Ухвала від 26.02.2025 по справі 914/489/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.02.2025Справа№ 914/489/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,

у справі № 914/489/25

за позовом: Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі

позивача -1: Міністерства оборони України, м. Київ

позивача-2: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трамбетон Україна», м. Львів

про: розірвання договору оренди та зобов`язання повернути майно

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

25.02.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області в систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача -1: Міністерства оборони України, позивача-2: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трамбетон Україна» про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути майно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025, справу № 914/489/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Згідно з п.5 ч.1 ст.35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

За приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує, що застосування статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачає право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Це положення закріплює «право на суд», одним із елементів якого є наявність суду, що відповідає критеріям незалежності і безсторонності. Поняття «незалежний суд» охоплює два основні аспекти: незалежність від виконавчої влади і від сторін (справа Рінгайсена, А 13 параграф 95). Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Wettstein проти Швейцарії», № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ). Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus), заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі. Будь-який суддя, в неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 277/599/15-к.

Відповідно до ч.1 ст.38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.3 ст.38 ГПК України, самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу регламентований статтею 39 Господарського процесуального кодексу України. Так, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч. ч. 1, 9, 11 ст. 39 ГПК України).

Так, у заяві від 26.02.2025, суддя Долінська О.З. зазначає про наявність підстав для самовідводу з огляду на те, що предметом позову у даній справі є розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 76 від 01.05.2003 із змінами до нього, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод залізобетонних конструкцій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трамбетон Україна», який вона погоджувала своїм підписом в силу виконання своїх посадових обов`язків, працюючи юрисконсультом у позивача-2 - ДП Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», про що свідчить підпис Долінської О.З. на вказаному Договорі оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 76 від 01.05.2003, який долучено до позовних матеріалів.

Зазначені обставини, з огляду на приписи пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України унеможливлюють участь судді у розгляді справи та є підставою для самовідводу.

За наведених у заяві про самовідвід обставин, існує сумнів у можливості винесення об`єктивного рішення у цій справі, а здійснення подальшого розгляду справи № 914/489/25 в цьому складі суду слугуватиме зовнішньою ознакою, яка викликатиме сумнів у безсторонності судді.

Відтак, з метою усунення обставин, що можуть викликати в учасників процесу сумнів у неупередженості судді, з метою виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його безсторонності, з метою забезпечення здійснення розгляду справи незалежним і безстороннім судом, суд вважає, що визначений склад суду не може розглядати цю справу та вважає за необхідне задовольнити заяву судді Долінської О.З. про самовідвід.

Наслідки відводу суду (судді), визначені ст. 40 Господарського процесуального кодексу України, а саме у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Відтак, матеріали справи № 914/489/25 підлягають передачі для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення складу суду відповідно до ст. 32 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 35, 37, 38, 39, 40, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Львівської області -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву судді Долінської Оксани Зеновіївни від 26.02.2025 про самовідвід у справі № 914/489/25 задовольнити.

2. Відвести суддю Долінську Оксану Зеновіївну від розгляду справи № 914/489/25.

3. Справу № 914/489/25 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Долінська О.З.