Рішення

від 18.02.2025 по справі 910/13009/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/13009/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії"

про стягнення неустойки у розмірі 4 124 623,19 грн грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва в особі Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Структурного (виробничого) підрозділу Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" про стягнення неустойки в порядку статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі 4 124 623,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов укладеного договору оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1017 від 19.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 19.11.2024.

У зв`язку з неявкою представника відповідача 19.11.2024 у підготовче засідання, судом відкладено розгляд справи на 03.12.2024.

Представником відповідача у справі 03.12.2024 подано до суду заяву про вступ у справу в якості представника та оголошення перерви у підготовчому засіданні, а також, заяву про зупинення провадження у справі.

Судом розглянуто та задоволено заяву відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні 03.12.2024, у зв`язку з чим, судом продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, наступне підготовче засідання призначено на 28.01.2025.

У підготовче засідання 28.01.2025 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом розглянуто та відмовлено у задоволенні, поданої раніше відповідачем, заяви про зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

У поданій заяві відповідач просить суд зупинити провадження розглядуваної справи до набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/1948/24 законної сили. Зазначеним рішенням позов задоволено частково, висилено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" з нежитлового приміщення площею 403,6 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 8-А, на другому поверсі будівлі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Структурного (виробничого) підрозділу Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп. За твердженнями відповідача, з огляду на те, що період, строки оренди, нарахування платежів та неустойки залежать від строку дії договору, тому зазначена справа є пов`язаною із справою № 910/1948/24.

У підготовчому засіданні представником позивача повідомлено суд, що Північним апеляційним господарським судом 08.01.2025 прийнято постанову у справі № 910/1948/24, якою залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024.

Отже, на момент розгляду судом клопотання відповідача про зупинення провадження у справі обставини, на які посилався відповідач, як на підставу для зупинення провадження у даній справі - відпали.

У судовому засіданні 28.01.2025 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.02.2025.

Представники сторін у судове засідання 18.02.2025 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/1948/24 позов задоволено частково. Вирішено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" з нежитлового приміщення площею 403,6 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 8-А, на другому поверсі будівлі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Структурного (виробничого) підрозділу Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. В іншій частині позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн покладено на позивача.

Оскільки відповідачем, як орендарем, після припинення дії договору оренди нерухомого майна від 19.01.2022 № ЦОЗ/ТН-1017 (факт припинення встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/1948/24), не здійснено повернення позивачу орендованого майна, останній, з посиланням на приписи статті 785 Цивільного кодексу України, звернувся до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4124623,19 грн. за період часу з 15.11.2023 по 30.09.2024.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи вищенаведене рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/1948/24, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/1948/24, яке набрало законної сили, встановлено, що договір припинив свою дію 15.11.2023 (розірвано за заявою), у зв`язку із направленням позивачем відповідачу листа від 31.10.2023 № ЦОЗ-06/274 про розірвання договору.

Відповідно до пункту 2.6. договору, відповідач зобов`язаний повернути та звільнити майно від будь-яких власних речей, що перешкоджатимуть позивачу у подальшій реалізації свого права на майно, не пізніше останнього дня строку (терміну) дії цього договору. Майно вважається повернутим позивачу з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна від відповідача до позивача та скріплення печатками (у разі наявності) (пункт 2.5 договору).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, відповідач відповідно до пункту 2.6 договору мав повернути майно у строк до 15.11.2023.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відтак, відповідач, продовжуючи користуватись об`єктом оренди з 15.11.2023 прострочив зобов`язання з його повернення після припинення (розірвання) дії договору, що є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді виплати неустойки у відповідності до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.2 договору, розмір орендної плати визначаться за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за перший базовий місяць грудень 2021 користування за 1 кв.м. майна 356,41 грн. (триста п?ятдесят шість грн. 41 коп.) , крім того ПДВ -71,28 грн. (сімдесят одна грн. 28 коп.), а всього разом з ПДВ -427,69 грн. (чотириста двадцять сім грн. 69 коп.).

Загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць грудень 2021 користування майном становить 143848,00 грн. (сто сорок три тисячі вісімсот сорок вісім грн. 00 коп.), крім того ПДВ -28 769,60 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят дев?ять грн. 60 коп. ), а всього разом з ПДВ -172617,60грн. (сто сімдесят дві тисячі шістсот сімнадцять грн. 60 коп.)- (надалі - орендна плата),

У разі підписання сторонами акта приймання-передачі майна від позивача до відповіадча у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць, визначений у пункті 3.1. договору, на індекс інфляції за місяць, що передує місяцю підписання та за місяць підписання сторонами акта приймання-передачі майна від позивача до відповідача. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції розрахований Державною службою статистики України, та опублікований на офіційному ресуpcihttps://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/.

Суд зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Отже, враховуючи імперативний характер положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, які визначають розмір неустойки за несвоєчасне повернення наймодавцеві речі, такий розмір не може перевищувати подвійної плати за найм у певний період прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 4 124 623,19 грн. за період часу з 15.11.2023 по 30.09.2024.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Здійснивши перерахунок нарахованої неустойки, в межах періоду розрахунку позивача, суд встановив, що позовні вимоги нормативно обґрунтовані та арифметично вірні, ітому підлягають повному задоволенню.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, судовий збір, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" (03055, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 22; ідентифікаційний номер 34763553) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний номер 40075815) в особі Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 9; ідентифікаційний номер 40081352) в особі Структурного (виробничого) підрозділу Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01054, місто Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 8-А; ідентифікаційний номер 40081352/608) 4 124 623,19 грн. нарахованої неустойки та 61 869,35 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.02.2025.

Суддя Т.Ю. Кирилюк