Рішення від 20.02.2025 по справі 185/6402/24

Справа № 185/6402/24

Провадження № 2/185/523/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Єгоричевої К.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межиріцької сільської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду, -

встановив:

Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Межиріцької сільської ради з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду шляхом знесення самочинного будівництва.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 самочинно, без дозвільних документів, здійснено будівництво нерухомого майна на земельній ділянці водного фонду, в межах прибережної захисної смуги. На підтвердження своїх доводів прокурором надано акт обстеження земельної ділянки водного фонду від 06.07.2023, листи Павлоградської районної державної адміністрації №1985/0/529-24 від 09.05.2024 та виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області №633/0/2-24 від 25.04.2024, та лист ПП «Геолайф» №4 від 22.02.2024 з топографічно-геодезичною зйомкою, відповідно до яких спірна земельна ділянка водного фонду для здійснення будівництва жодній особі в користування не надавалась, ОСОБА_1 та іншим особам дозвільних документів на здійснення будівництва на такій земельній ділянці не видавалось. З графічних матеріалів вбачається, що нежитлові будівлі та споруди, які належать ОСОБА_1 на праві власності, розташовані в межах прибережної захисної смуги - фактична відстань від урізу води до об`єктів нерухомого майна становить 15 метрів.

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його недоведеність. Згідно пояснень наданих під час судового розгляду, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що у справі відсутні докази, які підтверджують здійснення самовільного будівництва на земельній ділянці водного фонду та зазначив, що такі будівлі та споруди використовуються для обслуговування водойми.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на території Межиріцької сільської ради розташована земельна ділянка водного фонду, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, площею 39,6571 га. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.03.2023 зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку водного фонду за Межиріцькою сільською радою.

Зазначена земельна ділянка з 01.04.2004 передана Павлоградською районною державною адміністрацією в користування ТОВ «Торговельний дім «Агро», засновником якого був ОСОБА_1 , для рибогосподарських потреб, на підставі договору оренди землі водного фонду. Договір зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі водного фонду Карабинівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області 09.04.2004 №040402200233.

Між ТОВ «Агрофірма ім. Мічуріна» та ТОВ «Торговельний дім «Арго» 24.03.2004 укладено договір купівлі-продажу майна та незавершеного виробництва, яке розташовано земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, площею 39,6571 га, на території Карабинівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

З наданих документів, зокрема договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції будівлі № 7-04/14 від 12.04.2014 та акту виконаних робіт згідно вказаного договору від 12.03.2015 вбачається, що ОСОБА_1 за власні кошти добудував на зазначеній земельній ділянці нежитлові будівлі та споруди, які відповідно до технічного паспорту від 05.12.2018 складаються з: нежитлова будівля літ. А-1, загальною площею 50,2 кв.м., ганок з навісом літ.а, нежитлова будівля літ. Б-1, загальною площею 38,0 кв.м., альтанка літ. В, убиральня літ. Г, трансформаторна підстанція №1, колодязь №2, сходи №3, замощення I. При цьому, вказана земельна ділянка ОСОБА_1 в оренду для здійснення будівництва не передавалась.

В подальшому, 20.03.2014 спірна земельна ділянка передана ТОВ «Торгівельний дім «Агро» у суборенду ОСОБА_2 для рибогосподарських потреб строком на 20 років.

Судом встановлено, що умовами договорів оренди та суборенди спірної земельної ділянки водного фонду будівництво в прибережній захисній смузі будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок забороняється. Орендар та суборендар мають право, за згодою з орендаря, у разі необхідності, збудувати тимчасову будівлю, яка не призведе до погіршення якості стану земель водного фонду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/12325/16 від 30.09.2021 ТОВ «Торговельний дім «Агро» визнано банкрутом. Відомості про припинення юридичної особи внесені 03.11.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З листа Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області №559/03-23 від 10.04.2023 вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1223583800:01:003:0001, обліковується водний об`єкт - русловий ставок з площею водного дзеркала 26,06 га, об`ємом 527 тис. м3, який розташований в районі с. Новоолександрівське на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району.

Паспорт водного об`єкта, що розроблений у відповідності до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів №99 від 18.03.2013 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №775/23307 від 18.05.2015 до Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області не надходив.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2989/23 від 04.09.2023 позов керівника Павлоградської окружної прокуратури задоволено у повному обсязі. Скасовано державну реєстрацію права оренди та суборенди земельної ділянки водного фонду площею 39,6571 га, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, та зобов`язано ОСОБА_2 повернути зазначену вище земельну ділянку Межиріцькій сільській раді.

Постановою Центрального апеляційного Господарського суду від 19.12.2023 у справі №904/2989/23 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 у вказаній справі. В задоволенні позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури про скасування державної реєстрації права оренди та суборенди зазначеної земельної ділянки водного фонду, відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 у справі № 904/2989/23 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення Господарського суду Дніпропетровської області 15.01.2024 державним реєстратором виконавчого комітету Межиріцької сільської ради внесено запис про припинення права оренди та суборенди спірної земельної ділянки водного фонду.

Під час примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 по справі №904/2989/23 державним виконавцем Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №74663444 актом приймання-передачі від 17.05.2024 фактично повернуто Межиріцькій сільській раді земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001 площею 39,6571 га.

Проте на вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, а саме літ. А-1 - нежитлова будівля загальною площею 50,2 кв. м, з ґанком з навісом літ. а; літ. Б-1 - нежитлова будівля загальною площею 38,0 кв. м, літ. В - альтанка; літ. Г - убиральня; поз. № 1 - трансформаторна підстанція, поз. №2 - колодязь; поз. №3 - сходи; поз. І замощення, право власності на які зареєстровано державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» 28.02.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2018 у справі №201/17944/17.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказані нежитлова будівля та споруди мають адресу: АДРЕСА_1 .

За результатом обстеження земельної ділянки 06.07.2023 комісією у складі голови Межиріцької сільської ради, начальника відділу земельних відносин, благоустрою та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету Межиріцької сільської ради, начальника відділу правового та кадрового забезпечення виконавчого комітету Межиріцької сільської ради та старости Карабинівського старостинського округу здійснено обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, площею 39,6571 га, про що складено відповідний акт.

Обстеженням земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001 площею 39,6571 га, в межах прибережної захисної смуги виявлено капітальні будівлі, а саме кулеба (дерев`яна споруда), господарські споруди, вбиральня, під`їздна доріжка вимощена бетонними плитами.

З вказаного акту вбачається відсутність на земельній ділянці гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Межиріцької сільської ради №1006/0/2-23 від 29.06.2023, №633/0/2-24 від 25.04.2024 та Павлоградської районної державної адміністрації №1985/0/529-24 від 09.05.2024, рішень щодо присвоєння будівлям та спорудам, розташованим на земельній ділянці, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, площею 39,6571 га, адреси: АДРЕСА_1 , не приймалось. Для здійснення будівництва жодним особам дозвіл не надавався.

Повідомлення від ОСОБА_1 або інших осіб про початок виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці водного фонду до Межиріцької сільської ради та Павлоградської районної державної адміністрації не надходило.

Межиріцькою сільською радою та Павлоградською районною державною адміністрацією не надавалось дозволу ОСОБА_1 або іншим особам на виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, а саме нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не надходила.

Також, відповідно до Генерального плану села Новоолександрівське, територія, на якій розташована земельна ділянка кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, знаходиться за межами населеного пункту. Згідно з наявною містобудівною документацією, будівництво на вказаній території не передбачено.

ОСОБА_1 або іншими особами повідомлення про початок виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці водного фонду щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту та які не потребують дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України, до Межиріцької сільської ради та Павлоградської райдержадміністрації не подавалося.

Також, ані Межиріцькою сільською радою, ані Павлоградською райдержадміністрацією дозвіл на виконання будівельних робіт на земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001 загальною площею 39,6571 га, ОСОБА_1 або іншим особам щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля, відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» не видавався.

Декларації про готовність об`єктів, а саме, нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , до експлуатації не подавались. Вказана адреса будівлям та спорудам не присвоювалась.

Згідно відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва дозвільні документи на здійснення будівництва на земельній ділянці, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, площею 39,6571 га, ТОВ «Агрофірма ім. Мічуріна», ТОВ «Торгівельний дім «Арго», ОСОБА_1 або іншим особам, не видавались.

Згідно інформаційного листа ПП «Геолайф» №4 від 01.04.2024, польовою бригадою ПП «Геолайф» 22.02.2024 здійснено виїзд, обстеження та топографо-геодезична зйомка об`єктів нерухомого майна та місцевості земельної ділянки з кадастровим номером 1223583800:01:003:0001 на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та складені графічні матеріали. З графічних матеріалів вбачається, що нежитлові будівлі та споруди, які складаються з: літ. А-1 - нежитлова будівля загальною площею 50,2 кв. м, з ґанком з навісом літ. а; літ. Б-1 - нежитлова будівля загальною площею 38,0 кв. м, літ. В - альтанка; літ. Г - убиральня; поз. № 1 - трансформаторна підстанція, поз. №2 - колодязь; поз. №3 - сходи; поз. І замощення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 на праві власності, розташовані в межах прибережної захисної смуги. Фактична відстань від урізу води до об`єктів нерухомого майна становить 15 метрів.

Зазначене свідчить про те, що будівництво будівель та споруд розташованих на спірній земельній ділянці водного фонду за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено ОСОБА_1 в межах прибережної захисної смуги та за відсутності документів, які б надавали дозвіл на таке будівництво та подальшу експлуатацію (самочинне будівництво).

Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним, як факт самочинного будівництва будівель та споруд за вказаною адресою.

Представником відповідача зазначено, що будівлі та споруди використовуються виключно для обслуговування водойми. Будівництво цих споруд розпочато ТОВ «Агрофірма ім. Мічуріна», в якого 24.03.2004 відповідач придбав незавершене виробництво. Також, представником зазначено, що спірна земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ «Торгівельний дім «Агро», засновником якого був відповідач, а тому після ліквідації вказаного товариства останній взяв на себе обов`язки щодо обслуговування водойми.

Проте, земельна ділянка, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, площею 39,6571 га, з 01.04.2004 перебувала в оренді ТОВ «Торгівельний дім «Агро», а не ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦПК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Нормами статті 113 цього ж кодексу встановлено, що Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Таким чином, ТОВ «Торгівельний дім «Агро» та ОСОБА_1 є різними учасниками цивільних прав. Хоча засновником ТОВ «Торгівельний дім «Агро» і був ОСОБА_1 , після внесення запису про ліквідацію підприємства 03.11.2021, до останнього автоматично майнові права заснованого товариства не переходять. Вслід чого, твердження представника відповідача про правомірне очікування щодо передачі земельної ділянки водного фонду в користування є помилковими.

Представником відповідача не надано суду доказів, що спірне нерухоме майно є гідротехнічною, навігаційного призначення, гідрометричною та лінійною спорудою або іншою спорудою, яка може бути розміщена в межах прибережної захисної смуги в силу ст. ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України.

Дослідивши зазначені обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Статтею 3 Водного кодексу України встановлено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої.

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Крім того, п. «г» ч. 1 ст. 5 Земельного кодексу України встановлено, що земельне законодавство базується на таких принципах, зокрема, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Частинами 1 та 2 статті 18 Земельного кодексу України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Також, п. «є» ч. 1 ст. 19 цього ж кодексу встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі водного фонду.

Частиною 3 цієї ж норми визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до п. «а» та «б» ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами та прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно із ч. 1 ст. 59 Водного кодексу України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Частиною 4 статті 59 Водного кодексу України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Крім того, ч. 1, п «б» ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно ч. 1, п. «г» ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися та мати відповідні під`їзні шляхи, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Статтею 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що земельна ділянка водного фонду, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, площею 39,6571 га, надавалася ТОВ «Торгівельний дім «Агро» в користування на підставі договору оренди для здійснення для рибогосподарських потреб, відповідно до цільового використання такої земельної ділянки. Жодних дозволів на будівництво спірних споруд ніким не надавалось.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

З листа Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №21990/5/04-36-24-15-18 від 09.05.2024, вбачається, що ОСОБА_1 сплата за користування спірною земельною ділянкою водного фонду не здійснювалась.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Водночас, відповідно до листів Павлоградської районної державної адміністрації №1985/0/529-24 від 09.05.2024 та Межиріцької сільської ради №633/0/2-24 від 25.04.2024 спірна земельна ділянка водного фонду для здійснення будівництва жодній особі в користування не надавалась.

Наведене вище свідчить про те, що на теперішній час ОСОБА_1 використовує спірну земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001 загальною площею 39,6571 га, площа водного дзеркала становить 26,06 га, об`ємом 527 тис. куб. м., всупереч її цільового призначення та за відсутності правовстановлюючих документів.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі №202/3520/16-ц).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Водночас, ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Також, ч. 7 цієї ж статті передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №910/7987/22, від 19.04.2023 у справі №926/2425/22, від 29.03.2023 у справі №2-7851/11 та від 29.11.2022 у справі №910/15738/21).

Пунктом першим частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (стаття 22 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (у редакції станом на час здійснення державної реєстрації) визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Також, п. 41 цього ж Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем жодного документу, що підтверджував присвоєння адреси новоствореному об`єкту нерухомого майна та відведення земельної ділянки під його будівництво державному реєстратору не надано.

Статтею 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до листів Межиріцької сільської ради №633/0/2-24 від 25.04.2024 та Павлоградської районної державної адміністрації №1985/0/529-24 від 09.05.2024, адреса: АДРЕСА_1 , нежитловим будівлям та спорудам не присвоювалась.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Частиною 1 статті 36 цього ж закону встановлено, що після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також, ч. 1 ст 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Статтею 22-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено ведення єдиної державної електронної система у сфері будівництва як єдиної інформаційно-комунікаційної системи у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва.

Електронна система складається з: 1) Реєстру будівельної діяльності; 2) електронного кабінету користувача електронної системи (далі - електронний кабінет); 3) порталу електронної системи.

Невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності є єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Як вбачається з відомостей, отриманих прокурором на запит в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, дозвільні документи на здійснення будівництва на земельній ділянці, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001 загальною площею 39,6571 га, ТОВ «Агрофірма ім. Мічуріна», ТОВ «Торгівельний дім «Арго», ОСОБА_1 або іншим особам не видавались.

Крім того, відповідно до листів виконавчого комітету Межиріцької сільської ради №633/0/2-24 від 25.04.2024 та Павлоградської районної державної адміністрації №1985/0/529-24 від 09.05.2024, повідомлення від ТОВ «Агрофірма ім. Мічуріна», ТОВ «Торгівельний дім Арго», ОСОБА_1 або інших осіб про початок виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці водного фонду не подавалось.

Також, дозвіл на виконання будівельних робіт на земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001 загальною площею 39,6571 га, ТОВ «Агрофірма ім. Мічуріна», ТОВ «Торгівельний дім «Арго», ОСОБА_1 або іншим особам щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля, відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» не видавався.

Декларації про готовність об`єктів до експлуатації, а саме, нежитлових будівель та споруд за вказаною вище адресою, не подавались.

Таким чином, в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , не зважаючи на той факт, що адреса цим об`єктам в установленому законом порядку не присвоювалася та декларація про готовність об`єкта до експлуатації не реєструвалася, та відповідно відсутня їх реєстрація в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, що в свою чергу свідчить про те, що такі нежитлові будівлі та споруди в експлуатацію не введені, та є самочинним будівництвом.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 року № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15).

У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 у справі №359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. Якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, можливість знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України не ставиться в залежність від можливостей його перебудови. В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18.

Сам по собі факт державної реєстрації права власності без наявності відповідних правових підстав, передбачених законодавством, не тягне за собою легітимізацію самочинно збудованого майна та набуття права власності на таке майно. Право власності на такий об`єкт саме як на об`єкт нерухомого майна не належить жодній особі.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.11.2023 по справі № 910/7987/22, Великої Палати Верховного Суду, від 09.11.2021 по справі № 466/8649/16-ц, від 30.06.2020 по справі №19/028-10/13, від 09.11.2021 по справі № 466/8649/16-ц, та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №504/2457/15-ц.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 року № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15).

У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 у справі №359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі №916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті.

Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

З огляду на викладене, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 по справі № 916/1174/22.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Виходячи із наведеної судової практики Великої Палата Верховного Суду, наявність самочинно побудованих відповідачем спірних об`єктів нерухомості на земельній ділянці водного фонду площею 39,6571 га, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, що розташована на території Межиріцької сільської ради, в межах прибережної захисної смуги, порушує права Межиріцької сільської ради на користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою, на якій спірні об`єкти нерухомості побудовані

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 320/1889/17-ц.

Згідно технічного паспорту на будівлі та споруди розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вказані будівлі та споруди мають фундамент з бетону, дерев`яні, шлакоблочні та цегляні стіни, покрівлю з шиферу, що унеможливлює їх переміщення без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також, можливість передачі спірного нерухомого майна до комунальної власності Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади є неможливою через здійснення відповідачем будівництва вказаного нерухомого майна із порушенням межі прибережної захисної смуги.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Межиріцької сільської ради слід зазначити, що ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтереси держави».

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (стаття 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

До повноважень сільських рад у галузі земельних відносин згідно зі статтями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до абзацу 1 п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім окремих виключень.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Земельна ділянка, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001 загальною площею 39,6571 га, розташована на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району. Право комунальної власності за Межиріцькою сільською радою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.03.2023. Номер відомостей про речове право 49513552.

Таким чином, Межиріцька сільська рада, як орган місцевого самоврядування територіальної громади, виступає суб`єктом права власності на спірну земельну ділянку.

Водночас, сільською радою, як органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листом виконавчого комітету Межиріцької сільської ради №633/0/2-24 від 25.04.2024 та свідчить про наявність підстав для вжиття прокурором представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.

На виконання частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Павлоградською окружною прокуратурою повідомлено Межиріцьку сільську раду про вжиття представницьких повноважень в її інтересах, відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З урахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 задоволено заяву прокурора про забезпечення позову керівника Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Межиріцької сільської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду площею 39,6571 га, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, що розташована на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 136 кв.м. та припинення володіння ОСОБА_1 вказаними нежитловими будівлями із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого шляхом накладання заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь- які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача підлягають стягненню на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 7765 грн 77 коп та за подання прокурором зави про забезпечення позову в сумі 1211 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити у повному обсязі позов Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межиріцької сільської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду.

Зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди власнику - Межиріцькій сільській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду площею 39,6571 га, кадастровий номер 1223583800:01:003:0001, що розташована на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які складаються з: літ. А-1 - нежитлова будівля загальною площею 50,2 кв. м, з ґанком з навісом літ. а; літ. Б-1 - нежитлова будівля загальною площею 38,0 кв. м, літ. В - альтанка; літ. Г - убиральня; поз. № 1 - трансформаторна підстанція, поз. №2 - колодязь; поз. №3 - сходи; поз. І замощення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1508674612235).

Припинити володіння ОСОБА_1 нерухомим майном: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: літ. А-1 - нежитлова будівля загальною площею 50,2 кв. м, з ґанком з навісом літ. а; літ. Б-1 - нежитлова будівля загальною площею 38,0 кв. м, літ. В - альтанка; літ. Г - убиральня; поз. № 1 - трансформаторна підстанція, поз. №2 - колодязь; поз. №3 - сходи; поз. І замощення проведену рішенням державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Колесник Інгою Миколаївною, номер 40160804 від 16.03.2018 (номер запису - 25283376) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1508674612235.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 7765 грн 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу заяви про застосування заходів забезпечення позову в сумі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2025 року.

Суддя М. М. Перекопський