Постанова

від 30.01.2025 по справі 910/1469/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа№ 910/1469/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання: Карпової М.О.

у присутності представників сторін в режимі відеоконференції:

арбітражний керуючий Вербицький О.В. за посвідченням

директор ТОВ "Терра-Інкогніто": Борис С.П. згідно виписки

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року

у справі №910/1469/20 (суддя Стасюк С.В.)

за заявою ліквідатора ТОВ "Київ- Градобуд-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

6. ОСОБА_6

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі №910/1469/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Інкогніто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Градобуд-БМП 1"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року у справі №910/1469/20 у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, арбітражний керуючий Вербицький О.В. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №910/1469/20 повністю та прийняти нове, яким задовольнити заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 02.09.2024 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року у справі №910/1469/20, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1469/20.

26.09.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/1469/20/5503/24 від 25.09.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 01.10.2024 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Вербицького О.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №910/1469/20 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

07.10.2024 через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 01.10.2024 надано докази сплати судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді Пінтелієнко В.О. у відрядженні витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 для розгляду справи №910/1469/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду 14.10.2024 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Вербицького О.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №910/1469/20, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 28.11.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

20.11.2024 року через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Терра-Інкогніто" Бориса С.П. надійшла заява про проведення судового засідання 28.11.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

21.11.2024 року через систему "Електронний суд" від скаржника надійшло клопотання про проведення судового засідання 28.11.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 25.11.2024 року у задоволенні заяви представника ТОВ "Терра-Інкогніто" Бориса С.П. та клопотання арбітражного керуючого Вербицького О.В. про участь у судовому засіданні 28.11.2024 року та всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції відмовлено.

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 для розгляду справи №910/1469/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М.,судді: Пантелієнко В.О.,Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 27.11.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/1469/20 за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Вербицького О.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року.

Ухвалою суду 28.11.2024 відкладено розгляд справи на 30.01.2025 на підставі положень ст. 216 ГПК України.

07.01.2025 року через систему "Електронний суд" від скаржника надійшла заява про проведення судового засідання 30.01.2025 та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

13.01.2025 року через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Терра-Інкогніто" Бориса С.П. надійшла заява про проведення судового засідання 30.01.2025 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 16.01.2025 вказану заяву задоволено, розгляд справи призначено в режимі відеоконференції.

В судове засідання 30.01.2025 року в режимі відеоконференції з`явились арбітражний керуючий Вербицький О.В. та представник ініціюючого кредитора.

ОСОБА_4 або його представник в судове засідання не з`явились, подавши до його початку клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано неможливістю до сьогодні укласти договір з адвокатом на надання правових послуг та ознайомитись з матеріалами справи.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Розглядаючи заявлене клопотання про відкладення розгляду справи з наведених у ньому мотивів, судова колегія наголошує, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У відповідності до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Водночас, судом встановлено, що в порушення норм ст.ст. 73-80 ГПК України до клопотання не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин неможливості до дати судового засідання укласти договір з адвокатом на надання правових послуг, тобто наведені у клопотанні причини не є доведеними, а відтак визнаються судом неповажними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_4 , як відповідач у справі, мав можливість самостійно ознайомитись з матеріалами справи та взяти участь у судовому засіданні.

Слід зауважити, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. Господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Разом з тим, заявником клопотання не доведено суду ані неможливості прибуття в судове засідання самостійно, ані неможливості розгляду справи без його участі.

Окрім цього, апелянт не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 197 ГПК України, проте своїм процесуальним правом не скористався.

Більш того, судом взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 року у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За викладених обставин, оскільки явка представників учасників провадження у справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, беручи до уваги, що матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність ОСОБА_7 або його представника та інших учасників провадження у справі.

Скаржник та представник ТОВ "Терра-Інкогніто" в судовому засіданні 30.01.2025 в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі повністю та прийняти нове, яким задовольнити заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

30.01.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 року, перебуває справа №910/1469/20 про банкрутство ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1", провадження у якій відкрито за заявою ТОВ "Терра-Інкогніто".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Вербицького О.В.

04.12.2023 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Вербицький О.В. звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності на колишніх засновників-керівників банкрута, в якій просив покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом солідарного стягнення на користь боржника 8 260 790,38 грн.

За твердженням ліквідатора, у ході виконання повноважень ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Вербицьким О.В. виявлено наступні обставини, які, на його думку, є підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства засновників-керівників боржника, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - засновники, ОСОБА_1 - керівник з 03.01.2013 по 20.02.2014, ОСОБА_2 - керівник з 20.02.2014 по 11.04.2014, ОСОБА_3 - керівник з 11.04.2014 по 05.06.2015, ОСОБА_4 - керівник з 05.06.2015 по 06.10.2015.

Ліквідатором було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута за період з 2015 року по 2020 рік щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, за результатами якого вбачається, що:

- ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" з 2015 року виробничу діяльність боржника зупинено повністю;

- зменшення вартості активів за період з 2015 року відбулось за рахунок незаконних дій з боку посадових осіб банкрута;

- відсутність будь-яких активів за місцем реєстрації ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" та грошових коштів боржника на рахунках у відповідних фінансових установах;

- за період з 2015 року ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" мало від`ємне значення власного капіталу, господарська діяльність була збитковою, а боржник збільшив дебіторську заборгованість, тобто, ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" кредитував інших осіб;

- основними факторами, що призвели до банкрутства боржника є збиткова господарська діяльність, незабезпечення збереження (розтрата) майна підприємства його службовими особами;

- з 2015 року ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності;

- боржник всупереч вимогам законодавства не звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та продовжував здійснювати протягом 2013-2015 років збиткову господарську діяльність та прирощувати позиковий капітал.

Таким чином, на переконання ліквідатора, показники фінансово - господарської діяльності ТОВ "Киів-Градобуд-БМП 1" свідчать про наявність ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану.

У свою чергу, із змісту реєстру вимог кредиторів ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" вбачається, що загальний розмір кредиторських вимог становить 8 260 790,38 грн., які виникли у період з 2013 року, що встановлено в ухвалі суду від 28.04.2020 та рішеннями Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі №910/17421/14, від 13.11.2014 у справі № 910/17422/14, від 01.11.2016 у справі №910/16376/16, які набрали законної сили. Крім того, вказаними рішеннями суду стягнуто штрафні санкції.

Однак, матеріали даної справи не містять доказів, які б підтверджували вчинення керівниками банкрута будь-яких дій спрямованих на погашення відповідної заборгованості до відкриття провадження у справі, або ж дій які б свідчили про недопущення неплатоспроможності боржника.

На переконання ліквідатора, викладені обставини свідчать про те, що в діях керівників, засновників банкрута (відповідачі) є вина, яка полягає у доведенні боржника до банкрутства, з огляду на прийняття нераціональних управлінських рішень щодо взяття боржником додаткових зобов`язань, які у період з 2013 по 2015 рік негативно впливали на господарську діяльність підприємства, що призвело до фінансових збитків, втрат і, як наслідок неможливість розрахуватись з кредиторами.

Таким чином, за доводами ліквідатора, вказані обставини свідчать про наявність вини у діях (бездіяльності) учасників боржника (відповідачі), які призвели до банкрутства ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" у період 2013-2015 роки.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" було відкрито ухвалою суду від 03.03.2020, а отже, до керівників та засновників ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" застосовується субсидіарна відповідальність у зв`язку з їх діями (бездіяльністю) в органі управління боржником (зборах засновників) упродовж з 2013 по 2015 року, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог конкурсного кредитора.

Враховуючи те, що наявні у діях (бездіяльності) вини осіб, які у період з 2013 по 2020 року були учасниками ПП "Біотранспілет", то останні повинні бути притягнені до субсидіарної та солідарної відповідальності.

За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року у справі №910/1469/20 у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю ліквідатором факту доведення боржника до банкрутства, а також відсутністю в діях колишніх керівників та учасників товариства складу правопорушення, за вчинення якого їх можна було б притягнути до субсидіарної відповідальності.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Вербицький О.В. з даним рішенням суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного рішення та дослідивши матеріали справи та подану ліквідатором заяву по суті заявлених в ній вимог, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 КУпАП) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 КУзПБ) є необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Верховний Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною 3 статті 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 року по справі №906/904/16 зазначив, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.

Ліквідатор як особа, до повноважень якого входить аналіз фінансового стану банкрута згідно ст.61 КУзПБ, має довести в даному випадку наявність усіх складових господарського правопорушення, зокрема, яке б свідчило про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями керівників та засновників боржника та наявністю негативних наслідків для кредиторів.

Водночас, слід наголосити, що сама по собі неплатоспроможність боржника не може однозначно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями керівника/засновника (учасника) боржника.

Оскільки положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника, відтак саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій керівників та засновників банкрута щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором на підтвердження обставин, викладених у заяві, долучено витяги з реєстру юридичних осіб станом на 26.02.2014, 15.04.2014, 05.10.2015, копії судових рішень, банківську виписку про рух коштів на рахунках боржника, копії вимог до посадових осіб, копію відповіді ГУ статистики у Київській області.

Дослідивши вказані документи, а також обставини, викладені у поданій заяві, суд зазначає, що ліквідатором не обґрунтовано належними доказами наявності підстав для притягнення до субсидіарної та солідарної відповідальності колишніх керівників-засновників боржника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Крім того, ліквідатором не доведено обставин того, що неможливість погашення вимог кредиторів боржника виникла саме внаслідок дій (бездіяльності) вказаних посадових осіб товариства.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що вказані особи приймали будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.

За висновками суду, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази доведення ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 боржника до банкрутства.

Поряд з викладеним, ані заява ліквідатора, а ані апеляційна скарга не містять жодних посилань на дії чи бездіяльність вищевказаних керівників-засновників підприємства.

Крім того, при поданні відповідної заяви арбітражним керуючим жодним чином не доведено, що вчинення відповідальними особами боржника дій (укладення договорів), відбулось без реального наміру виконання таких правочинів з боку ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1", з метою штучного збільшення кредиторської заборгованості, а також в один і той самий період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівки на вчинення майнових дій з виведення активів боржника.

Як встановлено судом, ліквідатором у даній справі лише констатовано наявність заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство боржника, засновниками та керівниками якого були певні особи. Однак, ліквідатором не зазначено, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвели до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну та солідарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина засновників (учасників, акціонерів), а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю вказаних вище осіб.

Водночас, як було зазначено вище, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів.

Дослідивши заяву ліквідатора банкрута на предмет наявності в діях керівників та засновників боржника ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" складу правопорушення, яке потягло за собою доведення боржника до банкрутства, а також всі наявні у справі докази у їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини не доводять наявність умислу у діях колишніх керівників та учасників ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" в доведенні до банкрутства, причинно- наслідкового зв`язку між їхніми діями та/або бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями цих осіб, а також їх вини, що виключає можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

Жодних інших доводів та доказів щодо доведення боржника відповідачами до стану неплатоспроможності ліквідатором не надано, так само як і не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1".

Отже, заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказів щодо підтвердження вини керівників/засновників (учасників) боржника, що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні наявності субсидіарної відповідальності керівника та/або засновника боржника, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Судова колегія зазначає, що для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства.

При цьому, оцінюючи будь-які дії/бездіяльність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії та обставини, які належить до ризиків підприємницької та/або господарської діяльності (ст. 42 Господарського кодексу України).

В свою чергу, не надання обґрунтованих доказів ліквідатором за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарної відповідальності колишніх керівників та учасників ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" від звичайних дій суб`єкта господарювання, які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності (ст. 42 ГК України), що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд вважає доводи ліквідатора, викладені в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівників боржника необґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене у сукупності, судова колегія встановила, що ліквідатором не наведено будь-яких беззаперечних обставин та не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, які б свідчили про вчинення засновниками та керівниками боржника дій, що призвели або могли призвести до банкрутства боржника.

За висновками суду апеляційної інстанції, такі дії відповідачів не є тими діями у розумінні положень ч. 1 ст. 619 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 КУзПБ, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з подальшою неможливістю боржника здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, істотним збільшенням суми зобов`язань, що створили умови та підстави для порушення справи про банкрутство та з якими чинне законодавство пов`язує можливість покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності.

Таким чином, переглянувши в апеляційному порядку законність рішення суду першої інстанції та дослідивши заяву ліквідатора на підставі наданих останнім та наявних у справі доказів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" у зв`язку із доведенням його до банкрутства з огляду на безпідставність та необґрунтованість такої заяви і недоведеність заявлених у ній вимог.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо необхідності задоволення заяви арбітражного керуючого безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги арбітражного керуючого Вербицького О.В. та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року у справі №910/1469/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року у справі №910/1469/20 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 25.02.2025 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко