Постанова

від 26.02.2025 по справі 904/1201/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1201/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2024 (суддя Бажанова Ю.А.)

у справі № 904/1201/24

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

про стягнення 59 175,23 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - КП "Теплоенерго" ДМР / Підприємство) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - Товариство) про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 59 175,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 у справі № 904/2246/22 стягнуто з КП "Теплоенерго" ДМР на користь Товариства 40 516,08 грн за необліковану електричну енергію, 3 346,73 грн 3 % річних, 12 831,42 грн інфляційних втрат та 2 481,00 грн судового збору, які оплачені позивачем згідно платіжних доручень №№ 548, 549, 550, 551 від 11.08.2023. В подальшому Підприємство виявило платіжне доручення № 9979 від 08.01.2020, яким, до прийняття вказаного судового рішення, було оплачено 40 516,08 грн необлікованої електричної енергії, у зв`язку з чим позивач вказував, що сплачені на виконання судового рішення грошові кошти є безпідставно набутими Товариством та підлягають поверненню.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення грошові кошти не є безпідставно набутими відповідачем, оскільки були отримані на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а отже відсутні правові підстави для їх повернення.

Не погодившись з вказаним рішенням КП "Теплоенерго" ДМР подало апеляційну скаргу, згідно якої просило скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що Підприємством було виявлено належне виконання зобов`язання з оплати необлікованої електричної енергії за актом про порушення № 123749 від 18.09.2019 у розмірі 40 516,08 грн згідно платіжного доручення № 9979 від 08.01.2020, здійсненого ще до подання Товариством позову та відкриття провадження у справі № 904/2246/22, тож такі обставини, на переконання позивача, підтверджують безпідставність отримання та збереження Товариством грошових коштів сплачених позивачем на виконання судового рішення у справі № 904/2246/22.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

12.08.2024 до апеляційного суду надійшов відзив відповідача із запереченнями на апеляційну скаргу.

16.08.2024 до апеляційного суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, зі змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 у справі № 904/2246/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111767939), яке набрало законної сили, вбачається, що 18.09.2019 представниками Товариства було здійснено перевірку Підприємства (споживача) щодо дотримання вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) на об`єкті споживача нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Петрозаводська, 369. У ході проведення перевірки було виявлено порушення Підприємством пунктів 1.2.1, 2.1.3, 5.5.5 ПРРЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електромережі, що не належить Товариству, з метою безоблікового споживання електричної енергії без порушення схеми комерційного обліку. З приводу виявленого порушення представниками Товариства складений акт про порушення № 123749 від 18.09.2019, який 02.10.2019 був розглянутий на засіданні комісії. Рішенням засідання комісії з розгляду акту про порушення № 123749 від 18.09.2019 оформлено протоколом № 10-1 від 02.10.2019, відповідно до якого обсяг необлікованої електричної енергії, донарахованої Підприємству, склав 16 476 кВт*год, а її вартість 40 516,08 грн. Судом зазначено, що доказів оскарження Підприємством рішення засідання комісії матеріали справи не містять, а відтак, воно є чинним та обов`язковим для виконання. Також було встановлено, що Підприємство мало оплатити рахунок на суму 40 516,08 грн не пізніше 01.11.2019, проте цього не здійснило, у зв`язку з чим було стягнуто 40 516,08 грн за необліковану електричну енергію, а також 3 346,73 грн 3 % річних за період з 02.11.2019 по 03.08.2022 та 12 831,42 грн інфляційних втрат з листопада 2019 року по травень 2022.

На виконання вказаного рішення 04.08.2023 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112633157).

31.08.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява КП "Теплоенерго" ДМР про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що в ході реалізації виконання судового рішення Підприємством виявлено факт оплати 08.01.2020 рахунку № 111/3321/37-67/123749 від 02.10.2019 на суму 40 516,08 грн (платіжне доручення № 9979 від 08.01.2020).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 904/2246/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114085062), яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117070685) визнано вищевказаний наказ таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що платіжними дорученнями № 548, 549, 550, 551 від 11.08.2023 підтверджено відсутність боргу за наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 у справі № 904/2246/22 Підприємством перераховано на користь Товариства: 40 516,08 грн згідно платіжної інструкції № 548 від 11.08.2023 за оплату основного боргу за електричну енергію; 3 346,73 грн згідно платіжної інструкції № 549 від 11.08.2023 за оплату 3 % річних; 12 831,42 грн згідно платіжної інструкції № 550 від 11.08.2023 за оплату інфляційних втрат; 2 481,00 грн згідно платіжної інструкції № 551 від 11.08.2023 за оплату судового збору.

За твердженням позивача після оплати вказаних коштів було виявлено платіжне доручення № 9979 від 08.01.2020, яким Підприємство оплатило Товариству 40 516,08 грн за послуги перет.реакт. електроенергії згідно рахунку № 111/3321/37-67/123749 від 02.10.2019, до/р 3321/37-67.

Зі змісту рахунку № 111/3321/37-67/123749 від 02.10.2019 випливає, що активна електроенергія Товариством нарахована Підприємству (особистий рахунок 3321/37-67; договір публічний від 01.01.2019) за жовтень 2019 року за актом № 1237492019-09-18 на суму 40 516,08 грн.

Актом звіряння від 31.12.2023, який підписаний та скріплений печатками сторін, щодо стану розрахунків за особовим рахунком № 110000035468 за договором № публічний від 01.01.2019, установлена кредитна заборгованість за Товариством, як постачальником, зокрема, в розмірі 40 516,08 грн серпень 2023 року.

Листом № 117 від 18.01.2024 Підприємство звернулось до Товариства в якому зазначило, що було виявлено платіжне доручення № 9979 від 08.01.2020, яким оплачено 40 516,08 грн за електричну енергію згідно рахунку № 111/3321/37-67/123749 від 02.10.2019, та сплачено на рахунок, який передбачений додатковою угодою № 43972/37-67 від 18.07.2018 до договору про постачання електричної енергії № 12018-00 від 01.12.2003, відповідно до якої з 22.06.2018 замінено поточний рахунок на № НОМЕР_1 в ПАТ "ПУМБ", зокрема, додатковою угодою передбачено (у розділі постачальник), що даний рахунок призначений для оплати за перетікання реактивної електроенергії, пені за прострочення платежів, індексу інфляції та інші платежі, а тому зважаючи на посилання у призначенні платежу на акт про порушення платіж мав бути зарахований саме за оплату такого акту.

З зазначених підстав позивач вважав помилково сплаченими на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 у справі № 904/2246/22 грошові кошти у сумі 59 175,23 грн згідно платіжних доручень №№ 548, 549, 550, 551 від 11.08.2023, що безпідставно отримані та не повернуті Товариством.

У відповідь листом № 8039/1001 від 12.02.2024 Товариство зазначило, що відповідні грошові кошти були оплачені на виконання судового рішення, а тому вони не є безпідставно отриманими.

Оскільки грошові кошти не були повернуті Товариством, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просив в примусовому порядку стягнути з відповідача 59 175,23 грн, які безпідставно ним набуті.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення грошові кошти не є безпідставно набутими відповідачем, оскільки були отримані на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а отже відсутні правові підстави для їх повернення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Застосування статті 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статті 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 у справі № 904/2246/22 стягнуто з КП "Теплоенерго" ДМР на користь Товариства 40 516,08 грн за необліковану електричну енергію, 3 346,73 грн 3 % річних, 12 831,42 грн інфляційних втрат та 2 481,00 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення 04.08.2023 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ.

11.08.2023 Підприємством перераховано на користь Товариства 59 175,23 грн, а саме: 40 516,08 грн згідно платіжної інструкції № 548 від 11.08.2023 за оплату основного боргу за електричну енергію; 3 346,73 грн згідно платіжної інструкції № 549 від 11.08.2023 за оплату 3 % річних; 12 831,42 грн згідно платіжної інструкції № 550 від 11.08.2023 за оплату інфляційних втрат; 2 481,00 грн згідно платіжної інструкції № 551 від 11.08.2023 за оплату судового збору.

В зазначених платіжних інструкціях вказано, що оплата здійснюється згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 у справі № 904/2246/22.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 904/2246/22, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024, визнано наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2023 про стягнення з Підприємства на користь Товариства 40 516,08 грн боргу за необліковану електричну енергію у розмірі, 3 346,73 грн 3 % річних, 12 831,42 грн інфляційних втрат та 2 481,00 грн судового збору таким, що не підлягає виконанню, саме з тих підстав, що платіжними дорученнями № 548, 549, 550, 551 від 11.08.2023 підтверджено відсутність боргу за наказом.

У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 904/2246/22 за апеляційною скаргою КП "Теплоенерго" ДМР на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 зазначено, що:

"зміст відзиву Підприємства на позовну заяву Товариства не містив жодних тверджень про наявність в його розпорядженні платіжного доручення № 9979 від 08.01.2020 яке, як на таке, що підтверджує відсутність предмета позову апелянт посилався в своїй заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

…колегія суддів визнає відповідні негативні наслідки, які пов`язані з не доведенням під час розгляду справи № 904/2246/22 суду першої інстанції обставин, які Підприємство намагається довести суду першої інстанції як підставу для задоволення його заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню такими, що узгоджуються з принципом диспозитивності господарського судочинства.

В судовому засіданні Підприємство в порядку частини 1 статті 75 ГПК України визнало як обставину, яка не потребує доказуванню той факт, що платіжними дорученнями №№ 548, 549, 550, 551 від 11.08.2023 ним було перераховано кошти в сумі визначеній в наказі Господарського суду Дніпропетровській області від 04.08.2023".

Таким чином, перерахування Підприємством грошових коштів Товариству у сумі 59 175,23 грн згідно платіжних доручень №№ 548, 549, 550, 551 від 11.08.2023 здійснено на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 у справі № 904/2246/22, яке набрало законної сили, а саме: за необліковану електричну енергію у сумі 40 516,08 грн, яка донарахована рішенням засідання комісії з розгляду акту про порушення № 123749 від 18.09.2019 оформленого протоколом № 10-1 від 02.10.2019, а також за прострочення виконання цього грошового зобов`язання (3 346,73 грн 3 % річних, 12 831,42 грн інфляційних втрат) та за судові витрати (2 481,00 грн судового збору), тож суд першої інстанції правомірно вказав на те, що такі кошти не можуть вважатися безпідставно набутими відповідачем.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обґрунтованості апеляційної скарги, а отже апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2024 у справі № 904/1201/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2024 у справі № 904/1201/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяВ.Ф.Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяО.Г.Іванов