Ухвала

від 26.02.2025 по справі 911/3053/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3053/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши справу

За позовом Фермерського господарства «Ногайська Нива»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»

про стягнення 295 260, 77 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство «Ногайська Нива» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» про стягнення 295 260, 77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки насіння соняшника шляхом направлення стороною відповідача (постачальника) рахунку на оплату товару № 44333 від 09.11.2021 та прийняття цієї пропозиції позивачем (покупцем) шляхом здійснення оплати платіжним дорученням № 83 від 10.11.2021 на суму 287 314, 36 грн, в якому підставою платежу зазначено вказаний рахунок. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено поставку оплаченого товару, у зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 287 314, 36 грн основного боргу, 6 033, 60 грн інфляційних втрат, 1 912, 80 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2024 було відкрито провадження у справі № 911/3053/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

27.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає доводи, викладені в позовній заяві необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Відповідач підтвердив факт укладення між ним та позивачем договору поставки № 436/21-З від 09.11.2021, а також не заперечив факт отримання від позивача грошової суми в розмірі 287 314, 36 грн згідно з платіжним дорученням № 83 від 10.11.2021 з призначенням платежу: «За насіння соняшника згідно рахунку на оплату № 44333 від 09.11.2021», в якості авансового платежу за поставку насіння соняшника. Згідно пояснень відповідача, 04.07.2024 на адресу відповідача від позивача надійшла вимога про здійснення поставки товару, у відповідь на яку відповідач направив позивачу лист № 252 від 08.07.2024, в якому зазначено про неможливість виконання вимоги позивача з огляду на приписи ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою передбачається, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Водночас відповідач зазначив, що місцезнаходженням ФГ «Ногайська Нива» визначено: вул. Пролетарська, буд. 119, кімн. 316, м. Приморськ, Приморський р-н, Запорізька обл., 72102, яке починаючи з 26.02.2022 і по даний час є тимчасово окупованою РФ територією України згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022. У зв`язку із цим, за ствердженням відповідача, як на момент надання відповіді на вимогу, так і на момент підготовки відзиву на позовну заяву існує об`єктивна на законодавчому рівні підтверджена причина (підстава), що унеможливлює проведення господарських операції із контрагентами тимчасово окупованих територій України. Відповідач також наголосив на неможливості здійснення банківських транзакцій з суб`єктами, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, з огляду на позицію Національного банку України, яка викладена в листі № 18-0006/8196 від 28.01.2022. У відзиві на позовну заяву відповідач також зауважив, що не отримував від позивача вимоги щодо здійснення повернення грошових коштів, окрім вимоги щодо поставки товару, який на даний час немає можливості виконати в силу дії надзвичайної непереборної сили військової агресії Російської Федерації, яка привела до тимчасової окупації території України, де зареєстрований позивач як суб`єкт господарювання. Відповідач стверджує, що пропонував позивачу виконати вимоги законодавства змінити місцезнаходження на територію, що підконтрольна Україні, з метою здійснення поставки товару, але позивач не виконав вказану вимогу, у зв`язку із чим відповідач не зміг виконати свій обов`язок щодо поставки товару. Отже, на думку відповідача, позивач вважається таким, що прострочив, внаслідок чого виконання зобов`язання відповідача може бути відстрочене на час прострочення кредитора. З урахуванням зазначеного вище, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з позивача 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки відзив на позовну заяву був поданий до суду із дотриманням процесуальних строків, встановлених як ч. 1 ст. 251 ГПК України, як і ухвалою від 18.11.2024 про відкриття провадження у справі, суд прийняв відзив відповідача разом з доданими до нього доказами до розгляду та долучив його до матеріалів справи.

04.12.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголосив на тому, що починаючи з моменту перерахування позивачем грошових коштів та до моменту введення в Україні правового режиму воєнного стану пройшло більше 3-х місяців, тобто відповідач мав достатню кількість часу для здійснення поставки товару за місцезнаходженням позивача. Крім цього, 27.06.2024 відповідачу було направлено вимогу про здійснення поставки товару, в якій позивач вимагав не пізніше 5-ти календарних днів з моменту отримання даної вимоги організувати відвантаження сплаченого товару за адресою: 69008, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 84, оф. 412 або за будь-якою іншою адресою в межах м. Запоріжжя на умовах самовивозу. Проте відповідач відмовився здійснити поставку товару за вказаною у вимозі адресою. Позивач звернув увагу, що договір поставки було укладено сторонами 09.11.2021, тобто до початку збройної агресії Російської Федерації проти України, а також зазначив, що банківський рахунок позивача було відкрито у АТ КБ «ПриватБанк» до моменту повномасштабного вторгнення Російською Федерацією на територію України. Враховуючи зазначене, на думку позивача, факт окупації території, на якій розташовано підприємство позивача, жодним чином не скасовує обов`язків відповідача, які виникли у зв`язку із укладенням договору поставки. Також позивач стверджує, що з огляду на здійснення позивачем 10.11.2021 передоплати за товар на підставі виставленого рахунку відповідача № 44333 від 09.11.2021, починаючи з 10.11.2021 у відповідача виникло зобов`язання здійснити поставку оплаченого товару, а відтак, враховуючи те, що починаючи з моменту отримання попередньої оплати і на теперішній час відповідач так і не здійснив передачу товару позивачу, в даній ситуації позивач, на його думку, має право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати за товар за договором поставки та штрафних санкцій в загальному розмірі 295 260, 77 грн. У прохальній частині відповіді на відзив позивач просив суд поновити пропущений строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву у справі № 911/3053/24 та прийняти відповідь на відзив на позовну заяву до розгляду.

05.12.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких відповідач наголосив на тому, що позивачем ігнорується спеціальний закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а саме Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 в редакції від 19.05.2024, прийнятий з метою визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України. Отже, відповідач переконаний, що правова позиція позивача ґрунтується виключно на нормах цивільного законодавства без врахування норм спеціального закону, зокрема ст. 13 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Враховуючи вказане, відповідач посилається на той факт, що задля поставки товару або повернення грошових коштів, які були сплачені позивачем в якості попередньої оплати, потрібно виконати умови спеціального закону України про окуповані території, а саме здійснити заміну податкової адреси на іншу територію України, як передбачено ст. 13 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2024 у справі № 911/3053/24 у задоволенні клопотання ФГ «Ногайська Нива» про поновлення процесуального строку для подачі відповіді на відзив відмовлено. Прийнято відповідь на відзив ФГ «Ногайська Нива» та заперечення ТОВ «Спектр-Агро» на відповідь на відзив до розгляду.

Судом встановлено, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 17.01.2025 (забезпечено надання загального доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.02.2025) передав справу № 908/1162/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення тимчасово окупованих територій, на які поширюються норми статей 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо особливостей здійснення економічної діяльності та переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території.

З матеріалів даної справи вбачається, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання в частині поставки оплаченого позивачем товару на підставі договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення грошових коштів в сумі 287 314, 36 грн, сплачених в якості попередньої оплати, а також нараховано та заявлено до стягнення 6 033, 60 грн інфляційних втрат та 1 912, 80 грн 3% річних.

При цьому судом встановлено, що як станом на дату виникнення спірних правовідносин, так і на даний час місцезнаходженням позивача у даній справі відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: вул. Пролетарська, буд. 119, кімн. 316, м. Приморськ, Приморський р-н, Запорізька обл., 72102.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким з 26.02.2022 м. Приморськ Приморської міської територіальної громади входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією території України.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вважає, що до спірних відносин підлягають застосуванню норми спеціального закону, а саме ст. 13 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Відповідач посилається на неможливість поставки товару позивачу або повернення грошових коштів, які були сплачені позивачем в якості попередньої оплати, з огляду на приписи ст. 13 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки місцезнаходженням позивача є територія, яка починаючи з 26.02.2022 і по даний час є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, а відтак існує об`єктивна на законодавчому рівні підтверджена причина (підстава), що унеможливлює проведення господарських операції із контрагентами тимчасово окупованих територій України. Враховуючи наведене вище, на переконання відповідача, задля поставки товару або повернення грошових коштів, які були сплачені позивачем в якості попередньої оплати, потрібно виконати умови спеціального закону України про окуповані території, а саме здійснити заміну податкової адреси на іншу територію України, як передбачено ст. 13 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

У свою чергу позивач наголошує на тому, що договір поставки було укладено сторонами 09.11.2021, тобто до початку збройної агресії Російської Федерації проти України, а також зазначив, що банківський рахунок позивача було відкрито у АТ КБ «ПриватБанк» до моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України. Враховуючи зазначене, на думку позивача, факт окупації території, на якій розташовано підприємство позивача, жодним чином не скасовує обов`язків відповідача, які виникли у зв`язку із укладенням договору поставки.

Відповідно до частин 1-3 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України.

Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території. На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 908/1162/23 для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення тимчасово окупованих територій, на які поширюються норми статей 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо особливостей здійснення економічної діяльності та переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Керуючись ст. 228, 229, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 911/3053/24 зупинити до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Сокуренко