Ухвала

від 26.02.2025 по справі 906/1182/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

Від "26" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1182/24 (906/236/25)

За заявою: Державного підприємства "Рихальське"

До: 1) Національної академії аграрних наук України

2) Фонду державного майна України

3) Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

про визнання недійсними наказів та акту приймання-передачі

в межах справи №906/1182/24 про банкрутство Державного підприємства "Рихальське"

Суддя Гнисюк С.Д.

В провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/1182/24 про банкрутство Державного підприємства "Рихальське".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.01.2025, зокрема, відкрито провадження у справі №906/1182/24 про банкрутство Державного підприємства "Рихальське" (11246, Житомирська область, Ємільчинський район, с.Рихальське, вул. Соборна, 10; код ЄДРПОУ 00729356); визнано вимоги ініціюючого кредитора - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (17311, Чернігівська область, Срібнянський район, с. Калюжинці, вул. Незалежності, буд. 5; код ЄДРПОУ 30875436) на суму 34 214 466,85грн. заборгованості та 30 280,00грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком на 170 (сто сімдесят) календарних днів; призначено розпорядником майна Державного підприємства "Рихальське" арбітражного керуючого Лященка Павла Володимировича (свідоцтво арбітражного керуючого № 335 від 28.02.2013; адреса: 14000, м. Чернігів, провулок Коцюбинського, 4/9; РНОКПП НОМЕР_1 ), за йогозгодою; оприлюднено повідомлення про відкриття Господарським судом Житомирської області провадження у справі №906/1182/24.

24.02.2025 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ систему "Електронний суд", від Державного підприємства "Рихальське" надійшла позовна заява від 21.02.2025 до Національної академії аграрних наук України, Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання недійсними наказів та акту приймання-передачі (з додатками).

Разом з зазначеною позовною заявою, 24.02.2025 надійшла заява від Державного підприємства "Рихальське" від 21.02.2025 про забезпечення позову (з додатками).

Заявник у заяві про забезпечення вимог кредиторів посилається на ч.1 ст.40 КУзПБ. Зазначає про те, що Державне підприємство «Рихальське» є правонаступником в частині майна, землі, майнових і немайнових прав та зобов`язань Державного підприємства «Дослідне господарство «Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України». Відповідно до Статуту Державного підприємства «Дослідне господарство «Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України» в редакції 2018 року статутний капітал господарства становив 5 694 552,00 грн. Проте, після здійснення реєстрації та перейменування в Державне підприємство «Рихальське» 11.11.2024 статутний капітал господарства склав 00 грн 00 коп. Факт відсутності статутного капіталу підтверджується актом приймання-передачі від 19.09.2023 року, згідно якого встановлено відсутність документів в НААН на день передачі єдиного майнового комплексу ДП «ДГ «Рихальське» ІСГП НААН». Відповідно до інформації в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, підставою для здійснення реєстрації змін 11.11.2024 року став акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Дослідне господарство «Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України» (код згідно ЄДРПОУ 00729356) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 №697-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» затверджений заступником голови Фонду державного майна України Симонов С.А. від 19.09.2023 року. Відповідно до вказаного акту, який підписаний не всіма членами комісії, в день його підписання НААН не передала документи до правонаступника - ФДМУ. Не зважаючи на той факт, що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація про нерухоме майно державного підприємства, а також відсутні документи, які підтверджували б розмір статутного капіталу, а також відсутність всіх підписів членів комісії, такий акт було долучено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, а на його підставі затверджено нову редакцію статуту державного підприємства з статутним капіталом в розмірі 00 грн 00 коп. Все вказане свідчить, що Національна академія аграрних наук України не передало, а Фонд державного майна України не здійснило приймання Єдиного майнового комплексу ДП «Рихальське» (код ЄДРПОУ 00729356). Не зважаючи на факт відсутності ряду документів та не завершення процедури реорганізації шляхом зміни засновника, 12.02.2025 до господарства було надано наказ Фонду державного майна України від 10.02.2025 №209 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» (із змінами), до переліку об`єктів приватизації, що підлягають приватизації, включено єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Рихальське» (код ЄДРПОУ 00729356). Тобто, ще до завершення процедури реорганізації, новий орган управління майном вирішив здійснити наступні юридичні дії з передачі майна та подальшої приватизації. Оскільки, відповідно до установчих документів ДП «Рихальське» станом на день відкриття провадження про банкрутство не було завершено процедуру передачі єдиного майнового комплексу від НААН до ФДМУ, що підтверджується редакціями Статуту та актом приймання - передачі від 19.09.2023 року, в яких прямо і однозначно вказано на відсутність ряду документів, що вже привело до відсутності інформації про розмір статутного капіталу державного підприємства, приймання рішення про початок приватизації щодо майна, яке належним чином не оформлено, є також протиправним. Зважаючи на той факт, що в межах провадження про банкрутство, а саме в процедурі розпорядження майном боржника, заборонено реорганізація боржника та вихід зі складу учасника боржника, тому завершення процедури передачі єдиного майнового комплексу від НААН до ФДМУ, також заборонена. Процедура розпорядження майном боржника носить строковий характер, а саме 170 днів, про що і вказано в ухвалі про відкриття провадження про банкрутство ДП «Рихальське». Таким чином, в цей період, ні НААН, як орган управління майном, ні ФДМУ, як орган приватизації не мають права вчиняти жодних дій, які б дозволили завершити процедуру реорганізації та вихід НААН зі складу учасників та відповідні дії ФДМУ, щодо розпорядження чи управління майном (статутним капіталом), яке взагалі не було визначено. Зважаючи на вказане вище заявник зазначає, що дії НААН та ФДМУ щодо передачі єдиного майнового комплексу ДП «Рихальське» під час процедури розпорядження майном є протиправними, та підлягає визнанню недійсним акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Дослідне господарство «Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України» (код згідно ЄДРПОУ 00729356) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.08.2023 №697-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» затверджений заступником голови Фонду державного майна України Симонов С.А. від 19.09.2023 року. Заявник вважає, що наказ Фонду державного майна України від 10.02.2025 №209 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» (із змінами), до переліку об`єктів приватизації, що підлягають приватизації, включено єдиний майновий комплекс державного підприємства «Рихальське» (код ЄДРПОУ 00729356), повинен бути скасований, як передчасний, оскільки стосується підприємства, майно якого не передано від одного органу управління до іншого.

Зважаючи на той факт, що відповідачами в межах провадження про банкрутство, в процедурі розпорядження майном, вживаються дії по його відчуженню, а також заборонені дії щодо реорганізації боржника, ДП "Рихальське" просить суд: вжити заходів для забезпечення вимог кредиторів, шляхом зупинення дії наказу Фонду державного майна України від 10.02.2025 №209 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» (із змінами), в частині включення до переліку, що підлягають приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства «Рихальське» (код ЄДРПОУ 00729356) та зупинення дії наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях №57 від 20.02.2025 року «Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства «Рихальське» (код ЄДРПОУ 00729356)» до розгляду справи про банкрутство №906/1182/24 по суті.

Дослідивши зазначену заву, суд зазначає про наступне.

Питання щодо забезпечення регулюється ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства та ст.ст. 136-140 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст. 137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачами відповідних дій, спрямованих на виконання спірних наказів.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

З матеріалів вбачається, що предметом позову є вимоги немайнового характеру:

У позові заявник просить суд:

- визнати недійсним акт приймання-передачі;

- скасувати наказ Фонду державного майна України;

- скасувати наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, ДП "Рихальське" вказує, що у випадку не зупинення дії наказу про приватизацію буде позбавлений, на думку останнього, права на повернення свого майна, так як відповідачами в межах провадження про банкрутство, в процедурі розпорядження майном, вживаються дії по його відчуженню, а також заборонені дії щодо реорганізації боржника.

Тому, ДП "Рихальське" просить суд: вжити заходів для забезпечення вимог кредиторів, шляхом зупинення дії наказу Фонду державного майна України та зупинення дії наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях - до розгляду справи про банкрутство №906/1182/24 по суті.

Судом встановлено, що у заяві про забезпечення позову від 21.02.2025 наведено ідентичний зміст до позовної заяви від 21.02.2025.

Тобто, підстави для розгляду заяви про забезпечення вимог кредиторів та підстави позову заявником наведено ідентичні.

Суд звертає увагу, що обрані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії наказів не передбачені ані ГПК України, ані Кодексом про банкрутство.

Водночас, положеннями п.10 ч.1 ст.137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, за змістом ст.137 ГПК України (положення частини першої якої містять вичерпний перелік заходів забезпечення позову), якщо сторона просить вжити захід забезпечення позову, що прямо не передбачений цим процесуальним законом (ст.137 Господарського процесуального кодексу України), суд на вимогу учасника справи може вжити такий захід забезпечення, що визначений іншим нормативним актом - законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому не допускається вжиття судом заходу забезпечення позову, який хоча і відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, однак не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Тобто, визначений ч.1 ст.137 ГПК України вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі №910/4445/21.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у спорі про визнання недійсним акту-приймання-передачі та скасування наказів, вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії наказів не допускається, оскільки цей захід не належить до вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову згідно із нормами чинного законодавства України: прямо не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), як цього вимагають положення п.10 ч.1 ст. 137 ГПК України.

Суд вважає безпідставними посилання заявника на незаконність наказів, оскільки зазначена обставина підлягає з`ясуванню при розгляді спору по суті, та не може виступати на етапі прийняття рішення про забезпечення позову, як встановлена обставина.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, ДП "Рихальське" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття (в т.ч. щодо розумності, обґрунтованості, адекватності) та не підтвердило належними доказами.

Крім того, заявник, в межах розгляду позовної заяви, просить суд вжити заходи для забезпечення вимог кредиторів до розгляду справи про банкрутство №906/1182/24 по суті, що в свою чергу не співмірне зі строком розгляду позовної заяви по якій таке забезпечення заявлене.

Також, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.01.2025 у справі №906/1182/24 заборонено власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмет застави.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення вимог кредиторів.

Керуючись статтею 40 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Державного підприємства "Рихальське" від 21.02.2025 про забезпечення вимог кредиторів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає оскарженню.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гнисюк С.Д.