Ухвала

від 25.02.2025 по справі 902/173/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"25" лютого 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/173/25

Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ М`ЯСОПРОДУКТ", вул. Пироговського Олександра, будинок 19/3, офіс 1А, м. Київ, 03110, код - 44925586

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ", вул. Пирогова, будинок 31, м. Вінниця, 21018, код - 35662166

про стягнення 2 143 968,95 грн

В С Т А Н О В И В:

14.02.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 14.02.2025 року) (вх. № 182/25 від 14.02.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ М`ЯСОПРОДУКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" про стягнення 2 143 968,95 грн заборгованості, з яких 2 001 143,60 грн, 103 548,48 грн пені, 11 260,86 грн 3% річних, 28 016,01 грн інфляційних втрат за Договором поставки № 15/05 від 15.05.2024 року.

Ухвалою суду від 19.02.2025 року відкрито провадження у српаві № 902/173/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.03.2025 року.

25.02.2025 року до суд від представника позивача надійшла заява (б/н від 25.02.2025 року) (вх.канц. № 01-48/11/25 від 25.02.2025 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ", які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ "КОМІНБАНК", в розмірі 2 143 968,95 грн.

Розглянувши заяву (б/н від 25.02.2025 року) (вх.канц. № 01-48/11/25 від 25.02.2025 року) про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначає, про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ М`ЯСОПРОДУКТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" договору поставки № 15/05 від 15.05.2024 року.

В зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" договору поставки № 15/05 від 15.05.2024 року в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, утворилась заборгованість в сумі 2 143 968,95 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до відомостей з державного реєстру обтяжень рухомого майна (ДРОРМ, витяг Р310240) у відповідача наявна застава на рухоме майно: устаткування, майно м`ясопереробного комплексу: холодильні системи, холодильне та інше обладнання в кількості 74 одиниці.

Згідно витягу Р310240 відповідач має зобов`язання перед АТ "КОМІНБАНК" в розмірі 24000000 грн. Зобов`язання перед банком майже в 12 разів більше наявних зобов`язань перед позивачем, що за своєю суттю при наявності застави ускладнить виконання зобов`язань перед позивачем.

Такі обтяження виникли 08.05.2024 року перед укладенням договору між позивачем і відповідачем (договір укладено в 15 травня 2024 року). Фактично відповідач здійснив дії з метою подальшого недопущення стягнення на своє майно потенційними контрагентами, адже під час проведення виконавчих дій, а саме частина 1 стаття 51 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб`єктів (ДРРПНМ або інформаційна довідка № 414194309) майно відповідача перебуває у іпотеці, знову ж таки іпотекодержателем є АТ "КОМІНБАНК", зобов`язання в розмірі 30000000 грн. Також є додаткове іпотечне зобов`язання у відповідача перед АТ "КОМЕРІЦІЙНИ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК" на загальну суму 27000000 грн., зобов`язання мало строк до 05.05.2024 року, але відомості про припинення даного зобов`язання в реєстрі відсутні. Фактично відповідач передачею свого майна в іпотеку ускладнює будь-яке виконання грошового зобов`язання за рішення суду.

Позивач стверджує, що наявність у відповідача додаткових зобов`язань забезпечених заставою та іпотекою, ускладнюють виконання будь-якого рішення про стягнення заборгованості.

Згідно із ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб як наслідок, у випадку прийняття рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Обраний заявником спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти є співмірним з предметом позову.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми, або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, майнового характеру позовних вимог та їх розміру, терміну невиконання грошових зобов`язань, не проведення розрахунків, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення коштів, які наявні у відповідача, на момент ухвалення рішення по справі.

У останніх правових висновках з питань вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову (Постанови КГС ВС від 03 березня 2023 року у cправі №905/448/22, від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23, від 29 лютого 2024 року у cправі №902/611/22).

Таким чином, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, обґрунтованими є вимоги позивача відносно накладення арешту на грошові кошти, ТОВ "ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" у межах ціни позову.

Суд зазначає, що вказані позивачем заходи не належать до заходів забезпечення позову, вжиття яких не допускається згідно до ч.5 ст. 137 ГПК України.

Належність відповідачу визначеного у заяві про вжиття заходів забезпечення позову банківського рахунку підтверджено відомостями про реквізити сторін згідно долученого до матеріалів справи Договору поставки № 15/05 від 15.05.2024 року.

Суд також не встановив обставин ймовірного порушення прав та інтересів третіх осіб внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, оскільки з наданих позивачем витягів з державних реєстрів вбачається, що обтяження стосуються рухомого та нерухомого майна, яке не є предметом вжиття заходів забезпечення позову.

Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20, від 21.01.2022 у справі №910/5079/21.

Оцінивши подані заявником докази в їх сукупності обставини, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування таких заходів згідно із ч. 1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у суду достатні підстави відсутні, що не позбавляє відповідача чи інших зацікавлених осіб права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до вказаної статті (правові позиції, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 11.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 14.08.2019 у справі № 910/3802/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

Крім цього, відповідач не позбавлений права звернутися з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 144, 234 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ М`ЯСОПРОДУКТ" (б/н від 25.02.2025 року) (вх.канц. № 01-48/11/25 від 25.02.2025 року) про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити повністю.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" (код - 35662166), які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 у банківській установі АТ "КОМІНБАНК" (04053, Україна, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська (Воровського), 6, код - 21580639), код банку - 322540, у межах суми позову 2 143 968,95 грн.

3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", може бути пред`явлена до виконання у строк до 25.02.2028 року.

Строк пред`явлення ухвали до виконання обчислюється з наступного дня після її прийняття.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ М`ЯСОПРОДУКТ" (вул. Пироговського Олександра, будинок 19/3, офіс 1А, м. Київ, 03110, код - 44925586).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "ВЕРБІВСЬКЕ" (вул. Пирогова, будинок 31, м. Вінниця, 21018, код - 35662166).

5. Примірник ухвали, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати для виконання Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерному товариству "КОМІНБАНК", копію ухвали - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, а також засобами електронного зв`язку: позивачу - MEATPRODVTK1@GMAIL.COM, представнику позивача Поповичу Р.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , представнику відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - info_tsr@vnm.vn.dvs.gov.ua, АТ "КОМІНБАНК" - info@cib.com.ua.

Ухвала набирає законної сили в момент її підписання суддею - 25.02.2025 року.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 25.02.2025 року.

Ухвалу прийнято 25.02.2025 року.

Ухвалу підписано суддею - 25.02.2025 року.

Дата видачі ухвали: 25.02.2025 року.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Пироговського Олександра, буд. 19/3, оф. 1А, м. Київ, 03110)

3 - відповідачу (вул. Пирогова, будинок 31, м. Вінниця, 21018)

4 - Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Соборна, 15А, м. Вінниця, 21050)

5 - Акціонерному товариству "КОМІНБАНК" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28)