Рішення від 18.02.2025 по справі 924/20/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"18" лютого 2025 р. Справа № 924/20/25

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кучеревич М.А., розглянувши матеріали

за позовом Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: Волочиської міської ради, м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРОС АГРО", м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 65 004,66грн

Представники сторін:

від прокуратури: Веселовська О.П. - згідно посвідчення №072551 від 01.03.2023;

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

03.01.2025 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: Волочиської міської ради, м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРОС АГРО", м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 65 004,66грн безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6820910100:01:006:0002 площею 0,2360га.

Прокурор та позивач Волочиська міська рада, в обґрунтування позову посилаються на використання відповідачем земельної ділянки без належним чином оформлених документів, чим порушує вимоги ст. ст.93, 116, 125, 126, 206 ЗК України, ст. ст. 151, 153 ГК України, ст. 16 ЗУ „Про оренду землі. Вказане свідчить про безпідставне збереження відповідачем коштів у вигляді несплаченої орендної плати, яка повинна надходити до місцевого бюджету.

Зазнають, що ТОВ „ТАВРОС АГРО протягом 2016-2022 років самостійно декларувало і сплачувало орендну плату з юридичних осіб. Станом на 22.11.2022 відповідачем було сплачено 66 641,00грн. Звертають увагу, якщо від нарахованої суми ставки орендної плати за використання зазначеної земельної ділянки за вказаний період (2016-2022) в розмірі 145 210,80грн відняти сплачену відповідачем самостійно суму - 66 641,00грн, то невідшкодованими залишались 78 569,80грн. Вказують, що 11.08.2023 відповідачем було погашено заборгованість з орендної плати в сумі 13 564,14грн. Однак, кошти за шкоду, що заподіяна на земельній ділянці комунальної власності, яка не надана у користування та не передана у власність, внаслідок їх самовільного зайняття в сумі 65 004,66грн до міського бюджету не надходили.

Ухвалою суду від 08.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/20/25 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 28.01.2025 судом постановлено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою відповідно до ст.216 ГПК України відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.02.2025.

Прокурор в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить суд їх задовольнити та стягнути з відповідача 65 004,66грн безпідставно збережених коштів. Вказує, що земельна ділянка площею 0,2360 га (кадастровий номер 6820910100:01:006:0002), яка знаходяться в користуванні відповідача, сформована відповідно до вимог чинного законодавства: їй присвоєно кадастровий номер та вона зареєстрована у Державному земельному кадастрі. Відомості про державну реєстрацію вказаних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі не скасовані. Зазначає, що відповідач не звертався до Волочиської міської ради з метою укладення договору оренди земельної ділянки. Звертає увагу, що відповідач протягом 2016-2022 років самостійно декларував і сплачував орендну плату з юридичних осіб, однак не в повному розмірі.

Представник позивача для участі в судовому засіданні не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідач ТОВ "ТАВРОС АГРО", відзив на позовну заяву не подав, своїм процесуальним правом участі у провадженні справи не скористався, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Ухвали суду були направлені за адресою реєстрації відповідача згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними права.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивача та відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАВРОС АГРО", код ЄДРПОУ 35927148, зареєстроване за адресою: 31200, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ, вул. Незалежності, буд. 90, кв.36.

Земельна ділянка для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 6820910100:01:006:0002, площею 0,2360 га, що знаходиться по вул. Копачівській 2/1 у м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області, є комунальною власністю Волочиської міської ради.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №195 від 30.01.2012, Товариству з обмеженою відповідальністю „ТАВРОС АГРО належав об`єкт нерухомого майна - рибокоптильний цех загальною площею 86,9 кв.м., що знаходиться по вул. Копачівській 2/1 у м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області (право власності на об`єкт нерухомого майна №14894039 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2012).

Відповідно до договору купівлі-продажу №642 від 17.08.2023, ТОВ „ТАВРОС АГРО продало вказаний об`єкт нерухомості - рибокоптильний цех загальною площею 86,9 кв.м., що знаходиться по вул. Копачівській 2/1 у м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області, Максименчук Марині Олександрівні.

У відповідності до зазначених договорів купівлі-продажу об`єкт нерухомого майна - рибокоптильний цех загальною площею 86,9 кв.м. розташований на земельній ділянці для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 6820910100:01:006:0002, площею 0,2360 га, право власності на яку не зареєстровано.

Рішенням VI сесії Волочиської міської ради Волочиської міської ОТГ №2-6/2016 від 25.03.2016 було встановлено ставки орендної плати за використання земель на території ОТГ, зокрема для земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, переробної, машинобудівної та іншої промисловості розмір становить - 3% .

Відповідно до рішення 52 сесії Волочиської міської ради Волочиської міської ОТГ №1-52/2019 від 24.01.2019 рада збільшила ставку орендної плати за використання вказаних земель до - 6 %.

Листом №3339/11-12/10в від 05.11.2024 Волочиська міська рада повідомила Волочиську окружну прокуратуру, що Волочиською міською радою проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6820910100:01:006:0002, та встановлено, що остання межує з північної сторони із земельною ділянкою АТ „Мотор Січ (кадастровий номер 6820910100:01:006:0207), з південно-західної сторони - із земельною ділянкою ТОВ „Західна Керуюча Компанія (кадастровий номер 6820910100:01:006:0046), та зі східної сторони - вул. Копачівська, проїзд до ділянки. При обстеженні земельної ділянки встановлено, що вона по периметру огороджена парканом з цегли та нежитлової будівлі ТОВ „Західна Керуюча Компанія, що унеможливлює використання іншими особами будівлі, ділянки, проїзду, проходу, тощо.

Згідно Акту про нарахування суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності №1 від 22.11.2022, розмір несплаченої ТОВ „ТАВРОС АГРО орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6820910100:01:006:0002 за період з січня 2016 по листопад 2022 року становить 78 569,80 грн.

Відповідно до довідки фінансового відділу Волочиської міської ради №136 від 09.04.2024, ТОВ ТАВРОС АГРО 11.08.2023 було погашено заборгованість з орендної плати в сумі 13 564,14грн. Кошти за шкоду, що заподіяна на земельній ділянці комунальної власності, яка не надана у користування та не передана у власність, внаслідок к самовільного зайняття в сумі 65 004,66грн станом на 01.04.2024 до міського бюджету не надходили.

З метою сплати вищевказаних безпідставно збережених коштів у добровільному порядку Волочиською міською радою на адресу ТОВ „ТАВРОС АГРО було надіслано лист та копію вищевказаного Акту, що підтверджується матеріалами справи. Проте, відповідачем кошти у розмірі 65 004,66грн, як такі, що безпідставно збережені у розмірі несплаченої орендної плати, позивачу відшкодовано не було.

Прокурор листами №51-1387вих-24 від 02.04.2024, №51-2427вих-24 від 12.06.2024 повідомляв Волочиську міську раду, як орган уповноважений державою здійснювати захист інтересів територіальної громади у даній сфері, про необхідність вжиття заходів та наявність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820910100:01:006:0002 ТОВ „ТАВРОС АГРО.

Волочиська міська рада повідомила в своєму листі від 05.11.2024 №3339/11-12/10в про те, що збитки в добровільному порядку не відшкодовані, з вищевказаними актами про визначення розміру збитків/безпідставно збережених коштів міська рада до суду не зверталась.

Оскільки позивач самостійно не звернувся до суду, то листом №51-4714ВИХ-24 від 16.12.2024 керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до позивача з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У даній справі керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Волочиської міської ради із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРОС АГРО", м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 65 004,66грн безпідставно збережених коштів, які є розміром несплаченої орендної плати за земельну ділянку, що використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, оскільки позивач не вживав заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до загальних положень статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Також згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України).

Норми ст. 90 Земельного кодексу України у випадку використання земельних ділянок, особами, що не є їх власниками, кореспондуються з нормами статті 96 цього ж Кодексу, відповідно до якої землекористувачі, зокрема зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За визначенням ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 6820910100:01:006:0002, площею 0,2360 га, що знаходиться по вул. Копачівській 2/1 у м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області, призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та належить до комунальної власності Волочиської міської ради.

Судом враховано, що, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №195 від 30.01.2012, об`єкт нерухомого майна - рибокоптильний цех загальною площею 86,9 кв.м., що знаходиться по вул. Копачівській 2/1 у м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області, розташований на земельній ділянці для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 6820910100:01:006:0002, площею 0,2360 га, та до 17.08.2023 належав на праві власності відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю „ТАВРОС АГРО (право власності на об`єкт нерухомого майна №14894039 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2012).

Однак, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6820910100:01:006:0002, площею 0,2360 га, за період з 30.01.2012 по 17.08.2023 за ТОВ „ТАВРОС АГРО зареєстровано не було.

Таким чином, за відповідачем не було здійснено належне оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна на праві власності, зокрема, укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з позивачем та державної реєстрації права оренди.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч.1 ст.1214 ЦК України).

Частиною 2 ст.1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст.1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15, №922/5468/14.

При цьому у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено позицію, згідно з якою обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, розмір безпідставно збережених коштів в сумі 65 004,66грн розрахований як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,2360га без оформлення правовстановлюючих документів) у вигляді орендної плати за землю, що нараховується відповідно до рішення VI сесії Волочиської міської ради Волочиської міської ОТГ №2-6/2016 від 25.03.2016 у розмір 3% та відповідно до рішення 52 сесії Волочиської міської ради Волочиської міської ОТГ №1-52/2019 від 24.01.2019 у розмірі 6 % нормативної грошової оцінки (з урахуванням даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки). При цьому, прокурор та позивач вказують, що 65 004,66грн становить різницю між нарахованою орендною платою за період з 2016 по 2022 в розмірі 145 210,80грн та самостійно задекларованими і сплаченими відповідачем орендними платами за цей же період в сум 66 641,00грн та оплатою заборгованості 11.08.2023 в розмірі 13 561,14грн. (145 210,80грн 66 641,00грн 13 561,14грн = 65 004,66грн), що підтверджується матеріалами справи та проведеним судом розрахунком.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРОС АГРО" (31200, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 90, кв.36; код ЄДРПОУ 35927148) на користь Волочиської міської ради (31200, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ, площа Центральна, 1); код ЄДРПОУ 04060695) 65 004,66грн (шістдесят п`ять тисяч чотири гривні 66 коп.) безпідставно збережених коштів.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРОС АГРО" (31200, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 90, кв.36; код ЄДРПОУ 35927148) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 3 028,00грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 24.02.2025.

СуддяС.І. Крамар