Ухвала

від 24.02.2025 по справі 359/1954/25

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/1954/25

Провадження №1-кс/359/453/2025

У Х В А Л А

Іменем України

24лютого 2025року м. Бориспіль

Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні без технічної фіксації клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Плюсар» про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42023110000000113, внесеному до ЄРДР 20.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,

в с т а н о в и в:

18.02.2025 до суду надійшло зазначене клопотання про скасування арешту майна, згідно заявник вказує, що eхвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 5 червня 2023 року в справі № 759/10040/23 в межах кримінального провадження №420230000000113 від 20 квітня 2023 року за клопотанням прокурора накладено арешт, у тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0014,площею 2,7029 Га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Індустріальна, 8 з цільовим призначенням для будівництва виробничо-складського комплексу (п. 1.40 ухвали слідчого судді).

На підставі Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 3 листопада 2005 року між Орендодавцем Бориспільською міською радою та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюсар» 14 листопада 2005 року був укладений договір оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 , та зареєстровано в реєстрі за № 5423, на підставі якого заявнику була передана в строкове платне користування земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:05:001:0014, площею 2,7029 Га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Індустріальна, 8 (Київський Шлях, 1) з цільовим призначенням для будівництва виробничо-складського комплексу строком на 25 років.

Вказаний договір зареєстровано у Бориспільському міському відділенні Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель, вчинено запис від 15 листопада 2005 року за № 040533700117.

Таким чином, ТОВ «Плюсар» у визначеному законом порядку, на підставі договору оренди землі від 14 листопада 2005 року за реєстраційним № 5423 набув право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:05:001:0014, площею 2,7029 Га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Індустріальна, 8 з цільовим призначенням для будівництва виробничо-складського комплексу, що надає йому право вільно, безперешкодно та без будь-яких не встановлених законом обмежень володіти та користуватись таким майном.

Своє клопотання про накладання арешту прокурор обґрунтував тим, що військовий радгосп «Бориспільський», правонаступником якого є ДП «Бориспільске» є землекористувачем земельної ділянки площею 214,4 га, наданої для виробництва товарної сільськогосподарської продукції. На підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, за рахунок вищезазначених земель військового радгоспу «Бориспільський» та ДП «Бориспільське», було сформовані та відчужені земельні ділянки на користь третіх осіб без погодження землекористувача та його органів управління. На думку прокурора із земель державної власності, що належали військовому радгоспу «Бориспільський» (ДП «Бориспільський») протиправно виведено 214,4 га земель, у тому числі і та земельна ділянка, що належить на праві приватної власності заявника.

Вказана обставина слугувала підставою для внесення 20 квітня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України(кримінальне провадження № 42023110000000113).

25 травня 2023 року належна заявнику земельна ділянка була визнана речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на земельну ділянку, слідчий суддя виходив з того, що на його думку зібрано достатня кількість доказів, які необхідні для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні. Також, слідчий суддя вважав, що з метою збереження майна та унеможливлення його відчуження допустимим є такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт земельної ділянки.

Військовий радгосп «Бориспільский» був землекористувачем 214,4га земельних угідь для «виробництва товарної сільськогосподарської продукції» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 23 грудня 1994 року.

Відповідно до п.2.1 статуту, в редакції 1994 року військовий радгосп «Бориспільський» є підприємством, яке створене з метою виробництва сільського господарської продукції у преамбулі до вказаного статуту зазначено, що військовий радгосп «Бориспільський» заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю, і підпорядковується через Управління сільського господарства Міністерства оборони України (надалі Орган управління майном).

Пунктом 4.2 статуту, в редакції 1994 року, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на права повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняє щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту. Здійснення функцій управління майном підприємства покладено на орган управління (Управління сільського господарства Міністерства оборони України).

Відповідно до наказу Міністерства оборони України №274 від 14.06.2008 року відбулася реорганізація військового радгоспу «Бориспільський» у ДП «Бориспільське». Тим же наказом Міністерство оборони України затверджено статут ДП «Бориспільське» у п.1.1 якого визначено, що уповноваженим органом управління до сфери управління якого належить ДП «Бориспільське» є Міністерство оборони України. А відповідно до положень п.4.2 статуту розпорядження майном підприємства здійснюється за згодо уповноваженого органу управління, тобто за згодою Міністерства .оборони. України, у випадках, передбачених, законодавством України.

Отже, порядок володіння, користування та розпорядження майном військового радгоспу за положеннями статуту у редакції, затвердженій 25.05.1994 року та в редакції від 14.06.2008 року дещо відрізняється. До реорганізації військового радгоспу «Бориспільський» розпорядження майном, у тому числі й землями, здійснювалося керівником радгоспу за згодою Управління сільського господарства, в той час як після 14 червня 2008 року таке повноваження здійснювалося виключно за згодою Міністерства оборони України.

Листом начальника Управління сільського господарства Міністерства оборони України від 28.08.2007 року № 198/72 (Орган управління) директору військового радгоспу «Бориспільський» було надано згоду на передачу до земель запасу міста Бориспіль земельної ділянки площею до 75 га, які військовим радгоспом на той час вже не використовувалися.

Перевірка законності відчуження майна та земельних ділянок військового радгоспу «Бориспільський» у 2007 році здійснювалася також Контрольно-ревізійним управлінням в Київській області, за результатами якої не було встановлено фактів порушення вимог земельного законодавства щодо відчуження земель радгоспу.

Також, на виконання доручення Головного КРУ України від 20.11.2007 року № 24-18/375, Контрольно-ревізійним управлінням в Київській області розглянуто звернення Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України від 12.07.2007 року № 225/5/5342 та відповідно до наказу від 27.11.2007 року № 167 проведено службове розслідування стосовно контролерів, які проводили ревізію у військовому радгоспі.

За результатами службового розслідування було встановлено, що «факти, які викладені у листі Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України від 12.10.2007 року № 225/5/5342 щодо незаконного відчуження майна радгоспу та землі не підтвердилися».

Службовим розслідуванням встановлено, що ревізію військового радгоспу було проведено відповідно до затвердженої програми. Зокрема, ревізією встановлено, що відчуження майна та його списання здійснювалося за погодженням з органом управління, яким відповідно до статуту військового радгоспу «Бориспільський» є Управління сільського господарства Міністерства оборони України.

Службовим розслідуванням встановлено, що стаття 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» регламентує повноваження уповноважених органів управління, тобто стосується органу управління майном, а не військового радгоспу «Бориспільський».

Крім того, встановлено, що реалізація права на отримання вищевказаної земельної ділянки здійснювалось в порядку вимог передбачених Земельним Кодексом України, з дотриманням процедури розробки, відведенню та оформленням права власності.

Викладені обставини свідчать про те, що арешт на спірну земельну ділянку накладено без дотримання вимог пункту 1) ч.3 ст.132 КПК України, а саме за відсутності обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи своє клопотання прокурор не надав достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які він послався. А матеріали справи, надані прокурором слідчому судді також не містять жодного доказу, що зазначена вище земельна ділянка заявника відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є об`єктом кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування.

Постанова слідчого від 25 травня 2023 року про визнання даної земельної ділянки речовим доказом у кримінальному провадженні носить формальний характер, оскільки містить лише голослівне ствердження, що належна заявнику земельна ділянка має ознаки речових доказів.

До вказаних висновків дійшла колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у справі № 359/14049/24 (провадження № 1-кс/359/42/2025), ухвалюючи 17 січня 2025 року судове рішення про скасування арешту із земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0444, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 5 червня 2023 року у справі № 759/10040/23

Вказана ухвала Київського апеляційного суду від 17 січня 2025 року у справі № 359/14049/24 стосувалася земельної ділянки, яка входить до загального масиву земель, площею 214,4 га, наданої військовому радгоспу «Бориспільський» (правонаступником якого є ДП «Бориспільске») для виробництва товарної сільськогосподарської продукції.

Станом на час звернення з цим клопотанням рішення Бориспільської міської ради Київської області від 3 листопада 2005 року, яким затверджено проект землеустрою та передано на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 2,7029 Га товариству з обмеженою відповідальністю «Плюсар» під будівництво виробничо-складського комплексу по вул. Київський Шлях, 1 в м. Борисполі, та яким одночасно вилучено земельну ділянку загальною площею 2,7029 Га із земель військового радгоспу «Бориспільський» (господарський двір) не скасовано чи не визнано недійсним у визначеному законом порядку, а тому таке рішення, у тому числі щодо вилучення земельної ділянки є дійсним.

Це ж стосується і договору оренди землі, посвідченого 14 листопада 2005 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 , та зареєстровано в реєстрі за № 5423, який в порядку передбаченому законом не визнаний недійсним, а земельна ділянка не витребувана в ТОВ «Плюсар» із чужого незаконного володіння.

При цьому право користування на умовах оренди не оспорюється жодною особою, у тому числі ДП «Бориспільське», який є правонаступником військового радгоспу «Бориспільський», впродовж 20 років.

Вказані обставини свідчать про постійне, відкрите, безперервне та добросовісне користування на умовах оренди ТОВ «Плюсар» земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:05:001:0014, площею 2,7029 Га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Індустріальна, 8 з цільовим призначенням для будівництва виробничо-складського комплексу в продовж 20 років, протягом строку дії якого заявником належним чином виконуються всі свої зобов`язання, у тому числі зі сплати орендної плати та земельного податку.

Тому арешт на земельну ділянку ТОВ «Плюсар» з метою забезпечення її збереження як речового доказу у кримінальному провадженні накладений слідчим суддею безпідставно.

В судове засідання представник ТОВ «Плюсар» не з`явився. 21.02.2025 року директор ТОВ «Плюсар» наділав заяву, в якій клопотання підтримав та просив розглянути без її участі.

Прокурор Бориспільської окружної прокуратури в судове засідання не з`явився. Про дату час та місце розгляду клопотання Бориспільська окружна прокуратура повідомлена належним чином.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось у зв`язку із неприбуттям в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів, у такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК. Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення у справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

На переконання слідчого судді, відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання у право користування майном на правах оренди заявником ТОВ «Плюсар», оскільки органом досудового розслідування не доведено необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування у такому арешті майна, зважаючи на тривалий термін здійснення досудового розслідування; підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право користування майном на правах оренди.

Слідчий суддя враховує, що рішення Бориспільської міської ради Київської області від 3 листопада 2005 року, яким затверджено проект землеустрою та передано на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 2,7029 Га товариству з обмеженою відповідальністю «Плюсар» під будівництво виробничо-складського комплексу по вул. Київський Шлях, 1 в м. Борисполі, та яким одночасно вилучено земельну ділянку загальною площею 2,7029 Га із земель військового радгоспу «Бориспільський» (господарський двір) не скасовано чи не визнано недійсним у визначеному законом порядку, а тому таке рішення, у тому числі щодо вилучення земельної ділянки є дійсним.

Це ж стосується і договору оренди землі, посвідченого 14 листопада 2005 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 , та зареєстровано в реєстрі за № 5423, який в порядку передбаченому законом не визнаний недійсним, а земельна ділянка не витребувана в ТОВ «Плюсар» із чужого незаконного володіння.

Таким чином, відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання у володіння заявником ТОВ «Плюсар» земельною ділянкою, оскільки органом досудового розслідування не доведено необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування у такому арешті майна, зважаючи на тривалий термін здійснення досудового розслідування; підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном.

Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_4 , від 10 жовтня 2023 року у справі № 359/9752/23 за клопотаннямТОВ «Плюсар», частково скасовано арешт, накладений слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва від 5 червня 2023 року у справі № 759/10040/23 на земельну ділянку із кадастровим номером 3210500000:05:001:0014, яка перебуває у комунальній власності Бориспільської міської ради Київської області та перебуває у володінні (оренді) Товариств з обмеженою відповідальністю «Плюсар», залишивши обтяження у виді заборони відчуження земельної ділянки та реєстрації її поділу, об`єднання земельної ділянки чи виділу частки із земельної ділянки, без заборони користування земельною ділянкою у підприємницькій діяльності ТОВ «Плюсар»

Приймаючи таке судове рішення, слідчий суддя виходив з того, що вказана земельна ділянка є речовим доказом у кримінальному провадженні як об`єкт кримінального правопорушення.

Натомість викладені в цьому клопотанні нові обставини, на відміну від даних, що були зазначені у попередньо поданому клопотаннізаявника про скасування арешту, в якому таких обставин не було наведено, свідчать про відсутність у земельній ділянці, кадастровим номером 3210500000:05:001:0014, площею 2,7029 Га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Індустріальна, 8 ознак притаманних речовому доказу, а постанова слідчого про визнання земельної ділянки у кримінальному провадженні речовим доказом є необґрунтованою та не містить достатніх мотивів, які б вказували на наявність критеріїв, зазначених в ст. 98 КПК України.

Більш того, ТОВ «Плюсар» розпочало здійснювати нове будівництво складського комплексу № 2 з адміністративно-побутовими приміщеннями на земельній ділянці, кадастровий номер 3210500000:05:001:0014, площею 2,7029 Га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Індустріальна, 8, що підтверджується містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єкта будівництва, затверджених Наказом управління містобудування та архітектури від 26 січня 2024 року під № 4/05-03, однак за наявності чинного арешту, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 5 червня 2023 року в справі № 759/10040/23, і не скасованого повністю ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_4 , від 10 жовтня 2023 року у справі № 359/9752/23, подальше нове будівництво є неможливим в силу вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З цих підстав слідчий суддя приймає до уваги доводи заявника, що обмеження його права користування майном на правах оренди в даному випадку не є пропорційними завданням та меті кримінального провадження.

Враховуючи викладене клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-198, 205, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт із земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0014, площею 2,7029 Га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Індустріальна, 8 з цільовим призначенням для будівництва виробничо-складського комплексу, яка перебуває у користуванні на умовах оренди в товариства з обмеженою відповідальністю «Плюсар» на підставі договору оренди землі від 14 листопада 2005 року за реєстраційним № 5423, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 5 червня 2023 року у справі №759/10040/23.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1