Рішення

від 24.02.2025 по справі 908/1280/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/115/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2025 Справа № 908/1280/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (електронна пошта: avt@zp.pfu.gov.ua; пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012)

До відповідача: Виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області (електронна пошта: 04526928@gmail.com; вул. Каховська, буд. 98, м. Кам`янка-Дніпровська, Запорізька область, 71304, код ЄДРПОУ 04526928)

про стягнення 78 069,00 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області про стягнення 78 069,00 грн.

04.08.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Ухвалою суду від 23.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1280/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Дату та час першого судового засідання з розгляду справи по суті вирішено визначити у відповідній ухвалі суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство.

Запорізька міська територіальна громада не відноситься до територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2025 № 908/1280/22 розгляд справи по суті розпочато з 20.02.2025, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та надати суду пояснення та докази, які не були подані ними до суду в обґрунтування своєї правової позиції та наявні докази, які стосуються предмету спору.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

24.02.2025 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 06.05.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Фонд державного майна) та виконавчим комітетом Кам`янсько-Дніпровською міською радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області укладений договір оренди нерухомого майна № 12/1-3808/д, що належить до державної власності (Договір оренди) загальною площею 380,1кв.м., розташоване за

адресою: Запорізька обл., м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 1. Договір оренди укладено на строк до 12.05.2022 включно. На момент укладання Договору оренди майно перебувало на балансі Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У зв`язку з реорганізацією територіальних органів Пенсійного фонду на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Балансоутримувачем нерухомого майна, яке передано в оренду за Договором оренди є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області як правонаступник припиненого об`єднаного управління Пенсійного фонду. В порушення умов договору відповідач оплату за оренду нерухомого майна не здійснив, у зв`язку з чим за період з лютого по квітень 2022 включно у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 1 582,53 грн. Також, на виконання вимог п. 5.11 Договору оренди, 18.02.2022 між Балансоутримувачем та Орендарем укладений договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на надання комунальних послуг орендарю № 90 (Договір утримання орендованого майна). На виконання п.2.1 Договору утримання орендованого майна Балансоутримувачем - Позивачем у справі 02.06.2022 та 20.06.2022 на адресу Відповідача направлені копії рахунків для відшкодування витрат та акти наданих послуг за період з січня по травень 2022 на загальну суму 76 486,67 грн. В порушення умов договору, вказані рахунки відповідачем також не сплачені, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості Виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області складає 78 069,00 грн., в т.ч. заборгованість з орендної плати на суму 1 582,53 грн. та заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 76 486,67 грн. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Станом на 24.02.2025 письмового відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" Господарського суду Запорізької області у Виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області (код ЄДРПОУ 04526928) відсутній електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Також про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі мали можливість дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Фонд державного майна, орендодавець) та Виконавчим комітетом Кам`янсько-Дніпровською міською радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (Орендар) укладений договір оренди майна, що належить до державної власності № 12/1-3808/д (Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення з № 21 по № 25 включно, частину коридору № 39, площею 9,47 кв.м., першого поверху; нежитлових приміщень з № 40 по № 60 включно, другого поверху, загальною площею 380,1 кв.м., будівлі (Літ. А-2), розташоване за адресою: Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 1 (далі - Майно).

На момент укладання Договору оренди, майно перебувало на балансі Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41249795 (далі - Балансоутримувач).

У зв`язку з реорганізацією територіальних органів Пенсійного фонду на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Балансоутримувачем нерухомого майна, яке передано в оренду за Договором оренди є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області як правонаступник припиненого об`єднаного управління Пенсійного фонду.

Вартість Майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.01.2019, що затверджений наказом Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області від 19.04.2019 № 12/1-19, і становить за незалежною оцінкою, виконаною суб`єктом оціночної діяльності - ПП «Аспект», 1 258 414,00 гривень (один мільйон двісті п`ятдесят вісім тисяч чотириста чотирнадцять 00 коп.) без ПДВ (Додаток 3).

Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення структурних відділів виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передавання орендованого майна (додаток 2).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. договору).

Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (п. 2.4. договору).

Пунктами 3.1., 3.3. договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами та доповненнями),і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2019 - 3 190,22 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Відповідачем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць «…».

Відповідно до п. 3.6 Договору, оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: 50 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету та 50 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктами 5.3. та 5.11. договору сторони визначили, що орендар зобов`язався: своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендна плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди); здійснювати витрати, пов`язані з управлінням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та надати його копію орендодавцю. В разі потреби орендар укладає договори на комунальні послуги безпосередньо з підприємствами, організаціями, які надають такі послуги.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, та цим договором (п. 9.1. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір укладено строком на 2 (два) роки 364 (триста шістдесят чотири) дні, що діє з 13.05.2019 року по 12.05.2022 року включно.

Згідно з п. 10.2. договору, умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про зміни, який є невід`ємною частиною договору, при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди (абз. 2 п. 10.4 договору).

06.05.2019 за актом приймання-передавання Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування Об`єкт оренди (додаток 2 до договору оренди від 06.05.2019 № 12/1-3808/д).

З матеріалів справи також вбачається, що в порушення умов договору оренди від 06.05.2019 № 12/1-3808/д у період з лютого по квітень 2022 включно у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 1 582,53 грн.

Також, на виконання вимог п. 5.11. розділу 5 Договору оренди, 18.02.2022 між Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Балансоутримувач, позивач у справі) та Виконавчим комітетом Кам`янсько-Дніпровською міською радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (Орендар) укладений договір про відшкодування витрат Балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 90 (далі - Договір № 90).

Пунктом 1.1. договору № 90 передбачено, що предметом цього договору є здійснення орендарем відшкодування балансоутримувачу витрат на утримання майна та оплату комунальних послуг, використаних орендарем: з розподілу електричної енергії, перетікання електроенергії та за фактично спожиту електроенергію; з водопостачання; з охорони орендованого майна; з вивезення рідких нечистот (у разі надання та отримання таких послуг); за фактично спожитий природний газ для опалення; за розподіл природного газу, виходячи із запланованих обсягів споживання природного газу.

Відповідно до розділу 2 договору № 90, сума відшкодування розраховується балансоутримувачем на підставі наданих йому рахунків та актів надання послуг. Рахунок та акт наданих послуг надається орендарю не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня їх отримання (п. 2.1). Сума відшкодування вноситься на рахунок балансоутримувача на підставі рахунку та акту надання послуг в термін 7 (сім) робочих днів після їх отримання (п. 2.2).

Відповідно до п. 7.1 договору № 90, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 12.05.2022 включно. Відповідно до ст. 631 ЦК України сторони домовились, що цей договір застосовується до відносин, що виникли до його укладення, а саме з 01.01.2022 року.

Згідно з п. 7.7. договору № 90, закінчення терміну дії договору не звільняє орендаря від компенсації заборгованості.

На виконання умов Договору № 90 Позивачем виставлені та направлялись на адресу Відповідача наступні рахунки - фактури, а саме:

- за фактично спожиту електроенергію за період з 01.01.2022 по 12.05.2022 на суму 25 269,83 грн.;

- за фактично спожитий природний газ на опалення за період з 01.01.2022 по 12.05.2022 у розмірі 46 299,34 грн.;

- за розподіл природного газу на опалення за період з 01.01.2022 по 12.05.2022 - 1 698,62 грн.;

- за фактично спожиті послуги з водопостачання за період з 01.01.2022 по 12.05.2022 - 957,00 грн.;

- за надання послуг з охорони службових приміщень за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 у розмірі 2 261,88 грн.

В порушення умов договору № 90 від 18.02.2022 Виконавчий комітет Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області не відшкодував позивачу витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за загальний період з 01.01.2022 по 12.05.2022 у розмірі 76 486,67 грн.

З урахуванням вищевикладеного, предметом розгляду справи є стягнення з Виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заборгованості з орендної плати у розмірі 1 582,53 грн. та заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого майна на суму 76 486,67 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять пункти 1 та 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, орендну плату за договором № 12/1-3808/д від 06.05.2019 на суму 1 582,53 грн. та відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 76 486,67 грн. у визначені договорами строки не здійснив, отже, відповідач порушив умови договорів.

Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів сплати заборгованості з у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу за договором оренди № 12/1-3808/д від 06.05.2019 складає 1 582,53 грн., сума основного боргу за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № 90 від 18.02.2022 складає 76 486,67 грн., які підтверджені матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 582,53 грн. заборгованості з орендної плати та 76 486,67 грн. заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого майна є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості не представив.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що доСтовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, доСтовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності Сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області (вул. Каховська, буд. 98, м. Кам`янка-Дніпровська, Запорізька область, 71304, код ЄДРПОУ 04526928) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) заборгованість з орендної плати у розмірі 1 582 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дві) грн. 53 коп. та заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна на суму 76 486 (сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 67 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області (вул. Каховська, буд. 98, м. Кам`янка-Дніпровська, Запорізька область, 71304, код ЄДРПОУ 04526928) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) витрати по сплаті судового збору на суму 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.