Рішення

від 26.02.2025 по справі 378/180/25

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/180/25

Провадження № 2-о/378/12/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Москаленко А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та Фішер, прізвище при народженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: Галицький відділ ДРАЦС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту родинних відносин, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною заявою звернулися ОСОБА_1 та Фішер, прізвище при народженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з посиланням на те, що вони є громадянами Федеративної Республіки Німеччина та перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18.07.1994 року. В результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дитина, дівчинка ОСОБА_4 . Дитина була народжені сурогатною матір`ю - громадянкою України ОСОБА_5 , а реєстрація факту народження дитини здійснена згідно з п. 11 глави 1 розділу III Наказу Міністерства юстиції України №52/2 від 18.10.2000 р.. На підставі повного витягу з реєстру актів цивільного стану №00048598072 від 07.01.2025 р. встановлено, що згідно медичного свідоцтва про народження №4859 від 23.12.2024 року, виданим Львівським обласним клінічним перинатальним центром, дитина ОСОБА_4 народжена сурогатною матір`ю - громадянкою України ОСОБА_5 ; підставою для запису ОСОБА_1 та Фішер, прізвище при народженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 батьками дитини стали довідки про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом №226 від 27.11.2024 року та заява сурогатної матері від 04.12.2024 р. про дачу згоди на запис батьками дитини, дівчинки ОСОБА_4 , громадян ОСОБА_6 та Фішер, прізвище при народженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , засвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. за реєстраційним номером №3848. Заявники посилаються на те, що звернення з даною заявою до суду обумовлене спеціальним для Федеративної Республіки Німеччина порядком реєстрації батьківства щодо дітей, народжених шляхом сурогатного материнства за кордоном.

Заявники просять суд встановити юридичний факт, що громадяни ФРН Фішер,прізвище принародженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є відповідно матір`ю та батьком дитини, дівчинки, на ім`я ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Львові, про що 07.01.2025 року складено відповідний актовий запис за № 10.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду від 10.02.2025 року відкрито провадження по справі, яку ухвалено розглядати її в порядку окремого провадження (а. с. 79).

Заявники та їх представник - адвокат Дем`яненко М.В. до суду не прибули, останній до суду подав письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі (а. с. 91).

Представник заінтересованої особи: Галицького відділу ДРАЦС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не прибув, від Галицького відділу ДРАЦС до суду надійшов лист про розгляд справи у відсутність представника відділу (а. с. 90).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд розглянувши справу, дослідивши наявні письмові докази, надавши їм належну правову оцінку, дійшов висновку, що вказану заяву слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Заявники ОСОБА_1 та Фішер, прізвище при народженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є громадянами Федеративної Республіки Німеччина та перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18.07.1994 року (а. с. 12-33).

В результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дитина, дівчинка ОСОБА_4 . Дитина була народжені сурогатною матір`ю - громадянкою України ОСОБА_5 , а реєстрація факту народження дитини здійснена згідно з п. 11 глави 1 розділу III Наказу Міністерства юстиції України №52/2 від 18.10.2000 р.. На підставі повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00048598072 від 07.01.2025 р. встановлено, що згідно медичного свідоцтва про народження №4859 від 23.12.2024 року, виданим Львівським обласним клінічним перинатальним центром, дитина ОСОБА_4 народжена сурогатною матір`ю - громадянкою України ОСОБА_5 ; підставою для запису ОСОБА_1 та Фішер, прізвище при народженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 батьками дитини стали: довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом №226 від 27.11.2024 року та заява сурогатної матері від 04.12.2024 р. про дачу згоди на запис батьками дитини, дівчинки ОСОБА_4 , громадян ОСОБА_6 та Фішер, прізвище при народженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , засвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. за реєстраційним номером №3848 (а. с. 34 42).

Тобто всі умови для реєстрації дитини, народженої шляхом застосування Допоміжних репродуктивних технологій у вигляді сурогатного материнства, дотримано та виконано в повному обсязі, що підтверджується зазначеними дослідженими письмовими доказами.

Звернення заявників з даною заявою до суду обумовлене спеціальним для Федеративної Республіки Німеччина порядком реєстрації батьківства щодо дитини, народженої шляхом сурогатного материнства за кордоном.

Правом Федеративної Республіки Німеччина сурогатне материнство заборонене, і в якості матері відповідно до параграфу 1591 Цивільного кодексу ФРН визнається лише жінка, яка народила дитину (сурогатна матір).

Верховний федеральний суд ФРН у справі ХІІ ZB 320/17 від 20.03.2019 року, предметом розгляду у якій було питання запису матір`ю в Німеччині саме особи, яка була записана такою у свідоцтві про народження в Україні відповідно до українського права, зробив такий висновок: «Запис в українському реєстрі про народження, а також видане на його підставі свідоцтво про народження, не є рішенням, яке може бути визнаним в розумінні частини 1 параграфу 108 Закону про провадження у справах сім`ї та з питань добровільної підсудності». Відповідно до ч. 1 параграфу 108 («Визнання іноземних рішень») Закону ФРН «Про порядок розгляду сімейних справ та справ добровільної підсудності» за винятком рішень у справах про шлюб, рішення, прийняті за кордоном визнаються без особливого провадження. Таким чином, відповідно до законодавства ФРН, для оформлення батьківських прав заявників щодо їх дітей з урахуванням забезпечення як найкращих інтересів дітей, необхідно рішення компетентного суду України, яке б встановлювало юридичний факт батьківства заявників щодо їх дітей.

Рішення суду України про встановлення юридичного факту батьківства заявників щодо їх дитини є єдиним документом, який необхідний для оформлення батьківських прав на території ФРН, тому, у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, встановлення цього факту іншими засобами є неможливим з огляду на вищевказані джерела права. Наявність такого рішення забезпечуватиме права заявників та дитини, зокрема матеріального забезпечення та піклування, а також права на повагу до сімейного життя, передбаченого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заява подана з метою охорони прав подружжя та дитини на повагу до приватного та сімейного життя, а також, з метою створення умов для здійснення подружжям особистих немайнових прав щодо дитини в країні їх громадянства та постійного проживання.

Відповідно до норм права ФРН громадянка ФРН (генетична матір) не може вважатись законною матір`ю дитини, матір`ю може бути лише жінка, зокрема, сурогатна мати, яка народила дитину. Хоча материнство після народження сурогатною матір`ю відхиляється від німецького положення про материнство згідно законодавства ФРН, таке материнство допустиме при наявності позитивного рішення іноземного (у даному випадку українського) суду з цього питання. Визнання іноземним (у даному випадку українським) судом батьківства громадян ФРН, які бажають стати батьками, має принципове значення для охорони інтересів дитини. Без такого рішення батьківські права осіб, не будуть визнані у ФРН.

Таким чином, здійснений в Україні актовий запис про батьків в реєстрі актів цивільного стану громадян та видане на цій підставі свідоцтво про народження дитини не визнаються в Німеччині як рішення (акт) компетентного органу України, зокрема, не визнається і свідоцтво про народження, в якому батьками народженої в Україні (шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій - методом сурогатного материнства) дитини, дівчинки Фішер ОСОБА_7 , записані заявники по справі.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За п. 1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникам для реалізації своїх прав.

Згідно із ст. 496 ЦПК України іноземці та інші іноземні особи, мають право звертатись до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересі. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ч. 2 ст. 123 Сімейного кодексу України у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.

Таким чином, невизнання факту реєстрації матір`ю дитини в Україні Верховним судом ФРН обґрунтовується тим, що така реєстрація підтверджується не рішенням суду, а рішенням українського органу реєстрації актів цивільного стану, яке не відповідає змісту ч. 1 § 108 Закону «Про порядок розгляду сімейних справ та справ добровільної підсудності».

Вказані вище норми права Німеччини та висновок з рішення Верховного суду ФРН були отримані з офіційних джерел, а саме сайтів міністерства Юстиції і захисту споживачів ФРН та реєстру рішень Федерального Верховного суду ФРН, які є доступними джерелами права, український переклад яких посвідчений у встановленому законом порядку.

Наданими документами підтверджується, що зроблений в Україні актовий запис про матір та батька в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, та видане на цій підставі свідоцтво про народження дитини не визнаються в Німеччині як рішення компетентного органу України.

Отже, здійснений в Україні актовий запис про батьків в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, та видане на цій підставі свідоцтво про народження дитини не визнаються в Німеччині як рішення (акт) компетентного органу України, зокрема не визнається і свідоцтво про народження, в якому батьками народженої в Україні дитини записані заявники.

Згідно змісту висновку, викладеного у рішенні Верховного суду ФРН XII ZB 320/17 від 20.03.2019 р., таке невизнання свідоцтва про народження може бути усунено шляхом встановлення факту родинних відносин в суді України за місцем народження дитини з винесенням відповідного судового рішення.

За ч. 3 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

В силу приписів статті 4 вказаного Закону право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Статтею 65 цього Закону передбачено, що встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження.

Відповідно до ст. 16 даного Закону особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

За ст. 123 Сімейного Кодексу України, у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Згідно п. 11 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення.

У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, а також довідка про генетичну спорідненість батьків /матері чи батька/ з плодом. При цьому в графі "Для відміток" актового запису про народження робиться один з таких записів: "Матір`ю дитини, яка ідентифікована електронною системою охорони здоров`я за даними заяви про згоду на запис подружжя батьками дитини, є громадянка (прізвище, власне ім`я, по батькові)" або " Матір`ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження є громадянка (прізвище, власне ім`я, по батькові)", а також зазначаються найменування закладу (установи), що видав (ла) довідку, дата її видачі та номер, дані нотаріуса (прізвище та ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора), дата та за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису жінки на заяві про її згоду на запис подружжя батьками дитини.

У рішеннях від 26 червня 2014 року у справі «Меннессон проти Франції» скарга №65192/11 та у справі «Лабассе проти Франції» скарга №65941/11, Європейський суд з прав людини зазначив, що кожна країна має право заборонити сурогатне материнство на її території. Однак Суд також визначив, що заборона сурогатного материнства не може впливати на дітей, народжених у такий спосіб за кордоном. У цьому контексті Суд висловив позицію, що країни, де сурогатне материнство заборонене, повинні визнати родинний зв`язок між дітьми, народженими від сурогатної матері за кордоном, та їхніми біологічними батьками, інакше буде мати місце порушення прав дітей на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку із викладеним, для необхідності захисту інтересів дитини та її батьків, суд вважає за необхідне задовольнити заяву і встановити факт, що громадяни ФРН Фішер,прізвище принародженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є відповідно матір`ю та батьком дитини, дівчинки, на ім`я ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Львові (держава Україна) шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заяву про встановлення факту родинних відносин слід задовольнити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід залишити за заявниками.

Керуючись статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, ст. ст. 123, 133 СК України, ст. ст. 4, 8, 16, 65 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. ст. 4, 76-81, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 315-319, 354, 355, 496 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 та Фішер, прізвище при народженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин, - задовольнити.

Встановити юридичний факт, що громадянка ФедеративноїРеспубліки ОСОБА_8 ,прізвище принародженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 тагромадянинФедеративної Республіки ОСОБА_8 ,є відповідно матір`ю та батьком дитини, дівчинки, на ім`я ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Львові, про що 07.01.2025 року складено відповідний актовий запис за № 10.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. В. Гуртовенко