Вирок

від 26.02.2025 по справі 644/1588/25

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/1588/25

Провадження № 1-кп/644/529/25

26.02.2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226210000060 від 04 лютого 2025 року, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сподобівка, Шевченківського району, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні нікого не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2025 року, приблизно о 13:48 год., ОСОБА_4 , знаходився біля будинку за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, буд.176, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 раптово виник умисел, направлений на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .. Реалізуючи свій умисел, з мотиву раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки, маючи на меті спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, в ході конфлікту, у момент коли ОСОБА_5 нахилився до лавки, намагаючись уникнути побиття, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_5 один удар правою ногою в праву скроневу ділянку голови. Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 , згідно з висновком судово медичної експертизи № 09-199/2025 від 04.02.2025 року спричинив потерпілому ОСОБА_5 , наступні тілесні ушкодження - синець в правій скроневій ділянці (голова), який відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушенняпроступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.

Відповідно до положень ч.2 ст.302 КПК України обвинуваченому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Разом з обвинувальним актом до суду надійшла заява обвинуваченого про роз`яснення йому вказаних вище положень КПК України та надання добровільної згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

При цьому, ОСОБА_4 подав заяву про беззаперечне визнання своєї винуватості, яка складена у присутності захисника ОСОБА_6 ..

Потерпілим ОСОБА_5 також надано заяву про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Враховуючи викладене, підстав для призначення розгляду у судовому засіданні даного обвинувального акту, відповідно до ч.3 ст.382 КПК України, суд не вбачає. А тому суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст.382 КПК України.

Суд, дослідивши матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, доходить висновку, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушенняпроступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні виду та міри покарання, суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого.

ОСОБА_4 неодружений, нікого на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка у відповідності до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття.

Обставини, які у відповідності до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому відсутні.

З урахуванням зазначених обставин, обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого проступку, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення проступку, соціальну характеристику особи: його вік, стан здоров`я, соціальне становище, відсутність даних про перебування на профілактичних обліках у лікаря психіатра та нарколога, відсутність судимостей, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових проступків є призначення покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.125 КК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи,воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливістьодна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд керується також положенням п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року, згідно з яким суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.50,65, ч.2 ст.125 КК України, ст.ст.370,371,373,374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушенняпроступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст.393,395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, протягом тридцяти днів з моменту проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно зі ст.376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Вирок складено та надруковано в нарадчій кімнаті 26 лютого 2025 року в одному примірнику.

Головуючий