Рішення

від 26.02.2025 по справі 563/109/24

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 563/109/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2025 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судового засідання Миколайчук М.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвоката Ткачука В.М.

представника Корецької міської ради Данилюка С.В.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Корецької міської ради Рівненської області про визнання незаконними рішень, визнання недійсними акта та свідоцтва, визнання недійсним договору, -

в с т а н о в и в :

До суду з позовом звернулася ОСОБА_1 . В обґрунтування позову вказала, що внаслідок передачі Корецькою міською радою Рівненської області земельних ділянок у власність кожному співвласнику права спільної часткової власності у одному цілому житловому будинку та порушення процедури їх прийняття, було порушено її право і законний інтерес на набуття земельної ділянки у власність відповідно до закону. Саме тому просить суд визнати незаконним Рішення Корецької міської ради №2912 від 10.08.2010 року про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0881 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , за рахунок земель житлової та громадської забудови; а також визнати недійсним свідоцтво про право власності серія та № НОМЕР_1 від 19.09.2015 року ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер 5623010100:01:010:0157, площею 0,0881 га.; визнати незаконним Рішення Корецької міської ради №956 від 23.02.2012 року про передачу земельної ділянки ОСОБА_6 у власність площею 0,0236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , за рахунок земель, що перебувають у її користуванні, а також визнати недійсним Державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку серії ЯМ 270777 від 02.08.2012 року, кадастровий номер 5623010100:01:010:0111, площею 0,0236 гa для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 договір дарування від 20.03.2013 року реєстр. №208 земельної ділянки площею 0,0236 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Троцюк О.С. в судовому засіданні позов підтримали та просили суд задоволити позов.

Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат Ткачук В.М. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення міської ради винесенні в межах закону і жодним чином не порушують права ОСОБА_1 . Крім того, підтримав подану ним заяву про застосування строків позовної даності від 24 грудня 2024 року.

Представник Корецької міської ради Данилюк С.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, так як постановлені рішення міської ради є законними і надання земельних ділянок для обслуговування спільного будинку співвласникам житлового будинку відповідає закону. Крім того, підтримав подану до суду заяву про застосування до вимог строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась. Подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що згідно рішення Корецького районного суду Рівненської області від 21 червня 2012 року за ОСОБА_7 визнано право власності за набувальною давністю на 2/15 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 22 липня 2012 року.

На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_7 зареєструвала право власності на 2/15 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 35116981 від 09 серпня 2012 року.

Рішенням Корецької міської ради від 20.09.2012 року №1342 ОСОБА_7 надано дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0300 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, в тому числі для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд - 0,0200 га та для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею - 0,0100 га в АДРЕСА_3 .

Рішенням Корецької міської ради від 29.12.2012 року №1581 внесено зміни в Рішення Корецької міської ради від 02.09.2012 р. №1342, яким змінено слова: « АДРЕСА_3 » на « АДРЕСА_1 ».

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 21 січня 2020 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на " ОСОБА_9 ".

На підставі договору купівлі - продажу 6/10 часток від 22.11.1978 р. з ОСОБА_10 . ОСОБА_5 набув право спільної часткової власності на 9/15 часток у будинку в АДРЕСА_1 , загальною жилою площею 86,20 кв.м., що розміщений на земельній ділянці 1722 кв.м.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 319125888 від 28 грудня 2022 року власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі спільної часткової власності є: 4/15 ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 1980 року, право власності зареєстровано 19 лютого 2013 року; 2/15 частини будинку належить ОСОБА_7 ; 9/15 частин будинку на підставі приватної часткової власності належить ОСОБА_5 .

Рішенням Корецької міської ради від 10.08.2010 р. №2912 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0881 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 0,0881 га в АДРЕСА_1 , за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно №319125888 від 28.12.2022 р., на підставі Свідоцтва про право власності серія та № НОМЕР_1 від 19.09.2015 року реєстраційною службою Корецького районного управління юстиції 11.09.2015 р. зареєстровано право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер 5623010100:01:010:0157, площею 0,0881 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначено у Витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка 5623010100:01:010:0157 площею 0,0881 га належить ОСОБА_5 , розташована в АДРЕСА_1 . Суміжними землекористувачами є ОСОБА_11 та ОСОБА_7

4/15 часток у будинку в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 20.03.2013 р. реєстр. №207 з ОСОБА_6 , які остання набула за договором купівлі - продажу від 27.12.1980 р. реєстр. №986 з ОСОБА_12 .

Згідно договору купівлі - продажу від 27.12.1980 р. реєстр. № 986 ОСОБА_12 продала, а ОСОБА_6 купила 4/15 частини одноповерхового будинку в АДРЕСА_1 , жилою площею 86,20 кв.м., що розміщений на земельній ділянці 1722 кв.м.

Право спільної часткової власності на 4/15 житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_6 02.10.2012 р., на підставі договору від 27.12.1980 р. реєстр. № 986, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно №319125888 від 28.12.2022 р.

Рішенням Корецької міської ради від 23.02.2012 р. №956 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів які посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель, що перебувають у її користуванні.

Згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно №319125888 від 28.12.2022 р., Корецькою міською радою видано Державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку ЯМ 270777 від 02.08.2012 р., кадастровий номер 5623010100:01:010:0111, площею 0,0236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою : АДРЕСА_1 .

Згідно Державного акту на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку ЯМ 270777 від 02.08.2012 р. земельна ділянка ОСОБА_6 розташована в АДРЕСА_1 . Суміжними землекористувачами є ОСОБА_13 і ОСОБА_7 .

Згідно договору дарування від 20.03.2013 р. реєстр. №207 ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар 4/15 часток спільної сумісної власності на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується договором та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно №319125888 від 28.12.2022 р. Право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 4/15 житлового будинку зареєстровано 20.03.2013 р.

Згідно посвідченого нотаріально договору дарування від 20.03.2013 р. реєстр. №208 ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,0236 га в межах згідно за планом за адресою: АДРЕСА_2 , що має кадастровий номер 5623010100:01:010:0111 (пункт 1).

Згідно пункту 2 Договору земельна ділянка, що відчужується належить Дарувальнику на підставі Державного акту ЯМ 270777 виданого Корецькою міською радою 02.08.2012 р. на підставі рішення від 23.02.2012 р. №956. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №562300001003553. Цільове призначення дарунка: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0236 кадастровий номер 5623010100:01:010:0111 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою : АДРЕСА_1 , зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.03.2013 р.

Як зазначено у Витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка 5623010100:01:010:0111 площею 0,0236 га, що належить ОСОБА_4 , розташована в АДРЕСА_1 . Суміжними землекористувачами є ОСОБА_5 та ОСОБА_14 .

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 152 ЗК України у редакції держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків (далі Положення), затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 05 квітня 1996 року № 31/30/53/396, прибудинкова територія це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов`язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд, тобто встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).

Пунктом 4.1 Положення передбачено, що прибудинкові території (земельні ділянки) передаються у власність або надаються в користування відповідними органами місцевого самоврядування, в тому числі, на умовах оренди, об`єднанням власників будинків, для обслуговування існуючого житлового будинку (будинків) відповідно до земельного законодавства.

Згідно з пунктом 4.2 Положення суб`єктами права власності (користування) на земельні ділянки прибудинкових територій можуть виступати об`єднання власників багатоквартирних житлових, допоміжних та нежитлових приміщень, у тому числі вбудовано-прибудованих, багатоквартирних житлових будинків згідно з чинним законодавством. Законодавець при цьому не відносить до числа таких суб?єктів окремих фізичних осіб. Зміна цільового призначення земельних ділянок прибудинкової території допускається у випадку реконструкції, зміни функціонального призначення споруд, наявності інших обґрунтованих причин у відповідності з діючими нормами за дозволом відповідних органів місцевого самоврядування.

При переході права власності на житловий будинок (його приміщення) або на частину будинку разом з цим об`єктом переходить і право спільної власності (користування) земельною ділянкою у відповідності з чинним законодавством (пункт 4.3 Положення).

Відповідно до пункту 4.4. Положення частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.

Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої статті 88 ЗК, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Тлумачення наведених норм права свідчить про те, що земельна ділянка може надаватися для обслуговування житлового будинку, а не квартири.

Тобто, земельна ділянка може надаватися для обслуговування житлового будинку (цілого), незалежно від кількості співвласників такого будинку. Але лише у разі, якщо будинок розділено на окремі домоволодіння і тоді надання земельної ділянки здійснюється окремо для кожного власника. При цьому окреме домоволодіння повинно мати окрему адресу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 560/1049/16-ц (провадження № 61-225св18).

Чинні редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України зі змінами, внесеними Законом України від 05 листопада 2009 року № 1702-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю», передбачають автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 344/12943/15-ц (провадження № 61-17423св20).

Отже враховуючи, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві власності спільної часткової власності належить домоволодіння, яке не має окремих адрес та не є виділеним, то орган місцевого самоврядування не мав права виділяти кожному з них у користування земельну ділянку, так як вони користуються нею спільно. Натомість, Корецька міська рада у порушення вимог статті 42 ЗК України передала у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , чим порушила права позивача як співвласника житлового будинку.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216, ст.236 ЦК України).

З визнанням незаконними рішення Корецької міської ради про передачу земельної ділянки ОСОБА_6 у власність та визнання недійсним державного акта про право власності, підлягає визнанню недійсним і договір дарування на вказану земельну ділянку, предметом якого є незаконно отримана дарувальником у власність земельна ділянка.

З наведених підстав слід визнати, що договір дарування від 20 березня 2013 року є таким, що суперечить Цивільному Кодексу України, а тому він підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України.

Що стосується застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності ЦК пов?язує не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв?язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Суб?єктивний критерій позначає момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або особу порушника. При цьому, Закон не визначає, що таке «могла дізнатися».

Розмежування критеріїв початку перебігу строків позовної давності поділяє судова практика, зокрема у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року в справі №6-152цс14 суд зазначає, що відповідно до суб?єктивного критерію для визначення початку перебігу строків позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об?єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (реальна можливість такої обізнаності).

У постанові ВС №6-17цс17 від 22.02.2017 року вказано, що «Відповідач, навпаки мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше».

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Докази про дату, коли позивач дізналась про порушення відповідачами закону та порушені у зв?язку з цим її права і охоронювані законом інтереси, відповідачами не надано.

Про порушення її прав ОСОБА_1 дізналася 23.12.2022 року при ознайомленні представника в Рівненському обласному БТІ з матеріалами інвентаризаційної та реєстрової справи на будинок АДРЕСА_1 , про що свідчить автоматична відмітка дати та часу фотокопіювання на доданих до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що позивачем достовірно доведено час коли вона дізналася, а також що не могла раніше дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, за захистом яких звернулася до суду.

Таким чином, суд не знаходить підстав для застосування строків позовної давності, заявлених відповідачами.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 26 червня 2024 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 158, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Корецької міської ради Рівненської області про визнання незаконними рішень, визнання недійсними акта та свідоцтва, визнання недійсним договору - задоволити.

Визнати незаконним Рішення Корецької міської ради №2912 від 10.08.2010 року про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0881 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності серія та № НОМЕР_1 від 19.09.2015 року ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер 5623010100:01:010:0157, площею 0,0881 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним Рішення Корецької міської ради №956 від 23.02.2012 року про передачу земельної ділянки ОСОБА_6 у власність площею 0,0236 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , за рахунок земель, що перебувають у її користуванні.

Визнати недійсним Державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку серії ЯМ 270777 від 02.08.2012 року, кадастровий номер 5623010100:01:010:0111, площею 0,0236 гa для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 договір дарування від 20.03.2013 року реєстр. №208 земельної ділянки площею 0,0236 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 26 червня 2024 року діють протягом 90 (дев`яноста) днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ;

відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідач Корецька міська рада Рівненської області, код ЄДРПОУ 26452099, зареєстроване місцезнаходження: 34700, м.Корець Рівненської області, площа Київська, 5.

Суддя: Н.А. Загородько