Рішення

від 13.02.2025 по справі 382/68/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:382/68/24

Провадження №: 2/755/1161/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі

Головуючого - судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

за участю:

позивача в режимі

відеоконференції ОСОБА_1

представника позивача в режимі

відеоконференції адвоката Бєломар К.О.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача в режимі

відеоконференції - адвоката Горвата І.І.

представника третьої особи

в режимі відеоконференції - Гейко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, інших дітей чи інших осіб на утриманні не має, є фізично здоровим, працездатним чоловіком, може виконувати свій обов`язок по утриманню дитини, має постійне місце роботи. Донька проживає з матір`ю та перебуває на повному її утриманні. Батько не цікавиться життям дитини, участі у духовному та фізичному розвитку дитини не бере. Дитина має особисту прихильність до матері, яка відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків. У квітні 2023 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_4 , від шлюбу народився син. Позивач станом на дату подання позовної заяви не працює, займається вихованням своїх чотирьох дітей. Донька ОСОБА_5 сприймає ОСОБА_4 як рідного батька, він займається вихованням дітей та їх доглядом. Станом на дату подачі позовної заяви ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині

№ НОМЕР_1 , є учасником бойових дій. На кошти ОСОБА_4 придбано житло, де проживає позивач з дітьми. ОСОБА_3 відвідує навчальний заклад ЗДО комбінованого типу № 6 «Волошка» Яготинської міської ради Київської області. Відповідач навчанням доньки не цікавиться.

Таким чином, відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків по утриманню малолітньої дитини. Крім того, при зустрічах з дитиною відповідач допускав неприпустимі дії, що є сексуальним насильством. Також без нотаріально посвідченої згоди батька позивач з дитиною позбавлені можливості виїхати з метою лікування, оздоровлення та відпочинку дитини за кордон.

З наведеного вбачається умисне та свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, вчинення дій, спрямованих на злісне тривале, що набуло постійного характеру, порушення прав своєї дитини.

Батьки досягли згоди з питання визначення місця проживання дитини, проте укласти нотаріально посвідчений договір про виховання дитини відповідно до статті 157 СК України не вдалося.

Враховуючи, що змінити поведінку відповідача у кращий бік неможливо, ОСОБА_2 умисно переховується від участі у вихованні дитини як добровільної, так примусової, з метою дотримання якнайкращих інтересів малолітньої дитини наявні підстави для визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 11 січня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

11 січня 2024 року представником позивача - адвокатом Бєломар К.О., через систему «Електронний суд» ЄСІТС подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 12 січня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав, передано до Дніпровського районного суду міста Києва на розгляд за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26 березня 2024 року на

14-30 год. Витребувано у Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області висновок щодо наявності або відсутності підстав позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , та висновок щодо наявності або відсутності підстав визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 разом з матір`ю - ОСОБА_1 , за місцем її проживання.

27 лютого 2024 року до суду надійшов лист Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області з повідомленням про необхідність додаткового часу для підготовки витребовуваних висновків.

26 березня 2024 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києваь задоволено клопотання представника позивача - адвоката Бєломар К.О. та клопотання представника відповідача - адвоката Горвата І.І., про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 30 квітня 2024 року на 15-00 год.

04 квітня 2024 року третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, подала висновок щодо недоцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 . Комісією встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку створені належні умови для проживання та виховання дитини, є місце для сну і відпочинку, наявні всі комунікації, достатньо одягу, засобів гігієни, продуктів харчування для дитини.

ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває. Перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за місцем проживання характеризується позитивно. ОСОБА_2 проживає в місті Києві. ОСОБА_2 до лікаря нарколога не звертався, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, працевлаштований, характеризується позитивно.

Комісією встановлено, що спір між батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо визначення місця проживання дитини відсутній. Визначення місця проживання малолітньої дитини є недоцільним, оскільки за взаємною згодою батьків, дитина проживає разом з матір`ю. Механізму визначення місця проживання дитини у безспірному порядку чинним законодавством не передбачено.

30 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку на адресу Дніпровського районного суду міста Києва від третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, надійшов висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Комісією встановлено, що батько з донькою спілкується, приймає участь у вихованні, допомагає матеріально. ОСОБА_2 заперечував щодо позбавлення батьківських прав. Також встановлено, що ОСОБА_2 до лікаря нарколога не звертався, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, працевлаштований, характеризується позитивно. ОСОБА_1 проживає з дитиною, у будинку створені належні умови для проживання та виховання дитини, є місце для сну і відпочинку, наявні всі комунікації, достатньо одягу, засобів гігієни, продуктів харчування для дитини. ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває. Перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за місцем проживання характеризується позитивно. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованкою ЗДО (ясла-садок) комбінованого типу № 6 «Волошка» Яготинської міської ради Київської області. З документів навчального закладу вбачається, що утриманням та вихованням дитини займається мати, яка підтримує постійний зв`язок з вихователем. На засіданні комісії ОСОБА_2 надав аргументовані докази щодо недоцільності позбавлення його батьківських прав, заявив, що згоди на позбавлення його батьківських прав не надає, любить доньку, матеріально допомагає, хоче спілкуватися та бачитися з дитиною.

30 квітня 2024 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання представника позивача - адвоката Бєломар К.О., про витребування доказів, витребувано у Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради матеріали на підставі яких було складено висновок щодо недоцільності визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю та висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У підготовчому засіданні оголошено перерву до 29 травня 2024 року 14-30 год.

07 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бєломар К.О., подала клопотання про виклик свідків та долучення доказів, в тому числі аудіо-доказів. Долучено роздруківки смс повідомлень з мобільного додатку.

Також 07 травня 2024 року третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, подала до суду клопотання про приєднання документів, на підставі яких було складено висновки по справі.

15 травня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Горват І.І., подав клопотання про долучення доказів.

29 травня 2024 року протокольною ухвалою у задоволенні клопотання представника

ОСОБА_1 - адвокат Бєломар К.О., про виклик свідків та долученні аудіо-доказів відмовлено.

09 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бєломар К.О., подала клопотання про виклик свідків.

31 липня 2024 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бєломар К.О., про допит свідків.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 25 вересня 2024 року на

12 год. 00 хв.

У судовому засіданні 25 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бєломар К.О., позовні вимоги підтримали. Додатково пояснили, що відповідач не цікавиться життям та здоров`ям дитини, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Відповідач не займається вихованням дитини з її народження. Дитина проживає з матір`ю та її новим чоловіком. Доказів сплати аліментів відповідачем матеріали справи не містять, хоча відповідач працює та має стабільний дохід. Кошти, які надсилав відповідач, не містили відомостей про призначення платежу та сплату їх як аліментів.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Горват І.І., пояснили, що після розлучення сторін відповідач аліменти платив по можливості, оскільки має борги, набуті за час спільного проживання з позивачем. Позивач заборонила здійснювати телефонні дзвінки, заблокувала номер в телефоні сина. Відповідач відкрив банківську картку, передав її позивачеві та вносив грошові кошти. Суму для перерахунку дізнався в інтернеті. Через заборону позивача з донькою не спілкувався, до служби у справах дітей не звертався, точну адресу місця проживання дитини не пам`ятає. Всі питання позивача стосуються лише матеріального становища відповідача. Позивач чинила перешкоди у спілкуванні відповідача з дитиною. Відповідач хоче мати вільний доступ до спілкування з дитиною, проти проживання дитини з матір`ю не заперечує. Аліменти сплачував у добровільному порядку, пізніше стягнення здійснювалося на підставі судового наказу.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, Гейко Л.П. підтримала надані висновки, вказала, що спір по суті справи між сторонами відсутній. Заборгованість зі сплати аліментів є незначною. Відповідачеві рекомендовано звернутися із заявою про встановлення порядку спілкування з дитиною.

Судове засідання відкладено на 15 жовтня 2024 року на 11 год. 30 хв., зобов`язано позивача забезпечити явку свідків у наступне судове засідання.

У судовому засіданні 15 жовтня 2024 року допитано свідка ОСОБА_7 , яка повідомила, що позивач є її сусідкою. Батько дитини - ОСОБА_8 , їздив до позивача не часто, з дитиною не проживав, бачила його не часто. Про питання матеріального забезпечення дитини ОСОБА_9 їй не відомо. Мати позивача скаржилася, що він витрачав дитячі гроші. Востаннє відповідача бачила восени 2022 року. Одразу після народження дитини він їздив частіше, потім візити стали рідшими. Зазвичай приїжджав після роботи, приблизно раз на тиждень, точно повідомити не змогла. Сторони робили ремонт у будинку, про фінансову сторону відносин сторін не обізнана.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила, що проживала з позивачем в одному селі, працювала масажистом та робила масаж дитині позивача ОСОБА_11 . З позивачем знайома десь з

2011 року. Батька дитина бачила десь два рази. Курс масажу тривав 15 днів, тому приїздила до позивача додому. Послуги масажу оплачувала мати дитини. Також з позивачем спілкуються, оскільки їх діти разом гуляють на дитячому майданчику. Імені батька дітей не знає, не бачила, щоб він відвозив їх до школи чи лікарні.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засідання повідомила, що з позивачем вони куми, вона є хрещеною її меншого сина, знайомі давно. Проживають у різних населених пунктах. Бачила, що позивач сама возила дитину до лікарні. Витрати на утримання дітей позивач несе самостійно. Дитячий садок та лікування дітей позивач оплачувала сама, хоча за матеріальною допомогою до відповідача зверталася. Відповідача не бачила ніколи. Подарунків дітям на свята він не дарував, на свята не приїздив. Про сплату аліментів не відомо. Від матері позивача дізналася про борг відповідача перед батьками позивача, сума боргу їй не відома. Відповідачеві ніхто не забороняв приходити до дітей, ОСОБА_5 свого батька не пам`ятає, діти вважають батьком нового чоловіка позивача. Про відповідача знає зі слів батьків позивача.

У зв`язку із незабезпеченням явки інших свідків, судове засідання відкладено на 20 листопада 2024 року на 11 год. 30 хв.

20 листопада 2024 року у судовому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання позивача про відкладення судового засідання, оголошено перерву до 10 грудня 2024 року до 14 год. 00 хв. Зобов`язано позивача надати докази на підтвердження поважності причин не забезпечення явки свідків у судове засідання. Попереджено позивача, що у разі ненадання вказаних документів та неявки свідків, клопотання про допит свідків, в частині допиту таких свідків, буде залишено без розгляду.

10 грудня 2024 року (вхід. № 07951) до суду надійшла заява представника позивача

ОСОБА_1 - адвоката Бєломар К.О., про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат.

У судове засідання 10 грудня 2024 року позивач та її представник не з`явилися, судове засідання відкладено на 28 січня 2025 року на 15 год. 00 хв.

Судове засідання, призначене на 28 січня 2025 року на 15 год. 00 хв., знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді Хромової О.О. на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на

13 лютого 2025 року на 10 год. 30 хв.

У судовому засіданні 13 лютого 2025 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката

Бєломар К.О., залишено без розгляду клопотання про допит свідків, у зв`язку із неможливістю забезпечення їх явки.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бєломар К.О., пояснила, що провадження у справі триває більше року, однак відповідач не бажає брати участь в житті доньки, ініціативи не проявляє. Дитина вважає своїм батьком нинішнього чоловіка позивача. Позов підтримала та просила задовольнити. Також просила стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Горват І.І., зазначили, що тривалий розгляд справи зумовлено численними клопотаннями позивача та її представника. У задоволенні позову просили відмовити. Проти проживання дитини з матір`ю відповідач не заперечує.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, Гейко Л.П. підтримала висновки, надані службою у справах дітей, у задоволенні позову просила відмовити.

Вивчивши метріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.

Зі свідоцтва про народження від 10 серпня 2018 року серії НОМЕР_2 , виданого Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Яготин Яготинського району Київської області, про що

10 серпня 2018 року складено актовий запис № 150. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 01 грудня 2023 року № 2023/009865854, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 .

З витягу з реєстру територіальної громади від 01 грудня 2023 року № 2023/009865804 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав від 28 червня 2023 року № 337252646.

Відповідно до Акту обстеження від 17 листопада 2023 року, ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_4 , власник будинку, в якому вони проживають разом з дітьми, спільно ведуть господарство та спільно утримують та виховують дітей: сина - ОСОБА_13 , 2014 року народження, доньку - ОСОБА_3 , 2018 року народження, сина - ОСОБА_14 , 2020 року народження, ОСОБА_15 ,

2023 року народження.

Згідно із довідкою від 22 січня 2024 року № 1, виданою Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 6 «Волошка», ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняті в ЗДО № 6 «Волошка» та відвідують заклад з 04 вересня 2023 року. Зі слів вихователів, дітей до садочку приводять і забирають мама, ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , які спілкуються з вихователями та помічниками вихователів. Дітей в садочок приводять доглянутими, охайними, цікавляться життям садочка та групи. Відвідують батьківські зібрання, є активними учасниками батьківського чату.

Із психологічно-педагогічної характеристики від 17 січня 2024 року, виданої ЗДО № 6 «Волошка» встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позитивно-емоційна, розвивається нормально, на похвалу і зауваження реагує адекватно, легко йде на контакт, взаємовідносини з дітьми складаються добре. Дівчинка знає дані про себе та про свою родину. Уявлення про оточуючий світ, орієнтація в явищах і предметах навколишнього світу, навички часово-просторового орієнтування сформовані на середньому рівні. До садочка дитину приводить мама, ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 . Завжди чемні, ввічливі, цікавляться успіхами дитини.

Згідно Акту обстеження умов проживання від 11 січня 2024 року та Акту обстеження умов проживання від 27 лютого 2024 року, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що будинок складається з чотирьох кімнат, потребує ремонтних робіт. Умови проживання хороші, кімнати мебльовані, наявна побутова техніка, в будинку чисто, тепло та охайно. Створені умови для проживання дітей, наявне місце для сну та відпочинку, достатньої їжі, одягу та іграшок. У житлі проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Стосунки в сім`ї хороші, дружні. ОСОБА_1 належним чином виконує батьківські обов`язки, діти доглянуті, відвідують дитячий садок та ліцей.

З характеристики від 30 січня 2024 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлено, що за час проживання у місті Яготин зарекомендувала себе з позитивної сторони, з сусідами підтримує дружні стосунки та проявляє допомогу в побуті, у порушенні громадського порядку помічена не була, шкідливих звичок не має. Дбайлива, порядна, відповідальна та доброзичлива мати, виховує чотирьох неповнолітніх дітей. Діти завжди охайні, ввічливі, чисті. Стосунки між батьком та дітьми щирі та теплі. У дітей присутня повага до батьків. Родина порядна, з гарними сімейними цінностями.

Також до матеріалів справи долучено паперову копію довідки від 18 грудня 2023 року про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) та довідки від 12 липня 2023 року про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-7) щодо ОСОБА_1 .

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ще трьох малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що свідчать долучені до матеріалів справи копії свідоцтв про народження дітей. Місце проживання дітей зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що надано відповідні витяги з реєстру територіальної громади.

Відповідно до постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від

31 січня 2024 року про відкриття виконавчого провадження, на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання судового наказу від 12 січня 2024 року № 382/15/4, виданого Яготинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від всіх видів його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із 04 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

25 березня 2024 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_6 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Зі звіту про здійснення відрахування та виплати ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року вбачається, що на підставі виконавчого документі у ВП № НОМЕР_6 від 25 березня 2024 року із заробітної плати ОСОБА_2 відбувається утримання грошових коштів у розмірі 25 % (1/4).

ОСОБА_2 з 05 серпня 2016 року по теперішній час працює в ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», що підтверджується довідкою від 06 березня 2024 року № 158.

Згідно довідки про доходи від 12 лютого 2024 року № 37, ОСОБА_2 отримує заробітну плату, загальна сума нарахованого доходу за період з серпня 2023 року по січень 2024 року за виключенням аліментів становить 271 156,31 грн.

З характеристики від 11 березня 2024 року № 162, складеної ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», ОСОБА_2 працює на підприємстві з 2016 року по теперішній час. За час перебування на посаді зауважень до виконання безпосередніх посадових обов`язків не мав. Зарекомендував себе відповідальним та професійним працівником. Регулярно вдосконалює теоретичні та практичні навички, має здатність швидко реагувати на зміни в технологічних процесах В роботі відповідальний, сумлінно виконує завдання, має відповідну професійну підготовку. Ставиться з повагою до колег, ввічливий та комунікабельний. Виявляє чуйність і доброзичливість. Завжди готовий надавати підтримку і допомогу. Зарекомендував себе як толерантний і не схильний до конфліктів, вміє працювати в команді.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання, складеного представниками Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання добрі, в квартирі проведений ремонт, квартира обладнана необхідною побутовою технікою та меблями. Побут організований, дотримано санітарно-гігієнічних норм. Для виховання та розвитку дитини наявний письмовий стіл, комп`ютер, окремі місця для сну дітей відсутні, одяг та взуття відсутні. За цією адресою також проживають: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_18 ,

ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (тітка),

ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Стосунки в сім`ї дружні, спільно проводять відпочинок та свята.

У пояснення від 02 лютого 2024 року, наданих Службі у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради, ОСОБА_2 пояснив, що проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 , мають спільних дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сімейне життя не склалося у зв`язку із постійною зайнятістю на роботі, має кредити, які брав на ремонт і будівництво будинку батьків ОСОБА_1 , де вони проживали. До березня 2022 року систематично бачився з дітьми, брав участь у вихованні дітей, матеріально утримував. З березня 2022 року щомісячно перераховував кошти у сумі від 7 500,00 грн до 9 000,00 грн на утримання дітей. Не зважаючи на це видано судовий наказ про стягнення аліментів. Категорично заперечує проти позбавлення батьківських прав, від виконання батьківських обов`язків не ухиляється та не має такого наміру. Хоче брати участь у вихованні та утриманні дітей.

До матеріалів справи також долучено інформацію про картковий рахунок № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 , за період з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2023 року. Поповнення карткового рахунку відбувалося шляхом переказу коштів з інших власних карт. Службою у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області встановлено, що кошти на вказаному рахунку використовувалися за адресою проживання ОСОБА_1 .

З долучених до матеріалів справи роздруківок смс-листування між позивачем та відповідачем встановлено, що сторони мали конфлікти на ґрунті недостатнього матеріального забезпечення дітей ОСОБА_2 , наявності боргових зобов`язань відповідача перед третіми особами, а також недостатньої участі відповідача у житті дитини.

З висновку про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області від 28 березня 2024 року № 122, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували, мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у примусовому порядку стягуються аліменти на дитину. Малолітня ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1 . З пояснень ОСОБА_2 комісією встановлено, що спільне життя з ОСОБА_1 не склалося, але спір про визначення місця проживання дитини між батьками відсутній. Проти проживання доньки з матір`ю не заперечує. ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до лікаря нарколога не звертався, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, має постійне місце роботи, за місцем роботи характеризується добре. ОСОБА_1 проживає з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку створені належні умови для проживання та виховання доньки, є місце для сну і відпочинку, наявні всі комунікації, достатньо одягу, засобів гігієни, продуктів харчування для дитини. ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За місцем проживання характеризується добре.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованкою ЗДО (ясла-садок) комбінованого типу № 6 «Волошка» Яготинської міської ради. З документів навчального закладу вбачається, що вихованням дитини займається мати, яка підтримує постійний зв`язок з вихователем.

Комісією встановлено, що, оскільки сукупність усіх обставин дає підстави стверджувати про відсутність предмету спору щодо визначення місця проживання дитини, чинним законодавством не запроваджено механізму визначення місця проживання дитини у безспірному порядку, вважають за недоцільне визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У матеріалах справи міститься Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням виконавчого комітету Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області від 22 квітня 2024 року № 163. Комісією встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували, мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у примусовому порядку стягуються аліменти на дитину.

ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до лікаря нарколога не звертався, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, має постійне місце роботи, за місцем роботи характеризується добре. ОСОБА_1 проживає з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку створені належні умови для проживання та виховання доньки, є місце для сну і відпочинку, наявні всі комунікації, достатньо одягу, засобів гігієни, продуктів харчування для дитини. ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За місцем проживання характеризується добре. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованкою ЗДО (ясла-садок) комбінованого типу № 6 «Волошка» Яготинської міської ради. З документів навчального закладу вбачається, що вихованням дитини займається мати, яка підтримує постійний зв`язок з вихователем.

Комісією встановлено, що ОСОБА_2 надав аргументовані докази, щодо недоцільності позбавлення його батьківських прав, заявив, що згоди на позбавлення його батьківських прав не надає, любить доньку, матеріально допомагає, хоче спілкуватися та бачитися з дитиною.

З метою захисту прав та інтересів дитини прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також і санкція за протиправну винну поведінку батьків. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).

Відповідно до положень статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини (стаття 133 Сімейного кодексу України).

Відомостей про перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не встановлено, сторони вказаний факт не заперечують.

Згідно із частиною першою статті 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Як уже зазначалося раніше батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 150, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження від 10 серпня 2018 року серії НОМЕР_2 , виданим Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17 червня

2021 року у справі № 466/9380/17 9 (провадження № 61-2175св20), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Як роз`яснено у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня

2006 року за № 3 «Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, інших дітей чи інших осіб на утриманні не має. Донька проживає з матір`ю та перебуває на повному утриманні матері. Батько не цікавиться життям дитини, участі у духовному та фізичному розвитку дитини не бере, ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Крім того, при зустрічах з дитиною відповідач допускав неприпустимі дії, що є сексуальним насильством. Також без нотаріально посвідченої згоди батька позивач з дитиною позбавлені можливості виїхати з метою лікування, оздоровлення та відпочинку дитини за кордон. Батьки досягли згоди з питання визначення місця проживання дитини, проте укласти нотаріально посвідчений договір про виховання дитини відповідно до статті 157 СК України не вдалося.

На підтвердження заявлених тверджень позивачем надано документи, що підтверджують зареєстроване та фактичне місце проживання дитини разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , довідку з ЗДО (ясла-садок) комбінованого типу № 6 «Волошка» Яготинської міської ради, з якої вбачається, що дитину до садочку супроводжує матір. Також позивачем забезпечено явку свідків, які повідомили, що є знайомими позивача, батька дітей, ОСОБА_2 , особисто не знають, іноді бачили, про фінансові суперечки сторін їм відомо зі слів інших осіб - батьків позивача.

Водночас, позивачем не надано доказів, які б підтверджували негативну характеристику ОСОБА_2 , вияви проявів жорстокості, аморальну чи антисоціальну поведінку останнього, вчинення дій сексуального характеру у присутності дітей, тощо.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Однак, у постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 204/2097/22, від

15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18 від

06 травня 2020 року по справі № 753/2025/19 також зазначено, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

На думку суду, наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування містить переконливі доводи щодо недоцільності позбавлення батька батьківських прав, представниками служби не встановлено фактів свідомого нехтування батьківськими обов`язками, яке має систематичний та постійний характер; непроявлення інтересу до дитини; особа батька становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

З матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідача загалом свідчить про його бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою. Встановлені факти, зокрема, про те, що батько недостатньою мірою спілкується з дитиною та недостатньо приймає участь у вихованні, проте не відмовляється від обов`язку забезпечувати дитину матеріально, не можуть бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що ОСОБА_2 систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Також умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2021 року у справі

№ 243/13192/19-ц (провадження № 61-2237св21).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від

21 лютого 2024 року у справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від

22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 (провадження

№ 61-18610св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18 (провадження № 61-1682св22), від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 (провадження № 61-7357св21)).

Згідно статті 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, покладено на позивача.

При встановлених обставин, оцінюючі надані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту свідомого навмисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньо доньки ОСОБА_22 та небажання брати участь у вихованні дитини.

Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини і факт стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, оскільки зазначене є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання.

З матеріалів справи також встановлено, що ОСОБА_2 надавав матеріальну допомогу позивачеві на утримання дітей і у добровільному порядку, шляхом перерахування на картковий рахунок, кошти з якого використовувалися у місці проживання позивача.

За таких обставин, суд прийшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його доньки не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення його батька по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

При цьому, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні. Враховуючи психофізіологічний рівень розвитку дитини, бажання батька брати участь у житті дитини, спілкуватися з нею, відсутні підстави вважати, що подальше спілкування відповідача з донькою може призвести до виникнення порушення інтересів дитини.

Отже, у цій справі судом не встановлено умисної винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання дитини і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, відтак підстави для позбавлення батьківських прав, передбачені частиною другою статті 164 СК України, відсутні, оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, і допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Надані стороною позивача до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування ним батьківськими обов`язками, його винну поведінку щодо доньки.

Таким чином, в цій конкретній ситуації, відсутні виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав з дотриманням статті 9 Конвенції про права дитини, статті

8 Конвенції (див. наприклад пункт 59 рішення Європейського Суду у справі «Ньяоре проти Франції»), і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», які є надзвичайно важливими.

З урахуванням встановлених обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема, обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.

При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.

Таким чином, обставини, встановлені у результаті детальної та поглибленої оцінки конкретної сімейної ситуації та фактори фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру приводять правила щодо визначення місця проживання малолітньої дитини судом в дію.

Міжнародні та національні норми не містять норми, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже, не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав.

Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, необхідно проводити бесіду з останньою, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суд виходить з того, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, оскільки дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

З матеріалів справи відомостей про наявні між сторонами конфлікти, які б негативно впливали на психо-емоційний стан та розвиток дитини не встановлено.

Доказів будь якої аморальної поведінки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та/або існування загрози дитині з боку матері чи батька матеріали справи також не містять.

Судом встановлено, та не заперечувалося сторонами, що місце проживання дитини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно визначено батьками, дитина проживає з матір`ю, спір між сторонами фактично відсутній.

З висновку Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку створені належні умови для проживання та виховання дитини, є місце для сну і відпочинку, наявні всі комунікації, достатньо одягу, засобів гігієни, продуктів харчування для дитини. ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває. Перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за місцем проживання характеризується позитивно. ОСОБА_2 проживає в місті Києві. ОСОБА_2 до лікаря нарколога не звертався, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, працевлаштований, характеризується позитивно.

Комісією встановлено, що спір між батьками дитини щодо визначення її місця проживання відсутній. Тому, визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю є недоцільним, оскільки за взаємною згодою батьків, дитина проживає разом з матір`ю. Механізму визначення місця проживання дитини у безспірному порядку чинним законодавством не передбачено.

Судом не встановлено жодних обставин, які б створювали реальну небезпеку для життя та здоров`я дитини або обставин, що вказують на зміну обставин, які б суперечили інтересам дитини.

Не встановлено протиправної поведінки матері ОСОБА_1 у відношенні до малолітньої дитини, що давали б підстави для відмови їй у визначенні місця проживання дочки разом із нею, так само судом не встановлено протиправної поведінки батька ОСОБА_23 у відношенні до малолітньої дитини, що давали б підстави для визначення місця проживання дочки разом з батьком, а не матір`ю.

Крім того, судом не встановлено конфліктів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які виражались в повній забороні спілкуватись з донькою, повному обмеженні у побаченнях тощо.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що батьки самостійно цивілізованим шляхом вирішили питання визначення місця проживання дитини.

Позивач не заперечує факту відсутності спору щодо визначення місця проживання дитини, водночас, відповідач також підтвердив відсутність спору між ними.

З долучених до матеріалів справи документів суд позбавлений можливості встановити, чи матиме визначення місця проживання дитини з кимось із батьків, негативний вплив на інтереси малолітньої дитини, не сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку.

Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 182/2037/17, матеріально-побутове забезпечення батьків має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки судам перш за все слід брати до уваги інші критерії, зокрема, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків із виховання дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 18 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суд враховує, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований матір`ю дитини, з якою дитина і так проживає та зареєстрована, і від якого батько дитини не вимагав та не вимагає зміни її місця проживання.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає (зареєстрована) разом з нею, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки батько дитини не вимагав від матері дитини змінити її місце проживання, не порушував в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не звертався до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою тощо.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23.

Суд враховує, що позивачем не обґрунтовано на які її особисті права чи права дитини буде мати вплив рішення суду.

Також, суд зауважує, що нормами чинного законодавства України не передбачено можливості захисту прав «на майбутнє», тобто прав, які можливо будуть порушені у майбутньому, в той час, як матеріали справи не містять доказів наявності будь - яких спірних правовідносин, які б могли бути урегульовані судом шляхом визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Отже, суд констатує, що спір між сторонами про визначення місця проживання дитини відсутній, як і відсутні порушені права позивача, які б підлягали судовому захисту.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини з матір`ю заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

Таким чином, судом встановлено, що відсутні законні підстави для визначення судовим рішенням місця проживання дитини відповідно до частини першої статті 161 СК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 14, 19, 71, 81, 121, 141, 150, 160, 161, 164, 165, 193, 245, 246 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 44086918, адреса місцезнаходження:

вул. Незалежності, буд. 110, м. Яготин, Бориспільський р-н, Київська обл., 07700.

Повний текст рішення виготовлений 24 лютого 2025 року.

Суддя О.О. Хромова