Рішення

від 11.02.2025 по справі 910/12996/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2025Справа № 910/12996/24

За позовом Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Промед" (м. Київ)

про розірвання договору,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Тищенко О.Г.

Від відповідача: Натина А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Промед" про розірвання договору про закупівлю № 56 від 30.08.2024 у зв`язку з істотним його порушенням відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.12.2024, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

03.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.12.2024.

11.12.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

18.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Промед" на позовну заяву залишено без розгляду.

24.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 11.02.2025.

У судовому засіданні 11.02.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність.

11.02.2025 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

11.02.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2024 між Державною установою "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус-Промед" було укладено Договір про закупівлю від 30.08.2024 № 56 (далі - Договір), предметом якого є ДК 021:2015-33140000-3 - закупівля медичних матеріалів в асортименті, що вказується у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідач відповідно до умов Договору зобов`язується поставити та передати у власність позивача медичні матеріали, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених цим Договором.

Договір укладено за результатами процедури закупівлі через електронну систему закупівель шляхом запиту пропозицій постачальників, ДК 021:2015-33140000-3 - медичні матеріали, ідентифікатор закупівлі UA-2024-08-08-007663-a. Процедура закупівлі здійснювалась, відповідно до «Порядку формування та використання електронного каталогу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 № 822 (далі - Порядок № 822), з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».

За результатами проведеної процедури закупівлі UA-2024-08-08-007663-a переможцем відбору визначено відповідача.

За умовами укладеного між сторонами Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Замовника медичні матеріали в асортименті, кількості та по цінах, що вказуються в Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 1), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити медичні матеріали на умовах, визначених цим Договором. Загальний строк поставки за Договором - 31.10.2024, строк дії договору - до 31.12.2024.

Листом від 03.09.2024 № 9 відповідач звернувся до позивача з пропозицією про внесення змін у Специфікацію до Договору, посилаючись на підпункт 3 пункту 10.6. Договору, зазначаючи, що внесення змін покращить якість предмета закупівлі і що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. Відповідач просив замінити позиції 8, 9, 10 Специфікації Договору рукавички медичні оглядові латексні "MEDICARE" (нестерильні, без пудри, хлоровані, текстуровані) за розмірами S, M, L на рукавички оглядові нітрилові, нестерильні, без пудри, текстуровані, не хлоровані (океанська синь).

Позивачем було розглянуто лист відповідача від 03.09.2024 № 9 щодо внесення змін у Специфікацію до Договору на засіданні Постійної робочої групи, за результатами розгляду було прийнято рішення не вносити зміни в Специфікацію до Договору.

На підставі висновків Постійної робочої групи було ухвалено рішення про відмову у внесенні змін до Специфікації Договору та запропоновано розглянути можливість підписання додаткової угоди про розірвання Договору, оскільки відповідач не в змозі його виконати в частині поставки медичних матеріалів, а саме «Рукавичок медичних оглядових латексних "MEDICARE" (нестерильні, без пудри, хлоровані, текстуровані) за розмірами S, M, L, що відповідає позиціям 8, 9, 10 Специфікації Договору.

Позивач вважає, що має підстави для розірвання Договору, оскільки відповідач не може забезпечити виконання договору в частині поставки вищезазначених медичних матеріалів, що є порушенням істотних умов Договору щодо його предмета (номенклатури).

Листом від 06.09.2024 № 2008-ЦА-24 позивач у відповідь на лист відповідача від 03.09.2024 № 9 повідомив, що заміна Товару, визначеного у Специфікації є недопустимою та запропонував розглянути можливість підписання Додаткової угоди № 1 до Договору про закупівлю № 56 від 30.08.2024 про розірвання Договору, проєкт якої було додано до даного листа у двох примірниках.

Відповідач листом від 11.09.2024 №11 відмовився від розірвання Договору.

Позивач вважає, що запропонованими відповідачем змінами до Специфікації до Договору, пропонується, як заміну, поставити товар (медичні матеріали), який на 70% є виробами одного виробника, а саме компанії "MEDICARE", при цьому за такий товар відповідач бажає отримати оплату, яка в обсягах перевищуватиме закупівлю такого товару у його безпосереднього виробника на 478,7 тис. грн.

Таким чином, замінивши один товар на інший, без перегляду (зменшення) вартості такої поставки, відповідач намагається поставити позивача в такі умови, коли закупівля товару за зміненої Специфікації до Договору буде відбуватися за завищеними цінами, і не буде відповідати за своїми характеристиками тому товару, закупівлю якого потребує позивач.

Позивач, встановивши, що ціни на номенклатуру товару є значно завищеними, з метою економії бюджетних коштів звернувся листом від 18.09.2024 № 2094-ЦА-24 до відповідача та запропонував розглянути можливість зменшення ціни за одиницю товару та відповідно зменшити ціну Договору без зменшення обсягів закупівлі, внести зміни до Специфікації Договору шляхом укладання Додаткової угоди про зменшення ціни Договору.

Відповідач не погодився на зменшення ціни за одиницю товару без зменшення обсягів закупівель, про що надіслав позивачу лист від 20.09.2024 № 22, тож позивачем було подано даний позов до суду.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 5.3., 5.4. Договору встановлено, що поставка Товару здійснюється Постачальником за заявками від Замовника. Замовник надає Постачальнику заявку на поставку електронною поштою на e-mail: Status.promed2021@gmail.com. В заявці визначаються конкретні обсяги, відповідно до вказаної номенклатури Товару, строки та місця поставки.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного, поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу] огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними* обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не1 зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору1 сторона. Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17, постанові Верховного Суду від, 03.07.2018 у справі № 908/109/17.

Судом встановлено, що позивач, зазначаючи про порушення відповідачем умов Договору, не надав до матеріалів справи жодної заявки на поставку товару, погодженого у Специфікації, яка є передумовою для здійснення відповідачем поставки, відповідно до умов означеного правочину.

Доводи позивача про неможливість виконання відповідачем умов Договору є непідтвердженими припущеннями та не можуть бути підставою для його розірвання на підставі ст. 651 ЦК України.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що листування з приводу внесення змін до Договору не свідчить про неможливість його виконання та не є підставою для ненадання відповідачу заявки на поставку товару в установленому Договором порядку.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними і допустимими доказами та не підлягають задоволенню судом.

Позивач додатково зазначає в позовній заяві, що, на його думку, порушено підпункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України та положення частини 1 статті 627 ЦК України щодо свободи договору під час його укладання, проте яким чином і ким були порушені наведені норми не вказує, тож суд такі твердження до уваги не приймає.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 25.02.2025.

Суддя Т.М. Ващенко