вона перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_9 , який утримує її малолітню доньку, копію паспорту громадянки України та картки платника податків на ім`я ОСОБА_17 , копію договору оренди житлового приміщення від 15.03.2024 року, відносно ОСОБА_8 копії довідки та характеристики завідувача гуртожитку № 6 ОСОБА_18 від 28.03.2024 року, в якому проживає ОСОБА_8 , довідки з Голубівської сільської ради про склад сім`ї ОСОБА_8 , посвідчення № 000231 від 06 грудня 2010 року на ім`я ОСОБА_19 , яка є багатодітною матір`ю, копії свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 фотокопію наказу Головнокомандувача Збройних Сил України за № 1104 від 22.05.2023 року про нагородження ОСОБА_20 «Золотим хрестом», які просив врахувати при вирішенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та повністю підтримав позицію свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_9 повністю підтримав позицію свого захисника.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу, з`ясувавши позицію сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У підготовчому провадженні прокурором ОСОБА_3 подане клопотання про продовження обвинуваченим обвинуваченим ОСОБА_9 і ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 908400, 00 гривень.

Так, надаючи оцінку доводам сторони обвинувачення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 176 КПК Українипередбачений перелік запобіжних заходів.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Частиною 2 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зіст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати здійсненню судового провадження розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Окрім того,статтею 178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставінаданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ухвал слідчих суддів Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2024 року під час досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до кожного на 60 днів до 20 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений.

В подальшому,на стадіїпідготовчого провадженняухвалою Красногвардійськогорайонного судум.Дніпропетровська від25жовтня 2025року застосованийдо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений кожному на 60 днів до 23 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року частково скасована ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року та обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23 грудня 2024 року з визначенням кожному із них застави у розмірі по 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, у разі внесення якої останні підлягають звільненню з-під варти.

У випадку внесення застави та звільнення обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , з-під варти, на кожного з них покладені обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час, не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без письмового дозволу суду, утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченим та свідками у кримінальному провадженні, а також здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

При вирішенніклопотання прокурорапро продовженняобвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою, з огляду на вимоги до ч. 4 ст. 199, ч. 2 ст. 177 КПК України, суд виходить з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також продовження існування ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачуютьсяу вимогіпередачі чужогомайна таправа намайно,за попередньоюзмовою групоюосіб з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , поєднаній з насильством небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого ОСОБА_13 , вчиненій в умовах воєнного стану, у незаконному позбавленні волі потерпілого ОСОБА_13 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіюванням фізичних страждань потерпілому, у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, а також у закінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із анальним проникненням в тіло потерпілого ОСОБА_13 з використанням скляної пляшки, без добровільної згоди останнього (зґвалтування) групою осіб з ОСОБА_11 та спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_13 з метою залякування останнього та примусу до вчинення їх вимог, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України за обставин, детально викладених в обвинувальному акті, що надійшов до суду.

Розглядаючи доводи прокурора про доцільність продовження ОСОБА_9 та ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинувачених в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, вважає, що, в даному випадку, є обов`язкова умова conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується під час підготовчого провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи продовженняіснування наведенихпрокурором ризиків, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведена висока ступінь ймовірності можливих спроб обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів тощо, виходячи з наступного.

Так, серед іншого, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 висунуто обвинувачення, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 та ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватися від суду.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При цьому, суд безумовно зважає на фактичні обставини, зухвалість та характер інкримінованих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 злочинів, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку, зокрема, останні згідно висунутого обвинувачення у період воєнного стану за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 незаконно позбавили волі потерпілого ОСОБА_13 з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіюванням йому фізичних страждань та вимагали передачі грошових коштів у розмірі 14000 доларів США та права власності на автомобіль, застосовуючи до потерпілого насильство небезпечне для його життя та здоров`я, зокрема, численні удари, в тому числі, кастетом по тулубу і голові, а також діючи групою осіб з ОСОБА_11 , який наказав потерпілому ОСОБА_13 роздягнутися до білизни, розірвали білизну та силою утримували потерпілого на дивані за ноги та плечі, а ОСОБА_11 наніс 5-7 ударів скляною пляшкою в область анального отвору потерпілого, спричинивши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження (закриту хребтово-спиномозкову травму з переломами поперечних відростків 2-го, 3-го та 4-го поперекових хребців), намагаючись здійснити дії сексуального характеру, пов`язані із анальним проникненням в тіло потерпілого ОСОБА_13 з використанням скляної пляшки, без добровільної згоди останнього (зґвалтування), при цьому, здійснюючи відеозйомку побиття потерпілого на мобільні телефони, змушуючи його висловлювати на свою адресу образливі слова, які принижують честь та гідність людини, погрожуючи розповсюдженням знятого відеозапису близьким родичам та у соціальні мережі. В подальшому, після невдалих спроб оформити у нотаріусів довіреність на право керування та розпорядження належним потерпілому ОСОБА_13 автомобілем, залишили на парковці під своїм контролем транспортний засіб і документи потерпілого.

До того ж, оцінюючи вищевказані обставини, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnovav.Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

При цьому,судом враховуютьсядані проособи обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ,зокрема, які офіційно не працевлаштовані і не мають законного джерела доходу, неповнолітні діти або ж батьки похилого віку на утриманні відсутні, за місцем реєстрації не проживають, ОСОБА_9 не одружений, зі слів від попереднього шлюбу має неповнолітню дитину, яка мешкає з його колишньою дружиною, до арешту проживав в орендованій квартирі з цивільною дружиною у м. Дніпро, ОСОБА_8 не одружений, до арешту проживав у гуртожитку без відповідної реєстрації зі слів з цивільною дружиною, що є тими обставинами, які свідчать не на користь доводів сторони захисту щодо наявності сталих соціальних зв`язків та зв`язків із державою.

Тим більше, розуміючи складність проведення судового провадження у цій справі в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів по всій території України через збройну агресію Російської Федерації проти України, обвинувачені можуть здійснити спроби переховуватися від суду.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченим у разі визнання винуватими, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають суду достатні підстави дійти висновку про наявність реального ризику можливих спроб ОСОБА_9 та ОСОБА_8 переховуватися від суду, який продовжує існувати дотепер.

Оцінюючи доводи прокурора про можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів тощо, суд зважає на суть пред`явленого обвинувачення, зухвалість та характер злочинних дій, що інкримінуються ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та ролі кожного з них у кримінальних правопорушеннях.

Також, судом враховується і встановлена КПК України процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, зокрема, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а на стадії судового розгляду суд досліджує докази безпосередньо, показання свідків отримує усно в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України).

При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового розгляду.

Тож, ризик впливу на потерпілих, свідків, експертів існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

З огляду на те, що наразі триває стадія підготовчого провадження, судовий розгляд не призначено і не розпочато, потерпілі, свідки, експерти не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на вказаних осіб з метою змусити їх до дачі неправдивих свідчення або ж до відмови від їх надання.

У сукупності зазначені обставини свідчать про наявність такого ризику, як можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів тощо у кримінальному провадженні, в тому числі, і з огляду на обізнаність обвинувачених щодо місця перебування вказаних осіб.

А отже, наведені обставини та дані про осіб обвинувачених у сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів тощо, ступень яких є досить високою.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України, тяжкості покарання, що загрожує останнім у разі визнання винуватими, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, конкретних обставин інкримінованих дій, зухвалості та характеру насильницьких дій відносно потерпілого ОСОБА_13 , які свідчать про підвищену суспільну небезпеку, осіб обвинувачених, ролі кожного з них у вчиненні протиправних дій, а також відсутності сталих соціальних зв`язків та будь-яких зв`язків з державою, суд дійшов до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 покладених на них процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 07 лютого 2025 року, до якого судовий розгляд не може бути завершений, вважає за доцільне продовжити тримання останнього під вартою строком на 60 днів до 07 квітня 2025 року включно.

Оцінюючи можливість застосування до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року частково скасована ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року та обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23 грудня 2024 року із застосуванням кожному із них застави у розмірі по 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400, 00 гривень, та покладенням відповідних обов`язків.

Прокурор ОСОБА_3 у своєму клопотанні просив суд продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у визначеному апеляційною інстанцією розмірі.

В цьому контексті, суд вирішує питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в межах поданого прокурором клопотання та, з огляду на ухвалене 02.12.2024 року судом апеляційної інстанції рішення, та вважає, що вже застосований альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у визначеному забезпечить виконання останніми покладених на них обов`язків.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_10 , наведені під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість обвинувачення, на яке посилається прокурор у клопотанні, та відсутність належних та допустимих доказів на його підтвердження, суд відхиляє та вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, адже відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. При цьому, оцінку наданим доказам стосовно їх належності та допустимості суд також має надати в нарадчій кімнаті.

В цьому контексті твердження захисника ОСОБА_10 про те, що покази потерпілого ОСОБА_14 не відповідають дійсності, заяву до правоохоронних органів останній написав під диктовку працівників поліції, висновки медичного експерта щодо наявності у потерпілого ОСОБА_13 тілесних ушкоджень є недопустимим доказом, а також доводи про відсутність доказів наявності у діях його підзахисних складу інкримінованого злочину за ст. 152 КК України тощо, є непереконливими та такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, адже показам потерпілого, як і іншим доказам у їх сукупності, суд має надати відповідну оцінку після їх дослідження та розгляду справи по суті.

У даному випадку клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується під час підготовчого провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу на стадії судового розгляду вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.

Твердження захисника ОСОБА_10 щодо наявності у його підзахисних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 міцних соціальних зв`язків, зокрема, цивільних дружин, неповнолітньої дитини на утриманні, постійного місця проживання, в тому числі, в орендованих квартирах, позитивних характеристик та наявності у близьких родичів державних нагород за захист держави, як на підставу для зміни запобіжного заходу, є непереконливими, виходячи з наступного.

Зокрема, як встановлено судом, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 офіційно не працевлаштовані та відповідно не мають законного джерела доходів, за місцем реєстрації не мешкають, проживання в орендованих квартирах, навіть за наявністю договору оренди, не є запорукою зміни у будь-який час цього місця мешкання, посилання на наявність цивільних шлюбів за відсутності відповідного рішення про встановлення цього факту, є тими обставинами, які свідчать про відсутність сталих соціальних зв`язків та зв`язків із державою, в якій відносно обвинувачених здійснюється кримінальне переслідування.

Довідка завідуючої гуртожитку Академії будівництва та архітектури, в якій остання не заперечує проти перебування ОСОБА_8 під час домашнього арешту у гуртожитку, де він проживає без реєстрації, не будучи ані студентом вказаного навчального закладу, ані його працівником, що, вочевидь, викликає обґрунтований сумнів щодо наявності у ОСОБА_8 законних підстав на проживання у цьому гуртожитку, а також повноважень завідуючої цього гуртожитку щодо надання такого дозволу на проживання, про що вже зазначалося у попередньому судовому рішенні.

Разом з тим, суд констатує, що з наданих стороною захисту документів вбачається, що всі ці обставини мали місце в житті обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і до висунення обвинувачення, проте не стали стримуючим фактором у протиправній поведінці останніх.

Також знаведених уцьому рішеннімотивів судвідкидає доводи сторони захисту щодо недоведеності заявлених прокурором ризиків можливих спроб обвинувачених переховуватися від суду та незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів тощо.

Під часпідготовчого судовогозасідання прокурором ОСОБА_3 подані клопотання про зміну обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу з застави на тримання під вартою без визначення розміру застави, про зміну обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу з домашнього (нічного) арешту на тримання під вартою без визначення розміру застави.

В обґрунтування доводів клопотання про зміну обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходуз заставина триманняпід вартоюбез визначеннярозміру застави, прокурор ОСОБА_3 посилався обґрунтоване обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України що у достатній мірі мотивовано і визнано судом доведеним.

Як зазначає прокурор, обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звільнилися зпід варти 17 січня 2025 року, тому у сторони обвинувачення є підстави вважати, що ризик незаконного впливу на потерпілого ОСОБА_14 міг бути реалізованим з огляду на те, що місцезнаходження останнього не встановлено, за відомим місцем проживання ( АДРЕСА_13 ) потерпілий не мешкає, номер мобільного телефону вказаний ОСОБА_14 , як контактний у протоколі його допиту ( НОМЕР_1 ) вимкнений. При цьому, як слідує з протоколу допиту потерпілого від 04.04.2024 року, ОСОБА_14 сам звернувся з заявою та повідомив, що в результаті публікацій 26.03.2024 року у соціальних мережах інформації про затримання у м. Дніпро осіб, які вимагали грошові кошти, він впізнав одну з осіб, яка наносила йому тілесні ушкодження та вимагали повернути борг. А отже, на думку прокурора, потерпілому відомо про обставини кримінального провадження, він слідкував за ним у соціальних мережах та мав бути зацікавлений у подальшому судовому розгляді з метою захисту своїх законних прав, інтересів та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у злочині проти нього.

Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показами слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Посилаючись навимоги ч.4ст.183КПК України,зважаючи натяжкість кримінальногоправопорушення,у вчиненніякого обвинувачуються ОСОБА_24 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , пов`язаного із застосуванням фізичного насильства та заподіянням тілесних ушкоджень, дані про їх особи, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов?язків, просив не визначати розмір застави.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 прокурор додатково зазначив, що вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 205/4680/22 (кримінальне провадження № 12022041690000412) останній засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. При цьому, посилаючись на резонанс вказаної справи та її обставини, зокрема, наїзд мотоциклом на співробітника поліції при виконанні ним службових обов`язків, особою яку переслідувало декілька екіпажів поліції, що висвітлювали головні українські медіа ресурси, прокурор вважав, що наявний ризик вчинення ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подані ним клопотання та просив змінити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжний захід з застави на тримання під вартою без визначення розміру застави з наведених ним підстав.

При цьому, прокурор стверджував, що зникнення потерпілого ОСОБА_14 може бути пов`язане з здійсненням на нього впливу обвинуваченими ОСОБА_24 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оскільки під час допиту потерпілого, останній вказав, що боявся за своє життя та здоров`я, а тому до поліції звернувся лише після того, як в соціальних мережах побачив інформацію про те, що особи, які вчинили відносно злочин, затримані працівниками поліції. Місце проживання потерпілого ОСОБА_14 зазначено зі слів останнього у протоколі його допиту, за цим же адресом за участі потерпілого проведено слідчий експеримент. В подальшому у слідчого не було необхідності викликати потерпілого, з матеріалами досудового розслідування потерпілий не знайомився, і це є його правом, а не обов`язком. Тож стороні обвинувачення стало відомо про те, що потерпілий ОСОБА_14 зник лише після того, як працівники карного розшуку за дорученням прокурора виїхали за місцем мешкання потерпілого і виявили його відсутність.

На підтвердження викладених у клопотаннях доводів прокурором додана копія протоколу допиту потерпілого ОСОБА_14 та матеріали на виконання доручення про вручення судової повістки потерпілому ОСОБА_14 . Також прокурором ОСОБА_3 надана копія ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2025 року про скасування попереднього рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_24 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та визначення останнім застави, яка була внесена і вказані особи звільнені з-під варти.

Захисник ОСОБА_7 заперечувала проти поданих прокурором клопотань про зміну її підзахисним ОСОБА_24 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу з застави на тримання під вартою, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність стороною обвинувачення наявності підстав для зміни запобіжного заходу. Її підзахисні обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 355 КК України відносно потерпілого ОСОБА_14 , який не є тяжким злочином. До неявки потерпілого ОСОБА_14 у судові засіданні її підзахисні не мають жодного відношення, тим більше, зв`язок з потерпілим втрачений ще в квітні 2024 року, тобто в той час, коли її підзахисні трималися під вартою. У сторони захисту існують обґрунтовані сумніви у тому, чи існує така особа, як ОСОБА_14 , адже останній навіть не ознайомився з матеріалами досудового розслідування і не цікавиться результатами цієї справи. Тим більше, потерпілий ОСОБА_14 може не з`являтися до суду з різних причин, зокрема, останній може проходити військову службу у ЗСУ, виїхати за межі області або ж взагалі перетнути кордон України, перейти до розряду померлих тощо, а тому посилання прокурора на те, що її підзахисні здійснили певний вплив на потерпілого є голослівними та такими, що не підтверджені жодними доказами. Стосовно наявності ризику вчинення ОСОБА_5 нових злочинів зазначила, що вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська був оскаржений стороною захисту і не набрав чинності, а, отже, з огляду на презумпцію невинуватості, стверджувати, що її підзахисний вже визнаний винуватим у вчиненні умисного злочину, безпідставно. За наведених нею підстав просила відмовити у задоволенні поданих прокурором ОСОБА_3 клопотань.

Обвинувачені ОСОБА_24 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримали позицію свого захисника, вказали, що звільнилися з під-варти лише 17 січня 2025 року, виконують покладені на них апеляційним судом обов`язки та не мають жодного відношення до неявки потерпілого ОСОБА_14 у судові засідання.

Так, надаючи оцінку доводам сторони обвинувачення щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 КПК України прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які:

1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;

2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

До клопотання додаються:

1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;

3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Відповідно доухвал слідчихсуддів Красногвардійськогорайонного судум.Дніпропетровська від24березня 2024року підчас досудовогорозслідування відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до кожного на 60 днів до 20 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений.

На стадіїпідготовчого провадженняухвалою Красногвардійськогорайонного судум.Дніпропетровська від25жовтня 2025року застосованийдо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений кожному на 60 днів до 23 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

В подальшому,на стадіїпідготовчого ухвалоюЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від10грудня 2024року застосованийдо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений кожному на 60 днів до 07 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2025 року була скасована ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Постановлена в цій частині нова ухвала, якою клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено, строк дії запобіжного заходу продовжено до 07 лютого 2025 року включно, з визначенням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 кожному з них застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 454200 гривень, ОСОБА_5 застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 605600 гривень, з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

17 січня 2025 року визначена судом апеляційної інстанції застава внесена та обвинувачені ОСОБА_24 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звільнені з під-варти.

На підтвердження викладених у клопотанні доводів прокурором ОСОБА_3 надані копії протоколу допиту потерпілого ОСОБА_14 та матеріали правоохоронних органів на виконання доручення про вручення судової повістки потерпілому ОСОБА_14 , з яких слідує, що 04 квітня 2024 року ст. слідчим в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_25 був допитаний потерпілий ОСОБА_14 щодо обставин вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а також встановлено, що станом на 22.01.2025 року потерпілий ОСОБА_14 за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_13 не проживає і місце його знаходження невідоме.

Також прокурором ОСОБА_3 надана роздруківка з Єдиного державного реєстру судових рішень вироку Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2024 року, і як з`ясовано під час розгляду клопотання, і це підтверджено стороною захисту, цей вирок ухвалений відносно ОСОБА_5 .

Інших доказів на підтвердження наявності підстав для зміни обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу з застави на тримання під вартою без визначення розміру застави стороною обвинувачення не надано.

Отже, оцінюючи обґрунтування сторони обвинувачення щодо необхідності зміни ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу з застави на тримання під вартою без визначення розміру застави, суд вважає їх непереконливими та недостатніми, адже з моменту звільнення обвинувачених з-під варти і до розгляду цього клопотання останні умов застосованого запобіжного заходу не порушували, у судове засідання за викликом суду з`явилися.

У той же час, суд зважає на покази потерпілого ОСОБА_14 , який під час його допиту висловлював побоювання за своє життя та здоров`я, однак, твердження прокурора про те, що ОСОБА_14 зник саме внаслідок здійснення на нього впливу обвинуваченими є такими, що на момент цього розгляду не підтверджені достатніми доказами.

Відтак, на даний момент підстав для зміни обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу суд не вбачає, проте, це не позбавляє прокурора права повторно звернутися з таким клопотанням за наявності достатніх доказів.

В обґрунтування доводів клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходуз домашнього(нічного)арешту натримання підвартою безвизначення розмірузастави, прокурор ОСОБА_3 посилався на обґрунтоване обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що у достатній мірі мотивовано і визнано судом доведеним.

Як зазначає прокурор, обвинувачений ОСОБА_11 звільнився зпід варти 27 серпня 2024 року, тому у сторони обвинувачення є підстави вважати, що ризик незаконного впливу на потерпілого ОСОБА_14 міг бути реалізованим з огляду на те, що місцезнаходження останнього не встановлено, за відомим місцем проживання ( АДРЕСА_13 ) потерпілий не мешкає, номер мобільного телефону вказаний ОСОБА_14 , як контактний у протоколі його допиту ( НОМЕР_1 ) вимкнений. При цьому, як слідує з протоколу допиту потерпілого від 04.04.2024 року, ОСОБА_14 сам звернувся з заявою та повідомив, що в результаті публікацій 26.03.2024 року у соціальних мережах інформації про затримання у м. Дніпро осіб, які вимагали грошові кошти, він впізнав одну з осіб, яка наносила йому тілесні ушкодження та вимагали повернути борг. А отже, на думку прокурора, потерпілому відомо про обставини кримінального провадження, він слідкував за ним у соціальних мережах та мав бути зацікавлений у подальшому судовому розгляді з метою захисту своїх законних прав, інтересів та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у злочині проти нього.

Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показами слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Також прокурор ОСОБА_3 посилається у клопотанні на те, що в середині грудня 2024 року йому стало відомо про порушення ОСОБА_11 в вересні 2024 року застосованого на той час до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Так, відповідно до наданих стороні обвинувачення матеріалів ОСОБА_11 16 жовтня 2024 року з 16 години 42 хвилини перебував у ресторані «Sapporo Ichiban» за адресою: м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, буд. 14, куди його привезли на автомобілі марки Range Rover з державним номерним знаком НОМЕР_2 .

Тому, зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_11 , пов`язаного із застосуванням фізичного насильства та заподіянням тілесних ушкоджень, дані про його особу, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою без визначення застави, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання та просив змінити обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою без визначення застави з наведених ним підстав.

При цьому, прокурор навів аналогічні мотиви щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_11 , як і обвинувачених ОСОБА_24 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до зникнення потерпілого ОСОБА_14 .

Крім того, прокурор посилався на те, що ОСОБА_11 порушував умови застосованого до нього станом на жовтень 2024 року запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, яке полягало у перебуванні останнього в ресторані 16 жовтня 2024 року з 16:42 години.

При цьому, прокурор стверджував, що матеріали правоохоронних органів в яких зафіксовані ці обставини були передані йому лише в грудні 2024 року вже після розгляду судом поданих ним клопотань про продовження всім обвинуваченим строку дії застосованих до них запобіжних заходів.

На підтвердження викладених у клопотанні обставин прокурором додані копія протоколу допиту потерпілого ОСОБА_14 та матеріали на виконання доручення про вручення судової повістки потерпілому ОСОБА_14 . Також прокурором ОСОБА_3 надана копія ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2024 року про продовження ОСОБА_11 застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до 18 жовтня 2024 року, матеріали з ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо відпрацювання системи камер відеоспостереження «Безпечне місто», а також окремо 3 фото на аркушах А4 .

Захисник ОСОБА_12 подав письмові заперечення на клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою з додатками, які оголосив у судовому засіданні та просив відмовити у задоволенні клопотання. До письмових заперечень додав інформацію з ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області про те, що порушень умов застосованого до ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зареєстровано, копії документів, що характеризують особу його підзахисного з позитивної сторони, зокрема, документи на підтвердження працевлаштування ОСОБА_11 , медичні документи щодо стану здоров`я та численні грамоти та подяки тощо.

У своїй промові захисник ОСОБА_12 посилався на необґрунтованість поданого прокурором клопотання та недоведеність заявлених у ньому ризиків. Зокрема, зауважив, що ризик можливих спроб його підзахисного переховуватись від суду не може бути обґрунтований лише тяжкістю висунутого обвинувачення. Тим більше, ОСОБА_11 не пред`явлене обвинувачення у вчиненні злочину проти потерпілого ОСОБА_14 , а тому сенсу вчиняти будь-які дії або ж впливати на останнього не має.

У наданій прокурором довідці щодо відпрацювання руху автомобілю, на якому пересувався його підзахисний, зафіксований лише рух транспортного засобу 16 жовтня 2024 року, коли в Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська відбулося судове засідання, після закінчення якого ОСОБА_11 повертався додому, що не є порушенням умов запобіжного заходу.

Отже, стороною обвинувачення не надано жодних належних доказів на підтвердження перебування його підзахисного в ресторані, зокрема, цей факт не був зафіксований у довідці, не надано пояснень свідків або ж працівників цього закладу. При цьому, надані прокурором до клопотання 3 фото на аркушах А4, на одному з яких зафіксований припаркований біля закладу автомобіль з д.н.з. НОМЕР_2 не є належним доказом порушення його підзахисним запобіжного заходу, а саме перебування в ресторані, оскільки прокурор не вказав у який спосіб він отримав ці матеріали, а також на цих фото не зафіксовані дата, час та особа ОСОБА_11 .

На спростування доводів прокурора надав довідки за підписом начальника ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, в яких вказано, що порушень запобіжного заходу ОСОБА_11 не зареєстровано.

Крім того, зауважив на тому, що відповідно до ст. 200 КПК України прокурор може звернутися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з підстав, які існували раніше, але не були відомі останньому. Проте, довідка щодо відпрацювання автомобілю відповідно до вхідного штампу зареєстрована у Дніпропетровській обласній прокуратурі 25 жовтня 2024 року, після отримання якої прокурор ОСОБА_3 вже звертався до суду із клопотанням про продовження його підзахисному запобіжного заходу і не повідомив про ці обставини.

За наведених ним підстав просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати його підзахисному більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав позицію свого захисника та пояснив, що не порушував застосований до нього запобіжний захід.

Так, надаючи оцінку доводам сторони обвинувачення щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_11 , зважаючи на положення кримінального процесуального закону згадані у цьому рішенні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2024 року під час досудового розслідування відносно ОСОБА_11 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 20 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений, в останнє до 23 вересня 2024 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року ухвала слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року скасована і застосований до ОСОБА_11 раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, був змінений на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_12 , із покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

В подальшому, на стадії підготовчого провадження ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2025 року застосований до ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту був продовжений на 60 днів до 23 грудня 2024 року включно, із покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року частково скасована ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року, обвинуваченому ОСОБА_11 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 23 грудня 2024 року та покладено обов`язки: в період з 22.00 годин по 06.00 годин не залишати без дозволу суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_12 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності прямувати до укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру; прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному проводженні.

Ухвалою Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від10грудня 2024року застосованийдо ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічній час був продовжений на 60 днів до 07 лютого 2025 року включно.

На підтвердження викладених у клопотанні доводів прокурором ОСОБА_3 надані копії протоколу допиту потерпілого ОСОБА_14 та матеріали правоохоронних органів на виконання доручення про вручення судової повістки потерпілому ОСОБА_14 , з яких слідує, що 04 квітня 2024 року ст. слідчим в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_25 був допитаний потерпілий ОСОБА_14 щодо обставин вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а також встановлено, що станом на 22.01.2025 року потерпілий ОСОБА_14 за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_13 не проживає і місце його знаходження невідоме.

Також прокурором ОСОБА_3 надані супровідний лист та довідка за підписом т.в.о. начальника ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до якої в ході відпрацювання камер відеоспостереження «Безпечне місто» зафіксований рух транспортного засобу - автомобіля марки Range Rover з державним номерним знаком НОМЕР_2 16 жовтня 2024 року, на якому пересувалася особа схожа на ОСОБА_11 . Вказані матеріали надійшли до Дніпропетровської обласної прокуратури 25 жовтня 2025 року, що підтверджується вхідним штампом та були розписані для опрацювання ОСОБА_3 в той же день.

Окремо від згаданої довідки прокурором до клопотання додані 3 фото на аркушах А4, на одному з яких зафіксований припаркований на вулиці автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_2 , без зазначення жодних відомостей щодо дати, часу, місця з прив`язкою до певного об`єкту тощо. При цьому, будь-якого обґрунтування щодо джерела та способу отримання цих фото стороною обвинувачення не наведено.

Інших доказів на підтвердження порушення обвинуваченим ОСОБА_11 запобіжного заходу з у вигляді домашнього арешту стороною обвинувачення не надано.

Отже, оцінюючи обґрунтування сторони обвинувачення щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, суд вважає їх непереконливими та недостатніми, виходячи з наступного.

Так, доводи прокурора про те, що ОСОБА_14 зник саме внаслідок здійснення на нього впливу обвинуваченими, в тому числі і ОСОБА_11 , є такими, що на момент цього розгляду не підтверджені достатніми доказами з мотивів, наведених вище.

Твердження сторони обвинувачення про порушення ОСОБА_11 під час досудового розслідування (16 жовтня 2024 року) застосованого до нього на той час запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, зокрема, перебування в ресторані о 16:42 годині, є непереконливими та такими, що не підтверджені належними та достатніми доказами.

Так, у наданій прокурором довідці за підписом т.в.о. начальника ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області в ході відпрацювання інформації з камер відеоспостереження «Безпечне місто» зафіксований рух транспортного засобу автомобіля марки Range Rover з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який пересувався у м. Дніпро 16 жовтня 2024 року. Під час цього розгляду встановлено, і це не заперечували сторони обвинувачення та захисту, що в цей день ОСОБА_11 перебував у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська, яким розглядалося клопотання про продовження запобіжного заходу, після закінчення якого останній повертався додому на вказаному автомобілі.

Водночас, у згаданій довідці відсутні відомості про те, що ОСОБА_11 перебував у ресторані «Sapporo Ichiban» за адресою: м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, буд. 14 з 16:42 години, як стверджує прокурор.

До того ж, за відсутності пояснень свідків, працівників вказаного ресторану тощо, суд не може дійти такого висновку і з наданих окремо від довідки фото на аркушах А4, адже стороною обвинувачення не наведено обґрунтувань щодо способу та часу їх отримання, фото надані у незадовільній якості, на них не зафіксована особа ОСОБА_11 у ресторані, а також відсутні дата, час та місце фіксації цих подій.

Окремо, суд констатує, що стороною обвинувачення не дотримано вимог ч. 2 ст. 200 КПК України та не доведено, що викладені у клопотанні обставини про порушення ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту під час досудового розслідування стали відомі прокурору вже після ухвалення 10 грудня 2024 року рішення про продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час.

Тим більше, означені матеріали з ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшли до Дніпропетровської обласної прокуратури 25 жовтня 2024 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

Відтак, на даний момент підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу суд не вбачає, проте, це не позбавляє прокурора права повторно звернутися з таким клопотанням за наявності достатніх доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 131-132, 176-178, 183-184, 193-194, 199, 217, 314-315, 334, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований підчас досудовогорозслідування запобіжнийзахід відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 07 квітня 2025 року включно.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_9 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400, 00 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, ОСОБА_9 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 з-під варти, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований підчас досудовогорозслідування запобіжнийзахід відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 07 квітня 2025 року включно.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_8 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400, 00 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, ОСОБА_8 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 з-під варти, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про зміну обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою без визначення розміру застави відмовити.

У задоволенні клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього (нічного) арешту на тримання під вартою без визначення розміру застави відмовити.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, особою, що тримається під вартою у той же строк з моменту отримання її копії.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 30 хвилин 12 лютого 2025 року.

Суддя: ОСОБА_1