Ухвала

від 24.02.2025 по справі 193/2297/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 193/2297/24

(2-о/199/157/25)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2025 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, з огляду на таке.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина першастатті 293 ЦПК України).

Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини 2статті 293ЦПК України).

Частиною першою статті 315ЦПК України переліченівиди фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом.

Пунктом 2 частини 1 цієї статті передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Отже, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Заявник просить встановити факт перебування на його утриманні малолітньої дитини для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставіст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

В теорії права спір про право визначається як особливий вид правовідносин, який виникає внаслідок відсутності згоди між сторонами регулятивних або охоронних правовідносин щодо взаємних прав та обов`язків.

Зміст таких правовідносин становлять взаємні права та обов`язки сторін спору про право щодо його урегулювання з метою визначення взаємних прав та обов`язків у спірних регулятивних або охоронних правовідносинах у судовому порядку, або з використанням позасудових процедур.

Вказане узгоджується із висновками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 02 березня 2016 року у справі №6-35863ск15.

Частиною 4ст. 315 ЦПК Українивстановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є конфліктом, суперечністю, протиборством сторін. Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Згідно зі статтею 318ЦПК Україниузаяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

У відповідності до змісту поданої у цій справі заяви, заявник просить встановити факт перебування у нього на утриманні малолітньої дитини віком до 18 років з метою отримання відстрочки від призову на військову службу від час мобілізації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року (справа №362/643/21) зазначено, що військова служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Тобто, заявлені вимоги, враховуючи їх мету, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою.

Враховуючи, що між заявником та Міністерством оборони України може виникнути спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про що заявник вказав у заяві), і не пов`язаний з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин, а отже не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Крім того, у постанові від 11 вересня 2024 року по справі №201/5972/22 ВП ВС вказала, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, "оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини".

На думку ВП ВС, встановлення факту самостійного виховання дитини батьком не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, а "інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право".

Таким чином, вимога заявника про встановлення факту самостійного виховання дитини її батьком - не є вимогою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст. 293, 315 ЦПК України.

Також суд вважає за доцільне роз`яснити заявнику його право вирішити питання щодо ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків в порядку загального позовного провадження шляхом подачі позову про позбавлення її батьківських прав.

За правилами частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, a якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи характер даних правовідносин, коло осіб, які беруть участь у справі та вимоги, що ставить заявник, суддя приходить до висновку, що відповідно до вимог ЦПК України дане питання має вирішуватись у порядку позовного провадження, у зв`язку з чим відмовляє у відкритті провадження, оскільки із викладених у заяві обставин та наданих матеріалів вбачається спір про право.

Керуючись ст. 258-261, 293, 315 ЦПК України суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.Г. Якименко