Рішення

від 13.02.2025 по справі 911/2334/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2334/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Техмашремонт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д»

про стягнення 844 200, 00 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Горяна Т.М.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Техмашремонт» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» про стягнення 844 200, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди приміщення № 15/20 від 07.12.2020 в частині повернення орендованого майна. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 844 200, 00 грн неустойки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2334/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання на 10.10.2024.

10.10.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2334/24 на 07.11.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

14.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того 14.10.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати в Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області належним чином завірені копії документів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні № 12023116030002163 від 22.12.2023 щодо вчинення посадовими особами ТОВ «Техмашремонт» кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України; пам`ятку про права та обов`язки потерпілого в кримінальному провадженні № 12023116030002163 від 22.12.2023; протокол допиту керівника ТОВ «ВКФ « 2Д»; протокол допиту керівника ТОВ «Техмашремонт»; протокол допиту свідків; протокол перехресного допиту керівника ТОВ «Техмашремонт» та відеофіксацію перехресного допиту.

25.10.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме трьох нотаріально завірених заяв свідків.

30.10.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач, серед іншого, просив суд поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи копії платіжних інструкцій щодо сплати боргу відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024, а також адвокатський запит від 02.10.2024, докази його направлення та результат статусу відстеження трек-номеру.

07.11.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі. Суд протокольно прийняв заяви сторін по суті спору до розгляду та долучив їх до матеріалів справи. Також суд протокольно задовольнив клопотання відповідача про долучення трьох заяв свідків. Водночас судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 14.10.2024 про витребування доказів з підстав його необґрунтованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2334/24 на 11.12.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

25.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому відповідач просив суд поновити строк для подання нових доказів та долучити до матеріалів справи належним чином завірену копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні № 12023116030002163 від 22.12.2023 щодо вчинення посадовими особами ТОВ «Техмашремонт» кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та відповіді Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області № СЕД 92789 2024 від 19.11.2024.

26.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому позивач просив суд поновити пропущений процесуальний строк, встановлений для подання позивачем доказів та прийняти як доказ копію рапорту від 31.10.2024.

11.12.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі. Суд розглянувши подані сторонами клопотання про долучення доказів, дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, у зв`язку із чим протокольно відмовив у їх задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2334/24 до судового розгляду по суті на 23.01.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.

16.01.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяви свідків.

23.01.2025 в судове засідання з`явились представники сторін. Суд оголосив про відкриття розгляду справи по суті та про його початок. Представники сторін виступили з вступними промовами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2025 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 911/2334/24 перед стадією дослідження доказів до 13.02.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.

13.02.2025 в судове засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача не з`явився в судове засідання без поважних причини, про причини неявки суд не повідомив, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 13.02.2025 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Л.В. Сокуренко з 21.02.2025 до 25.02.2025 включно перебувала на лікарняному, повне судове рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

07.12.2020 між Приватним акціонерним товариством «Техмашремонт» (далі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «2Д» (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди приміщень № 15/20 (далі договір), відповідно до змісту якого договором регулюються правовідносини, пов`язані із передачею орендодавцем орендареві у строкове платне користування приміщення (території), характеристики якого визначені в додатку до цього договору.

Відповідно до пп. 1.1-1.4 вказаного правочину, адреса будинку, в якому знаходяться приміщення, що орендуються: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87-к, приміщення № 2. Загальна площа приміщень, що орендуються 1340 кв. м. Стан приміщень на момент передачі в орендне користування задовільний; недоліки приміщень, що орендуються, відсутні. Приміщення передаються в оренду у стані на день укладення договору.

Нежитлове приміщення, загальною площею 1785, 4 кв. м, розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87-к, приміщення № 2, належить Приватному акціонерному товариству «Техмашремонт» на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 178144899 від 20.08.2019 (копія наявна в матеріалах справи).

Пунктом 2.1 договору визначено, що приміщення надається орендарю для складування обладнання, товару та іншої законної діяльності.

Згідно з пп. 3.1, 3.3, 3.4 договору, приміщення, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 10 робочих днів з моменту набуття чинності цим договором.

Передача приміщень, що орендуються, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачі названих об`єктів в орендне користування. В момент підписання акта переді-приймання орендодавець передає орендарю ключі від приміщень, що орендуються, після чого персоналу орендаря має бути забезпечений безперешкодний доступ у приміщення, що орендуються згідно з правилами внутрішнього розпорядку, встановленого орендодавцем.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2020 позивач на виконання умов договору передав, а відповідач на підставі акта приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 1340,0 кв. м. Приміщення розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87-к, приміщення № 2.

У пунктах 3, 4 акта вказано, що приміщення знаходиться у технічно справному стані, придатному до використання згідно умовам договору. Цей акт є підставою для початку нарахування орендної плати за використання орендарем нежитлового приміщення. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

Пунктом 4.1 договору визначено, що строк орендного користування до 30.11.2023.

Умовами пп. 5.1, 5.2 договору встановлено, що розмір орендної плати за приміщення, що орендується, зазначається в рахунку-фактурі. До вартості послуг по оренді приміщень включається плата за право користування приміщеннями та обладнанням, за використання енергоресурсів і компенсаційні виплати, терміни оплати яких зазначаються орендодавцем в рахунках.

Відповідно до п. 5.3 договору орендна плата сплачується готівкою в касу або в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в розмірі 100 % передплати до 1 числа (розрахункового) місяця, за який проводиться оплата (окремо можливе встановлення іншого порядку оплати).

Згідно з п. 5.4 договору, розмір орендної плати може змінюватися орендодавцем у випадку зміни ринкових цін на послуги, з повідомленням орендаря у найкоротший можливий термін. Вартість додаткових послуг оплачується окремо.

За змістом п. 6.1 договору, орендодавець має право здійснювати перевірку порядку використання орендарем приміщень, що орендуються, відповідно до умов цього договору. У разі використання обладнання (обігрівачі, кондиціонери та інші прилади) орендар повинен повідомити орендодавця про наявність обладнання і оплатити додаткові витрати за місяць згідно розрахунку орендодавця. У випадку несвоєчасної оплати орендодавець має право призупинити користування орендованим приміщенням та дію пп. 6.2, 7.2 договору до повного погашення заборгованості.

Пунктом 6.2 договору визначено, що орендодавець за цим договором бере на себе наступні зобов`язання: - забезпечувати безперешкодне з боку орендодавця використання орендарем приміщень, що орендуються, на умовах цього договору; - забезпечити персоналу орендаря безперешкодний вхід до будинку, в якому знаходяться приміщення, що орендуються; - видавати орендарю документи, які свідчать про укладення між сторонами договору, а також підтверджують його місцезнаходження; - видавати у необхідній кількості за заявками орендаря постійні та разові перепустки до будинку, де розташовані приміщення, що орендуються.

Пунктом 7.1 договору визначено, що орендар за цим договором бере на себе наступні зобов`язання, зокрема: - використовувати приміщення, що орендуються, за їх цільовим призначенням відповідно до п. 2.1 цього договору; - своєчасно здійснювати орендні платежі.

Згідно з п. 7.2 договору, орендар за цим договором має наступні права: - користуватися системами комунікацій, які знаходяться в будинку на умовах, узгоджених з орендодавцем; - за письмовою згодою орендодавця поліпшити, обладнати та оформити приміщення, що орендуються.

Відповідно до п. 7.3 договору, вхід та в`їзд на орендовану територію представниками орендаря здійснюється за перепустками, у разі відсутності перепустки як виключення за присутності (керівника) орендаря. Автомобілі орендаря та його партнерів пропускаються на територію орендодавця виключно для завантажувально-розвантажувальних робіт, якщо інше не встановлено договором.

У розділі 8 договору сторонами узгоджено порядок повернення об`єкта, що орендується.

Так пунктами 8.1, 8.2 договору передбачено, що до закінчення строку орендного користування орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення за актом передавання, окрім випадку подовження дії договору чи укладення нового договору на наступний строк. Приміщення, що орендуються, повинні бути передані орендарем орендодавцю у стані, не гіршому, ніж у якому вони були передані в орендне користування.

Відповідно до п. 9.1 договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 07.12.2020 та діє до 30.11.2023 чи до зміни власника об`єкту оренди, у будь-якому випадку до події, яка наступить раніше.

Додатком № 1 до договору № 15/20 від 07.12.2020 сторонами було визначено, що вартість оренди приміщення складає 46 900, 00 грн щомісячно. Вказаний додаток підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що хоча п. 8.1 договору встановлено обов`язок орендаря повернути орендоване приміщення орендодавцю, позивач взяв на себе ініціативу із забезпечення належного оформлення та повернення приміщення з оренди та 19.10.2023 письмово направив відповідачу акт приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди.

Суд встановив, що 19.10.2023 позивач направив відповідачу повідомлення № 35/23 від 19.10.2023, в якому повідомлено відповідача про те, що починаючи з 28.09.2022 відповідач не здійснює оплату за користування приміщенням та продовжує використовувати нежитлове приміщення, що призводить до порушення прав ПрАТ «Техмашремонт» як власника приміщення. У повідомленні позивач наголосив на тому, що згідно з п. 11.1 договору оренди приміщення, останній набуває чинності з 07.12.2020 та діє до 30.11.2023. Листом № 35/23 від 19.10.2023 ПрАТ «Техмашремонт» повідомлено про відсутність наміру продовжувати дію договору на новий строк, а також повідомлено про обов`язок орендаря до закінчення строку орендного користування, тобто до 30.11.2023, звільнити приміщення та передати його орендодавцю за актом передавання (проект акта в двох примірниках для підписання додається), а також погасити суму заборгованості за користування приміщенням за період з 28.09.2022 по 30.11.2023 включно. Додатком до повідомлення є проект акта передавання приміщення з оренди в двох примірниках.

Як зазначив позивач, повідомлення з актом було направлено відповідачу за усіма відомими позивачу адресами відповідача та на адресу адвоката відповідача.

На підтвердження направлення вказаного повідомлення з додатками позивач долучив до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист за № 0911200587815 (направлення на фактичну адресу відповідача, зазначену в розділі 12 договору), опису вкладення у цінний лист за № 0911200587823 (направлення на поштову адресу відповідача, зазначену в розділі 12 договору), опису вкладення у цінний лист за № 0911200587831 (направлення на юридичну адресу відповідача) та опису вкладення у цінний лист за № 0911200587807 (направлення на адресу адвоката Кондрасій О.А), поштові накладні та фіскальні чеки від 19.10.2023 до вказаних поштових відправлень.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення поштове відправлення за № 0911200587815 було вручено відповідачу 26.10.2023, поштове відправлення за № 0911200587823 було також вручено відповідачу 26.10.2023.

Позивач наголосив на тому, що як нормами ст. 795 ЦК України, так і умовами п. 8.1 договору передбачено, що приміщення повертається з оренди саме шляхом підписання відповідного акта, інших способів повернення майна з оренди законодавством не передбачено. Проте, як зазначив позивач, станом на дату звернення до суду із даним позовом відповідач, в порушення умов договору, акт прийому-передачі приміщення № 2 з оренди не підписав, приміщення залишається не переданим позивачу.

Вказані обставини, за ствердженням позивача, перешкоджають використанню приміщення позивачем за його цільовим призначенням (зокрема передавати приміщення в оренду іншим орендарям) та створює перешкоди діяльності позивача як суб`єкта господарювання з понесенням фінансових витрат в частині утримання вказаного приміщення, що є збитками позивача.

Відповідно до пояснень позивача, обов`язок відповідача по поверненню приміщення з оренди виникає з наступного дня після закінчення строку дії договору, тобто з 01.12.2023. На думку позивача, саме з цієї дати відповідач, враховуючи належне повідомлення позивача про необхідність передачі приміщення з оренди, не виконує зобов`язання щодо повернення приміщення з оренди, у зв`язку із чим у позивача виникає право на стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення повернення приміщення з оренди за період прострочення з 01.12.2023 до 30.08.2024 на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині повернення нерухомого майна з оренди, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 844 200, 00 грн неустойки за період прострочення з 01.12.2023 до 30.08.2024 на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну не заперечив обставину укладення між сторонами договору оренди із строком його дії до 30.11.2023. Крім того відповідач визнав обставину отримання від позивача повідомлення за вих. № 35/23 про відсутність наміру продовжувати дію вказаного договору оренди.

Проте, як зазначив відповідач, оскільки орендоване приміщення за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського 87- К, приміщення № 2, використовувалось відповідачем для ведення виробничої діяльності в орендованому приміщенні ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» було проведено комплекс робіт щодо встановлення та запуску виробничих ліній, які складаються з різного складного промислового обладнання. Відповідач стверджує, що у зв`язку із отриманим від ПрАТ «Техмашремонт» повідомленням про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди, з метою організації демонтажних робіт, пакування обладнання та його вивезення у строки, визначені вимогою позивача про звільнення орендованого приміщення, 31.10.2023 керівник ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» прибув до орендованого приміщення. Однак, як стверджує відповідач, охорона ПрАТ «Техмашремонт» не допустила керівника відповідача до орендованого приміщення, що стало перешкодою для початку робіт з підготовки до передачі орендодавцю приміщення та вивезення майна. У зв`язку із вказаним обставинами, згідно пояснень відповідача, 31.10.2023 до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області було подано заяву про факт вчиненого правопорушення посадовими особами ПрАТ «Техмашремонт» за кваліфікацією ст. 356 КК України та порушено кримінальне провадження та станом на дату складення відзиву триває досудове розслідування кримінального провадження № 12023116030002163 від 22.12.2023.

Відповідач стверджує, що неодноразово звертався до позивача з вимогами надати доступ до раніше орендованого приміщення з метою організації вивезення майна, однак, як зазначив відповідача, всі вимоги були проігноровані позивачем. За ствердженням відповідача, станом на дату подання відзиву на позовну заяву позивач продовжує чинити перешкоди у вивезенні майна та звільненні приміщення, що позбавляє відповідача можливості підписати акти приймання-передачі приміщення. Відповідач стверджує, що неповернення майна сталось виключно через неправомірні дії позивача, а також посилається на те, що з моменту закінчення договору не користувався та не користується приміщенням та позбавлений можливості демонтувати своє майно через протиправну та недобросовісну поведінку позивача протягом усього спірного періоду, за який нарахована неустойка за неповернення майна, у зв`язку із чим вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підтвердження обставини того, що належне відповідачу майно знаходилось в орендованому приміщення, розташованому за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87-к, приміщення № 2, відповідач долучив до матеріалів справи копії актів приймання-передачі устаткування до монтажу № 2D000000001 від 01.11.2021, № 2D000000005 від 30.11.2021, копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та копії актів приймання виконаних робіт за липень 2021 року № 22/07 від 22.07.2021, № 22/07 від 22.07.2021.

Крім того, на підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву обставин щодо недопущення представників відповідача щодо орендованих приміщень, розташованих за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87-к, приміщення № 2, відповідач долучив нотаріально засвідчені заяви свідків Арцимовича А.А., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідач долучив до матеріалів справи талон-повідомлення єдиного обліку № 38254 про приймання і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.10.2023, в якому викладено наступне: 31.10.2023 о 16:26 надійшла заява до РУ про те, що 31.10.2023 о 16:26 за адресою: район м. Біла Церква, вулиця Привокзальна, буд. 3 надійшла заява директора ТОВ «ВКФ « 2Д» Бінгол Гюнгор про те, що 31.10.2023 по вул. Леваневського 87 а охоронець ТОВ «Техмашремонт» за особистою вказівкою директора даного ТОВ Андрійчука О.І. перешкоджав доступу до орендованого заявником згідно договору приміщення.

Також відповідач долучив до відзиву на позовну заяву повідомлення (повторно) № б/н від 30.11.2023, в якому повторно викладено повідомлення щодо нагальної необхідності організації передачі орендованого приміщення у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди № 15/20. Відповідно до змісту повідомлення, сьогодні 30.11.2023 останній день строку дії договору оренди № 15/20. Попередні намагання приступити до демонтажу обладнання, його вивезення та підготовки орендованого приміщення до належної передачі за актом блокувались повним не допуском до орендованого приміщення з боку охорони ПрАТ «Техмашремонт». Попереднє повідомлення з проханням надати доступ та сприяти підготовці приміщення до належної передачі залишено без уваги. У листі відповідач наголосив, що з метою дотримання положень розділу 8 договору оренди та у зв`язку повідомленням ПрАТ «Техмашремонт» за вихідним номером 35/23 від 19.10.2023 ТОВ «ВКФ « 2Д» має об`єктивну необхідність організувати низку робіт щодо демонтажу та вивезення власного обладнання, а також щодо приведення приміщення у готовність до передачі орендодавцю. У зв`язку з цим відповідач у листі повторно просив: 1) уповноважити представника ПрАТ «Техмашремонт» вести пряму комунікацію з представниками орендаря та забезпечити їм безперешкодний доступ з метою проведення робіт зі звільнення орендованого приміщення в межах встановлених строків; 2) за попереднім узгодженням з орендарем встановити найближчі дати, коли орендар у супроводі представника орендодавця зможе організувати та провести роботи з демонтажу обладнання, його пакування, вивезення з орендованого приміщення в межах встановлених строків; 3) забезпечити безперебійну подачу електроенергії до орендованого приміщення для забезпечення освітлення та роботи електричних приладів при проведенні робіт з демонтажу обладнання та його пакування. У листі відповідач наголосив, що ТОВ «ВКФ « 2Д» прагне належно реалізувати власні права та обов`язки за діючим договором оренди, вчасно та якісно підготувати приміщення для передачі орендодавцю в межах строків, передбачених договором та повідомленням орендодавця.

Суд зазначає, що відповідачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів направлення вказаного вище листа № б/н від 30.11.2023 на адресу-місцезнаходження позивача.

Відповідач долучив до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист № 0306507579460 від 03.11.2023, поштової накладної та фіскального чеку від 03.11.2023 про направлення позивачу повідомлення.

Разом з цим, зі змісту опису вкладення у цінний лист № 0306507579460 від 03.11.2023 вбачається направлення позивачу повідомлення ТОВ «ВКФ « 2Д» щодо необхідності забезпечення умов для демонтажу та вивезення обладнання орендаря в рамках підготовки орендованого приміщення до повернення орендодавцю у зв`язку з закінченням дії договору оренди без його продовження.

Водночас відповідачем долучено до матеріалів справи адресоване позивачу повідомлення (повторно) від 30.11.2023.

Наявне в матеріалах справи повідомлення (повторно) від 30.11.2023 та зміст опису вкладення у цінний лист не дають підстави для висновку, що доказами направлення повідомлення (повторно) від 30.11.2023 є долучені відповідачем копії опису вкладення у цінний лист № 0306507579460 від 03.11.2023, поштова накладна та фіскальний чек від 03.11.2023.

З огляду на наведене вище, долучені відповідачем копії опису вкладення у цінний лист № 0306507579460 від 03.11.2023, поштова накладна та фіскальний чек від 03.11.2023 не можуть бути прийняті в якості доказу направлення повідомлення (повторно) № б/н від 30.11.2023 з огляду на дату його складення (30.11.2023), та дату поштового відправлення № 0306507579460 (03.11.2023).

Разом з цим копію повідомлення ТОВ «ВКФ « 2Д» щодо необхідності забезпечення умов для демонтажу та вивезення обладнання орендаря в рамках підготовки орендованого приміщення до повернення орендодавцю у зв`язку з закінченням дії договору оренди без його продовження, про яке йде мойва в описі вкладення у цінний лист № 0306507579460 від 03.11.2023 відповідач до суду не надав, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості встановити зміст такого повідомлення.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що повідомлення відповідача від 30.11.2023 було отримане 30.11.2023 адвокатом позивача Горяною Т.М. на її поштову електронну скриньку з поштової електронної скриньки попереднього представника відповідача (адвоката Адвокатського об`єднання «А.С.А.Груп» Кондрасія О.А.), на підтвердження чого позивач долучив до відповіді на відзив роздруківку з поштової скриньки адвоката Горяною Т.М.

Як зазначив позивач, у відповідь на дане повідомлення адвокат Горяна Т.М. надіслала адвокату Кондрасію О.А. відповідь позивача вих. № 83/23 від 01.12.2023, в якій позивач вказав на те, що у повідомленні від 30.11.2023 відповідач не зазначив перелік обладнання, про яке йде мова у ньому, та не надав копій документів, про які також йдеться в повідомленні. Також зазначив, що це унеможливлює об`єктивний розгляд повідомлення, та просив для розгляду та вирішення по суті повідомлення надати позивачу перелік обладнання, що знаходиться в приміщенні № 2, яке належить позивачу, та копії документів, які засвідчують право власності відповідача на обладнання (копія листа долучена до відповіді на відзив). На підтвердження направлення вказаного листа позивач долучив до відповіді на відзив роздруківку з поштової скриньки адвоката Горяної Т.М.

За ствердженням позивача, 02.12.2023, у відповідь на вказане повідомлення представника позивача від 01.12.2023, адвокат Кондрасій О.А. відповів на переслану відповідь на повідомлення, на підтвердження чого позивач також долучив роздруківку з поштової скриньки адвоката Горяною Т.М.

Проте, як зазначив позивач, відповіді на лист вих. № 83/23 від 01.12.2023 від відповідача не надійшло, переліку обладнання та копій документів, про які просив позивач у листі, відповідач не надав.

19.06.2024 відповідач направив позивачу повідомлення № б/н від 19.06.2024 щодо усунення перешкод у реалізації законних прав на вільне володіння та розпорядження ТОВ «ВКФ « 2Д» майна шляхом: 1) встановлення дати (не пізніше 7 днів з моменту отримання повідомлення), коли відповідач в особі уповноважених представників зможе організувати та провести роботи з демонтажу обладнання, його пакування, вивезення з раніше орендованого приміщення за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87-К (при встановленні дати викладено прохання врахувати, що на демонтаж та інші роботи знадобиться мінімум два тижні), які в часовому діапазоні мають бути встановлені не пізніше 15.07.2024; 2) забезпечення на період робіт з демонтажу обладнання, його пакування, вивезення безперебійну подачу електроенергії до приміщення за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87-К, для забезпечення освітлення та роботи електричних приладів при проведенні робіт з демонтажу обладнання та його пакування, вивезення з раніше орендованого приміщення.

20.06.2024 позивач, у відповідь на лист відповідача № б/н від 19.06.2024, направив відповідачу лист № 72/24 від 20.06.2024, в якому просив відповідача надати інформацію та документи, яку вже запитував у листі вих. № 83/23 від 01.12.2023. У листі позивач вказував на інформацію про отримання повідомлення відповідача від 30.11.2023 через адвоката Кондрасія О.А. (копія листа долучена до відповіді на відзив).

11.07.2024 відповідач направив позивачу відповідь № б/н від 09.07.2024 на запит про надання інформації та документів № 72/24 від 20.06.2024, в якому відповідач повідомив про перелік обладнання, яке знаходилось в орендованому приміщенні. Щодо вимоги про надання документів, які підтверджуються право власності на обладнання відповідач зазначив, що чинним законодавством не передбачено обов`язок відповідача надавати такі документи позивачу. Позивач отримання листа № б/н від 09.07.2024 не заперечує.

31.07.2024 відповідач направив позивачу повідомлення № б/н від 31.07.2024 з вимогами аналогічного змісту, що викладені у листі № б/н від 19.06.2024.

Відповідач стверджує, що вимоги вказаних вище листів залишені з боку позивача без задоволення.

У свою чергу, як зазначив позивач, відповідач у листі від 09.07.2024 навів простий перелік обладнання, проте копії підтверджуючих право власності документів на обладнання із переліку надати відмовився. Тобто, за ствердженням позивача, позивач вже протягом тривалого терміну намагається отримати від відповідача належні документи для вирішення поставлених відповідачем питань, проте, відповідач уникає прямої взаємодії з позивачем. Зазначене, на думку позивача, спростовує твердження відповідача про те, що звернення відповідача залишені позивачем без відповіді, як і відсутні докази вчинення перешкод зі сторони позивача.

Стосовно стверджуваної відповідачем обставини недопущення 31.10.2023 керівника відповідача на територію об`єкта оренди позивач зазначив, що у зв`язку із наявною станом на 30.10.2023 (тобто під час дії договору оренди) заборгованості за договором оренди приміщень № 15/20 від 07.12.2020 позивач використав право призупинити для відповідача як орендаря, передбачене пп. 6.2, 7.2 договору, що було правомірним засобом захисту порушеного несплатою орендної плати права позивача на отримання оплати за передане в оренду нежитлове приміщення. На думку позивача, обставини, які мали місце 31.10.2023, та подальше звернення відповідача до органу досудового розслідування із заявою, яка обґрунтована саме цим фактом від 31.10.2023, не є обставинами, які можуть входити до предмета доказування по даній справі, оскільки регулюються договірними відносинами, які виникли під час дії договору оренди.

Отже предметом розгляду у даній справі є наявність підстав для стягнення з відповідача як орендаря неустойки в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, у зв`язку із простроченням повернення орендодавцю орендованого майна у визначений договором строк,

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди приміщень № 15/20 від 07.12.2020 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором найму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.12.2020 позивач, на виконання умов договору передав, а відповідач на підставі акта приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 1340,0 кв. м. Приміщення розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87-к, приміщення № 2.

У пунктах 3, 4 акта вказано, що приміщення знаходиться у технічно справному стані, придатному до використання згідно умовам договору. Цей акт є підставою для початку нарахування орендної плати за використання орендарем нежитлового приміщення.

Отже, позивач зобов`язання за договором оренди виконав належним чином.

Статтею 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України (далі ГК України), строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також визначені у статті 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Норма статті 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді», і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 та від 03.04.2019 у справі № 911/928/18.

Відповідно до п. 4.1 договору, що строк орендного користування до 30.11.2023.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 07.12.2020 та діє до 30.11.2023 чи до зміни власника об`єкту оренди, у будь-якому випадку до події, яка наступить раніше.

При цьому пунктами 11.3, 11.4 договору передбачено, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додаткової угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Суд зазначає, що укладений між сторонами договір оренди не містить умови щодо його автоматичної пролонгації. Доказів укладення між сторонами додаткової угоди до договору, в якій сторони внесли зміни у 4.1 договору, виклали його в новій редакції та продовжили строк орендного користування матеріали справи не містять.

Суд встановив вище, що 19.10.2023 позивач направив відповідачу повідомлення № 35/23 від 19.10.2023, в якому повідомлено відповідача, серед іншого, про відсутність у ПрАТ «Техмашремонт» наміру продовжувати дію договору на новий строк, повідомлено про обов`язок орендаря до закінчення строку орендного користування, тобто до 30.11.2023, звільнити приміщення та передати його орендодавцю за актом передавання (проект акта в двох примірниках для підписання додається), а також погасити суму заборгованості за користування приміщенням за період з 28.09.2022 по 30.11.2023 включно. Додатками до повідомлення є проекти актів передавання приміщення з оренди в двох примірниках.

Суд враховує, що позивач направив вказане вище повідомлення на всі відомі позивачу адреси (адресу-місцезнаходження, а також фактичну та поштову адресу, зазначені в розділі 12 договору оренди). Вказане повідомлення відповідачем було отримано 26.10.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач у відзиві на позовну не заперечив обставину отримання від позивача повідомлення за вих. № 35/23 про відсутність наміру продовжувати дію вказаного договору оренди.

Зважаючи на наявність повідомлення орендодавця № 35/23 від 19.10.2023 про відсутність наміру продовжувати дію договору на новий строк, враховуючи те, що відповідач не заперечує факт отримання вказаного повідомлення, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів погодження між сторонами продовження строку дії договору, а також документів, які підтверджують внесення сторонами змін в п. 4.1 договору, враховуючи заперечення орендодавця проти продовження терміну дії договору, доведені у встановленому законом порядку до відома відповідача, суд дійшов висновку про те, договірні відносини між сторонами за договором є припиненими з 01.12.2023 та, як наслідок, строк орендного користування закінчився 01.12.2023.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

З огляду на наведені вище приписи законодавства, суд зазначає, що право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Суд зазначає, що законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди. Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендодавця до орендаря, так і від орендаря до орендодавця.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц, постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17, постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 921/309/18, постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 906/565/18).

Так сторонами у розділі 8 договору узгоджено порядок повернення об`єкта, що орендується. Пунктами 8.1, 8.2 договору передбачено, що до закінчення строку орендного користування орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення за актом передавання, окрім випадку подовження дії договору чи укладення нового договору на наступний строк. Приміщення, що орендуються, повинні бути передані орендарем орендодавцю у стані, не гіршому, ніж у якому вони були передані в орендне користування.

Отже, сторони не встановили інший порядок припинення орендних правовідносин при поверненні орендарем об`єкту оренди орендодавцю після закінчення дії договору, ніж визначений законом, тобто шляхом підписання акта передавання.

При цьому суд наголошує на тому, що умовами пункту 8.1 договору саме на орендаря покладено обов`язок до закінчення строку орендного користування передати орендодавцю приміщення за актом передавання.

Судом було встановлено вище, що доказів укладення між сторонами додаткової угоди до договору, в якій сторони виклали пункт 4.1 договору в новій редакції та продовжили строк орендного користування матеріали справи не містять, у зв`язку із чим, беручи до уваги належне повідомлення орендаря про відсутність наміру продовжувати термін дії договору, строк дії договору оренди, та як наслідок, орендне користування нежитловим приміщенням, закінчились 01.12.2023.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи приписи чинного законодавства у сфері орендних правовідносин, пункт 8.1 договору, визначений договором кінцевий строк орендного користування та термін дії договору оренди, а також заперечення орендодавця щодо продовження строку дії договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язання з повернення орендодавцю приміщення за актом передавання є таким, що настав 01.12.2023.

Проте станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині повернення орендодавцю приміщення за актом передавання в порядку та строки, узгоджені сторонами.

Доказів підписання сторонами відповідного акта передавання, що свідчило б про повернення такого майна позивачу, матеріали справи не містять. Доказів на спростування факту неповернення орендованого майна відповідачем суду не надано.

Судом було встановлено вище, що 19.10.2023 позивач направив відповідачу повідомлення № 35/23 від 19.10.2023, в якому повідомлено відповідача, серед іншого, про відсутність у ПрАТ «Техмашремонт» наміру продовжувати дію договору на новий строк, повідомлено про обов`язок орендаря до закінчення строку орендного користування, тобто до 30.11.2023 та звільнити приміщення та передати його орендодавцю за актом передавання.

Додатками до повідомлення є проекти акта передавання приміщення з оренди в двох примірниках, які позивач також долучив до матеріалів справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, відповіді на повідомлення № 35/23 від 19.10.2023 відповідач позивачу не направив, підписані з свого боку акти передавання приміщення з оренди позивачу не повернув, заперечень до вказаних актів не висловив.

Враховуючи прострочення відповідачем зобов`язання за договором в частині повернення нерухомого майна з оренди в порядку та строки, узгоджені сторонами, позивач просить суд стягнути з відповідача 844 200, 00 грн неустойки за період прострочення з 01.12.2023 до 30.08.2024 на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Як було зазначено судом вище, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому суд зауважує, що право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Частина 2 ст. 785 ЦК України передбачає особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов`язку з повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України.

У частині першій ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто, судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав. Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постанові від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та у постанові від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51).

При розгляді спорів про стягнення неустойки судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна (висновок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 10.04.2018 у справі № 910/9328/17 (пункт 11) та постанові 28.08.2018 у справі № 913/155/17 (пункт 37)).

Відповідачем не доведено суду, що ним були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання за договором в частині повернення орендованого майна за актом передавання в порядку та строки, узгоджені сторонами.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач був позбавлений можливості передати позивачу орендоване майно за актом передавання в порядку та строки, узгоджені сторонами в договорі.

Посилання відповідача стосовно того, що з метою організації демонтажних робіт, пакування обладнання та його вивезення у строки, визначені вимогою позивача про звільнення орендованого приміщення, керівник ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» прибув до орендованого приміщення 31.10.2023, проте охорона ПрАТ «Техмашремонт» не допустила керівника відповідача до орендованого приміщення, що стало перешкодою для початку робіт з підготовки до передачі орендодавцю приміщення та вивезення майна, суд не приймає до уваги, оскільки належних до допустимих доказів на підтвердження вказаних відомостей відповідач до суду не надав.

Стосовного долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву талон-повідомлення єдиного обліку № 38254 про приймання і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.10.2023, суд зазначає, що останній складений помічником чергового старшого сержанта поліції Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області зі слів Бінгол Г. на підставі його заяви (повідомлення) та не підтверджує викладені у вказаному талоні-повідомленні обставини.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази того, що в межах кримінального провадження № 12023116030002163 від 22.12.2023 наявний вирок суду відносно ПрАТ «Техмашремонт» з приводу перешкоджання 31.10.2023 охоронцем за особистою вказівкою директора ПрАТ «Техмашремонт» по вул. Леваневського 87а директору ТОВ «ВКФ « 2Д» в доступі до орендованого відповідачем приміщення згідно договору.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно того, що станом на дату подачі до суду відзиву на позовну заяву позивач продовжує чинити перешкоди у вивезенні майна та звільненні приміщення, що позбавляє відповідача можливості підписати акти приймання-передачі приміщення, оскільки пунктом 8.1 договору передбачений обов`язок орендаря до закінчення строку орендного користування орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення за актом передавання.

Варто також зазначити, що хоча у пункті 2.1 договору визначено, що приміщення надається орендарю для складування обладнання, товару та іншої законної діяльності. Разом з цим зі змісту договору не вбачається, що сторонами узгоджено порядок проведення робіт з монтажу обладнання та його демонтажу у разі закінчення строку орендного користування, порядок та строки такого демонтажу.

Крім того пунктом п. 7.2 договору, орендар за цим договором має право, серед іншого, за письмовою згодою орендодавця поліпшити, обладнати та оформити приміщення, що орендуються.

Проте відповідачем не надано суду жодних доказів письмової згоди орендодавця на обладнання приміщення відповідно до п. 7.2 договору.

Суд зазначає, що пункт 8.1 договору не наділяє орендаря правом на відтермінування обов`язку з передання орендодавцю приміщення за актом передавання після виконання робіт з демонтажу обладнання, його пакування, вивезення, як і не пов`язує виникнення в орендаря обов`язку з повернення орендодавцю приміщення за актом передавання з моментом вивезення майна з орендованого приміщення.

Також суд наголошує на тому, що підписуючи без зауважень та заперечень договір оренди приміщень № 15/20 від 07.12.2020, відповідач був обізнаний з його умовами, зокрема щодо строку його дії, строку орендного користування та порядком повернення орендованого приміщення після закінчення строку орендного користування, а відтак відповідач був обізнаний та мав можливість здійснити стверджувані роботи з демонтажу обладнання, його пакування, вивезення до дати закінчення строку орендного користування, проте такі дії не вчинив.

Посилання відповідача на те, що з моменту закінчення договору відповідач не користувався та не користується приміщенням суд відхиляє, оскільки законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі (який між сторонами не підписаний). Натомість в даному випадку актом приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 07.12.2020 підтверджується факт користування відповідачем орендованим згідно договору оренди нерухомим майном, в тому числі за спірний період з 01.12.2023 до 31.08.2024, чим спростовуються аргументи відповідача, що з моменту закінчення договору відповідач не користувався та не користується приміщенням.

Крім того відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що в приміщенні, яке орендувалось на підставі договору оренди, знаходиться майно відповідача, що також спростовує твердження відповідача щодо не використання останнім з моменту закінчення договору орендованого приміщення.

Стосовно долучених відповідачем заяв свідків суд зазначає, що відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Дослідивши долучені відповідачем до матеріалів справи три заяви свідків, суд встановив, що свідки у своїх заявах не наводять доказів наявності будь-яких випадків недопущення їх особисто чи їхніх транспортних засобів до орендованого приміщення.

Крім того суд вважає слушним зауваження позивача, що свідки у своїх заявах наводять інформацію про обставини, які суперечать інформації, яку надав відповідач у відзиві на позов, оскільки свідки у своїх заявах вказують про те, що позивач не пускав до приміщення працівників відповідача з 2022 року, тоді як сам відповідач вказує, що директор не був допущений саме 31.10.2023.

За змістом заяв свідків, які знаходяться у матеріалах справи, неможливо встановити факт вчинення відповідачем всіх залежних від нього дій з метою повернення орендованого нерухомого майна орендодавцю за актом приймання-передачі, як і наявності або відсутності обставин, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути орендодавцю майно у визначений договором строк за актом передавання.

На переконання суду наявне в матеріалах справи листування між сторонами свідчить про те, що відповідачем не вжито всіх належних та достатніх дій, спрямованих на належне виконання зобов`язання за договором в частині повернення орендованого майна орендодавцю за актом передавання відповідно до умов договору.

З урахуванням зазначеного вище, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували, що відповідач вжив всіх залежних від нього та достатніх заходів з метою повернення об`єкта оренди позивачу за актом передавання після закінчення строку дії договору.

Відповідачем не наведено суду причини неможливості виконати свій обов`язок щодо повернення об`єкта оренди за актом передавання, передбачений як законодавством у сфері орендних відносин, так і пунктом 8.1 договору.

Отже відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності його вини в несвоєчасному поверненні орендодавцю спірного нерухомого майна, з огляду на встановлену законом презумпцію вини порушника зобов`язання, що свідчить про можливість застосування до орендаря наслідків, передбачених положеннями ч. 2 ст. 785 ЦК України.

При цьому відповідачем не надано суду доказів того, що позивач як орендодавець вчиняв неправомірні дії (бездіяльність), спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря за актом передавання та належного оформлення повернення відповідачем орендованого майна. Протилежного суду не доведено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за період з 01.12.2023 до 31.08.2024.

При цьому суд враховує, що передбачену приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягали б сплаті, якби договір діяв, а тому правомірним є обчислення такої неустойки виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення, як то передбачено п. 4.10 договору (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18 та від 28.05.2021 у справі № 916/1665/20).

Додатком № 1 до договору № 15/20 від 07.12.2020 сторонами було визначено, що вартість оренди приміщення складає 46 900, 00 грн щомісячно.

Оскільки згідно з додатком № 1 до договору розмір орендної плати за місяць становить 46 900, 00 грн, отже саме вказану суму необхідно використовувати при проведенні розрахунку неустойки в згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Здійснивши перерахунок неустойки в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем обов`язку з повернення орендованого майна за актом передавання, в межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за спірний період підлягають задоволенню повністю в сумі 844 200, 00 грн (двократний розмір орендної плати за місяць в сумі 93 800, 00 грн * 9 місяців прострочення).

Частинами 1, 3 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за прострочення повернення орендованого майна з оренди за актом приймання-передачі нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 844 200, 00 грн.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 12 663, 00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» (місцезнаходження: БЦ «КАРАТ» промисловий майданчик 5-А, приміщ. 1, м. Вишгород, Вишгородський р-н, Київська обл., 07300; код ЄДРПОУ 37496261) на користь Приватного акціонерного товариства «Техмашремонт» (місцезнаходження: пр. Незалежності, буд. 87А, м. Біла Церква, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09108; код ЄДРПОУ 05495590) 844 200, 00 грн неустойки та 12 663, 00 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 26.02.2025.

Суддя Л.В. Сокуренко