Постанова

від 18.02.2025 по справі 911/577/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2025 р. Справа№ 911/577/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 18.02.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак»

на рішення Господарського суду Київської області

від 31.07.2024 (повний текст складено 16.09.2024)

у справі № 911/577/24 (суддя В.М.Бацуца)

за первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак»

про стягнення 502 598, 46 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс»

про стягнення 2 000 000, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак» про стягнення 324 848, 03 грн основної заборгованості, 80 099, 51 грн пені, 78 587, 24 грн інфляційних втрат, 19 063, 68 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати за надані послуги згідно з договором №12/02/19-1 від 12.02.2019 про надання складських логістичних послуг.

У березні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянспак» (відповідач по справі за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Київської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» про стягнення 2 000 000, 00 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем за зустрічним позовом невиконанням відповідачем за зустрічним позовом свого обов`язку щодо відшкодування фактично понесених збитків у зв`язку зі знищенням (втрати) або пошкодження продукції під час її зберігання на території складу згідно з договором про надання складських логістичних послуг №12/02/19-1 від 12.02.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.07.2024 у справі №911/577/24 первісний позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» 324 848, 03 грн основної заборгованості, 80 099, 51 грн пені, 56 170, 43 грн інфляційних збитків, 17 189, 95 грн 3 % річних та судові витрати 5 739, 70 грн судового збору.

Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог первісного позову.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову повністю.

Судові витрати за розгляд зустрічного позову покладено на позивача за зустрічним позовом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що з врахуванням наявного повідомлення позивача про знищення товару в повному обсязі, та з врахуванням вимог п. 3.2.4 договору логістичне обслуговування не завершене та фактично послуга не надана. Крім того, звертає увагу, що позивачем не забезпечено доступ до товару, переданого на зберігання, а тому в цій частині судом першої інстанції помилково зазначено про встановлення факту надання послуги адже товар не відвантажено внаслідок його знищення, що встановлено матеріалами справи.

Так, апелянт стверджує, що враховуючи відсутність домовленості в договорі щодо автентифікації, та умови договору, які не передбачали використання електронних довірчих послуг, наявність актів виконаних робіт помилково підписаних скомпрометованим електронним підписом не має правового значення для вирішення даного спору.

За доводами скаржника, вимога пункту 9.12 договору стосовно необхідності повернення підписаного другого екземпляру акту виконаних робіт (наданих послуг) виконавцеві протягом 5 (п`яти) робочих днів, з дати його отримання також свідчить про необхідність застосування документальної форми таких документів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач за первісним позовом подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.

Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції

16.12.2024 через систему Електронний суд Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянспак» подано клопотання про долучення доказів, а саме: митні декларації, які підтверджують вартість товару; пакувальні листи; інвойси; копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак» до брокера від 19.03.2024; відповідь брокера від 14.12.2024.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянспак» зазначає, що відповідачем за первісним позовом, подано зустрічний позов про відшкодування збитків на суму 2 000 000, 00 грн. Сума позову базується на розмірі вартості знищеного товару.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем за первісним позовом подано бухгалтерську довідку та інвентаризаційний опис за результатами інвентаризації на підтвердження розміру збитків. Водночас, у результаті зміни адреси офісу компанії та безладу, спричиненого бойовими діями (Гостомель, де розташований склад, постраждав внаслідок військової агресії рф проти України), первинні документи (ГТД, інвойси, пакувальні листи) були втрачені.

14.12.2024, вже під час розгляду справи в апеляційній інстанції, брокер Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак» Клінковська Яна Ігорівна надала копії митних декларацій, пакувальних листів та інвойсів, які підтверджують вартість товару та умови постачання (CIP UA Gostomel). На думку відповідача за первісним позовом, вказані документи є ключовими доказами для підтвердження розміру збитків, заявлених у зустрічному позові.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянспак» звернулося із письмовим запитом до брокера ще під час розгляду справи у першій інстанції (лист від 19.03.2024 додається), проте відповіді не було отримано до завершення розгляду справи в суді першої інстанції. Запитувані документи вдалося отримати лише 14.12.2024 після того, як брокер відповіла на лист, що підтверджується листом-відповіддю.

З огляду на дані обставини, скаржник просить долучити додаткові докази до матеріалів справи та врахувати їх зміст під час розгляду справи.

У судовому засіданні 14.01.2025 представник відповідача за первісним позовом підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом щодо долучення клопотання та доданих до нього доказів до матеріалів справи заперечував та подав додаткові пояснення щодо вказаного клопотання.

Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Нормою статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних принципів (засад) господарського судочинства віднесено принцип диспозитивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо його долучення до матеріалів справи.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 18.02.2025 представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку 22.01.2025 електронного документа (ухвали суду від 14.01.2025) в електронний кабінет відповідача за первісним позовом та особистим підписом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» Ліпатова І.А. в розписці про відкладення від 14.01.2025.

Крім того, 18.02.2025 від скаржника надійшло клопотання про доручення доказів, в якому зазначено, що адвокат Ліпатов І.А. не має можливості прийняти участь в судовому засіданні з підстав участі у слідчих діях в цей час у кримінальному провадженні та просить відкласти розгляд справи.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

За вищенаведених обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 12.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянспак» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» (виконавець) укладено договір про надання складських логістичних послуг №12/02/19-1, згідно з умов п. 2.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику складські логістичні послуги (самостійно або із залученням третіх осіб) за умови наявності належним чином оформленої заявки, з дотриманням графіку, а замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах, визначених договором (надалі - Договір).

Умовами договору сторони передбачили таке.

Заявка - термін, що використовується в договорі та додатках, який об`єднує в собі електронні та письмові розпорядження, що надійшли від замовника. Заявкою може бути, але не обмежується цим переліком: електронний файл певного формату, що наданий через інтерфейс обміну даними; відповідним чином письмово оформлене розпорядження на виконання додаткових послуг щодо товару замовника; складські логістичні послуги - термін, що включає, але не обмежується наступними видами робіт: прийом вантажу, складування, зберігання, накопичення, сортування, подрібнення, пакування, пакетування, навантаження/розвантаження; розвантаження - розвантаження товару з транспортного засобу, розміщення його на пандусі складу, оформлення і видача водієві відповідних документів, не включаючи час на іншу обробку товару, розміщення його на постійне місце зберігання і внесення в систему обліку виконавця; завантаження - завантаження товару на транспортний засіб, включаючи час на опломбування транспортного засобу, оформлення і видачу водієві товаросупровідних документів; звітній період - проміжок часу, що не перевищує календарний місяць, по закінченню якого проводяться розрахунки між Сторонами за надані послуги відповідно договору. (пункт 1).

Підтвердженням наданих послуг виконавцем за звітний період є акт виконаних робіт (наданих послуг). (пункт 2.2.).

Прийом товару відбувається за умови надання замовником належним чином оформленої заявки на прийом товару. Виконавець приймає товар у заводській упаковці (палета, пак, мастербокс, ящик тощо) без розпакування і не відповідає за внутрішньо-тарну недостачу, якщо інше не обумовлене в додатку №02. (пункт 3.1.1.).

Товар замовника протягом часу здійснення логістичних послуг зберігається на висотному складі при стандартних умовах, які вказані замовником в товарному довіднику. (пункт 3.2.1.).

Комплектація товару для подальшого відвантаження розпочинається після отримання виконавцем належно оформленої заявки наданої замовником відповідно до додатку №02. (пункт 3.3.1.).

До додаткових послуг відносяться: маркування, стікерування, формування наборів, перепакування, додаткові звіти та інше. (пункт 3.4.1.).

Обов`язок замовника своєчасно направляти виконавцю заявки на здійснення логістичного обслуговування із зазначенням відповідних послуг і в повному об`ємі оплачувати послуги виконавця, що надається ним відповідно до договору та заявки. (пункт 5.2.1.).

Право виконавця зокрема отримувати оплату за надані логістичні послуги від замовника. (пункт 6.1.1.).

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі в національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів з рахунку замовника на поточний рахунок виконавця чи навпаки. (пункт 9.5.).

Розрахунки за надані виконавцем послуги проводяться після закінчення кожного звітного періоду або для проведення остаточних розрахунків в разі припинення дії договору і повного вивезення товару замовника зі складу виконавця. (пункт 9.6.).

Підставою для розрахунків за договором є рахунок виконавця на оплату послуг, оформлений виконавцем відповідно до підписаного сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг). (пункт 9.7.).

Перед наданням акту виконаних робіт (надання послуг) між сторонами відбувається попереднє його узгодження. Відповідно до цього, протягом 2 (двох) робочих днів після закінчення звітного періоду, замовнику через електронну пошту надаються звіти про надані послуги та їх вартість, що будуть включені до акту виконаних робіт (наданих послуг). Замовник протягом доби зобов`язаний надати письмове погодження з ними або аргументоване зауваження до них, в інакшому випадку вони вважаються погодженими. В разі надання зауважень від замовника, які не вважаються виконавцем аргументованими, зміни в об`єм виконаних робіт не вносяться і об`єми наданих послуг повністю вносяться до акту виконаних робіт (наданих послуг). В будь-якому випадку попереднє узгодження звітів про об`єм наданих послуг за звітний період не може тривати більше 2 (двох) діб з моменту їх надання. (пункт 9.8.).

Замовник сплачує рахунок протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту його отримання. (пункт 9.9.).

Замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п`яти) днів з моменту його отримання. Якщо протягом цього терміну замовник письмово не повідомив про свої заперечення щодо акту виконаних робіт (наданих послуг), він вважається погодженим. (пункт 9.10.).

При незгоді з актом виконаних робіт (наданих послуг) замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів, від дати його отримання, дати письмову аргументовану відмову від підписання акту із зазначенням всіх наявних заперечень. При цьому сторони домовились, що аргументована відмова від підписання акту можлива у випадку, якщо суми, заявлені виконавцем в акті наданих послуг, не відповідають первинній бухгалтерській документації. У разі визнання виконавцем заперечень замовника, виконавець протягом 2 (двох) робочих днів з моменту їх отримання надає замовнику скорегований рахунок і акт виконаних робіт (надання послуг). Замовник зобов`язаний сплатити скорегований рахунок з моменту його отримання протягом 5 (п`яти) банківських днів. (пункт 9.11.).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 1 (одного) року. (пункт 14.1.).

Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії, жодна із сторін не заявить про припинення дії договору, його дія вважається подовженою на наступний календарний рік. (пункт 14.2.).

Дія договору автоматично продовжується до моменту повного розрахунку між сторонами. (пункт 14.4.).

На виконання умов договору №12/02/19-1 від 12.02.2019 про надання складських логістичних послуг позивачем (за первісним позовом) в лютому 2022 було надано відповідачу (за первісним позовом) складські логістичні послуги на загальну суму 324 848, 03 грн, а саме послуги зберігання, послуги з бандажування бандажною плівкою, послуги з вивантаження розвантажувально-навантажувальною технікою, послуги з завантаження розвантажувально-навантажувальною технікою, послуги з комплектації товару, послуги з розміщення товару на зберігання, послуги стрейчплівки, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №824 від 28.02.2022 на загальну суму 284 391, 90 грн (підписаним між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) за допомогою кваліфікованого електронного підпису), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №826 від 26.02.2022 на суму 40 456, 13 грн (підписаним між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) за допомогою кваліфікованого електронного підпису), рахунком на оплату №733 від 28.02.2022 (отриманим 11.05.2022 відповідачем (за первісним позовом) за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.D.O.C.»), рахунком на оплату №736 від 28.02.2022 (отриманим 11.05.2022 відповідачем (за первісним позовом) за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.D.O.C.»), наявними в матеріалах справи.

04.08.2022 між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) за допомогою кваліфікованого електронного підпису був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2022 - 06.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянспак» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс», зі змісту якого вбачається, що основна заборгованість відповідача (за первісним позовом) перед позивачем (за первісним позовом) станом на 06.06.2022 складає 324 848, 03 грн.

Як було зазначено вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянспак» (замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» (виконавець) укладено договір про надання складських логістичних послуг №12/02/19-1, згідно з умов п. 2.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику складські логістичні послуги (самостійно або із залученням третіх осіб) за умови наявності належним чином оформленої заявки, з дотриманням графіку, а замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах, визначених договором (надалі - Договір).

Умовами договору сторони передбачили таке.

Право власності на товар, що зберігається на складі виконавця на умовах договору, належить замовнику. (пункт 2.3.).

Товаром замовника може виступати будь-який товар, за своїми якісними і технічними характеристиками придатний для розміщення на складі виконавця. Замовник несе повну відповідальність та підтверджує, що такий товар є повністю оформленим відповідно до законодавства України (митне оформлення із сплатою всіх податків, мит і зборів, що стягуються при ввезенні на територію України). (пункт 2.4.).

Ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до виконавця з моменту отримання товару, згідно умов договору та до моменту його належної передачі: - особі, яка уповноважена замовником на отримання вантажу на складі відповідно до заявки або; - одержувачу вантажу, якщо виконавець є виконавцем перевезення вантажу до одержувача або; - замовнику, у випадку повернення йому вантажу. (пункт 2.5.).

Облік залишків товарів ведеться в облікових одиницях, що вказуються замовником та прийнятні для облікової системи виконавця. (пункт 2.9.).

Прийом товару відбувається за умови надання замовником належним чином оформленої заявки на прийом товару. Виконавець приймає товар у заводській упаковці (палета, пак, мастербокс, ящик тощо) без розпакування і не відповідає за внутрішньо-тарну недостачу, якщо інше не обумовлене в додатку №02. (пункт 3.1.1.).

Товар замовника протягом часу здійснення логістичних послуг зберігається на висотному складі при стандартних умовах, які вказані замовником в товарному довіднику. (пункт 3.2.1.).

Кількість товару, що зберігається за добу, вважається кількість товару на 23 годину 59 хвилин поточного дня. (пункт 3.2.2.).

Датою початку логістичного обслуговування є дата фактичного початку розвантаження товару на склад виконавця, яка зафіксована у відповідних документах. (пункт 3.2.3.).

Датою закінчення логістичного обслуговування є дата фактичного завантаження товару у ТЗ одержувача або вивантаження на склад одержувача, яка зафіксована у відповідних документах. (пункт 3.2.4.).

Весь товар замовника, що розвантажений з ТЗ та знаходиться на території виконавця підлягає підрахунку та сплаті за його логістичне обслуговування відповідно до тарифів, вказаних в додатку №01. (пункт 3.2.5.).

Сторони проводять регулярну звірку облікових залишків згідно графіку. (пункт 4.1.).

Планова інвентаризація проводиться замовником згідно графіку на місцях зберігання товару. (пункт 4.3.).

Виконавець надає доступ представникам замовника для проведення інвентаризації за умов дотримання замовником правил та вимог охорони праці. Відповідальність за дотримання представниками замовника вимог охорони праці (наявність у представників замовника допуску до висотних робіт, проходження навчання та проведення інструктажів з охорони праці, забезпечення засобами індивідуального захисту) несе сам замовник. (пункт 4.5.).

Підставою для проведення планової/позачергової/вибіркової інвентаризації є електронний лист з обґрунтованим повідомленням про необхідність її проведення. (пункт 4.6.).

Планова/позачергова/вибіркова інвентаризації оформлюються і проводяться відповідно до процедури вказаної в додатку №02. (пункт 4.7.).

Виконавець за наявності його вини та наявності належним чином складених актів, що виконавець підтвердив, зобов`язаний відшкодовувати замовнику збиток, заподіяний останньому у зв`язку з втратою, нестачею або пошкодженням товару протягом терміну логістичного обслуговування, за винятком випадків, коли втрата, нестача або пошкодження відбулися: 1) внаслідок дії обставин непереборної сили; 2) через властивості товарів, про які виконавець, приймаючи їх до логістичного обслуговування, не знав і не повинен був знати; 3) в результаті дії або бездіяльності замовника; 4) якщо нестача або пошкодження були виявлені в упаковках виробника (ящиках/монопалетах/паках тощо), які були прийняті до обслуговування без розпакування; 5) якщо пошкодження були виявлені при передачі товару від перевізника до одержувача, так як неможливо встановити безпосередню причетність виконавця; 6) якщо при передачі товару від перевізника до одержувача, була виявлена недостача, яку виконавець, після перерахунку залишку товару на складі, не підтверджує. (пункт 7.3.).

У випадку виникнення відповідальності виконавця за знищення (втрату) або пошкодження продукції (товару) замовника під час її зберігання на території складу, що належить виконавцю, виконавець відшкодовує замовнику фактично понесений збиток по такій продукції (товару), в розмірі документально-підтвердженої собівартості втраченого товару, за вирахуванням вартості залишків придатних до подальшої реалізації, проте, у будь-якому випаду, в межах ринкових цін на таку продукцію (товар), що діяли на момент настання збитку. (пункт 7.6.).

Позивач за зустрічним позовом у своїй зустрічній позовній заяві просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 2 000 000, 00 грн збитків.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої- інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 12.02.2019 №12/02/19-1 про надання складських логістичних послуг містить елементи договору про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови договору, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 610, частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач за первісним позовом свій обов`язок щодо оплати за спожиті у лютому 2022 року складські логістичні послуги не виконав і його основна заборгованість перед позивачем за первісним позовом складає 324 848, 03 грн.

Вищевказане підтверджується договором №12/02/19-1 від 12.02.2019 про надання складських логістичних послуг, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №824 від 28.02.2022 на загальну суму 284 391, 90 грн (підписаним між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом за допомогою кваліфікованого електронного підпису), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №826 від 26.02.2022 на суму 40 456, 13 грн (підписаним між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом за допомогою кваліфікованого електронного підпису), рахунком на оплату №733 від 28.02.2022 (отриманим 11.05.2022 відповідачем за первісним позовом за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.D.O.C.»), рахунком на оплату №736 від 28.02.2022 (отриманим 11.05.2022 відповідачем за первісним позовом за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.D.O.C.»), актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2022 - 06.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянспак» (підписаним між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом за допомогою кваліфікованого електронного підпису), наявними в матеріалах справи.

Відповідачем за первісним позовом не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку щодо оплати за спожиті у лютому 2022 року складські логістичні послуги за договором №12/02/19-1 від 12.02.2019 про надання складських логістичних послуг.

В своїй апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що з врахуванням наявного повідомлення позивача про знищення товару в повному обсязі, та з врахуванням вимог п. 3.2.4 договору логістичне обслуговування не завершене та фактично послуга не надана. Крім того, звертає увагу, що позивачем не забезпечено доступ до товару переданого на зберігання, а тому в цій частині судом першої інстанції помилково зазначено про встановлення факту надання послуги адже товар не відвантажено внаслідок його знищення, що встановлено матеріалами справи.

При цьому, пунктом 2.1. договору №12/02/19-1 від 12.02.2019 про надання складських логістичних послуг визначено, що виконавець зобов`язується надати замовнику складські логістичні послуги (самостійно або із залученням третіх осіб) за умови наявності належним чином оформленої заявки, з дотриманням графіку, а замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1 договору звітній період - проміжок часу, що не перевищує календарний місяць, по закінченню якого проводяться розрахунки між сторонами за надані послуги відповідно договору.

Положеннями пункту 2.2. договору передбачено, що підтвердженням наданих послуг виконавцем за звітний період є акт виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до пункту 9.6. договору розрахунки за надані виконавцем послуги проводяться після закінчення кожного звітного періоду.

Положеннями пункту 9.7. договору визначено, що підставою для розрахунків за договором є рахунок виконавця на оплату послуг, оформлений виконавцем відповідно до підписаного сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з пунктом 9.11. договору при незгоді з актом виконаних робіт (наданих послуг) замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів, від дати його отримання, дати письмову аргументовану відмову від підписання акту із зазначенням всіх наявних заперечень. При цьому сторони домовились, що аргументована відмова від підписання акту можлива у випадку, якщо суми, заявлені виконавцем в акті наданих послуг, не відповідають первинній бухгалтерській документації.

Таким чином, з аналізу вищевказаних пунктів договору вбачається, що позивач за первісним позовом, як виконавець зобов`язався надавати відповідачу за первісним позовом, як замовнику протягом дії самого договору комплекс складських логістичних послуг, зокрема прийом вантажу, складування, зберігання, накопичення, сортування, подрібнення, пакування, пакетування, навантаження/розвантаження, при цьому, сторони у договорі дійшли згоди, що в проміжок часу, що не перевищує календарний місяць, між ними проводяться розрахунки за надані виконавцем замовнику послуги у даному конкретному звітному періоді, що підтверджується підписаним між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом актом виконаних робіт (наданих послуг).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 07.04.2022 позивачем за первісним позовом за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.D.O.C.» було надіслано відповідачу за первісним позовом акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №824 від 28.02.2022 на загальну суму 284 391, 90 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №826 від 26.02.2022 на суму 40 456, 13 грн, що підтверджується інформацією щодо дати та часу, способу отримання первинних документів, наявною в матеріалах справи.

Отже, відповідачем за первісним позовом не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували надання останнім у порядку, визначеного пункту 9.11 договору письмової аргументованої відмови від підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №824 від 28.02.2022 на загальну суму 284 391, 90 грн та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №826 від 26.02.2022 на суму 40 456, 13 грн із зазначенням всіх наявних заперечень, в тому числі заперечень щодо фактичного не надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» у лютому 2022 року складських логістичних послуг.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем за первісним позовом 14.04.2022 було підписано за допомогою кваліфікованого електронного підпису акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №824 від 28.02.2022 на загальну суму 284 391, 90 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №826 від 26.02.2022 на суму 40 456, 13 грн, що підтверджується відповідними протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, підписані між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом 14.04.2022 за допомогою кваліфікованого електронного підпису акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 824 від 28.02.2022 на загальну суму 284 391, 90 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №826 від 26.02.2022 на суму 40 456, 13 грн, а також оформлені відповідно до вищевказаний актів рахунок на оплату №733 від 28.02.2022 та рахунок на оплату №736 від 28.02.2022 є достатніми, належними та допустимими доказами, що підтверджують надання позивачем за первісним позовом, як виконавцем відповідачу за первісним позовом, як замовнику саме у звітному періоді (лютому 2022 року) складські логістичні послуги, - послуги зберігання, послуги з бандажування бандажною плівкою, послуги з вивантаження розвантажувально-навантажувальною технікою, послуги з завантаження розвантажувально-навантажувальною технікою, послуги з комплектації товару, послуги з розміщення товару на зберігання, послуги стрейчплівки на загальну суму 324 848, 03 грн.

При цьому, апелянт стверджує, що враховуючи відсутність домовленості в договорі щодо автентифікації, та умови договору, які не передбачали використання електронних довірчих послуг, наявність актів виконаних робіт помилково підписаних скомпрометованим електронним підписом не має правового значення для вирішення даного спору.

За доводами скаржника, вимога пункту 9.12 договору стосовно необхідності повернення підписаного другого екземпляру акту виконаних робіт (наданих послуг) виконавцеві протягом 5 (п`яти) робочих днів, з дати йога отримання також свідчить про необхідність застосування документальної форми таких документів.

Однак, відповідно до пунктів 8), 9), 12), 22), 23), 28) частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронна печатка - електронні дані, які додаються створювачем електронної печатки до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються для визначення походження та перевірки цілісності пов`язаних електронних даних; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, яка створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа; кваліфікований надавач електронних довірчих послуг - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає одну або більше кваліфікованих електронних довірчих послуг та відомості про яку внесені до Довірчого списку.

Положеннями частин 1-2 статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин. Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.

Згідно з частинами 1-5 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг та включає: надання користувачам електронних довірчих послуг засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки для генерації пар ключів та/або створення кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або перевірки кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки; технічну підтримку та обслуговування наданих засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо:

- перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

- перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки;

- за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки;

- під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

- під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов`язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.

Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана.

Положеннями частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як вже зазначалось, відповідачем за первісним позовом 14.04.2022 було підписано за допомогою кваліфікованого електронного підпису акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №824 від 28.02.2022 на загальну суму 284 391, 90 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №826 від 26.02.2022 на суму 40 456, 13 грн, при цьому позивачем за первісним позовом разом із відповіддю на відзив було подано до суду належні, допустимі і достовірні докази проведення перевірки та підтвердження використаного відповідачем за первісним позовом кваліфікованого електронного підпису та печатки, а саме протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 06.04.2024.

Крім того, як вбачається з інформації, розміщеної на сайті кваліфікованого надавача довірчих послуг ТОВ «Центр сертифікації ключів Україна», станом на момент підписання за допомогою кваліфікованого електронного підпису вищезазначених актів, сертифікати відкритих електронних ключів були дійсними.

Таким чином, кваліфікований електронний підпис та кваліфікована електронна печатка, за допомогою яких відповідачем за первісним позовом 14.04.2022 було підписано вищезазначені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є такими, що у встановлений спосіб пройшли перевірку та отримали підтвердження, а отже відповідно до положень ч. 4 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мають таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис та печатка, та мають презумпцію його відповідності власноручному підпису та печатці.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідачем за первісним позовом порушено зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати наданих позивачем за первісним позовом послуг.

Відтак, твердження відповідача за первісним позовом про наявність актів виконаних робіт помилково підписаних скомпрометованим електронним підписом не має правового значення для вирішення даного спору є безпідставними та необґрунтованими, а вимоги про стягнення основної заборговангості у розмірі 324 848, 03 грн є обґрунтованим та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України.

Згідно з частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.13. договору №12/02/19-1 від 12.02.2019 про надання складських логістичних послуг за прострочення оплати понад 14 днів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем за первісним позовом порушено обов`язок щодо оплати за надані послуги згідно з договором №12/02/19-1 від 12.02.2019 про надання складських логістичних послуг.

Таким чином, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом пеня у розмірі 169 543, 97 грн за період часу з 22.03.2022 до 01.07.2023 на підставі здійсненого розрахунку судом першої інстанції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини бездіяльності відповідача щодо оплати за надані послуги згідно з договором №12/02/19-1 від 12.02.2019 про надання складських логістичних послуг, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме: 17 189, 95 грн трьох процентів річних та 56 170, 43 грн інфляційних втрат за розрахунком здійсненим судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Позивач за зустрічним позовом у своїй зустрічній позовній заяві просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 2 000 000, 00 грн збитків.

Як було зазначено вище, 12.02.2019 між відповідачем за зустрічним позовом та позивачем за зустрічним позовом було укладено договір №12/02/19-1 про надання складських логістичних послуг.

Відповідно до пункту 2.1. договору виконавець зобов`язується надати замовнику складські логістичні послуги (самостійно або із залученням третіх осіб) за умови наявності належним чином оформленої заявки, з дотриманням графіку, а замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах визначених договором.

В силу пункту 2.3. договору право власності на товар, що зберігається на складі виконавця на умовах договору, належить замовнику.

Згідно з пунктом 2.4. договору товаром замовника може виступати будь-який товар, за своїми якісними і технічними характеристиками придатний для розміщення на складі виконавця. Замовник несе повну відповідальність та підтверджує, що такий товар є повністю оформленим відповідно до законодавства України (митне оформлення із сплатою всіх податків, мит і зборів, що стягуються при ввезенні на територію України).

Відповідно до пункту 2.5. договору ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до виконавця з моменту отримання товару, згідно умов договору та до моменту його належної передачі: - особі, яка уповноважена замовником на отримання вантажу на складі відповідно до заявки або; - одержувачу вантажу, якщо виконавець є виконавцем перевезення вантажу до одержувача або; - замовнику, у випадку повернення йому вантажу.

Пунктом 2.9. договору визначено, що облік залишків товарів ведеться в облікових одиницях, що вказуються замовником та прийнятні для облікової системи виконавця.

Положеннями пункту 3.1.1. договору визначено, що прийом товару відбувається за умови надання замовником належним чином оформленої заявки на прийом товару. Виконавець приймає товар у заводській упаковці (палета, пак, мастербокс, ящик тощо) без розпакування і не відповідає за внутрішньо-тарну недостачу, якщо інше не обумовлене в додатку №02.

Відповідно до пункту 3.2.1. договору товар замовника протягом часу здійснення логістичних послуг зберігається на висотному складі при стандартних умовах, які вказані замовником в товарному довіднику.

Згідно з пунктом 3.2.2 договору кількість товару, що зберігається за добу, вважається кількість товару на 23 годину 59 хвилин поточного дня.

За приписами пункту 3.2.3. договору датою початку логістичного обслуговування є дата фактичного початку розвантаження товару на склад виконавця, яка зафіксована у відповідних документах.

Згідно з пунктом 3.2.4. договору датою закінчення логістичного обслуговування є дата фактичного завантаження товару у ТЗ одержувача або вивантаження на склад одержувача яка зафіксована у відповідних документах.

Положеннями пункту 3.2.5. договору передбачено, що весь товар замовника, що розвантажений з ТЗ та знаходиться на території виконавця підлягає підрахунку та сплаті за його логістичне обслуговування відповідно до тарифів вказаних в додатку №01.

В силу пункту 4.1. договору визначено, що сторони проводять регулярну звірку облікових залишків згідно графіку.

Відповідно до пункту 4.3. договору планова інвентаризація проводиться замовником згідно графіку на місцях зберігання товару.

Згідно з пунктом 4.5. договору виконавець надає доступ представникам замовника для проведення інвентаризації за умов дотримання замовником правил та вимог охорони праці. Відповідальність за дотримання представниками замовника вимог охорони праці (наявність у представників замовника допуску до висотних робіт, проходження навчання та проведення інструктажів з охорони праці, забезпечення засобами індивідуального захисту) несе сам замовник.

За приписами пункту 4.6. договору підставою для проведення планової/позачергової/вибіркової інвентаризації є електронний лист з обґрунтованим повідомленням про необхідність її проведення.

Положеннями пункту 4.7. договору визначено, що планова/позачергова/вибіркова інвентаризації оформлюються і проводяться відповідно до процедури вказаної в додатку №02.

Відповідно до пункту 7.3. договору виконавець за наявності його вини та наявності належним чином складених актів, що виконавець підтвердив, зобов`язаний відшкодовувати замовнику збиток, заподіяний останньому у зв`язку з втратою, нестачею або пошкодженням товару протягом терміну логістичного обслуговування, за винятком випадків, коли втрата, нестача або пошкодження відбулися: 1) внаслідок дії обставин непереборної сили; 2) через властивості товарів, про які виконавець, приймаючи їх до логістичного обслуговування, не знав і не повинен був знати; 3) в результаті дії або бездіяльності замовника; 4) якщо нестача або пошкодження були виявлені в упаковках виробника (ящиках/монопалетах/паках тощо), які були прийняті до обслуговування без розпакування; 5) якщо пошкодження були виявлені при передачі товару від перевізника до одержувача, так як неможливо встановити безпосередню причетність виконавця; 6) якщо при передачі товару від перевізника до одержувача, була виявлена недостача, яку виконавець, після перерахунку залишку товару на складі, не підтверджує.

Положеннями пункту 7.6. договору визначено, що у випадку виникнення відповідальності виконавця за знищення (втрату) або пошкодження продукції (товару) замовника під час її зберігання на території складу, що належить виконавцю, виконавець відшкодовує замовнику фактично понесений збиток по такій продукції (товару), в розмірі документально-підтвердженої собівартості втраченого товару, за вирахуванням вартості залишків придатних до подальшої реалізації, проте, у будь-якому випаду, в межах ринкових цін на таку продукцію (товар), що діяли на момент настання збитку.

Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17).

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань.

Згідно з статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом за результатами інвентаризації було підписано документ - інвентаризація товарів на складі №4 від 25.02.2022, зі змісту якого вбачається, що станом на 25.02.2022 на території складу відповідача за зустрічним позовом було 3 706 одиниць товару (677 267, 00 кг), що належав на праві власності позивачу за зустрічним позовом, при цьому вищевказаний документ не містить інформації та відомостей щодо собівартості вищевказаного товару.

Положення пункту 7.6. договору визначають, що у випадку виникнення відповідальності виконавця за знищення (втрату) або пошкодження продукції (товару) замовника під час її зберігання на території складу, що належить виконавцю, виконавець відшкодовує замовнику фактично понесений збиток по такій продукції (товару), в розмірі документально-підтвердженої собівартості втраченого товару.

Скаржник зазначає, що фактично відповідачем за зустрічним позовом листом підтверджено знищення товару в повному обсязі, а отже на думку скаржника йому мають бути відшкодовані збитки в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом на підтвердження розміру фактично понесених збитків, а саме розміру документально-підтвердженої собівартості втраченого товару, було подано бухгалтерську довідку про балансову вартість товарів станом на 25.02.2022, за місцем зберігання: Київська область, с.м.т Гостомель, вул. Свято-Покровська 141-С, на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак» на загальну балансову вартість 56 941 456, 47 грн, рахунок бухгалтерського обліку: 281.

Водночас, вищевказана бухгалтерська довідка про балансову вартість товарів визнана судом першої інстанції як такою, що не є належним, достатнім та допустимим доказом, що достовірно підтверджує розмір собівартості втраченого товару.

На спростування вказаного висновку, скаржником зазначено що надана у справу бухгалтерська довідка в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом довільної форми, який складає бухгалтер. Така довідка може бути одноосібною. Та надана довідка лише підтверджує собівартість втраченого товару, перелік якого наведений в інвентаризаційному опису. Який складено спільно з позивачем за первісним позовом.

Також, на підтвердження своїх позовних вимог, скаржником надано до матеріалів справи митні декларації, які підтверджують вартість товару; пакувальні листи; інвойси; копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак» до брокера від 19.03.2024; відповідь брокера від 14.12.2024.

Відтак, скаржник стверджує, що наявні в матеріалах справи документи беззаперечно підтверджують розмір завданих збитків та з врахуванням того що до стягнення заявлено лише 2 000 000, 00 грн, наявні в справі документи повністю підтверджують заявлені вимоги.

Проте, відповідач за зустрічним позовом на спростування тверджень позивача за зустрічними позовом звертає увагу на те, що інвойс Інвойс є документом, згідно якого проводиться оплата, разом з тим останній не фіксує господарську операцію, розпорядження або дозвіл на її проведення, а має тільки інформативний характер. Таким чином інвойс не підтверджує факт оплати за товар, у зв`язку із чим не є належним доказом на підтвердження вартості товарів.

При цьому, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом не було в порядку, встановленому п. 7.3. договору належним чином складено, оформлено та підписано акт, згідно з якого виконавець підтвердив наявність своєї вини та зобов`язався відшкодувати замовнику збитки, заподіяні у зв`язку з втратою, нестачею або пошкодженням товару протягом терміну логістичного обслуговування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом до відповідача за зустрічним позовом про стягнення 2 000 000, 00 грн збитків не є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2024 у справі №911/577/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспак» на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2024 у справі №911/577/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2024 у справі №911/577/24 залишити без змін.

Матеріали справи №911/577/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 25.02.2025.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова