Рішення від 20.02.2025 по справі 910/11614/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2025Справа № 910/11614/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"

про стягнення витрат на правову допомогу

у справі № 910/11614/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімон"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

Представники сторін: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лімон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація, поширена 01.08.2024 та 02.08.2024 на YouTube-каналі ТСН, на вебсайті ТСН, в облікових записах ТСН в соцмережах Facebook та Х під назвою "Схема на мільярди: за мережею нелегальних онлайн-казино і Україні стоїть Москва" не відповідає дійсності, містить недостовірну інформацію негативного характеру, щодо позивача, чим порушено немайнове право останнього на недоторканість ділової репутації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11614/24 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

11.02.2025 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідачів надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 судове засідання по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про прийняття додаткового рішення призначено на 20.02.2025.

18.02.2025 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення позивача на заяву щодо відшкодування судових витрат на користь відповідачів.

У судовому засіданні 24.10.2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи заяви, просив суд її задовольнити.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що учасники справи належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи їх клопотання про розгляд заяви без участі представників, що міститься у поданих заявах, а також що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка в судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття додаткового рішення у даній справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про стягнення витрат на правову допомогу у справі №910/11614/24, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частин 2, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при прийнятті Господарським судом міста Києва рішення від 06.02.2025 у справі №910/11614/24 судом не було вирішено питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

Як убачається з матеріалів справи, у відзиві представник відповідачів зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачі очікують понести, складатиметься з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 100 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані відповідачами протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як убачається з наданих суду доказів, 22.08.2023 між ТОВ «ТРК «Студія 1+1», як Клієнтом, та Руденко В.В., як Адвокатом, було укладено Договір про надання правової допомоги №2308-1, відповідно до пункту 1.1 якого Клієнт доручає Адвокату, а Адвокат зобов`язується надати Клієнту за оплату правову допомогу, юридичні та/або адвокатські послуги, надалі за текстом - Послуги, в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Адвокат надає Клієнту Послуги щодо здійснення представництва в усіх судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах незалежно від територіальної підсудності першої, апеляційної та касаційної інстанцій з метою захисту прав та законних інтересів Клієнта, як позивача, відповідача, третьої особи в судових справах, які виникатимуть в період дії даного Договору. Сторони погодили, що справи, в яких Адвокат представляє інтереси Клієнта, визначаються у відповідних додатках до даного Договору.

Додатком до Договору від 03.10.2024 Сторони погодили представництво інтересів відповідача у даній справі.

Пунктом 3.1. Договору закріплено, що гонорар (винагорода) Адвоката встановлюється в фіксованому розмірі за надані послуги у відповідній судовій справі і визначається наступним чином: 3.1.1. за представництво інтересів Клієнта в господарській чи адміністративній справі в суді першої інстанції розмір гонорару становить 25 000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ, які Клієнт зобов`язується сплатити протягом 1 (одного) місяця з моменту набрання законної сили рішення суду першої інстанції на підставі виставленого Адвокатом рахунку. В рахунку Адвокат зазначає актуальні банківські реквізити для оплати, реквізити даного Договору та номер справи, в рамках якої надані послуги

Відповідно до пункту 4.1. Договору після завершення розгляду справу в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції Адвокат протягом 5 робочих днів складає та надає Клієнту акт приймання-передачі наданих послуг, в якому наводить детальний опис проведеної роботи та підготовлених процесуальних документів під час розгляду справи відповідним судом.

При цьому, Клієнт зобов`язаний прийняти та підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання або обґрунтувати відмову від прийняття наданих Адвокатом послуг. Якщо протягом 3 (трьох) робочих днів зауважень по наданому акту не надійшло, він вважається підписаним з боку Клієнта (п.4.2 Договору).

Також, аналогічні умови містить Договір про надання правової допомоги №2407-1 від 08.07.2024, укладений між ТОВ «Діджиталс Солюшнс», як Клієнтом, та Руденко В.В., як Адвокатом.

10.02.2025 р., за наслідками розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/11614/24 між адвокатом Руденко В.В. та ТОВ «Діджиталс Солюшнс» і ТОВ «ТРК «Студія 1+1» було підписано акти приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги за договорами про надання правової допомоги, якими сторони підтвердили, що повна вартість наданої професійної правничої допомоги складає 50 000,00 грн. (по 25 000,00 грн. з кожного підприємства).

Зазначені акти містять детальний опис робіт, здійснених адвокатом Відповідачів під час представництва їх інтересів в справі №910/11614/24.

Також до справи надано докази на підтвердження статусу адвоката Руденко Віталіни Володимирівни додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6389/10 від 15.02.2018.

Позивачем подано заперечення на заяву щодо відшкодування судових витрат на користь відповідачів, в якій позивач просить повністю відмовити у поданій заяві, посилаючись на наступні обставини: відповідачі не заявили про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів, усупереч ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України; суд у рішенні встановив зловживання процесуальними правами представником відповідачів, що згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України є підставою для того, аби покласти на відповідачів витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору; розмір та обсяг заявлених до відшкодування витрат є неспівмірним, не підтвердженим достатніми доказами та не мають характеру необхідних.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, суд ураховує, що наданий акт наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як установлено судом, згідно Актів приймання-передачі наданих послуг від 10.02.2025 до договорів про надання правової допомоги, що є ідентичними та укладені між адвокатом Руденко В.В. та з кожним відповідачем окремо, у період з 03.10.2024 по 06.02.2025 відповідачам були надані наступні послуги:

(1) Підготовка до розгляду справи: вивчення позовної заяви, з додатками; аналіз фактичних обставин справи та судової практики; вивчення законодавства в сфері онлайн-казино; надання юридичних консультацій; підготовка і подання відзиву на позов; підготовка і подання клопотання про продовження процесуальних строків; підготовка і подання заперечень; підготовка і подання клопотання про призначення семантико-текстуальної експертизи.

(2) Представництво інтересів Відповідачів в Господарському суді міста Києва 31.10.2024, 28.11.2024, 12.12.2024, 16.01.2025, 23.01.2025, 06.02.2025.

Водночас, виокремлення адвокатом послуги в п.1 Акту «аналіз фактичних обставин справи» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «представництва інтересів в Суді» (п. 2 Акту). Надання консультацій, аналіз позову та судової практики охоплюються процесом підготовки та складання відзиву та заперечення. Отже, фактично має місце дублювання послуг адвоката.

Адвокат Руденко В.В. під час розгляду справи №910/11614/24 в суді фактично підготувала та подала 4 документи, проте просить суд стягнути вартість за послуги з їх складання, як за 8 окремих документів.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також те, що адвокат Руденко В.В. одночасно представляла інтереси обох відповідачів, однак, складала процесуальні документи по справі в одному примірнику, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому вимоги відповідачів підлягають частковому задоволенню та з позивача на користь відповідачів підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн (по 12500,00 грн на кожного з відповідачів) відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про стягнення витрат на правову допомогу у справі №910/11614/24 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімон" (вул. Дмитра Дорошенка, 18, оф.421, м. Київ, 01042; код ЄДРПОУ 43618640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" (вул. Кирилівська, 23, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 45334294) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімон" (вул. Дмитра Дорошенка, 18, оф.421, м. Київ, 01042; код ЄДРПОУ 43618640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (вул. Кирилівська, 23, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 23729809) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн.

4. В іншій частині вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.02.2025.

Суддя А.І. Привалов