Рішення

від 25.02.2025 по справі 916/5201/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5201/24Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу № 916/5201/24

за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Білоцерківське лісове господарство" (с. Дрозди, Білоцерківський район, Київська область, 09130, ідентифікаційний код 45101561)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕКО" (площа Катерининська, 6, кв. 4, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 42953386)

про стягнення 109 907, 75 грн

В С Т А Н О В И В:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Білоцерківське лісове господарство" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕКО" 62 086,12 грн основного боргу, 39 475,63 грн інфляційних втрат, 8 346,00 грн 3% річних, а також судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2422, 40 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

02.12.2024 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу, якою позовну заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Білоцерківське лісове господарство" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. В ухвалі суду сторонам встановлено строки на подання до суду заяв по суті справи, а також роз`яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

18.12.2024 за вх.№5510/25 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів.

Відповідач відзиву на позов до суду не надав.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України, до суду від сторін також не надходило.

При цьому, відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДР, які повернуто до суду органами поштового зв`язку, із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечення відповідачу реалізації права на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, враховуючи строки розгляду справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), з огляду на подальше продовження строку дії воєнного стану в Україні, суд розглядає справу № 916/5201/24 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

03.01.2020 між Державним підприємством "ФАСТІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕКО" (Покупець) укладено прямий договір купівлі-продажу необробленої деревини № 13-11 (далі договір) згідно з яким, Продавець передає у власність на умовах франко-склад Продавця Круглі лісоматеріали (надай-товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту повної оплати Продавцю вартості купленого товару та підписання товарно-транспортної накладної (ТТН) (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору після підписання ТТП, відповідальність за зберігання товару та всі ризики, пов`язані з транспортуванням та зберіганням товару покладаються на Покупця. Після підписання товаро-транспортної накладної претензії Покупця щодо кількості та якості товару Продавцем не приймаються.

Згідно з п. 3.1. договору Орієнтовний обсяг товару складає 770 мЗ та може змінюватися в залежності від наявності вільних ресурсів та залишків не проданих на аукціонних торгах.

Загальна сума договору орієнтовно складає 866 718,00 ( Вісімсот шістдесят шість тисяч сімсот вісімнадцять гривень 00 копійок ) у т.ч. ПДВ: 144 453,00 грн (п.4.2. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно - транспортної накладної.

Згідно з п. 7.1. договору платіж (у розмірі 100%) здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 10-ти календарних днів з дати пред`явлення рахунку до оплати.

Даний Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами, набирає чинності з моменту- його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2020. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.п. 12.1., 12.2. договору).

22.01.2020 між сторонами укладено Доповнення № 1 до договору № 13-П від 03 січня 2020 року, в якому погоджено збільшити обсяг реалізації товару по діючих цінах 1 кварталу 2020 року на 180 м3. Також сторони погодили збільшити загальну суму договору на 151 848,00 грн. У тому числі ПДВ: 25 308,00.

23.04.2020 між сторонами укладено Доповнення № 2 до договору № 13-П від 03 січня 2020 року, в якому погоджено збільшити обсяг реалізації товару по діючих цінах 2 кварталу 2020 року на 130 м3. Також сторони погодили збільшити загальну суму договору на 158 040,00 грн. У тому числі ПДВ: 26 340,00.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Державне підприємство «Фастівське лісове господарство» відпустило Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЕКО» товар на загальну суму 315 708, 41 грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні, а саме: серії КВБ № 703827 від 22.01.2020 відпущено 16,2950 м3 деревини на суму 19 037,94 грн; серії КВБ № 703841 від 23.01.2020 відпущено 16,6080 м3 деревини на суму 14 918,70 грн; серії КВБ № 703842 від 23.01.2020 відпущено 14,6880 м3 деревини на суму 13 360,54 грн; серії КВБ № 703973 від 13.02.2020 відпущено 20,9270 м3 деревини на суму 22 113,89 грн; серії КВБ № 703995 від 19.02.2020 відпущено 19,0070 м3 деревини на суму 21 419,90 грн; серії КВБ № 704013 від 21.02.2020 відпущено 9,8230 м3 деревини на суму 20 660,60 грн; серії КВБ № 704076 від 10.03.2020 відпущено 14,6590 м3 деревини на суму 14 888,36 грн; серії КВБ № 704096 від 13.03.2020 відпущено 14,789 м3 деревини на суму 17 344,24 грн; серії КВБ № 704168 від 25.03.2020 відпущено 15,6880 м3 деревини на суму 19 037,51 грн; серії КВБ № 704187 від 27.03.2020 відпущено 14,600 м3 деревини на суму 17 896,69 грн; серії КВБ № 704242 від 24.04.2020 відпущено 15,1090 м3 деревини на суму 18 321,82 грн; серії КВБ № 704340 від 12.05.2020 відпущено 4,3800 м3 деревини на суму 5 452,03 грн; серії КВБ № 704339 від 12.05.2020 відпущено 14,798 м3 деревини на суму 18 059,34 грн; серії КВБ № 704344 від 13.05.2020 відпущено 13,4760 м3 деревини на суму 15 751,14 грн; серії КВБ № 704346 від 13.05.2020 відпущено 5,3220 м3 деревини на суму 6 331,91 грн; серії КВБ № 704362 від 14.05.2020 відпущено 13,7320 м3 деревини на суму 17 212,24 грн; серії КВБ № 704386 від 19.05.2020 відпущено 14,0790 м3 деревини на суму 17 747,86 грн; серії КВБ № 704388 від 19.05.2020 відпущено 14,9370 м3 деревини на суму 18 840,62 грн; серії КВБ № 704391 від 20.05.2020 відпущено 14,4570 м3 деревини на суму 17 313,08 грн.

В свою чергу, позивач вказує на здійснення відповідачем часткової оплати за отриманий товар у сумі 247 643, 80 грн.

Заборгованість у сумі 62 086, 12 грн відповідач позивачу не оплатив.

29.01.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією №61/20.17-2024 від 26.01.2024, в якій просив перерахувати суму основного боргу в розмірі 65870,54 грн, а також додав до претензії акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого сальдо кінцеве у сумі 62 086, 12 грн на користь відповідача.

У зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо оплати товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача борг у сумі 62086,12 грн, інфляційного збільшення у сумі 39475,63 грн та 3 % річних у сумі 8 346 грн.

Господарський суд також зазначає, що відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 № 681 Про припинення Державного підприємства Фастівське лісове господарство та затвердження складу Комісії з припинення, - Державне підприємство Фастівське лісове господарство було припинено шляхом реорганізації, а саме, приєднання до Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство.

Таким чином, правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства Фастівське лісове господарство є Державне підприємство Білоцерківське лісове господарство.

Згідно з Передавальним актом балансових рахунків, основних засобів, нематеріальних активів, товарно матеріальних цінностей, грошових коштів а також матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше майно Державного підприємства Фастівське лісове господарство, яке координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 01.02.2022 № 255 Про затвердження передавального акту державного підприємства Фастівське лісове господарство, до Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство було передано все вищеперераховане.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 Деякі питання реформування управління лісової галузі, наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 943 Про припинення державного підприємства Білоцерківське лісове господарство та затвердження складу Комісії з припинення визначено, що правонаступником прав та обов`язків державного підприємства Білоцерківське лісове господарство є державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (далі ДП Ліси України).

Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 № 66 Про затвердження передавального акту державного підприємства Білоцерківське лісове господарство всі балансові рахунки, основні засоби, нематеріальні активи, товарно матеріальні цінності, грошові кошти а також матеріали лісовпорядкування та документи, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство було передано ДП Ліси України (Філія Білоцерківське лісове господарство ДСГП Ліси України).

Таким чином, ДСГП Ліси України в особі філії Білоцерківське лісове господарство ДП Ліси України є правонаступником реорганізованого Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство.

Висновки суду

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який згідно вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного Кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарським судом встановлено, що 03.01.2020 між сторонами укладено прямий договір купівлі-продажу необробленої деревини № 13-11, згідно з яким, за умовами якого позивач зобов`язався передати товар, а відповідач зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього ціну (у розмірі 100%) протягом 10-ти календарних днів з дати пред`явлення рахунку до оплати.

За змістом статті 655, частини першої статті 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 193 Господарського Кодексу України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 315 708, 41 грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні, за який відповідач розрахувався частково у сумі 247 643, 80 грн. Заборгованість у сумі 62 086, 12 грн відповідач позивачу не оплатив, як у строк встановлений у договорі так і в подальшому.

При цьому, відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо наявності заборгованості, її розміру за поставлений позивачем товар.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійсненого позивачем, та згідно з яким розмір інфляційних втрат становить 39475,63 грн, господарський суд встановив відповідність цього розрахунку обставинам справи.

Перевіривши розрахунок 3 % річних на суму 8346 грн, господарський суд стверджує, що такий розрахунок розрахований правильно.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, а отже і задоволення позову.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу в сумі 2000 грн, господарський суд виходить з наступного.

У позові позивачем зазначено, що судові витрати позивача на правничу допомогу становлять 20 000 грн.

У клопотанні від 18.12.2024 позивачем долучено до матеріалів справи докази про розмір понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем надано до суду:

1) ордер серія АІ №1756744 від 26.11.2024, який виданий адвокатом Коваленко Ю. О. на підставі договору №2013 від 08.04.2024;

2) договір про надання юридичних послуг від 08.04.2024, який укладений між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» (Замовник) та адвокатом Коваленко Ю. О. (Виконавець) та згідно з яким Виконавець зобов`язаний надавати юридичні послуги (послуги Адвоката) в обсязі та па умовах, передбачених Договором, а Замовник зобов`язаний сплатити винагороду та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, обумовлені у Договорі. У п. 3.1. договору сторони домовились, що Ціна Договору визначається сукупною вартістю усіх наданих послуг протягом дії Договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Загальна ціна договору не може перевищувати 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч гривень 00 коп.) без 11ДВ. (далі - ціна Договору). Відповідно до 5.2. договору Розрахунковий період надання послуг - і календарний місяць. Вартість послуг визначається на підставі Кошторису вартості послуг (Додаток 1 до Договору). Згідно з п. 5.3. Договору Розрахунки проводяться отримувачем послуг впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (Додаток №2 до Договору) на підставі рахунку-фактури. наданого Виконавцем, шляхом перерахування безготівкових коштів банківським переказом на поточний рахунок Виконавця. Форма розрахунків за Договором -у національній валюті України - гривні.

3) акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2024, який підписаний між сторонами, та згідно з яким адвокат з 01.11.2024 по 30.11.2024 надав Клієнту послуги з правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги №20/13-з від 08.04.2024, а Клієнт прийняв надані послуги, зокрема складання та подання позовної заяви від 26.11.2024 до ТОВ «ВІЕКО» про стягнення 62086,12 грн основного боргу та 39475, 63 грн інфляційних та 8346 грн 3 % річних, всього 109907, 75 грн за договором №13-П купівлі-продажу необробленої деревини від 03.01.2020 5 000 грн.

4) платіжну інструкцію №8683 від 05.12.2024.

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

Господарський суд наголошує, що надані відповідачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (постанова Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №911/1610/22).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат позивача, оцінивши надані позивачем докази понесених судових витрат за критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, господарський суд вважає, що відповідні витрати позивача пов`язані із розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, а відтак, заява позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕКО" (площа Катерининська, 6, кв. 4, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 42953386) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Білоцерківське лісове господарство" (с. Дрозди, Білоцерківський район, Київська область, 09130, ідентифікаційний код ВП: 45101561) 62 086,12 грн основного боргу, 39 475,63 грн інфляційних втрат, 8 346,00 грн 3% річних, а також судові витрат, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 2422, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 25 лютого 2025 р.

Суддя Т.Г. Деркач